Рішення № 140470990, 06.10.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1229/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року м.Дубровиця

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

представника відповідачки - адвоката Науменка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця у порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференцз`язку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Мохир Ярослав Вікторович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №17.06.2025-100001660 від 17 червня 2025 року у загальному розмірі 58904,00 грн, з яких: 29950,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 9284,50 грн - заборгованість за процентами та 19669,50 грн - неустойка. Також представник позивача просив стягнути з відповідачки понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат, пов`язаних із направленням відповідачці позовної заяви з додатками.

Позов обґрунтовано тим, що 17 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір (кредитної лінії) №17.06.2025-100001660, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 30000,00 грн строком на 217 днів, з кінцевою датою повернення 19 січня 2026 року. Договором передбачено фіксовану процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом, та процентну ставку «Економ» у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом наступних чергових періодів.

У подальшому, 19 жовтня 2025 року між сторонами укладено додатковий договір до кредитного договору №17.06.2025-100001660, відповідно до якого за взаємною згодою сторін та за ініціативою позичальника збільшено суму кредиту шляхом надання відповідачці другого траншу у розмірі 12300,00 грн. У зв`язку з цим загальна сума наданих за договором траншів становила 42300,00 грн. Другий транш надано 19 жовтня 2025 року строком на 93 дні шляхом перерахування коштів на належний відповідачці електронний платіжний засіб. Додатковим договором також передбачено комісію за надання другого траншу у розмірі 1107,00 грн, що становить 9 % від його суми, та визначено подальші умови виконання зобов`язань за кредитним договором.

Позивач зазначає, що на виконання умов кредитного договору відповідачка здійснювала часткові платежі: 17 липня 2025 року - 12000,00 грн, 17 серпня 2025 року - 12000,00 грн, 18 вересня 2025 року - 12450,00 грн, 18 жовтня 2025 року - 17000,00 грн та 18 листопада 2025 року - 5749,25 грн.

Проте відповідачка взяті на себе зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі не виконала, у зв`язку з чим, згідно з розрахунком позивача, станом на 19 червня 2026 року заборгованість становить 58904,00 грн, з яких: 29950,00 грн - основний борг, 9284,50 грн - проценти, 19669,50 грн - неустойка. При цьому заборгованість за процентами, передбаченими статтею 625 ЦК України, та за комісіями у поданому позивачем розрахунку відсутня.

У позовній заяві представник позивача просив проводити розгляд справи без участі позивача та його представника за наявними у матеріалах справи доказами.

10 липня 2026 року відповідачка ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Науменка Олександра Миколайовича подала відзив на позовну заяву.

У відзиві відповідачка факту укладення 17 червня 2025 року кредитного договору №17.06.2025-100001660 та отримання кредитних коштів не заперечує.

Водночас відповідачка зазначає, що через складну економічну ситуацію, відсутність стабільного доходу та власного нерухомого чи рухомого майна вона не мала можливості належним чином виконати взяті на себе кредитні зобов`язання. Також посилається на те, що у червні 2025 року виїхала до Королівства Нідерланди, де в подальшому проживала та тимчасово працювала.

На підтвердження зазначених обставин відповідачкою подано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу та документи, пов`язані з її проживанням і працевлаштуванням у Королівстві Нідерланди.

Відповідачка у відзиві визнає наявність заборгованості за кредитним договором у розмірі 39234,50 грн, яка складається із 29950,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 9284,50 грн заборгованості за нарахованими процентами. Водночас заперечує проти стягнення з неї неустойки у розмірі 19669,50 грн.

Обґрунтовуючи заперечення проти стягнення неустойки, сторона відповідачки посилається на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким на період дії в Україні воєнного стану встановлено звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, та від обов`язку сплачувати кредитодавцю неустойку за прострочення виконання грошового зобов`язання.

У прохальній частині відзиву відповідачка просить позов задовольнити частково, стягнувши з неї 39234,50 грн, з яких 29950,00 грн - основний борг та 9284,50 грн - проценти, а у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Також у відзиві стороною відповідачки зазначено попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

10 вересня 2026 року представником відповідачки - адвокатом Науменком Олександром Миколайовичем - подано клопотання про розподіл судових витрат, у якому він просить стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат стороною відповідачки подано договір про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі виконаних робіт, розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та квитанцію про оплату юридичних послуг.

