Ухвала суду № 140468454, 09.10.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа 303/2159/26

№ 1-кп/303/204/26

У Х В А Л А

06 жовтня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Мукачеві, клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника арештованого майна, ОСОБА_4 про скасування арешту з транспортного засобу, подане в порядку ст. 174 КПК України у кримінальному провадженні №12025070000000197, внесеному до ЄРДР від 17.04.2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , за ч.3 ст.307, ч.3 ст.332 КК України;

ОСОБА_6 , за ч.1 ст.209, ч.3 ст.307, ч.3 ст.332 КК України;

ОСОБА_7 , за ч.3 ст.307 КК України (зупинено, виділено, мобілізований);

ОСОБА_8 , за ч.1 ст.209, ч.3 ст.307 КК України;

ОСОБА_9 , за ч.3 ст.307 КК України;

ОСОБА_10 , за ч.3 ст.307 КК України;

ОСОБА_11 , за ч.3 ст.307 КК України;

ОСОБА_12 , за ч.3 ст.307 КК України (зупинено, виділено, мобілізований);

ОСОБА_13 , за ч.3 ст.332 КК України;

ОСОБА_14 , за ч.3 ст.332 КК України;

ОСОБА_15 , за ч.3 ст.332 КК України;

ОСОБА_16 , за ч.2 ст.307 КК України;

за участю сторін кримінального провадження:

сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_17

сторони захисту - обвинувачених: ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , та ОСОБА_10 , ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

- захисників (адвокатів) ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , (у режимі відео конференції), ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_3 ,

У С Т А Н О В И В:

У правадженні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням: ОСОБА_5 за ч.3 ст.307, ч.3 ст.332 КК України, ОСОБА_6 за ч.1 ст.209, ч.3 ст.307, ч.3 ст.332 КК України, ОСОБА_7 , за ч.3 ст.307 КК України (зупинено, виділено, мобілізований), ОСОБА_8 за ч.1 ст.209, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_9 за ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_10 за ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_11 за ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_12 , за ч.3 ст.307 КК України (зупинено, виділено, мобілізований), ОСОБА_13 за ч.3 ст.332 КК України, ОСОБА_14 за ч.3 ст.332 КК України, ОСОБА_15 за ч.3 ст.332 КК України, ОСОБА_16 за ч.2 ст.307 КК України.

У судовому засіданні, в порядку ст. 174 КПК України адвокатом ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника арештованого майна, ОСОБА_4 , подано клопотання про скасування арешту з транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 року випуску, синього кольору, VIN: НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 , мешканець АДРЕСА_1 .

Клопотання мотивовано тим, що «ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.11.2025 року (справа №308/15221/25; провадження 1-кс/308/6395/25) накладено арешт на транспортний засіб марки «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 року випуску, синього кольору, VIN: НОМЕР_2 , вилучений 25 жовтня 2025 року в ході проведення обшуку вказаного транспортного засобу.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , арештований транспортний засіб належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_5 , мешканцю АДРЕСА_1 .

Згідно ч.1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт на вищезазначене майно на даний час підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

По перше, арештований автомобіль марки «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 року випуску, синього кольору, VIN: НОМЕР_2 не є об`єктом/предметом кримінального правопорушення, у органу досудового розслідування та суду відсутня процесуальна необхідність у проведенні слідчих або будь-яких процесуальних дій з даним транспортним засобом, то ж необхідність його зберігання як речового доказу відсутня.

По друге, даний автомобіль не може бути предметом конфіскації або ж бути засобом забезпечення цивільного позову в даному кримінальному провадженні, оскільки не належить на праві власності жодному з учасників даного кримінального провадження. Ця обставина ставить під сумнів необхідність уподальшому існуванні арешту на транспортний засіб.

По третє, ОСОБА_4 не має ніякого процесуального статусу в межах даного кримінального провадження, тому подальше обмеження його у володінні, користуванні та розпорядженні належним йому майном не має ніякої доцільності.

Вважає, що необхідність у вжитих заходах процесуального забезпечення відпала, наявність такого арешту суттєво впливає на інтереси власника арештованого майна, оскільки обмежуються конституційні права ОСОБА_4 на вільне здійснення права приватної власності.

Все наведене вище дає підстави стверджувати, що подальше існування такого арешту майна є безпідставне, а тому згідно ст.174 КПК України він має бути скасований.».

У судовому засіданні представник власника арештованого майна, адвокат ОСОБА_3 , який одночасно є захисником обвинуваченого ОСОБА_12 у даному кримінальному провадженні, клопотання підтримав та просив його задоволити скасувати арешт, а майно повернути його власнику, ОСОБА_4 .

Прокурор, який представляє сторону обвинувачення у даному кримінальному провадженні, заперечив проти задоволення клопотання про скасування арешту, посилаючись на те, що арешт накладено з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Розглянувши дане клопотання, оглянувши матеріали додані до клопотання про скасування арешту, заслухавши позицію сторін у судовому засіданні, суд приходить до наступного висновку:

Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 Кримінального-процесуального кодексу України, є арешт майна, суть якого полягає у тимчасовій забороні, адресованій власнику чи володільцю майна, відчужувати його, або розпоряджатися чи користуватися ним.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 листопада 2025 року, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні накладено арешт на майно, яке вилучено 25.10.2025 року в ході проведення обшуку транспортного засобу (тобто сам транспортний засіб).

