Рішення № 140468424, 09.10.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

09.10.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

копія Справа № 401/2024/22 Провадження № 2/401/13/26

21 вересня 2026 року м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Мельничика Ю.С.,

за участю: секретаря судових засідань Рудської В.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача, адвоката Гонтара В.М.,

відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представник відповідача, адвоката Середи Д.А.,

представника відповідача, адвоката Охріменка В.Б.,

представника третьої особи Зінченка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Світловодську в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог, на предмет спору: Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України, Головне управління Національної гвардії України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

Процедура (рух) справи:

У серпні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про встановлення факту її спільного проживання однією сім?єю з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 11.01.2017 по 15.04.2022.

Ухвалою суду від 05 вересня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження. (Том №1, а.с.2122)

Ухвалою суду від 27 жовтня 2022 року залучено Головне управління Національної гвардії України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. (Том №1, а.с.8182)

Ухвалою суду від 11 травня 2023 року провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України. (Том №1, а.с.243244)

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 20 вересня 2023 року залишено без змін ухвалу Світловодського міськрайонного суду від 11 травня 2023 року про закриття провадження у справі. (Том №2, а.с.8182)

Постановою Верховного Суді у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року скасовано ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 травня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 вересня 2023 року, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. (Том №2, а.с.158163)

23 квітня 2024 року справа надійшла до Світловодського міськрайонного суду. Ухвалою суду від 24 квітня 2024 року задоволено заяву судді Іващенка В.М. про самовідвід від розгляду даної справи. (Том №2, а.с.176)

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 квітня 2024 року, головуючим у справі визначено суддю Мельничика Ю.С. (Том №2, а.с.182183)

Ухвалою суду від 02 грудня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті. (Том №3, а.с.65)

Короткий виклад позиції позивача, ОСОБА_1 :

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з січня 2017 року вона та ОСОБА_4 почали проживати разом однією сім?єю, вели спільне господарство, були пов?язані спільним побутом, мали спільний бюджет та взаємні права і обов?язки. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, їхні відносини мали всі ознаки фактичної сім?ї: вони здійснювали спільні витрати на харчування та побутові потреби, спільно сплачували комунальні послуги, піклувалися одне про одного та організовували спільний відпочинок, проте не реєстрували шлюб у встановленому законом порядку з огляду на молодий вік та відсутність, на їхню думку, нагальної потреби.

Оскільки ОСОБА_4 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, сторони спільно проживали за місцем його служби в орендованому житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок ракетного обстрілу з боку російської федерації ОСОБА_4 загинув. Позивач вказує, що встановлення факту спільного проживання однією сім?єю породжує для неї юридичні наслідки та є необхідним для вирішення питання щодо отримання державних виплат, передбачених чинним законодавством України для членів сім?ї загиблого військовослужбовця, а також для отримання права на спадкування.

Звернення до суду в порядку позовного провадження зумовлено наявністю спору про право, оскільки на вищевказані державні виплати також претендують батьки загиблого, які визначені відповідачами у справі. Позивач зазначає, що раніше вона зверталася до суду із заявою про встановлення даного факту в порядку окремого провадження, однак ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 серпня 2022 року у справі №401/984/22 її заяву було залишено без розгляду з підстав наявності спору про право.

На підтвердження факту спільного проживання позивач посилається на письмові докази, зокрема рапорти про результати відвідування за місцем проживання, складені військовослужбовцями ВЧ НОМЕР_1 НГУ в період 20182022 років, довідку про реєстрацію місця проживання, а також на показання свідків, які можуть підтвердити характер відносин між позивачем та загиблим ОСОБА_4 .

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Гонтар В.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснила, що з 2017 року вони разом з ОСОБА_4 проживали в АДРЕСА_1 , вели спільне господарство (готували їжу, навчалися, тощо), піклувалися один про одного, та мали взаємні права і обов?язки. Їх спільний бюджет спочатку складався із заробітної плати ОСОБА_4 та грошей її батьків, а з 2018 по 2022 рік вона також працювала та заробляла грошові кошти, за спільні кошти ними було придбано посуд, одяг, два телефона, праска. Крім цього, у 2021 році ОСОБА_4 зробив їй пропозицію одружитися, весілля вони планували на осінь 2022 року, грошові кошти на весілля вирішили у батьків не брати.

