Ухвала суду № 140468606, 09.10.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/8519/26

Провадження № 2-ві/524/13/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року

Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі головуючого судді Ковальчук Т. М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Автозаводського районного суду міста Кременчука Мельник Н. П. у справі № 524/8519/26 за позовом АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення вартості не облікованої електричної енергії внаслідок порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Автозаводського районного суду м. Кременчука (головуючий суддя Мельник Н. П.) перебуває справа № 524/8519/26 за позовом АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення вартості не облікованої електричної енергії внаслідок порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії.

08 жовтня 2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Мельник Н. П. у справі № 524/8519/26.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 виявлені нові обставини для відводу головуючого судді у зазначеній справі. Зокрема, посилається на те, що суддею проігноровано відсутність довіреності АТ «Полтаваобленерго» на представництво Кременчуцької філії АТ «Полтаваобленерго»; відсутність діючих договорів, прийняття недійсного договору 2012 року, укладеного між філією ПАТ «Полтаваобленерго»; ігнорування офіційно зафіксованого місця розташування приладу обліку та прийняття неправдивих тверджень про недопуск до приладу обліку; прийняття суперечливих та фіктивних доказів. Таким чином, за доводами Кім О. В., головуючий суддя Мельник Н. П. приймає ці докази як належні та проводить розгляд справи на користь позивача, що свідчить про її упередженість та заінтересованість.

Відповідно до частини восьмої статті 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Таким чином, за загальним правилом питання про відвід суд вирішує без повідомлення учасників справи.

За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні. При цьому про таке засідання повідомляються лише учасники справи.

Щодо наявності підстав для задоволення заяви про відвід судді Мельник Н. П. суд виходить із наступного.

Відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Підстави для відводу судді наведені у статтях 36, 37 ЦПК України.

Так, за правилами частин першої, другої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (недопустимість повторної участі судді в розгляді справи).

Зокрема, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Частиною третьою статті 39 ЦПК України передбачено, зокрема, що відвід повинен бути вмотивованим.

Верховний Суд у справі № 826/11409/17 в ухвалі від 14 липня 2020 року звернув увагу на наступне.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з: «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).

Верховний Суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

ЄСПЛ зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими» (рішення від 09 листопада 2006 року в справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).

Також ЄСПЛ зазначив, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу. Щодо суб`єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного.

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з`ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об`єктивно виправдані «справа Гаусшильдта» (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188).

Крім цього, сумніви мають ґрунтуватися на фактичних обставинах, а не на припущеннях.

Також суд звертає увагу на коментарі щодо Бангалорських принципів поведінки судді, згідно з якими загальноприйнятим критерієм для відводу судді є наявність обґрунтованої підозри в його/її упередженості. Підозри щодо упередженості мають бути обґрунтовані і висловлені розумними, справедливими та обізнаними людьми, що знаються на питанні і володіють необхідною інформацією (пункт 81).

У заяві про відвід судді Кім О. В. не наводить жодних, передбачених частиною першою статті 36 та статтею 37 ЦПК України фактів, які б давали підстави вважати, що суддя не може розглядати справу та підлягає відводу. Наведені ОСОБА_1 доводи, не дають підстави вважати, що наявні будь-які обставини, які б викликали сумніви у неупередженості або об`єктивності судді та перешкоджають розгляду ним справи № 524/8519/26; доводи поданої заяви про відвід судді не містять об`єктивно обґрунтованих побоювань щодо небезсторонності судді.

Ураховуючи наведене, суд вважає заявлений відвід безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 36, 37, 39, 40 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Автозаводського районного суду міста Кременчука Мельник Н. П. у справі № 524/8519/26 за позовом АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення вартості не облікованої електричної енергії внаслідок порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 261 ЦПК України, та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. М. Ковальчук