Єдиний державний реєстр судових рішень
С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А
вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37
вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52
e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua
код ЄДРПОУ: 02896762
___________________
Провадження 2/760/11805/26
В справі 757/38878/23-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
І. Вступна частина
09 жовтня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Української військово-медичної академії про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.
ІІ. Описова частина
У вересні 2023 року ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовною заявою до Української військово-медичної академії (далі - Відповідач, УВМА), у якій просив зобов`язати Відповідача виплатити йому середній заробіток за час затримки виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 30.05.2023 у справі № 757/21224/22-ц, що на час подання позову становить 86.951,68 грн без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, а також здійснити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30.05.2023 у справі № 757/21224/22-ц між цими ж сторонами скасовано наказ Відповідача від 27.07.2022 № 160 про звільнення Позивача і поновлено його на займаній до звільнення посаді, а рішення допущено до негайного виконання. Як стверджує Позивач, до часу звернення до суду зазначене рішення Відповідачем не виконано, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Позивач вказує, що відповідно до ч. 8 ст. 235 КЗпП України та п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню. Посилаючись на постанови Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 760/9521/15-ц, від 30.09.2019 у справі № 2340/4462/18 та від 13.11.2019 у справі № 592/4332/17, Позивач зазначає, що обов`язок роботодавця видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде таке рішення оскаржуватися, і не є похідним від дій працівника, зокрема від подання ним заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Належним виконанням рішення про поновлення на роботі, на думку Позивача, є видання роботодавцем відповідного наказу, що узгоджується з ч. 2 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач наголошує, що відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника виплачується середній заробіток за час затримки незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Як зазначає Позивач з посиланням на постанови Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 243/2748/16-ц, від 27.06.2019 у справі № 821/1678/16 та від 27.11.2019 у справі № 755/10218/17, для вирішення питання про стягнення такого заробітку необхідно встановити наявність затримки виконання рішення, її період, який обчислюється з дня, наступного після постановлення рішення про поновлення на роботі, до дати видання наказу про поновлення, та провести розрахунок належних до стягнення сум.
Визначаючи розмір середнього заробітку, Позивач посилається на ст. 27 Закону України «Про оплату праці» та Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100), і зазначає, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2023 у справі № 757/30871/22-ц між цими ж сторонами встановлено, що його середньоденна заробітна плата на особливий період становить 1.358,62 грн; за цим рішенням видано виконавчий лист і відкрито виконавче провадження № 72251539.
Позивач вказує, що у зв`язку з введенням воєнного стану святкові дні у період з 01.06.2023 (як зазначено в позові, наступний день після ухвалення рішення у справі № 757/21224/22-ц) по 29.08.2023 (день подання позову) відмінені, кількість робочих днів у цьому періоді становить 64 (червень 2023 року - 22, липень 2023 року - 21, серпень 2023 року по 29.08.2023 - 21), а отже, середній заробіток за час затримки становить 86.951,68 грн (1.358,62 грн ? 64).
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.09.2023 позовну заяву передано на розгляд за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.
20.11.2023 матеріали позовної заяви надійшли до Солом`янського районного суду м. Києва, і 22.11.2023 автоматизованим розподілом судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю ОСОБА_2
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 24.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи постановлено проводити без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
30.01.2024 до суду надійшов відзив Відповідача на позовну заяву, у якому Відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні.
Відповідач зазначає, що позовну заяву він отримав 15.01.2024. Матеріали справи №757/21224/22-ц та рішення суду в ній на адресу УВМА не надсилалися, у зв`язку з чим, а також з огляду на незгоду з цим рішенням, УВМА подала апеляційну скаргу від 11.11.2023 № 533/1416, і ухвалою Київського апеляційного суду від 25.12.2023 відкрито апеляційне провадження; на час подання відзиву справа перебуває на розгляді в апеляційному суді.
Відповідач також вказує, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2023 у справі № 757/30871/22-ц, на яке посилається Позивач, скасовано постановою Київського апеляційного суду від 27.12.2023 та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Посилаючись на положення закону про набрання рішенням суду законної сили, Відповідач вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні.
12.02.2024 до суду надійшла відповідь Позивача на відзив, у якій Позивач визнає, що постановою Київського апеляційного суду від 27.12.2023 рішення Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2023 у справі № 757/30871/22-ц скасовано, та зазначає, що цю постанову він оскаржив у касаційному порядку.