Аргументи відповідачів, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 :

14.10.2024 року представником відповідачів адвокатом Охріменком В.Б. подано до суду відзиви на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти позову. В обґрунтування заперечень відповідачі зазначають, що твердження позивача про її проживання однією сім?єю з їхнім сином ОСОБА_4 у період з 11 січня 2017 року по день його загибелі не відповідають дійсності. За твердженням відповідачів, їхній син не приховував від них обставин свого особистого життя, і їм достеменно відомо, що спільне проживання їх сина та позивачки в орендованій квартирі у м. Олександрія фактично розпочалося лише з 17 січня 2020 року. Мотивом початку спільного проживання на той момент було їх бажання перевірити свою сумісність у побуті. При цьому відносини між ними не були стабільними, оскільки періодично виникали непорозуміння. Відповідачі також зазначають, що їхній син не знайомив їх та інших родичів із батьками позивача, а всі свята, включно з Новим роком, аж до кінця 2021 року він проводив виключно в колі батьківської сім?ї. Відповідачі не заперечують факту того, що 29 серпня 2020 року син повідомив їм про зроблену позивачу пропозицію одружитися. Однак офіційна реєстрація шлюбу протягом наступних двох років так і не відбулася, що син пояснював бажанням позивача організувати дороговартісне весілля, на що у нього на той час не вистачало коштів. Щодо спільного побуту відповідачі зазначили, що їм відомо лише про факт придбання матір?ю позивача пральної машини для їх потреб. Враховуючи викладене, відповідачі вважають, що відносини між позивачем та їхнім сином не мали характеру сталих сімейних відносин та не відповідали критеріям проживання однією сім?єю чоловіка та жінки без шлюбу у заявлений позивачем період з 2017 року, тому просять суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні відповідачі та їх представник адвокат Охріменко В.Б. просили відмовити у задоволенні позову, оскільки немає підтвердження, що ОСОБА_4 та позивачка проживали однією сім?єю.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Середа Д.А. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, повідомив, що ним буде подано клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, докази про надання правничої допомоги ОСОБА_3 будуть надані суду після ухвалення рішення.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що з 2008 року він працював і проживав у місті Києві, син ОСОБА_4 з 2007 року проживав у м.Світловодськ з матір?ю ОСОБА_2 , бабусею ОСОБА_5 , дідом, та сестрою ОСОБА_6 , але спілкування зі своїм сином він постійно підтримував. Після закінчення школи ОСОБА_4 навчався у льотному коледжі у місті Кременчук, де і проживав. Восени 2016 року ОСОБА_4 пішов на військову службу на контрактній основі у м.Олександрію. ОСОБА_4 постійно знаходився на військовій службі у військовій частині, орендував квартиру в м.Олександрії за місцем служби. Він надавав грошову допомогу сину на оплату оренди квартири, а оплату за комунальній послуги син здійснював самостійно, але коштів які отримував син не вистачало на проживання і навчання. У квартирі, де проживав його син ОСОБА_4 , він був у грудні 2019 року, ОСОБА_1 на той час в квартирі не було, а про наявність у житті сина дівчини ОСОБА_7 він дізнався від своєї дочки ОСОБА_8 . У серпні 2020 року, коли він вдруге був у квартирі сина, останній представив йому ОСОБА_7 як свою дівчину, проте її речей у квартирі він не бачив. Про одруження син йому не повідомляв, говорив що треба закінчити навчання. Приїжджаючи з міста Олександрії до ОСОБА_9 , ОСОБА_4 жив у своєї бабусі ОСОБА_5 , там де пройшло його дитинство. Також повідомив, що телевізор ОСОБА_4 придбала бабуся ОСОБА_5 у кредит, який потім ОСОБА_4 виплачував сам.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що з ОСОБА_3 вони розлучилися у 2007 році, коли син навчався у п?ятому класі. У 2016 році її син підписав контракт та пішов на військову службу у АДРЕСА_2 , у 2017 році він орендував квартиру за місцем служби, декілька місяців проживав у ній зі своїм товаришем. Син щоп?ятниці приїжджав додому до м.Світловодськ, де перебував у бабусі з дідусем (її батьками) по АДРЕСА_3 , оскільки він там виріс та вважав своїм домом. У 2018 році вона дізналася що у сина є дівчина, вперше побачила її та дізналася що її ім?я ОСОБА_7 влітку 2019 року, коли син приїхав із нею на дачу. В ОСОБА_10 в квартирі її син спільно з ОСОБА_7 не проживали, так як син говорив, що постійно перебував на службі у військовій частині, харчувався там, а у вільні від служби дні завжди повертався додому у м.Світловодськ. Через епідемію ковід ОСОБА_7 повернулася з ОСОБА_10 додому у м.Світловодськ, тому син лише зустрічався з нею у місті, жодного разу не приводив її у гості та на свята сім?ї. Зазначила, що ОСОБА_7 проживала одна в квартирі по АДРЕСА_4 , та один раз у тиждень син міг залишатися у неї вдома. У лютому 2022 року син повідомив їй, що зробив ОСОБА_7 пропозицію одружитися. 13 квітня 2022 року, коли вона перебувала в Польщі та востаннє розмовляла із сином, на запитання про одруження він відповів, що вони повернуться до цього після війни. Таким чином вважає, що у її сина та ОСОБА_11 не було жодних ознак сім?ї, вони спілкувалися просто як хлопець та дівчина.

