Ухвала суду № 140468416, 08.10.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1344/26

Провадження № 1-кс/302/244/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(у повному обсязі)

08 жовтня 2026 рокуселище Міжгір`я

Слідчий суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , старшого слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 і його захисника - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_4 , погоджене процесуальним прокурором Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12026071110000184 від 06.10.2026, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого у АДРЕСА_1 , фактично проживаючого (взято на облік як внутрішньо переміщених осіб) по АДРЕСА_2 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, вдівця, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, непрацюючого, раніше несудимого,

підозрюваного в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України,

у с т а н о в и в:

Старший слідчий СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді, з погодженим із процесуальним прокурором Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_7 , клопотанням про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12026071110000184 від 06.10.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 309 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_5 01.10.2026 перебуваючи у с. Келечин Хустського району Закарпатської області, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправність своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, із метою придбання наркотичного засобу для власного вживання, порушуючи вимоги Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, за допомогою мережі Інтернет, користуючись мобільним застосунком «Telegram» через канал у невстановленої досудовим розслідуванням особи незаконно замовив наркотичний засіб, обіг якого обмежено, та через мобільний додаток Ощад 24/7 зі своєї банківської картки № НОМЕР_1 перерахував невстановленій досудовим розслідуванням особі грошові кошти в сумі 1 100 грн на рахунок " НОМЕР_2 ".

У подальшому ОСОБА_5 надав невстановленій особі свої анкетні дані, власний номер мобільного телефону оператора «Київстар» НОМЕР_3 , оскільки, відповідно до попередньої домовленості, наркотичний засіб мав бути пересланий йому у вигляді поштового відправлення до відділення «Нова Пошта» № 1, розташованого за адресою: Закарпатська область, Хустський район, с. Пилипець, 44.

6 жовтня 2026 року ОСОБА_5 , отримавши повідомлення про доставку замовленої посилки, продовжуючи розпочаті протиправні дії, направлені на заволодіння наркотичним засобом, отримав у відділенні «Нової Пошти» № 1 один полімерний пакет з відображенням логотипа ТОВ «Нова Пошта», всередині якого знаходився один чорний полімерних пакет з пазовою застібкою зі вмістом подрібненої речовини, рослинного походження, зеленого кольору, подрібнене листя рослини Mitragyna speciosa (Кратом), чим придбав зазначений наркотичний засіб.

Далі реалізуючи свій злочинний намір направлений на зберігання наркотичного засобу без мети збуту, поставив зазначену посилку до автомобіля марки «Toyota Prius», номерний знак НОМЕР_4 , з метою подальшого переїзду за місцем проживання, однак у цей час був зупинений працівниками Національної поліції України з метою перевірки документів, де на запитання працівників поліції про наявність заборонених до обігу предметів або речовин, він добровільно видав зазначений наркотичний засіб, який у подальшому був вилучений згідно з протоколом огляду місця події від 06.10.2026 та відповідно до висновку експерта відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, маса якого у перерахунку на суху речовину становить 96,84 грам, що згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливих великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» № 188 від 01.08.2000, становить особливо великий розмір.

Отже, ОСОБА_5 підозрюється в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, а саме у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів, без мети збуту, в особливо великих розмірах.

6 жовтня 2026 року о 20:20 год ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

7 жовтня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру в учиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри в учиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 06.10.2026; показаннями свідків; висновком судової експертизи дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів та іншими доказами, які долучені до клопотання.

Посилаючись на ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, в клопотанні висловлено прохання про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки, на думку органу досудового розслідування, підозрюваний із метою уникнення покарання може: переховуватися від органу досудового розслідування чи суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, які на даний час ще не встановлені органом досудового розслідування; незаконно впливати на свідків, які ще недопитані судом шляхом умовляння, підкупу, погрози тощо з метою зміни ними показань на його користь, що створює загрозу тиску та підбурювання свідків до дачі неправдивих показань або відмови від надання таких; учинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він підозрюється, оскільки ОСОБА_5 раніше вже придбавав наркотичні засоби, а тому перебування його на волі може призвести до повторного вчинення аналогічних злочинів. Також ОСОБА_5 підозрюється в учиненні тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років у сфері обігу наркотичних речовин в особливо великому розмірі та жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим у клопотанні ризикам.

У судовому засіданні старший слідчий ОСОБА_4 та прокурор ОСОБА_3 підтримали клопотання із зазначених у ньому підстав та просили його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просили застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час. Підозрюваний ОСОБА_5 не заперечував щодо обґрунтованості повідомленої йому підозри. Також сторона захисту ствердила про відсутність будь-яких ризиків непроцесуальної поведінки підозрюваного, а тому та з урахуванням даних про особу підозрюваного підстав для обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою немає.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить таких висновків.

Як установлено слідчим суддею, слідчими слідчого відділу ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12026071110000184 від 06.10.2026, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. ст. 309 КК України.

6 жовтня 2026 року о 20:20 год ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

7 жовтня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру в учиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України.

Згідно з положеннями статей 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За змістом ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Як регламентовано ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше несудимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

За положеннями ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний установити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Наявність обґрунтованої підозри в учиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними доказами та матеріалами у даному кримінальному провадженні, а саме: витягом з ЄРДР; рапортом поліцейського ОСОБА_8 ; протоколом огляду місця події від 06.10.2026; висновком експерта від 07.10.2026 за № СЕ-19/107-26/12608-НЗПРАП; протоколами допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 .