Разом з відповіддю на відзив Позивач подав копію довідки про нараховану йому Відповідачем заробітну плату за період з 01.12.2021 по 31.07.2022 та навів новий розрахунок. Як зазначено у відповіді на відзив, за останні два календарні місяці роботи (червень - липень 2022 року) Позивачу нараховано заробітну плату в сумі 38.979,19 грн (за червень - 18.748,71 грн, за липень - 20.230,48 грн), кількість робочих днів у цих місяцях становила 43, а отже, на думку Позивача, його середньоденна заробітна плата становить 906,49 грн. Виходячи з цього, Позивач визначив середній заробіток за період з 01.06.2023 по 07.02.2024 (180 робочих днів) у сумі 163.168,20 грн та зазначив, що ця сума надалі збільшуватиметься.
Позивач вважає, що можливе скасування апеляційним судом рішення від 30.05.2023 у справі № 757/21224/22-ц не має правового значення для цієї справи, та посилається на постанову Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 460/16522/21, у якій зроблено висновок, що у випадку затримки виконання рішення про поновлення на роботі факт подальшого скасування цього рішення в апеляційному порядку не позбавляє особу права на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення та не звільняє роботодавця від обов`язку здійснити таку виплату. У прохальній частині відповіді на відзив Позивач просить приєднати її до матеріалів справи та задовольнити позов.
Розпорядженням керівника апарату суду від 21.02.2024 № 322 у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_2 на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 13.02.2024 № 409/0/15-24 призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого 21.02.2024 головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 26.02.2024 справу прийнято до розгляду суддею Коробенком С.В.
11.02.2025 до суду надійшли пояснення Відповідача, у яких Відповідач зазначає, що Позивач після ухвалення рішення від 30.05.2023 в УВМА не з`являвся, про поновлення на роботі не повідомляв і до виконання обов`язків за посадою не приступив, а позов подав за день до закінчення тримісячного строку звернення до суду. Про наявність рішення у справі № 757/21224/22-ц, як стверджує Відповідач, він дізнався лише в січні 2024 року після отримання позовної заяви.
Відповідач також вказує, що одночасно зі справою № 757/21224/22-ц Позивач подав до Печерського районного суду м. Києва позов у справі № 757/22435/22-ц з аналогічними вимогами, у задоволенні якого рішенням від 16.03.2023 відмовлено, тому УВМА не могла передбачити наявність іншої справи з тими самими вимогами та виконати рішення від 30.05.2023. На думку Відповідача, такі дії Позивача, а також подання ним інших позовів до УВМА (справи № 757/32025/22-ц, № 753/17453/24, № 753/20793/24) є зловживанням процесуальними правами в розумінні ст. 44 ЦПК України. Відповідач просить визнати подання позовної заяви зловживанням процесуальними правами, відмовити Позивачу в позові повністю та повернути позовну заяву.
ІІІ. Мотивувальна частина
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, а також судові рішення у справах між тими самими сторонами, оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, суд встановив такі обставини.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30.05.2023 у справі №757/21224/22-ц позов ОСОБА_1 до УВМА задоволено частково: скасовано наказ УВМА від 27.07.2022 № 160 про звільнення ОСОБА_1 , поновлено його на посаді старшого викладача кафедри військової загальної практики - сімейної медицини факультету підготовки військових кадрів УВМА, у задоволенні решти позовних вимог, зокрема про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовлено. Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.
Постановою Київського апеляційного суду від 24.06.2024 у цій справі апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, апеляційну скаргу УВМА задоволено частково. Рішення суду першої інстанції в частині поновлення Позивача на посаді змінено та викладено в такій редакції: поновити ОСОБА_1 на посаді старшого викладача кафедри військової загальної практики - сімейної медицини факультету підготовки військових кадрів УВМА на термін з 01.08.2022 по 31.07.2023. Стягнуто з УВМА на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.08.2022 по 31.07.2023 в сумі 182.395,02 грн з вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що трудовий договір між сторонами укладено у формі контракту з науково-педагогічним працівником на строк з 01.08.2021 по 31.07.2022, який з огляду на п. 6.2.1 контракту продовжено на новий строк - з 01.08.2022 по 31.07.2023, а поновлення Позивача на посаді без зазначення відповідного терміну, що є обов`язковою умовою контракту, створило умови правової невизначеності й можливості «переходу» контракту в договір на невизначений термін, що суперечить умовам п. 6.2.1 контракту. Визначаючи період вимушеного прогулу, апеляційний суд урахував, що доказів виконання рішення в частині, допущеній до негайного виконання, суду не подано, а строк, на який Позивача поновлено на посаді, на час апеляційного перегляду сплинув, визначив кількість робочих днів вимушеного прогулу за період з 01.08.2022 по 31.07.2023 - 260, а середньоденний заробіток Позивача - 701,52 грн.