Позиція третіх осіб, Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України та Головного управління Національної гвардії України:

Представник Головного управління Національної гвардії України Марченко В.О. подав до суду письмову заяву про розгляд справи без участі представника Головного управління Національної гвардії України. Повідомив, що у Головному управлінні Національної гвардії України відсутні відомості які спростовують або підтверджують факти, які розглядаються судом, тому покладається на розсуд суду при вирішенні спору.

Позиція третьої особи, Міністерства внутрішніх справ України:

Від представника третьої особи до суду надійшло клопотання, у якому зазначено, що ОСОБА_4 не перебував у безпосередніх службових відносинах з МВС України, а був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, тому ГУ Національної гвардії України має відповідати по всім зобов?язанням, що виникли.

Позиція третьої особи, Міністерство оборони України:

Представник третьої особи ОСОБА_12 у своїх письмових поясненнях та у судовому засіданні просив врахувати, що позивачем не надано достатніх доказів, на підставі яких можна встановити факт її проживання з ОСОБА_4 як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов?язків подружжя.

Розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та зміст заяв сторін по суті справи, оцінивши у єдності та в сукупності надані сторонами докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Встановлені судом обставини справи:

Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Світловодським РС УДМС України 25.09.2013 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 . (Том №1, а.с.5)

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 20.04.2022 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . (Том №1, а.с.6)

Відповідно до копії довідки про реєстрацію місця проживання особи №3895 від 02.12.2021 року, місце проживання ОСОБА_4 з 11.01.2017 року було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_6 . (Том №1, а.с.8)

Факт смерті ОСОБА_4 та отримання позивачем ОСОБА_1 допомоги на поховання також підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання. (Том №1, а.с.14)

На підтвердження факту спільного проживання позивачем надано копії рапортів військовослужбовців ВЧ НОМЕР_1 НГУ про результати відвідування за місцем проживання військовослужбовця солдата ОСОБА_4 за період з 2018 по 2022 роки (16.05.2018, 12.06.2019, 09.04.2020, 18.03.2021, 15.02.2022). У вказаних рапортах у графі «склад сім?ї» ОСОБА_1 вказана як «цивільна дружина», у графі «де працюють або навчаються члени сім?ї» та «хто, крім військовослужбовця працює в сім?ї» зазначено « ОСОБА_13 , не працює та навчається». (Том №1, а.с.913)

Позивачем також надано 15 фотокарток за 20172022 роки, на яких зафіксовано спільне проведення часу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (Том №1, вкладення а.с.134)

Згідно довідки Ф1, ОСОБА_4 05 вересня 2016 року прийнятий на військову службу за контрактом у Національну гвардію України, з 05 вересня 2016 року по 15 квітня 2022 року проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. (Том №3, а.с.157158)

Згідно відповіді Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 09.05.2023, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 головний сержант ОСОБА_4 компенсацію за житло у період з 2017 по 2019 рр. не отримував. (Том №3, а.с.159)

