Ухвала суду № 140475605, 09.10.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/11960/24

Провадження № 4-с/686/84/26

УХВАЛА

9 жовтня 2026 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого - судді Карплюка О.І.

при секретарі судового засідання Рибаку О.Ю.

з участю приватного виконавця Банадиги В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця,

встановив:

ОСОБА_1 звернуласаь до суду зі скаргою, в якій просить суд визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадиги В.В. щодо звернення стягнення (списання) грошових коштів соціальної допомоги в зв`язку з вагітністю та пологами в сумі 28800 грн. 06 коп., зобов`язавши їх повернути на рахунок в АТ Райффайзен Банк.

В судове засідання скаржник та стягувач не з`явились без поважних причин, повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, не повідомивши про причини неявки. Їх неявка не перешкоджає розгляду даної скарги (ст. 450 ч. 2 ЦПК України).

В судовому засіданні приватний виконавець проти вимог скарги заперечує, посилаючись на їх необгрунтованість.

Заслухавши учасника процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до вимог ст. 451 ч. ч. 2 та 3 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до вимог ст. 48 ч. 1 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Відповідно до вимог ст. 52 ч. ч. 1, 3 цього Закону виконавець звертає стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки/електронні гаманці виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що знаходяться на рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, небанківські надавачі платіжних послуг, емітенти електронних грошей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про накладення арешту на кошти, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повернути постанову виконавця без виконання в частині накладення арешту на такі кошти, що знаходяться на рахунках, із зазначенням причини її повернення.

Відповідно до вимог ст. 59 ч. 2 цього Закону виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому п. п. 10, 15 ч. 1 ст. 34 цього Закону.

Верховний Суд в постанові від 19 січня 2026 року у справі №204/9551/18 зазначив, що виконавець має право накладати арешт на кошти боржника в межах суми стягнення під час відкриття виконавчого провадження, навіть якщо на рахунок зараховуються пенсійні чи соціальні виплати, за відсутності інформації про спеціальний режим такого рахунку. Сам факт накладення арешту не є зверненням стягнення та не означає автоматичного списання коштів. У випадках, коли рахунок боржника не має спеціального режиму використання та на нього зараховуються кошти з різним цільовим призначенням (не лише пенсійні / соціальні), банк може не мати інформації про характер таких надходжень і, відповідно, не знати, які саме кошти підлягають арешту, а які ні. У такому разі арешт підлягає зняттю виконавцем на підставі поданих боржником документів із підтвердженням, що арештовані кошти є саме пенсійними коштами боржника (соціальними виплатами). У разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, або боржник не довів належності арештованих коштів до пенсійних (або інших соціальних виплат), дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними. Обов`язок державного виконавця полягає у знятті арешту з рахунку боржника саме за умови надання такої інформації про рахунок банком або боржником. Сам факт накладення арешту на рахунок не є тотожним зверненню стягнення на кошти, що на ньому перебувають. Наявність арешту лише блокує розпорядження коштами, однак не передбачає автоматичного списання пенсій чи інших соціальних виплат, що охороняються законом. Отже, такий арешт може бути знятий після з`ясування спеціального правового режиму рахунку.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадиги В.В. від 28 липня 2025 року відкрито виконавче провадження №78722623 з виконання виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду №686/11960/24 від 6 травня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Укркредит Фінанс заборгованості в сумі 44175 грн., в ході якого 6 серпня 2026 року були списані грошові кошти боржника в сумі 28800 грн. 06 коп. з її рахунку в АТ Райффайзен Банк.

Згідно довідки Головного управління Пенсійного Фонду в Хмельницькій області ОСОБА_1 призначено допомогу в розмірі 28715 грн. 06 коп. в зв`язку з вагітністю та пологами.

Таким чином, дії приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадиги В.В. щодо списання грошових коштів боржника в сумі 28800 грн. 06 коп. з її рахунку в АТ Райффайзен Банк є правомірними.

Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що вимоги скаржника є не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 259, 260, 447, 451 ЦПК України, ст. ст. 48 ч. 1, 52 ч. ч. 1, 59 ч. 2 Закону України «Про виконавче провадження», суд

ухвалив:

У вимогах скарги ОСОБА_1 про визнання протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадиги Володимира Васильовича щодо звернення стягнення (списання) грошових коштів соціальної допомоги в зв`язку з вагітністю та пологами в сумі 28800 грн. 06 коп., зобов`язавши їх повернути на рахунок в акціонерному товаристві Райффайзен Банк, відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: