Вирок № 140468706, 09.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9371/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

склад учасників справи:

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

кримінальне провадження 1-кп/308/790/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород матеріали кримінального провадження №4202607030000035 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01 квітня 2026 року про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв, Миколаївської області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого приватним підприємцем, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України,

встановив:

26 червня 2026 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт з додатками.

Встановлено, що ОСОБА_5 в 2005 році після отримання в безкоштовне користування автозупинки комплексу загальною площею 10 м2, що розташована по вул. Грушевського (біля торгово-промислової палати) в м. Ужгород, Закарпатської області, на підставі договору безкоштовного користування автозупинкою - комплексом №3 від 14.02.2005, з метою облаштування автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном на земельній ділянці Ужгородської міської ради, по завершенню його дії (по спливу 10 років) отримав переважне право на укладення договору оренди торгового павільйону автозупинки - комплексу. Як наслідок, Департаментом міського господарства в 2017 році з фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 16.11.2017 укладено договір оренди торгового павільйону автозупинки - комплексу за №1088/0, площею 24,6 м2, зі строком дії до 16.11.2020.

Умовами договору, зокрема п.5.2 передбачалось не пізніше ніж через три місяці після укладення договору оренди, здійснити за власний рахунок реконструкцію автозупинки - комплексу за адресою: м.Ужгород, вул. Грушевського (біля торгово -промислової палати) відповідно до ескізного проекту «Реконструкція зупинкового комплексу з торговим павільйоном по вул. Грушевського (біля торгово-промислової палати) в м.Ужгороді», розробленого КП «Архітектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради.

Отримавши в 2019 від КП «Архітектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради ескізний проект ОСОБА_5 виконувати будівельні роботи згідно розробленого проекту та отримувати дозвільні документи на будівництво і користування земельною ділянкою комунальної власності, належної Ужгородській міській раді, не став.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, однак не пізніше березня місяця 2019 року, у ОСОБА_5 виник умисел на самовільне будівництво торгових приміщень (торгового павільйону автозупинки комплексу) на самовільно зайнятій земельній ділянці комунальної форми власності, за адресою: АДРЕСА_2 , з метою покращення умов своєї господарської діяльності шляхом збільшення площі торгового приміщення магазину.

Так, реалізуючи свій корисливий умисел в період часу з березня по червень 2019 року ОСОБА_5 діючи умисно, з корисливих мотивів, самовільно, без належно оформленого права власності або користування на земельну ділянку, його державної реєстрації, а також за відсутності передбачених законодавством документів, які дають право виконувати будівельні роботи, шляхом залучення до будівельних робіт ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які не були обізнані про кримінально-протиправний намір ОСОБА_5 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, в порушення вимог ч. 1 ст. 81, ч. 2 ст. 95, ч. 1 ст. 96, ч. 1 ст. 116, ч. 3 ст. 125, ст. 126, ст. 134 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 26, п.1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», п. 5 «Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт» затверджених Постановою КМУ від 13.04.2011 №466, самовільно здійснив будівництво будівлі - торгового приміщення (зупинкового комплексу з торговим павільйоном) шляхом будівництва одноповерхової будівлі торгового приміщення, площею 42 м2, в результаті чого, по завершенню будівельних робіт площа забудови під автозупинкою комплексом з 24,6 м2 збільшилась майже у двічі та склала 42 м2, тим самим самовільно зайнявши земельну ділянку комунальної власності, площею 0,0042 га та здійснив на ній самовільне будівництво, у зв`язку з чим порушено майнові права власника земельної ділянки Ужгородської міської ради, Закарпатської області.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, а саме: самовільному будівництві будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою провину у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України визнав повністю, підтвердив вказані в обвинувальному акті обставини, дав пояснення аналогічні поясненням в ході досудового слідства.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор та обвинувачений не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.

На підставі викладеного, допитавши обвинуваченого та дослідивши докази, що характеризують його особу, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, доведена повністю та вірно кваліфіковано, а саме як самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці.

При призначенні покарання суд дотримується вимог кримінального закону, зокрема ст.65 КК України, та принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до яких слід враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Водночас, згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

При призначенні покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини кримінального провадження, ставлення ОСОБА_5 до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості, щирому розкаянні у вчиненому, дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце реєстрації та проживання, офіційно працює, раніше не судимий, відомості про перебування на обліку у лікарів нарколога, психіатра, фтизіатра відсутні.

Обставини, що пом`якшують покарання є щире каяття.

Обставини, що обтяжує покарання, відповідно до ст.67 КК України, не встановлені.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, в межах санкцій ч.3 ст.197-1 КК України у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розподіл процесуальних витрат у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, шляхом стягнення вартості проведених експертиз із обвинуваченого.

Запобіжний захід, у кримінальному провадженні №4202607030000035 від 01 квітня 2026 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не обирався.

Матеріальна шкода відсутня.

Цивільний позов не заявлено.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 349, 366-371, 373-376,395,615 КПК України, суд,-

ухвалив:

Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України.

Призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп..

Відповідно до ч. 1 ст. 26 КВК України засуджений зобов?язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це органу пробації за місцем проживання шляхом представлення документа про сплату штрафу.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати за проведення експертиз Закарпатським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, а саме:

- судову земельно-технічну експертизу № 2099-Е від 19 червня 2026, вартість проведення якої становить 11450 (одинадцять тисяч чотириста п`ятдесят) грн. 25 коп..

Запобіжний захід ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4202607030000035 від 01 квітня 2026 року не обирався.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, якщо не було подано апеляційної скарги.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до статті 376 КПК України роз`яснюється обвинуваченому, захиснику, потерпілому, його представнику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1