У судовому засіданні за клопотанням позивачки допитані свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , яка є бабою ОСОБА_4 , суду пояснила, що її онук та позивач ОСОБА_1 почали спільно проживати в орендованій квартирі у м. Олександрія з січня 2017 року. Свідок вказала, що зі слів її онука їй відомо, що вони з позивачем проживали як сім?я. ОСОБА_17 повідомляв їй, що позивач розпоряджалася їхніми спільними коштами, жили вони на заробітну плату онука, при цьому позивач також працювала і купувала необхідні речі. Свідок підтвердила факти спільного придбання ними майна, зокрема посуду та телевізора, а також зазначила, що пральну машину для потреб сторін придбали батьки позивача. Крім того, свідок показала, що онук та позивач мали намір укласти шлюб і неодноразово планували весілля (зокрема, у 2020 та 2021 роках), проте відкладали його на пізніший термін, у тому числі через брак коштів та відсутність фінансової підтримки з боку батьків ОСОБА_18 , з якими у нього були складні стосунки. Згодом сторони планували зареєструвати шлюб без урочистостей, а весілля відсвяткувати після закінчення війни.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 , яка є двоюрідною сестрою позивача, суду пояснила, що позивач та ОСОБА_4 вирішили жити разом і спільно проживали в орендованій квартирі у м. Олександрія до початку війни. Свідок вказала, що неодноразово (близько 15 разів) приїжджала до них у гості в період з 2017 по 2022 роки, бачила особисті речі позивача і підтвердила, що вона проживала там постійно та облаштовувала спільний побут. За показаннями свідка, вони жила як сім?я, мали спільний бюджет, вони разом купували продукти харчування та спільно обговорювали свої покупки. Також свідок зазначила про наявність у квартирі необхідної побутової техніки, зокрема телевізора та пральної машини, яку, за її словами, придбали батьки позивача. Крім того, свідок повідомила, що 03 вересня 2021 року ОСОБА_4 освідчився позивачу, вони планували народження дитини, мали намір придбати обручки у березні 2022 року, а весілля планували відсвяткувати у вересні 2022 року.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , яка є матір?ю позивача, суду пояснила, що її донька та ОСОБА_4 проживали разом однією сім?єю в орендованій квартирі у м. Олександрія з 2017 по 2022 роки. Свідок зазначила, що сторони мали спільний бюджет, об?єднували свої доходи, спільно планували витрати та розподіляли кошти для оплати комунальних послуг і придбання продуктів харчування, постійно проводили разом вихідні дні та свята. За словами свідка, дочка та ОСОБА_18 спільно придбали телевізор, а іншу побутову техніку, зокрема пральну машину та пилосос, для їхнього спільного проживання вони придбали та їм подарували. Крім того, свідок підтвердила сталість сімейних відносин та наміри щодо укладення шлюбу, вказавши, що у 2021 році ОСОБА_4 освідчився її дочці, і вони планували провести весілля у вересні 2022 року.

