Ухвала суду № 140471240, 06.10.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/2924/26

номер провадження 1-в/570/167/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

06 жовтня 2026 року м. Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді ОСОБА_1 , з участюсекретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника ВЦ № 131 ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , засудженого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області в режимі відеоконференції подання начальника Державної установи "Городоцький виправний центр № 131" про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродж. та прож. АДРЕСА_1 , з середньою освітою, до засудження працював оператором склоформувальних машин ВКФ "СКЛО-ПАК", одруженого, судимого

20.03.2024 р. Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117775118);

27.08.2024 р. ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.03.2024 р. залишено без змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121215469).

в с т а н о в и в:

У зазначеному поданні вказано про нявність підстав для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_6 відповідно до ст. 81 КК України.

В судовому засіданні прокурор, підтримав подання з підстав та обгрунтувань наведених у ньому. Представник установи виконання покарань просив задовольнити подання, підтвердив наведені у ньому відомості.

Захисник підтримала подання та просила застосувати до засудженого умовно-дострокове звільнення. Зазначила про наявність у засудженого заохочень за сумлінну поведінку та ставлення до праці, а також те, що засуджений став на шлях виправлення.

Засуджений ОСОБА_6 пояснив щодо своєї поведінки в період відбування покарання, просив звільнити його умовно-дострокового від відбування покарання. Зазначив, що на даний час визнав вину у вчиненому, проте заподіяну злочином шкоду, визначену за вироком суду у розмірі 700 000,00 грн. він добровільно потерпілим не відшкодовує. Із його заробітної плати із установи здійснюються відрахування за виконавим листом, та сума заборгованості на даний час становить близько 640 000,00 грн. При цьому, витрати на експертизи по кримінальному провадженню згідно вироку в сумі 11 233,00 грн. він сплатив добровільно в травні 2026 року незадовго перед зверненням установи до суду із поданням щодо нього. Повідомив також про необхідність утримувати своїх неповнолітніх дітей та намір працевлаштуватися для здійснення виплат потерпілим. Уточнивши, що такі обставини він вказував під час розгляду кримінального провадження у своїй апеляційній скарзі на вирок суду І інстанції, однак в задоволенні апеляційної скарги апеляційний суд відмовив. При цьому, засуджений просив звільнити його від відбування покарання умовно-достроково.

Заслухавши міркування учасників судового розгляду, пояснення засудженого, дослідивши клопотання та додані документи, матеріали особової справи, суд приходить до висновку про відмову в поданні.

Згідно положень ч. 1 ст. 74 КК України, звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно до положень ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та після фактичного відбуття засудженим відповідної частини строку покарання призначеного судом.

На даний час засуджений ОСОБА_6 відбуває покарання за вчинений ним тяжкий злочин з необережності проти безпеки дорожнього руху.

20.03.2024 р. Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області ОСОБА_6 засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

За змістом вироку 12.05.2023 р. близько 12 год. 49 хв. в м. Калуш Івано-Франківської області, ОСОБА_6 керуючи атомобілем OPEL MOVANO, при виконанні повороту ліворуч (з крайньої правої смуги), виїхав на змугу зустрічного руху, не надавши перевагу в русі мотоциклу HONDA NC 700, що рухався головною дорогою в зустрічному напрямку, та допустив з ним зіткнення. Внаслідок порушення ОСОБА_6 вимог ПДР відбулася ДТП внаслідок якої водій мотоцикла загинув на місці події, а пасажир мотоцикла отримала тяжкі тілесні ушкодження.

В ході судового розгляду вказаної справи ОСОБА_6 вину свою у скоєнні даного кримінального правопорушення визнав. Цивільний позов потерпілої визнав повністю частково, вказуючи про відсутність у нього можливості компенсувати зазначену шкоду.