16 вересня 2026 року представником позивача Ларіоновим Костянтином Олександровичем подано клопотання про зменшення витрат відповідачки на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн.

У судовому засіданні представник відповідачки - адвокат Науменко О.М. - підтримав викладену у відзиві позицію.

Представник відповідачки зазначив, що відповідачка визнає наявність заборгованості у загальному розмірі 39234,50 грн, яка складається із 29950,00 грн основного боргу та 9284,50 грн процентів, однак заперечує проти стягнення 19669,50 грн неустойки.

Зазначав, що положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є нормою прямої дії, яка звільняє позичальника в період дії воєнного стану від обов`язку сплачувати неустойку за прострочення виконання кредитного зобов`язання, незалежно від погодження сторонами відповідної умови у договорі.

Також представник відповідачки заперечив проти відшкодування позивачу витрат, пов`язаних із направленням відповідачці копії позовної заяви та доданих до неї документів, зазначивши, що такі витрати не були необхідними для розгляду справи, оскільки позовна заява була подана до суду у паперовій формі, а тому її самостійне направлення відповідачці поштовим зв`язком здійснено позивачем за власною ініціативою.

Крім того, представник відповідачки просив залишити без розгляду подане ОСОБА_2 клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на неналежне, на його думку, підтвердження його повноважень.

Вказував, що електронна довіреність, видана керівником ТОВ «Споживчий центр» Холодом Олександром Володимировичем на ім`я ОСОБА_3 , названа довіреністю «у порядку передоручення», хоча Холод О.В. є керівником юридичної особи, а тому, на переконання представника відповідачки, така довіреність є первинною і не могла бути видана у порядку передоручення.

Відтак вважав неналежною і похідну довіреність, на підставі якої Латіна І.С. уповноважила Ларіонова К.О. представляти інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Разом з тим представник відповідачки заперечував проти задоволення вказаного клопотання і по суті, зазначаючи, що позивачем не наведено конкретного обґрунтування неспівмірності понесених відповідачкою витрат, не визначено, які саме роботи адвоката були зайвими, необґрунтованими чи дублюючими, тоді як стороною відповідачки подано договір, акт виконаних робіт, розрахунок та документ, що підтверджує оплату юридичних послуг.

Представник відповідачки також звернув увагу на те, що позивач у позовній заяві зазначив орієнтовні витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, однак доказів фактичного понесення таких витрат на момент розгляду справи не подав.

Заслухавши пояснення представника відповідачки та дослідивши матеріали цивільної справи, доводи позовної заяви та відзиву, а також надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що 17 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №17.06.2025-100001660 кредитної лінії.

Відповідно до заявки, яка є невід`ємною частиною кредитного договору, позичальнику надано кредит на таких умовах: дата надання кредиту - 17 червня 2025 року; сума кредиту - 30000,00 грн; строк, на який надається кредит, - 217 днів із дати його надання; дата повернення кредиту - 19 січня 2026 року; продовження строку кредитування, строку виплати кредиту та строку дії договору не передбачено.

Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом.

Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за першими трьома черговими періодами.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту, визначена у розмірі 9 % від суми кредиту та становила 2700,00 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості встановлена у розмірі 2700,00 грн у кожному із двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Проценти за користування кредитом відповідно до умов договору розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту, включаючи всі транші, або залишку від усієї суми кредиту на кількість днів користування кредитом чи його залишком та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Графіком платежів за первісними умовами договору передбачено сім чергових періодів із кінцевою датою виконання зобов`язання 19 січня 2026 року.

Кредитний договір укладено в електронній формі. Відповідь ОСОБА_1 про прийняття пропозиції про укладення кредитного договору сформована 17 червня 2025 року о 16:36. Позичальник підтвердила безумовне прийняття пропозиції та підписала документи одноразовим ідентифікатором Е228, надісланим на зазначений нею фінансовий номер телефону.

Ідентифікація ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору підтверджується також наданою позивачем інформацією, отриманою через Систему BankID НБУ.

На підтвердження виконання кредитодавцем своїх зобов`язань щодо надання першого траншу позивачем надано інформацію, згідно з якою 17 червня 2025 року на належний відповідачці електронний платіжний засіб успішно перераховано 30000,00 грн.

Таким чином, позивачем належними доказами підтверджено факт надання ОСОБА_1 першого траншу кредитних коштів у розмірі 30000,00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що в процесі виконання договору відповідачкою здійснено низку платежів.