Постановою Верховного Суду від 25.12.2024 (провадження № 61-10090св24) касаційні скарги ОСОБА_1 та УВМА залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду м. Києва від 30.05.2023 в нескасованій та незміненій частині та постанову Київського апеляційного суду від 24.06.2024 залишено без змін. Верховний Суд, зокрема, не взяв до уваги доводи ОСОБА_1 про продовження строку дії контракту на подальші періоди, оскільки таких вимог він у позовній заяві не заявляв.
Ухвалою Верховного Суду від 20.02.2025 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описок та помилок у постанові від 25.12.2024, у якій заявник просив вважати його середньоденний заробіток рівним 848,35 грн замість 701,52 грн. Верховний Суд зазначив, що розмір середньоденного заробітку визначено апеляційним судом на підставі довідки Відповідача про доходи Позивача, а доводи заявника зводяться до незгоди з судовим рішенням по суті.
У справі № 757/22435/22-ц за позовом ОСОБА_1 до УВМА про визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, збереження місця роботи і середнього заробітку на особливий період та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу постановою Київського апеляційного суду від 05.03.2025 рішення Печерського районного суду м. Києва від 16.03.2023 скасовано, а провадження у справі закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Постановою Верховного Суду від 07.01.2026 (провадження № 61-4369св25) цю постанову залишено без змін.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2023 у справі №757/30871/22-ц, на яке Позивач посилався в позовній заяві як на підставу визначення розміру свого середньоденного заробітку, скасовано постановою Київського апеляційного суду від 27.12.2023 з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. Цю обставину визнано обома сторонами.
Доказів видання Відповідачем наказу про поновлення Позивача на роботі на виконання рішення від 30.05.2023 матеріали справи не містять, і Відповідач на видання такого наказу не посилається.
Щодо застосовних норм права
Відповідно до ч. 8 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Згідно зі ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом чи фізичною особою виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на компенсацію працівнику втрат від неотримання заробітку внаслідок того, що він з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконувати роботу на посаді, на якій його поновлено судом. До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі.
Як зазначає і сам Позивач, для вирішення питання про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст. 236 КЗпП України суду належить встановити, чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі її наявності - визначити період затримки та провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Щодо періоду з 01.06.2023 по 31.07.2023
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30.05.2023 Позивача поновлено на посаді з допуском рішення в цій частині до негайного виконання. Доказів видання Відповідачем наказу про поновлення Позивача на роботі матеріали справи не містять. Отже, Відповідач допустив затримку виконання цього рішення.
Доводи Відповідача про те, що рішення йому не надсилалося, Позивач на роботу не з`являвся і про рішення не повідомляв, а саме рішення на той час не набрало законної сили, суд відхиляє, оскільки рішення про поновлення на роботі підлягає виконанню негайно, незалежно від набрання ним законної сили та його оскарження, обов`язок роботодавця видати наказ про поновлення працівника на роботі не є похідним від дій працівника, а відповідальність, передбачена ст. 236 КЗпП України, настає незалежно від вини роботодавця.
Разом з тим постановою Київського апеляційного суду від 24.06.2024 у справі №757/21224/22-ц, яка набрала законної сили, з Відповідача на користь Позивача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за весь період з 01.08.2022 по 31.07.2023, тобто включно з періодом з 01.06.2023 по 31.07.2023, за який Позивач у цій справі просить стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення. При цьому, визначаючи період вимушеного прогулу, апеляційний суд прямо врахував відсутність доказів виконання рішення в частині поновлення Позивача на роботі.
І середній заробіток за час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП України), і середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі (ст. 236 КЗпП України) спрямовані на компенсацію працівнику одного й того самого виду втрат - неотримання заробітку за час, протягом якого він з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати. Стягнення середнього заробітку з обох підстав за один і той самий період означало б подвійне відшкодування працівнику одних і тих самих втрат.