Потерпіла ОСОБА_7 вказувала, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_6 , загинув її чоловік, а вона (потерпіла) втратила майже усе своє здоров`я. Тривали час (понад 6 місяців) вона лікувалася в різних медичних закладах, перенесла чисельні операції, та навіть після завершення стаціонарного лікування потребаватиме подальшого огтимання амбулаторного лікування. Наполягала на суворому покаранні для ОСОБА_6 , який жодним чином заподіяну шкоду не відшкодовував.

Частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди в розмірі 700 000,00 грн., з яких 200 000,00 грн. - моральна шкода у зв`язку із заподіянням їй тяжких тілесних ушкоджень та 500 000,00 грн. - моральна шкода у зв`язку зі смертю її чоловіка (див. https://reyestr.court.gov.ua/Review/117775118).

Не погоджуючись із таким вироком ОСОБА_6 , в своїй апеляційній скарзі зазначав про необхідність призначення йому покарання не пов`язане із позбавленням волі, вказуючи про визнання ним винуватості, позитивну характеристику, працевлаштованість, наявність на його утриманні дітей. Також вказував про необхідність зменшення стягнутого відшкодування потерпілій моральної шкоди. 27.08.2024 р. ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.03.2024 р. залишено без змін ( див. https://reyestr.court.gov.ua/Review/121215469).

Із матеріалів доданих до подання встановлено, що початок строку відбування покарання засудженого ОСОБА_6 з 13.11.2024 р., 1/2 строку 12.05.2026 р., кінець строку 12.11.2027 р. На даний час невідбута частина покарання становить 1 рік 1 місяць 06 днів позбавлення волі.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Висновок щодо виправлення засудженого повинен базуватися на врахуванні даних про його поведінку в цілому та ставленню до праці за весь період знаходження у виправній установі, а не за час, що безпосередньо передує розгляду подання.

Із матеріалів доданих до подання встановлено, що під час тримання в ДУ «Івано-Франківський слідчий ізолятор» ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності не притягався, заходи заохочення не застосовувались.

04.12.2024 р. засуджений ОСОБА_6 прибув до ДУ "Городоцький виправний центр № 131". Згідно характеристики засуджений працевлаштований на контрагентському об`єкті ТОВ "ОДЕК Україна". До роботи засуджений відноситься сумлінно, відповідально виконує покладені на нього обов`язки. Отримав п`ять заохочень. На оперативно-профілактичних обліках установи не перебуває. В травні 2026 року витрати на експертизи по кримінальному провадженню згідно вироку від 20.03.2024 р. Згідно висновку від 20.05.2026 р. щодо ступеня виправлення засудженого (за підсумком, загальним балом - 93) розділів ІІ-ІV): засуджений довів своє виправлення та має бути представлений до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, згідно ст. 81 КК України. На засіданні комісії ДУ "Городоцький ВЦ № 131" від 20.05.2026 р. засуджений ОСОБА_6 був визнаний таким, що довів свого виправлення та заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Також до суду надійшли письмові заперечення потерпілої ОСОБА_7 проти подання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 . Потерпіла вважає неприпустими застосування до засудженого ОСОБА_6 ст. 81 КК України, вважаючи, що останній не довів свого виправлення через уникнення обов`язку відшкодувати заподіяну, внаслідок вчиненого ним злочину, шкоду потерпілій. Зазначає, що отримана під час примусового стягнення частина такого відшкодування становить близько 8,5 % від загальної суми стягнутого в розмірі 700 00,00 грн. та залишок станом на липень 2026 року складав 642 630, 21 грн., що підтверджується інформацією Галицького ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області № 28221 від 28.07.2026 р. Потерпіла наполягає на тому, що у засудженого є фінансова можливість добровільно відшкодовувати заподіяну шкоду, однак він свідомо та умисно відмовляється це робити, що свідчить пре те, що засуджений в дійсності не розкаявся, а негативні наслідки ДТП не усунуті. Категорично заперечила проти умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 та просила відмовити в задоволенні подання.

При вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого враховується призначений вироком суду вид та строк покарання, тривалість невідбутого строку покарання, а також необхідність забезпечення принципів справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Частинами 1, 3 ст. 6 КВК України визначено, що виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Умовно-дострокове звільнення від невідбутої частини покарання є можливим лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Судовий розгляд питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, під час судового засідання у справах цієї категорії необхідно приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання. Зокрема, ретельно з`ясовується ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці.

Висновок щодо виправлення засудженого повинен базуватися на врахуванні даних про його поведінку в цілому та ставленню до праці за весь період знаходження у виправній установі, а не час, що безпосередньо передує розгляду подання.

У даному випадку наявність у засудженого ОСОБА_6 заохочень свідчить про можливу наявність позитивних змін у його поведінці на шляху виправлення, та підтверджують належне виконання засудженим законних вимог представників адміністрації виправної колонії під час відбуття покарання. Його належна поведінка є для нього обов`язком впродовж всього строку відбування покарання.

Процес виправлення та перевиховання має бути постійним та послідовним. Разом з тим, твердження у зверненні потерпілої ставлять під сумнів повне та успішне завершення процесу виправлення засудженого, оскільки його ставлення до виконання ним обов`язку відшкодувати потерпілій моральну шкоду може мати ознаки відсутності дійсного каяття на даний час а його запевнення у цьому формально зазначені ним для створення враження про наявність такої обставини задля уникнення відповідальності за вчинений ним злочин щодо двох осіб, та що спричинив смерть однієї людини та запдіяння тяжких тілесних ще одній людині.

Наведене вказує про передчасність доводів у вказаних у поданні про доведеність засудженим ОСОБА_6 свого виправлення. У даному випадку суд вважає можливим частково погодитись із доводами про підтвердження того, що засуджений стає на шлях виправлення. Однак повністю цей шлях засудженим не подолано. Описаний процес виправлення засудженого є таким, що лише успішно розпочатий, є триваючим, та для повного завершення портебує подальшого свого розвитку, а тому та на даний час не може вважатися успішно завершеним повністю. Ті обставини, про які засуджений зазначав у своїх поясненнях при розгляді даного подання, наводились ним і під час розгляду кримінального провадження та враховані при призначенні покарання, яке засуджений і відбуває для повного свого виправлення. Тому зазначається про відсутність підстав для застосування до засудженого положень статті 81 КК про умовно-дострокове звільнення із установи виконання покарань.

Статтею 81 КК визначено право суду, а не покладається на нього обов`язок, щодо умовно-дострокового звільнення засуджених від відбування покарання. Поняття судової дискреції (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. При вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, суд також враховує призначений вироком суду вид та строк покарання, тривалість невідбутого строку покарання.

Із урахуванням встановлених обставин, подання про мовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 не підлягає до задоволення. При прийнятті такого рішення суд враховує також і те, що призначення покарання, як захід примусу застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину та полягає в передбаченому законом порядку позбавленні чи обмеженні прав і свобод засудженого. Через дотримання засад призначення покарання реалізуються принципи справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Тому, зазначається про відсутність підстав для застосування до засудженого положень статті 81 КК про умовно-дострокове звільнення від відбування основного покарання.

Керуючись ст. 74, 81 КК, ст.ст. 537, 539, 369, 372, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити в задоволенні подання Державної установи "Городоцький виправний центр № 131" щодо засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбування невідбутої частини основного покарання призначеного 20.03.2024 р. Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ч. 2 ст. 286 КК України та залишеного без змін 20.03.2024 р. ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду, у виді позбавлення волі, строк якого на даний час становить 1 рік 1 місяць 06 днів.

Копію ухвали направити сторонам для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом семи днів з дня її оголошення, в порядку ст. 395 КПК України.

Оглошено повний текст ухвали 09.10.2026 р. о 14 год. 30 хв.

Суддя ОСОБА_1