Зокрема, 17 липня 2025 року відповідачкою сплачено 12000,00 грн, 17 серпня 2025 року - 12000,00 грн, 18 вересня 2025 року - 12450,00 грн, а 18 жовтня 2025 року - 17000,00 грн.

19 жовтня 2025 року між сторонами укладено додатковий договір до кредитного договору №17.06.2025-100001660.

Відповідно до пункту 1.1 додаткового договору сторони за взаємною згодою та за ініціативою позичальника домовилися збільшити суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума наданих за договором траншів становила 42300,00 грн.

Пунктом 1.2 додаткового договору передбачено надання ОСОБА_1 другого траншу у розмірі 12300,00 грн із датою видачі 19 жовтня 2025 року шляхом перерахування коштів на належний їй електронний платіжний засіб. Строк, на який надано другий транш, становив 93 дні.

Додатковим договором також встановлено комісію за надання другого траншу у розмірі 9 % від його суми, тобто 1107,00 грн.

Факт фактичного надання другого траншу підтверджується платіжними документами, згідно з якими 19 жовтня 2025 року відповідачці перераховано 12300,00 грн.

Додатковий договір укладений в електронній формі та підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора А287.

Таким чином, сукупністю кредитного договору, додаткового договору, інформації BankID НБУ, даних про застосування одноразових ідентифікаторів та платіжних документів підтверджується укладення сторонами кредитного договору та додаткового договору до нього, отримання відповідачкою першого траншу у розмірі 30000,00 грн і другого траншу у розмірі 12300,00 грн.

18 листопада 2025 року відповідачкою здійснено ще один платіж у розмірі 5749,25 грн.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Оцінюючи позовні вимоги в частині основної заборгованості, суд враховує, що відповідно до наданого позивачем розрахунку залишок непогашеної відповідачкою основної суми кредиту становить 29950,00 грн.

Відповідачка правильність визначення позивачем зазначеного залишку основної заборгованості не заперечує, а у відзиві прямо визнає наявність заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 29950,00 грн.

Наданими позивачем кредитним договором, додатковим договором, доказами перерахування коштів, відомостями про здійснені відповідачкою платежі та розрахунком заборгованості вказаний залишок основного боргу підтверджується.

За таких обставин позовна вимога про стягнення 29950,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо заявленої позивачем заборгованості за процентами у розмірі 9284,50 грн суд враховує, що після здійснення відповідачкою платежу 18 листопада 2025 року непогашеною залишилася основна сума кредиту у розмірі 29950,00 грн.

Відповідно до умов кредитного договору та додаткового договору проценти у відповідному періоді нараховувалися за процентною ставкою «Економ» у фіксованому розмірі 0,5 % за один день користування кредитом.

0,5 % від залишку основної заборгованості у розмірі 29950,00 грн становить 149,75 грн за один день користування кредитними коштами.

Із поданого позивачем детального розрахунку вбачається, що станом на 19 грудня 2025 року розмір нарахованих за відповідний черговий період процентів становив 4642,25 грн.

У наступному черговому періоді до 19 січня 2026 року позивачем нараховано ще 4642,25 грн процентів.

Отже, загальний непогашений залишок процентів становить 9284,50 грн.

Після закінчення погодженого сторонами строку кредитування договірні проценти позивачем не нараховувалися.

Відповідачка іншого розрахунку процентів не надала, правильність визначення їх розміру не спростувала, а у відзиві прямо визнала заборгованість за нарахованими процентами саме у розмірі 9284,50 грн.

Тому вимога про стягнення 9284,50 грн процентів за користування кредитними коштами є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Оцінюючи вимогу позивача про стягнення неустойки у розмірі 19669,50 грн, суд погоджується з доводами сторони відповідачки про відсутність правових підстав для її стягнення.

Із поданого розрахунку заборгованості вбачається, що після укладення додаткового договору розмір неустойки визначено у сумі 634,50 грн за кожен день невиконання або неналежного виконання відповідного грошового зобов`язання.

Нарахування неустойки здійснювалося з 20 грудня 2025 року по 19 січня 2026 року, а загальний її розмір становить 19669,50 грн.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Разом з тим пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, вказаним пунктом встановлено, що неустойка та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

Спірний кредитний договір укладено 17 червня 2025 року, додатковий договір - 19 жовтня 2025 року, а заявлена до стягнення неустойка повністю нарахована у період дії воєнного стану.

Положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не містять виключень залежно від дати укладення кредитного договору або від того, чи є відповідний кредит споживчим.

За таких обставин доводи представника відповідачки у цій частині є обґрунтованими, а позовна вимога про стягнення 19669,50 грн неустойки задоволенню не підлягає.

Щодо поданих відповідачкою документів на підтвердження її майнового стану, проживання та працевлаштування за межами України суд зазначає, що такі обставини не спростовують факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та існування непогашеної заборгованості за основною сумою кредиту і процентами.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Тому складне матеріальне становище відповідачки саме по собі не є підставою для звільнення від обов`язку повернути отримані кредитні кошти та сплатити передбачені договором проценти.

Таким чином, суд доходить висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» 39234,50 грн, з яких 29950,00 грн - основний борг та 9284,50 грн - проценти за користування кредитними коштами.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Позивачем заявлено вимоги майнового характеру на загальну суму 58904,00 грн, з яких задоволенню підлягають вимоги на суму 39234,50 грн, що становить 66,61 % від загального розміру заявлених позовних вимог.

Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1773,36 грн.

Крім того, позивач просив покласти на відповідачку витрати, пов`язані з направленням їй копії позовної заяви та доданих до неї документів.

На підтвердження вказаних витрат позивачем надано квитанцію ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» №2129883 від 23 червня 2026 року, відповідно до якої загальна вартість відправлення становила 130,98 грн.

Представник відповідачки у судовому засіданні заперечив проти відшкодування цих витрат, зазначивши, що позовна заява подана до суду у паперовій формі, а тому самостійне направлення позивачем її копії відповідачці не було необхідною процесуальною дією.

Суд погоджується з такими доводами представника відповідачки.

Відповідно до частини першої статті 177 ЦПК України у разі подання позовної заяви в паперовій формі позивач повинен додати до неї копії позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Частиною другою статті 190 ЦПК України передбачено, що одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім випадків, якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет.

Отже, при зверненні до суду з позовом у паперовій формі на позивача не покладено обов`язку самостійно надсилати відповідачу копію позовної заяви та доданих до неї документів, оскільки їх направлення здійснюється судом разом з ухвалою про відкриття провадження у справі.

За таких обставин самостійне направлення позивачем відповідачці копії позовної заяви поштовим зв`язком не було необхідною процесуальною дією для подання чи розгляду цієї справи. Сам факт понесення позивачем витрат у розмірі 130,98 грн не є достатньою підставою для покладення їх на відповідачку, оскільки такі витрати понесені позивачем за власною ініціативою та не були необхідними для розгляду справи.

Тому підстав для відшкодування зазначених витрат за рахунок відповідачки суд не вбачає.

Щодо заявлених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог щодо співмірності суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, при цьому обов`язок доведення їх неспівмірності покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

10 вересня 2026 року представником відповідачки - адвокатом Науменком О.М. - подано клопотання про стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

На підтвердження понесення таких витрат стороною відповідачки подано договір про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі виконаних робіт, розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та документ про оплату юридичних послуг у розмірі 9000,00 грн.

Із акта приймання-передачі виконаних робіт вбачається, що адвокатом надано консультацію тривалістю одна година вартістю 3000,00 грн, підготовлено відзив на позовну заяву, на що визначено чотири години роботи вартістю 12000,00 грн, а також підготовлено заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції вартістю 3000,00 грн. Загальна вартість зазначених в акті послуг становить 18000,00 грн, однак відповідачкою до відшкодування заявлено 9000,00 грн.

16 вересня 2026 року представником ТОВ «Споживчий центр» Ларіоновим К.О. подано клопотання про зменшення витрат відповідачки на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн.

У судовому засіданні представник відповідачки заперечив проти розгляду вказаного клопотання, посилаючись на неналежне, на його думку, підтвердження повноважень Ларіонова К.О. Зазначав, що електронна довіреність, сформована керівником ТОВ «Споживчий центр» Холодом О.В. на ім`я Латіної І.С., має найменування «у порядку передоручення», хоча Холод О.В. є керівником товариства, а тому така довіреність, на його думку, не могла бути сформована у порядку передоручення. У зв`язку з цим вважав неналежною і похідну довіреність, на підставі якої Латіна І.С. уповноважила Ларіонова К.О. представляти інтереси товариства.

