Ухвала суду № 140470927, 08.10.2026, Чорнухинський районний суд Полтавської області

Справа №549/377/26

Провадження №2/549/287/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року селище Чорнухи

Чорнухинський районний суд Полтавської області

у складі: головуючої - судді Глущенко Н.М.

з участю секретаря судових засідань Бойко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Чорнухи заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Чорнухинського районного суду Полтавської області перебуває цивільна справа № 549/377/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, у якій просить у разі повного або часткового задоволення позовних вимог розстрочити виконання судового рішення на 18 місяців, установивши графік погашення заборгованості рівними щомісячними платежами та визначивши початок здійснення платежів через два місяці після народження дитини.

На обґрунтування заявлених вимог відповідач зазначає, що на цей час є офіційно безробітною, не має постійних джерел доходу, перебуває у стані вагітності та найближчим часом очікує народження дитини. На її переконання, одноразове стягнення всієї суми заборгованості за таких обставин істотно погіршить її матеріальне становище та поставить під загрозу можливість забезпечення необхідних життєвих потреб її самої та новонародженої дитини.

Представник позивача подав письмові заперечення проти задоволення заяви, посилаючись на її передчасність, необґрунтованість та невідповідність вимогам процесуального законодавства.

Зокрема, представник позивача зазначає, що станом на час звернення відповідача із заявою судове рішення за результатами розгляду справи по суті не ухвалено, а тому відсутній предмет, щодо якого може бути вирішено питання про розстрочення виконання.

Крім того, заявлений відповідачкою строк розстрочення 18 місяців перевищує встановлений частиною п`ятою статті 435 ЦПК України граничний строк, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення відповідного рішення.

Представник позивача також звертає увагу на недостатність доказів на підтвердження обставин, які істотно ускладнюють виконання судового рішення, та відсутність конкретного розрахунку щомісячних платежів.

На переконання представника позивача, саме по собі скрутне матеріальне становище боржника не є безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення.

Вирішуючи таке питання, суд повинен забезпечити справедливий баланс між інтересами боржника та стягувача, зокрема врахувати право останнього на своєчасне виконання судового рішення.

З огляду на викладене представник позивача просить відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив проводити розгляд справи без його участі.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилася, причин неявки суду не повідомила. Заяв або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши заяву відповідача, письмові заперечення представника позивача, долучені документи та матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 435 ЦПК України суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, за заявою сторони може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з частиною третьою зазначеної статті підставою для встановлення або зміни способу чи порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому відповідно до частини четвертої статті 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, а щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо та інші надзвичайні події.

Отже, застосування розстрочення виконання судового рішення потребує встановлення конкретних обставин, які об`єктивно істотно ускладнюють його виконання, з урахуванням принципів розумності, пропорційності та справедливого балансу інтересів сторін.

Водночас суд зазначає, що вирішення питання про розстрочення виконання судового рішення повинно здійснюватися з дотриманням установленого процесуальним законом порядку.

Так, статтею 267 ЦПК України передбачено можливість вирішення судом питання про наявність підстав для негайного виконання судового рішення, відстрочення чи розстрочення його виконання під час ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Натомість стаття 435 ЦПК України регламентує окремий процесуальний порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

Як установлено судом, розгляд цивільної справи № 549/377/26 по суті позовних вимог не завершено, судового рішення щодо заявлених позивачем вимог не ухвалено, а остаточний розмір заборгованості, яка може підлягати стягненню, судом не визначено.

За таких обставин звернення відповідача з окремою заявою в порядку статті 435 ЦПК України щодо розстрочення виконання судового рішення, яке на час розгляду заяви ще не ухвалене, є передчасним.

Суд зазначає, що звернення відповідачки із заявою про розстрочення виконання судового рішення під час розгляду справи по суті саме по собі не суперечить положенням статті 267 ЦПК України. Водночас вирішення такого питання можливе лише за наявності належним чином підтверджених обставин, які істотно ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням установлених законом обмежень щодо строку розстрочення та необхідності дотримання справедливого балансу інтересів сторін.

Крім того, частиною п`ятою статті 435 ЦПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали чи постанови.

Однак відповідач просить розстрочити виконання судового рішення на 18 місяців, що перевищує встановлений законом граничний строк.

Таким чином, заявлений спосіб розстрочення в частині його тривалості не відповідає вимогам частини п`ятої статті 435 ЦПК України.

Оцінюючи доводи відповідача щодо її матеріального та сімейного становища, суд виходить із такого.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

На підтвердження наведених у заяві обставин відповідачем надано відомості про трудовий та страховий стаж, а також довідку щодо строку вагітності.

Суд бере до уваги зазначені документи та не применшує значення обставин, пов`язаних із вагітністю відповідача, відсутністю стабільного доходу й необхідністю забезпечення належних умов для народження та утримання дитини.

Водночас надані документи самі по собі не дають можливості встановити сукупність обставин, необхідних для визначення конкретного порядку розстрочення виконання судового рішення, зокрема реальну платоспроможність відповідачки, можливий розмір щомісячних платежів та обґрунтованість запропонованого строку виконання.

Крім того, за відсутності ухваленого рішення по суті спору суд позбавлений можливості оцінити співмірність запропонованого графіка платежів із сумою, яка фактично підлягатиме стягненню в разі задоволення позовних вимог.

Суд також враховує, що відстрочення або розстрочення виконання судового рішення не повинно призводити до невиправданого обмеження прав стягувача.

У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018 звернуто увагу на необхідність урахування майнових інтересів сторін, їхнього фінансового стану, ступеня вини кожної зі сторін у виникненні спору та інших обставин під час вирішення питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення.

Отже, матеріальне становище боржника підлягає оцінці не ізольовано, а в сукупності з іншими обставинами справи та з урахуванням необхідності забезпечення справедливого балансу інтересів сторін.

При цьому суд наголошує, що відмова в задоволенні поданої заяви не означає заперечення факту складного матеріального становища відповідачки або неврахування її сімейних обставин.

Визначальними для вирішення заяви є її передчасність у межах обраного процесуального порядку, невідповідність заявленого строку розстрочення законодавчо встановленому обмеженню та недостатність підстав для визначення конкретного графіка виконання рішення.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідачки про розстрочення виконання судового рішення на цій стадії розгляду справи.

Водночас суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу, що відмова в задоволенні заяви не позбавляє її права повторно звернутися до суду з відповідною заявою після ухвалення судового рішення за наявності передбачених законом підстав, належних доказів та з дотриманням установлених процесуальним законодавством строків.

Керуючись статтями 12, 81, 247, 259, 260, 267, 435 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення у цивільній справі № 549/377/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Роз`яснити ОСОБА_1 право повторно звернутися до суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення в порядку, передбаченому статтею 435 ЦПК України, після ухвалення судового рішення по суті спору, за наявності відповідних правових підстав та з дотриманням установлених законом вимог.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Н.М.Глущенко