Зі змісту ухвали вбачається, що слідчий суддя з матеріалів доданих слідчим до клопотання про арешт майна встановив, що транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 року випуску, синього кольору, VIN: НОМЕР_2 , належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 , мешканцю АДРЕСА_1 , який є батьком ОСОБА_12 .. Арешт на транспортний засіб накладений з метою збереження речових доказів у справі, оскільки такий визнаний речовим доказом, відповідно до постанови слідчого від 26.10.2025 року.

Згідно з ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

На підставі ч.2 ст.174 КПК України, клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

З матеріалів, доданих до клопотання про скасування арешту, вбачається, що арештоване майно належить громадянину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який являється батьком обвинуваченого ОСОБА_12 .

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме: у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Частинами 1, 2 ст. 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У даному випадку, у межах кримінального провадження накладено обтяження на майно третьої особи у кримінальному провадженні. Тобто,- це майно, яке належить особі обвинуваченого ОСОБА_12 , а громадянину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не є підозрюваним чи обвинуваченим по справі.

Проте, як вбачається з мотивувальної частини ухвали слідчого суді, арешт накладено з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, тобто в порядку п.1) ч.2, ч.3 ст.170 КПК України.

Статтею 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Поряд з цим варто враховувати, що арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів та являється самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні та не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, на відміну від інших правових підстав.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. (ч. 3 ст. 132 КПК України).

Як слідує з поданих матеріалів, основним доводом адвоката щодо неправомірності накладення арешту на майно, є посилання на те, що арешт зазначеного майна, порушує законні права та інтереси третьої особи (власника), яка є добросовісним набувачем та не має жодного відношення до кримінальних правопорушень, що розглядаються судом, а власник майна тривалий час обмежений у праві власності, яке є непорушним та гарантованим Конституцією України.

Абзацом другим п.10 ст.170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою збереження речових доказів.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого протоколу до неї передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном. Позбавлення особи власності не допускається інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Право держави на здійснення контролю за користуванням майном визнано відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Втім, під час кримінального провадження органи досудового розслідування можуть обмежувати осіб у праві приватної власності, зокрема, в межах ужиття заходів забезпечення кримінального провадження. Такі заходи, безумовно, є необхідними для досягнення мети провадження але, це не може порушувати права та інтереси інших осіб, особливо тих, хто не є учасниками.

При вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для позбавлення особи права розпоряджатися та користуватися майном має існувати очевидна (навіть мінімальна) причина, яка б виправдовувала подальше втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення справедливого балансу між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи.

Враховуючи всі вищенаведені обставини, суд приходить до переконання, що таке втручання у право власності третьої особи, яка є добросовісним набувачем, як арешт майна, вже не відповідає принципу пропорційності, коли має бути дотримано справедливий баланс між вимогами загального інтересу та захистом основних прав людини. А враховуючи конкретні обставини справи, суд приходить до переконання, що передача власнику арештованого майна, зокрема транспортного засобу на відповідальне зберігання, до завершення судового провадження, жодним чином не зашкодить виконанню завдань кримінального провадження.

Керуючись: статтями 174 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника арештованого майна, ОСОБА_4 про скасування арешту з транспортного засобу, накладеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 листопада 2025 року, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні №12025070000000197, внесеного до ЄРДР від 17.04.2025 року, - задоволити частково.

Передати арештоване майно, а саме: транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 року випуску, синього кольору, VIN: НОМЕР_2 , власнику ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 , мешканцю АДРЕСА_1 , на відповідальне зберігання з покладенням на власника майна обов`язку забезпечити зберігання вказаного майна - до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку, а саме до вирішення питання про долю речових доказів при ухваленні судового рішення.

Зобов`язати уповноважену особу, яка відповідає за збереження арештованого майна у кримінальному провадженні №12025070000000197, внесеному до ЄРДР від 17.04.2025 року, передати транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 року випуску, синього кольору, VIN: НОМЕР_2 , під розписку, власнику ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 , мешканцю АДРЕСА_1 на відповідальне зберігання, з наступним скеруванням вказаної розписки до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області та долученням до матеріалів кримінальної справи 303/2159/26 (провадження1-кп/303/204/26).

Попередити власника арештованого майна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 , мешканця АДРЕСА_1 , про кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 388 КК України за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно передано на відповідальне зберігання під розписку.

Заборонити власнику або іншим особам розпоряджатися будь-яким чином вказаним в ухвалі майном, але з правом його використання (користування), до прийняття остаточного процесуального рішення по кримінальному провадженню.

В іншій частини в задоволенні клопотання відмовити.

Копія ухвали негайно, після її постановлення вручається особі, за клопотанням якої було арештовано майно та особі, яка звернулася з клопотанням про скасування арешту.

Ухвала окремому апеляційному оскарженню не підлягає, відповідно до положень ч.2 ст.392 КПК України.

Головуючий ОСОБА_24