Відповідно до частини третьої статті 62 ЦПК України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом, у тому числі кваліфікованим електронним підписом, посадової особи, уповноваженої на це законом або установчими документами. Частиною сьомою цієї статті передбачено можливість підтвердження повноважень представника довіреністю в електронній формі, оформленою відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему.

Із матеріалів справи вбачається, що Холод О.В. є керівником ТОВ «Споживчий центр». Сформованою у підсистемі «Електронний суд» довіреністю Латіну І.С. уповноважено представляти інтереси товариства у судах України з правом підписувати та подавати процесуальні документи, при цьому довіреність містить право передоручення повноважень іншим особам. У свою чергу, Латіною І.С. сформовано електронну довіреність на ім`я Ларіонова К.О., якою останнього уповноважено представляти інтереси ТОВ «Споживчий центр» у судах та підписувати і подавати процесуальні документи.

Саме по собі зазначення у сформованій засобами підсистеми «Електронний суд» довіреності слів «у порядку передоручення» не свідчить про відсутність наданих нею повноважень та не є достатньою підставою для висновку про недійсність такого електронного документа.

При цьому Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №486/259/21 виходив із того, що електронне доручення, сформоване засобами підсистеми «Електронний суд», є належним способом підтвердження повноважень представника.

За таких обставин суд не встановив підстав для висновку про відсутність у Ларіонова К.О. повноважень на подання від імені ТОВ «Споживчий центр» клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а тому відповідні доводи представника відповідачки суд відхиляє.

Оцінюючи подане позивачем клопотання по суті, суд враховує, що позивач посилається на відсутність належного підтвердження фактичної оплати відповідачкою послуг адвоката, незначну складність справи, неспівмірність заявлених витрат зі складністю спору, ціною позову та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Таким чином, доводи представника відповідачки про те, що клопотання позивача взагалі не містить обґрунтування підстав для зменшення витрат, суд вважає безпідставними, оскільки відповідні підстави у ньому наведені.

Разом з тим твердження позивача про відсутність доказів фактичної оплати юридичних послуг спростовується наявним у матеріалах справи документом про сплату Кохан Ю.М. 9000,00 грн за надані юридичні послуги.

Саме по собі посилання позивача на незначну складність справи та поширеність відповідної категорії спорів також не свідчить про неспівмірність заявлених витрат.

Суд враховує обсяг підготовленого представником відповідачки відзиву на позовну заяву, необхідність аналізу умов кредитного договору, розрахунку заборгованості та законодавства щодо відповідальності позичальника у період дії воєнного стану, підготовку інших процесуальних документів, а також участь представника відповідачки у розгляді справи.

При цьому загальна вартість виконаних адвокатом робіт відповідно до акта становить 18000,00 грн, тоді як відповідачкою заявлено до відшкодування лише 9000,00 грн.

З огляду на характер спірних правовідносин, обсяг фактично наданої відповідачці правничої допомоги, виконані адвокатом роботи, ціну позову та значення справи для сторони суд не встановив достатніх підстав вважати заявлені 9000,00 грн явно завищеними або неспівмірними.

Тому клопотання представника позивача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн задоволенню не підлягає.

Разом з тим відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із заявлених позивачем 58904,00 грн судом відмовлено у задоволенні вимог на суму 19669,50 грн, що становить 33,39 % від загального розміру заявлених позовних вимог.

Оскільки у зазначеній частині рішення ухвалюється на користь відповідачки, понесені нею витрати на професійну правничу допомогу підлягають покладенню на позивача пропорційно розміру позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

Отже, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3005,32 грн, виходячи з розрахунку: 9000,00 грн ? 19669,50 грн / 58904,00 грн = 3005,32 грн.

Щодо зазначених позивачем у попередньому розрахунку судових витрат орієнтовних витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн суд зазначає, що на час ухвалення рішення доказів щодо їх розміру позивачем не подано, у зв`язку з чим питання про розподіл таких витрат у цьому рішенні судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 5, 12, 13, 76-81, 82, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 11, 15, 205, 207, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №17.06.2025-100001660 від 17 червня 2025 року у загальному розмірі 39234 (тридцять дев`ять тисяч двісті тридцять чотири) гривні 50 копійок, з яких:

- 29950,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту;

- 9284,50 грн - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1773 (одна тисяча сімсот сімдесят три) гривні 36 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3005 (три тисячі п`ять) гривень 32 копійки.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 09 жовтня 2026 року о 15-00 год.

Відомості про учасників справи, згідно з п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», юридична адреса: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.