У судовому засіданні за клопотанням відповідачів допитані свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 , яка є колишньою вчителькою позивача та була знайома із ОСОБА_4 , суду пояснила, що під час особистої зустрічі із ОСОБА_18 влітку 2021 року він повідомив їй, що зустрічається із ОСОБА_7 . Свідок зазначила, що на її запитання щодо можливого весілля та створення сім?ї, ОСОБА_18 відповів, що ще вагається та не планує одружуватися найближчим часом, оскільки має намір поїхати за контрактом до Африки, щоб спочатку заробити кошти на житло та автомобіль. Крім того, свідок вказала, що ОСОБА_4 орендував квартиру в м. Олександрія та зазначав, що вони проживають на два міста. Свідок уточнила, що в період з 2017 року до моменту смерті ОСОБА_4 вона бачилася з ним особисто лише тричі, він був сам без ОСОБА_7 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 , яка є знайомою ОСОБА_4 (хрещений батько її сина), суду пояснила, що зі слів ОСОБА_18 він лише зустрічався з дівчиною, проте ніколи не називав її своєю дружиною чи нареченою. Свідок зазначила, що, наскільки їй відомо, ОСОБА_4 та позивач проживали окремо: він у м. Олександрія, а вона у м. Світловодськ. Крім того, свідок вказала, що на всі родинні свята та дні народження ОСОБА_18 завжди приїздив сам, без позивача. Свідок також повідомила, що ніколи не була за місцем проживання ОСОБА_4 , при цьому ОСОБА_18 не розповідав їй про спільне проживання з дівчиною, ведення спільного побуту чи наміри створити сім?ю.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 , яка є дружиною відповідача ОСОБА_3 , суду пояснила, що ОСОБА_4 називав позивача просто дівчиною, з якою він зустрічається, і представляв її саме так. Свідок вказала, що ОСОБА_18 не створював сім?ю, оскільки його ціллю було навчання. За показаннями свідка, у 2020 році сторони намагалися проживати разом, для чого батьки позивача придбали їм пральну машину, проте спільного побуту не вийшло, і позивач приблизно через місяць поїхала до м. Світловодськ. Свідок зазначила, що під час її візитів до орендованої квартири ОСОБА_4 у м. Олександрія жіночих речей там не було, сам ОСОБА_18 також підтверджував, що позивач приїжджала до нього лише як гостя. Крім того, свідок повідомила, що всі свята ОСОБА_4 відвідував сам, а з позивачем вони мали окремих друзів та різні інтереси.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 , яка є донькою відповідачів (сестрою ОСОБА_4 ), суду пояснила, що брат познайомив її з позивачем у 2018 році, представивши її як дівчину, з якою він тільки починає зустрічатися. За словами свідка, ОСОБА_4 говорив, що між ними «нічого серйозного», ніколи не називав позивача своєю дружиною. Свідок зазначила, що хоча сторони й намагалися проживати разом у м. Олександрія, їхні стосунки не мали ознак сімейних, оскільки вони часто перебували окремо. Зокрема, свідок регулярно бачила позивача у м. Світловодськ, що та пояснювала відсутністю потреби перебувати в Олександрії, поки ОСОБА_4 перебуває на військовій службі у частині. Під час єдиного візиту до орендованої квартири брата в м. Олександрія, він перебував там сам, без позивача. Крім того, свідок вказала, що брат ніколи не згадував про спільне придбання будьякого майна з позивачем. Щодо намірів створити сім?ю свідок повідомила, що ОСОБА_4 не поспішав одружуватися, оскільки пріоритетом для нього було навчання та плани поїхати працювати за контрактом до Африки. Згодом, відповідаючи на питання про можливий шлюб, ОСОБА_18 повідомляв, що до закінчення війни розписуватися не планує.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_23 , яка є шкільною подругою ОСОБА_4 , суду пояснила, що дізналася про його стосунки з позивачем у березніквітні 2019 року. За словами свідка, ОСОБА_4 розповідав, що вони з ОСОБА_7 почали зустрічатися наприкінці 2018 на початку 2019 року. При цьому ОСОБА_18 ніколи не називав позивача своєю дружиною, а щодо можливого весілля висловлював невпевненість та зазначав, що до закінчення війни одружуватися не планує. Щодо обставин спільного проживання свідок вказала, що особисто ніколи не була в орендованій квартирі у м. Олександрія. Зі слів ОСОБА_4 їй було відомо, що вони проживали там разом у 2021 році, проте до цього, у 2020 році, вони розходилися і певний час жили окремо. Водночас свідок зазначила, що, наскільки їй відомо, ОСОБА_18 просто проживав у квартирі сам, під час регулярних зустрічей із ОСОБА_4 (зокрема у м. Світловодськ) вона завжди бачила його самого.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_24 , яка є сусідкою відповідачів та знала ОСОБА_4 з дитинства, суду пояснила, що за місцем проживання ОСОБА_4 в гостях вона ніколи не була, особисто з позивачем не знайома і ніколи її не бачила. За словами свідка, коли ОСОБА_18 приїжджав до м. Світловодськ на вихідні або в будні дні, він завжди був один. Також свідок зазначила, що під час їхньої останньої зустрічі незадовго до трагедії вона запитувала ОСОБА_4 про те, чи хоче він одружитися, на що він відповів, що наразі ні, хіба що після закінчення війни. Крім того, свідок повідомила, що ОСОБА_18 розповідав їй про свою мрію вчитися.

Оцінка суду (джерела права) та висновок суду:

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов?язків цивільного характеру.

У ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У ч. 1 ст. 13 ЦПК України також визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. А частина третя цієї ж статті прямо передбачає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб?єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріальноправові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Згідно з ч. 1, 2, 7 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 стверджує, що у період з січня 2017 року по 15 квітня 2022 року вона та ОСОБА_4 проживали однією сім?єю без державної реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, були пов?язані спільним побутом, мали спільний бюджет та взаємні права і обов?язки, притаманні подружжю. ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок ракетного обстрілу з боку російської федерації ОСОБА_4 загинув. Позивач вказує, що встановлення факту спільного проживання однією сім?єю породжує для неї юридичні наслідки та є необхідним для вирішення питання щодо отримання державних виплат, передбачених чинним законодавством України для членів сім?ї загиблого військовослужбовця, а також для отримання права на спадкування.

Суд зазначає, що відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім?ю складають особи, які спільно проживають, пов?язані спільним побутом, мають взаємні права й обов?язки. Сім?я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно роз?яснень Верховного Суду України у листі "Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім?єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Про ознаки проживання однією сім?єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.06.99 року № 5рп/99. Згідно з абзацом п?ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім?ї" членами сім?ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв?язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов?язковими умовами для визнання їх членами сім?ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. До того ж, цим рішенням Конституційного Суду України визначено таку обов?язкову ознаку члена сім?ї, як ведення спільного господарства.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім?ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім?ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов?язки.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 серпня 2018 року по справі № 644/6274/16ц (провадження № 14283 цс 18).

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30.05.2008 року, сім?ю складають особи, які спільно проживають, пов?язані спільним побутом, мають взаємні права та обов?язки.

Згідно вимог ч. 4 ст. 3 СК України, сім?я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім?ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов?язкової ознаки сім?ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім?я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім?я є первинним та основним осередком суспільства. Сім?ю складають особи, які спільно проживають, пов?язані спільним побутом, мають взаємні права та обов?язки, що й є ознаками сім?ї.

Обов?язковою умовою для визнання членами сім?ї, крім факту спільного проживання, є ведення чоловіком та жінкою спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Взаємність прав та обов?язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов?язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з?ясування місця і часу такого проживання.

Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житловоексплуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім?єю спрямоване на довготривалі відносини.

Для встановлення спільного проживання однією сім?єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім?ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівліпродажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов?язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у свої сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов?язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, ч. 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов?язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

На підтвердження своїх доводів щодо спільного проживання з ОСОБА_4 позивачем надано: спільні фотографії та копії рапортів військовослужбовців ВЧ НОМЕР_1 НГУ про результати відвідування за місцем проживання військовослужбовця солдата ОСОБА_4 за період з 2018 по 2022 роки.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім?єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов?язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов?язків подружжя.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц зазначила: "Встановлення факту проживання однією сім?єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту їх спільного проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв?язку із цим взаємних прав та обов?язків, притаманних подружжю.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

До прав та обов?язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю".

Наведені правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 12.12.2019 року у справі № 490/4949/17, від 18.12.2019 року у справі № 761/3325/17-ц, від 24.01.2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 09.11.2020 року у справі № 757/8786/15-ц та від 03.11.2022 року у справі № 361/4744/19.

Для встановлення факту проживання однією сім?єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім?єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім?ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов?язків, притаманних подружжю.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі окремо, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов?язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки як ознака наявності сім?ї на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім?єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну "сімейне життя", вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв?язків. Так, у справі "Ельсхольц проти Німеччини" Суд визначив, що "поняття сім?ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші "сімейні" de facto зв?язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом".

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання чоловіка та жінки однією сім?єю без реєстрації шлюбу, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов?язком суду при їх оцінці.

Для встановлення спільного проживання однією сім?єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім?ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання факту проживання однією сім?єю без наявності інших ознак сім?ї. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім?єю.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц.

Звертаючись до суду із позовом позивач просила встановити факт проживання її та ОСОБА_4 з 11 січня 2017 року по 15 квітня 2022 року, однією сім?єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, посилаючись на те, що вони вели спільне господарство, були пов?язані спільним побутом, мали взаємні права і обов?язки, здійснювали спільні витрати на харчування та побутові потреби, спільно сплачували комунальні послуги, піклувалися одне про одного та організовували спільний відпочинок, та мали намір одружитися

За приписами статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов?язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).

Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

Аналіз наведених положень свідчить, що позивачка повинна довести належними доказами не лише факт спільного проживання з ОСОБА_4 однією сім?єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, а й факт ведення з 11 січня 2017 року по 15 квітня 2022 року спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, тощо.

Згідно з частинами 1, 2 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Положеннями частини 2 статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В пункті 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз?яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ?я сторін та враховуючи обов?язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Під час судового розгляду позивачем не доведено та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про спільне проживання позивача та ОСОБА_4 з 11 січня 2017 року по 15 квітня 2022 року однією сім?єю чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, тобто наявність сім?ї, зокрема, що позивачка з ОСОБА_4 безперервно спільно проживали з 11 січня 2017 року по 15 квітня 2022 року, мали у вказаний період спільний бюджет, харчування, мали спільні витрати на купівлю майна для спільного користування, брали участь в утриманні спільного житла, ремонті, вважали себе чоловіком та дружиною, зберігали у спільному житлі переважну більшість своїх речей, сприймали це житло як своє основне, тобто відсутнє підтвердження реальності сімейних відносин протягом вказаного періоду.

Суд критично відноситься до наданих позивачем письмових доказів, зокрема рапортів військовослужбовців ВЧ НОМЕР_1 НГУ про результати відвідування за місцем проживання військовослужбовця солдата ОСОБА_4 . Оцінюючи вказані письмові докази, суд зазначає, що чинне сімейне законодавство України не містить поняття «цивільна дружина», як це зазначено у вказаних рапортах у відомостях про склад сім?ї. Зазначені рапорти складалися періодично один раз на рік за місцем служби ОСОБА_4 з метою перевірки його житлово-побутових умов і підтверджують лише факт можливого перебування позивача за вказаною адресою на момент перевірки. Самі по собі рапорти не є достатніми та беззаперечними доказами постійного проживання сторін однією сім?єю, ведення ними спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов?язків подружжя з 11 січня 2017 року по 15 квітня 2022 року.

Щодо наданих позивачем фотознімків суд зазначає, що цими фотознімками зафіксовані епізодичні моменти, які не є доказами спільного проживання позивачки та ОСОБА_4 однією сім?єю у проміжок часу з 2017 по 2022 рік, як стверджує позивач. Долучені до справи фотознімки не свідчать про спільні права і обов?язки між позивачкою та ОСОБА_4 , є ситуативними з повсякденного життя. Обставини фотографування, обстановка на фото не дають необхідних і достатніх підстав стверджувати, що особи є однією сім?єю або вважають себе подружжям. Суд вважає, що дані фотокартки свідчать лише про наявність між сторонами певних особистих та/чи романтичних стосунків та спільне дозвілля (відпочинок). Однак, вказані фотографії не підтверджують факту спільного проживання чоловіка та жінки як сім?ї з 11 січня 2017 року по 15 квітня 2022 року, оскільки не доводять факту ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, придбання спільного майна чи несення спільних витрат, та виникнення взаємних прав і обов?язків, притаманних подружжю.

Оцінюючи показання допитаних у судовому засіданні свідків відповідно до вимог статті 89 ЦПК України (за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів), суд зазначає наступне.

Показання свідків з боку позивача ( ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ) та свідків з боку відповідачів ( ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ) є протилежними та взаємовиключними в частині характеру відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Так, свідки з боку позивача (більшість з яких є її близькими родичами) стверджували про наявність між сторонами сталих сімейних відносин, ведення спільного господарства та наявність спільного бюджету. Натомість свідки з боку відповідачів (родичі, друзі та сусіди ОСОБА_4 ) заперечували факт спільного проживання сторін однією сім?єю, вказуючи, що їхні стосунки мали характер зустрічей, вони часто проживали окремо, а сам ОСОБА_4 представляв позивача виключно як дівчину, не мав наміру створювати сім?ю найближчим часом та зосереджувався на навчанні і кар?єрі.

Суд зауважує, що показання свідків з боку позивача щодо ведення спільного господарства, здійснення спільних витрат та об?єднання бюджету не підтверджені жодними об?єктивними письмовими доказами (чеками, квитанціями, виписками з банківських рахунків, довідками з місця постійного проживання, договорами тощо). Крім того, більшість свідків не були безпосередніми щоденними очевидцями спільного побуту сторін, тому повідомлені свідками обставини щодо ведення спільного господарства та наявності спільного бюджету стали їм відомі переважно зі слів самого ОСОБА_4 або позивачки ОСОБА_1 , тобто їх твердження ґрунтуються переважно на їхньому власному суб?єктивному сприйнятті стосунків або на епізодичних візитах.

Враховуючи наявність суперечностей у показаннях свідків обох сторін, суд приходить до висновку, що самі по собі показання свідків у цій справі не можуть слугувати єдиним, беззаперечним та достатнім доказом для встановлення юридичного факту проживання однією сім?єю чоловіка та жінки без шлюбу з 11 січня 2017 року по 15 квітня 2022 року.

Суд погоджується, що зібрані у справі докази, у тому числі показання свідків, підтверджують факт знайомства позивача та ОСОБА_4 , наявність між ними романтичних стосунків, спільне проведення дозвілля та факт зустрічей. Однак, в розумінні вимог статті 74 Сімейного кодексу України, наявність зустрічей, побачень чи періодичного спільного відпочинку або проживання, за відсутності беззаперечних доказів ведення з 11 січня 2017 року по 15 квітня 2022 року спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов?язків подружжя, не є тотожним поняттю «проживання однією сім?єю».

За таких обставин, за відсутності належних письмових доказів, суд не може покласти в основу рішення про задоволення позову виключно показання свідків з боку позивача, оскільки вони спростовуються показаннями інших свідків та не знаходять свого об?єктивного підтвердження в матеріалах справи.

Усні покази свідків зводяться до того, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були близькі відносини та не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту перебування позивача із ОСОБА_4 з 11 січня 2017 року по 15 квітня 2022 року у фактичних шлюбних відносинах, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов?язків, притаманних подружжю.

Водночас, суд зауважує, що згідно з усталеною судовою практикою самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім?єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 12.12.2019 року у справі № 466/3769/16-ц).

Сам собою факт періодичного спільного відпочинку не є достатньою підставою для визнання факту проживання однією сім?єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №522/25049/16-ц; від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц; від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц. Крім того, наявність лише документів, пов?язаних зі смертю та захороненням спадкодавця, не є доказом перебування з ним у фактичних шлюбних відносинах (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц.

Як вище зазначено, тривалість спільного проживання чоловіка та жінки як ознака наявності сім?ї на законодавчому рівні не визначена, водночас строк спільного проживання однією сім?єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

При даному розгляді справи обставин, які дали суду змогу стверджувати, що між позивачкою та ОСОБА_4 склалися усталені відносини, які притаманні подружжю, не було встановлено. Позивачем не була доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин між чоловіком та жінкою, реалізація ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо.

Судом не було встановлено спільного проживання позивачки та ОСОБА_4 у період з 11.01.2017 по 15.04.2022, як стверджує позивач, суду не було надано доказів постійного фактичного проживання ОСОБА_4 та позивачки за однією адресою у вказаний період, збереження ними у цьому житлі своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, доказів ведення спільного побуту, спільного господарства, наявності спільного бюджету, спільних витрат в інтересах сім?ї, придбання майна для спільного користування, спільної участі в утриманні житла, його ремонті, тощо.

У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов?язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

А тому, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного наданого позивачкою доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог про встановлення факту спільного проживання позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім?єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 11 січня 2017 року по 15 квітня 2022 року, з огляду на їх недоведеність.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 12, 13, 76-81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог, на предмет спору: Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України, Головне управління Національної гвардії України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство оборони України, про встановлення факту спільного проживання, у період з 11 січня 2017 року по 15 квітня 2022 року ОСОБА_1 разом із військовослужбовцем ОСОБА_4 до його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок російської агресії, однією сім?єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Складання повного рішення суду відкладено на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

- Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України, адреса: Кіровоградська область, м. Олександрія, код ЄДРПОУ НОМЕР_8 .

- Головне управління Національної Гвардії України, адреса: м. Київ, вулиця Святослава Хороброго, 9-А. код ЄДРПОУ 08803498.

- Міністерство внутрішніх справ України, адреса: м. Київ, вулиця Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684.

- Міністерство оборони України, адреса: м. Київ, проспект Повітрянофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022

Суддя Світловодського

міськрайонного суду Ю.С. Мельничик

Згідно з оригіналом