З досліджених матеріалів долучених до клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України. При цьому дана підозра відповідає критерію обґрунтованості відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990, п. 32, Series A, № 182). Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).

Водночас варто зауважити, що на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

На даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаний з оцінкою доказів із точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною в учиненні злочину, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів слідчий суддя визначає, що причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину, підозра в якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід уважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов`язково (поза розумним сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Отож, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у органу досудового розслідування існує необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 .

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Водночас слідчий суддя не відхиляє доводів сторони захисту на користь підозрюваного, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Зазначені суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості, мають більшу вагу, аніж правила про повагу до свободи особи (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»).

Відповідно до пунктів 61, 62 рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі «Смирнов проти Росії» наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.

Отже, на переконання слідчого судді, під час розгляду клопотання слідчим та прокурором доведено наявність обставин, передбачених ст. 177 КПК України (наявність обґрунтованої підозри в учиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, та наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України).

Існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, який, відповідно до положень ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів , відповідальність за який передбачає покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Той факт, що Закарпатська область межує з Польщею, Угорщиною, Румунією, Словаччиною дають підстави вважати, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду і може покинути територію України з цією метою, в тому числі і з підстав того, що він є внутрішньо переміщеною особою з Донецької області і на території Закарпаття тимчасово проживає в різних районах області, а саме в селищі Середнє Ужгородського району, селі Келечин Хустського району, має відстрочку від мобілізації до 27.10.2030 і має безперешкодне право на виїзд за межі території України.

Слідчий суддя поза розумним сумнівом уважає, що на цій стадії досудового розслідування існує високий ризик того, що підозрюваний, у випадку перебування на свободі, може переховуватись від слідства й суду.

Відповідно до пункту 36 рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи вчинення іншого злочину. Тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі. Крім того, у розумінні практики ЄСПЛ тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Слідчий суддя уважає реальним ризик можливості незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Існування цього ризику є підвищеним на цій стадії кримінального провадження, оскільки свідки не допитані судом і під впливом тиску чи вмовляння з боку підозрюваного можуть змінювати показання, що ускладнить виконання завдань кримінального провадження.

Також слідчий суддя уважає реальним ризик вчинення підозрюваним ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення і продовження кримінального правопорушення в якому він підозрюється. Існування цього ризику підтверджується тим, що підозрюваний вчиняючи вказане кримінальне правопорушення, діяв умисно - усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання та може з вірогідністю знову придбати наркотичні речовини для власного вживання.

При цьому на переконання слідчого судді, не знайшло свого підтвердження під час розгляду клопотання наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Згідно з положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Наявні у провадженні докази вказують на обґрунтованість підозри в учиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину, в об`ємі як вимагає Закон на момент вирішення питання про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що він міг вчинити злочин, оскільки підтверджується наданими стороною обвинувачення матеріалами, перелік яких міститься у клопотанні, та долученими до нього доказами.

Європейський суд з прав людини неодноразово констатував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством тощо.

При цьому слідчий суддя враховує також і особу підозрюваного ОСОБА_5 його вік, стан здоров`я, відсутність міцних соціальних зв`язків, сімейний та майновий стан та інші обставини.

Таким чином, при розгляді клопотання слідчим та прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.

Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З огляду на наведене вище та враховуючи обставини, наведені у ст. 178 КПК України, а також доведеність слідчим і прокурором під час розгляду клопотання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти наведеним під час розгляду клопотання ризикам, оцінюючи ступінь порушення цінностей суспільства у даному кримінальному провадженню, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід - тримання під вартою строком на 60 днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За положеннями ч. 4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Вирішуючи питання щодо розміру застави слідчий суддя бере до уваги характер і тяжкість інкримінованого злочину й обґрунтованість підозри, наявні відомості про особу підозрюваного та його майновий стан, стадію кримінального провадження й значну кількість ризиків непроцесуальної поведінки підозрюваного.

З урахуванням установлених обставин слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На цьому етапі досудового розслідування внесення застави саме в такому розмірі зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених ч. 3 або ч. 4 ст. 183 КПК України підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, встановленому в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: 1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду із визначеною періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись статями 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

Клопотання старшого слідчого слідчого відділення ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 обчислювати з часу його затримання, тобто з 06.10.2026.

Строк дії ухвали становить до 03.12.2026 включно.

Визначити розмір застави в розмірі 25 (двадцять п`ять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 83 200 (вісімдесят три тисячі двісті) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Закарпатській області, код отримувача ЄДРПОУ 26213408, банк отримувача: ДКСУ м.Київ, МФО 820172, рахунок отримувача: UA198201720355209001000018501.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі внесення ним застави у визначеному розмірі він підлягає звільненню з-під варти і з того моменту буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення заставодавцем визначеної в ухвалі суми застави, зобов`язати підозрюваного ОСОБА_5 виконувати такі обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, суду із установленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання, та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити у два місяці з моменту внесення застави.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернута в дохід держави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 09.10.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_1