Верховний Суд у постанові від 05.08.2020 у справі № 686/20491/18 (провадження № 61-1879св20), розглядаючи співвідношення ст. 117 та ст. 235 КЗпП України, дійшов висновку, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе одночасне стягнення середнього заробітку з різних підстав, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 29.05.2025 у справі № 640/11509/21, вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку на підставі ст. 236 КЗпП України, окремо перевіряв, що період затримки виконання рішення не охоплює періоду, за який на користь позивача вже стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.
За таких обставин підстави для стягнення на користь Позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення за період з 01.06.2023 по 31.07.2023 відсутні, оскільки за цей період Позивачу вже присуджено середній заробіток за час вимушеного прогулу судовим рішенням, що набрало законної сили.
Щодо періоду після 31.07.2023
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 30.05.2023 у справі №757/21224/22-ц у частині поновлення Позивача на роботі діє в редакції постанови Київського апеляційного суду від 24.06.2024, якою Позивача поновлено на посаді на визначений строк - з 01.08.2022 по 31.07.2023. Апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції саме тому, що поновлення Позивача без зазначення строку суперечило умовам контракту, продовженого лише до 31.07.2023, і створювало правову невизначеність щодо можливості переходу контракту в договір на невизначений строк. Верховний Суд у постанові від 25.12.2024 погодився з такими висновками, а доводи Позивача про продовження строку дії контракту на подальші періоди не взяв до уваги.
Отже, остаточним судовим рішенням визначено, що право Позивача обіймати посаду, на якій його поновлено, обмежене строком дії контракту, який закінчився 31.07.2023. Ця обставина в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України не доказується повторно. Після 31.07.2023 не існувало посади, на якій Позивач мав би право працювати на підставі рішення суду, а отже, і трудових відносин, у межах яких його можна було б допустити до роботи. Відповідно, після цієї дати невидання Відповідачем наказу про поновлення не позбавляло Позивача можливості працювати та отримувати заробіток, який він отримував би в разі своєчасного виконання рішення, тобто не спричиняло втрат, на компенсацію яких спрямовано ст. 236 КЗпП України.
Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 15.02.2023 у справі № 460/16522/21 та від 10.04.2025 у справі № 280/5280/23, про те, що подальше скасування рішення про поновлення на роботі не звільняє роботодавця від обов`язку виплатити середній заробіток за час затримки виконання цього рішення. Однак ці висновки стосуються випадків, коли рішення про поновлення, яке діяло без обмеження строком, згодом скасовано, і обов`язок роботодавця виконати його існував до моменту такого скасування; зокрема, у справі № 280/5280/23 середній заробіток стягнуто лише за період до дня, що передував скасуванню рішення про поновлення. У цій справі рішення про поновлення не скасовано, а змінено апеляційним судом щодо строку, на який Позивача поновлено, і цей строк закінчився 31.07.2023, тобто до початку періоду, за який Позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки. Стягнення середнього заробітку за час після закінчення строку поновлення фактично означало б надання правових наслідків поновленню Позивача на невизначений строк, тобто тому недоліку рішення суду першої інстанції, який виправлено апеляційним судом, та суперечило б принципу правової визначеності.
За таких обставин підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення за період після 31.07.2023 також відсутні.
Оцінивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що за період з 01.06.2023 по 31.07.2023 Позивачу вже присуджено середній заробіток за час вимушеного прогулу судовим рішенням, що набрало законної сили, а за період після 31.07.2023 обов`язок допустити Позивача до роботи остаточним судовим рішенням не встановлено, оскільки строк, на який його поновлено, закінчився. Тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» Позивач звільнений від сплати судового збору. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, а Відповідач про понесення ним судових витрат не заявляв, підстави для їх розподілу відсутні.
ІV. Резолютивна частина
Керуючись ст.ст. 235, 236 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 44, 49, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд вирішив:
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Української військово-медичної академії про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі відмовити.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Оскільки справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
3. Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Українська військово-медична академія, місцезнаходження: м. Київ, вул. Курська, 13-А, код ЄДРПОУ 22998499.
Суддя:
Судове рішення № 140472527, Солом'янський районний суд міста Києва було прийнято 09.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 757/38878/23-ц. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: