Ухвала суду № 140466387, 09.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

09 жовтня 2026 року № 520/33044/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Мороко А.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61001, код ЄДРПОУ 26281249) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій просить суд:

- заяву присяжного Скриннікова В. про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі №520/33044/24 прийняти до розгляду та задовольнити шляхом призначення до перегляду судового рішення;

- заяву про перегляд судового рішення у справі №520/33044/24 розглядати в загальному порядку для можливості надання додаткових пояснень та додаткових доказів, що забезпечує позивачу доступ до судочинства (ст.ст.6,13 Конвенції).

Ухвалою суду відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Чергове судове засідання призначено на 28.08.2025 об 15 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 08.07.2025 відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду за адресою: м. Харків, м. Харків, майдан Свободи, 6, зал №16.

Ухвалою суду від 08.07.2025 відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду за адресою: м. Харків, м. Харків, майдан Свободи, 6, зал №16.

Чергове судове засідання призначено судом об 11 год 30 хв. 05 жовтня 2026 року.

Представником позивача 03.10.2026 подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням позивача на амбулаторному лікуванні, а тому просив відкласти судове засідання призначене на 05.10.2026.

Відомостей щодо неможливості участі у судовому засіданні 05.10.2026 представника позивача - Закоморної Катерини Олександрівни до суду не надходило, про причини її неявки у судове засідання не повідомлено.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив.

Згідно приписів статті 368 КАС України, заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

Справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Згідно частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже, за наслідками розгляду клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України в частині розгляду справи протягом розумного строку та приписи пункту 2 частини 3 та 9 статті 205, 368 цього Кодексу, суд у судовому засіданні 05.10.2026 ухвалив розглянути заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у письмовому провадженні.

Ухвалою суду від 09.10.2026 заяву про залучення до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.

Також представником позивача до суду подано клопотання від 28.09.2026 про залучення в якості другого відповідача Державну судову адміністрацію та третіми особами, які не заявляють самостійних вимог - Індустріальний районний суд м. Харкова та Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Ухвалою суду від 09.10.2026 клопотання представника позивача про залучення до справи третіх осіб, та співвідповідача у справі №520/33044/24 залишено без задоволення.

Від представника відповідача пояснень щодо заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи та заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:

- визнати противоправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо не нарахування єдиного соціального внеску на нараховану та виплачену винагороду присяжного Орджонікідзевського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 в період з 01.01.2021 по 22.04.2023 та з 24.08.2023 по 01.12.2024;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області здійснити нарахування єдиного соціального внеску на нараховану та виплачену винагороду присяжного Орджонікідзевського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 в період з 01.01.2021 по 22.04.2023 та з 24.08.2023 по 01.12.2024 та надати звіт до податкового органу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі № 520/33044/24 (залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2025) адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення.

З наявних в матеріалах справи доказів судом при первинному розгляді справи встановлено, що Розпорядженням голови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова № 7 від 07.05.2020 та № 8 від 23.08.2023 ОСОБА_1 залучений з 08.05.2020 строком на три роки до 22.04.2023 та з 24.08.2023 строком на три роки до 18.08.2026 до здійснення правосуддя в Орджонікідзевському районному суді м. Харкова присяжним та внесений в список присяжних до автоматизованої системи документообігу суду.

03.06.2024 позивач звернувся до ТУ ДСА України у Харківській області з письмовою заявою, в якій просив показати на конкретному прикладі, як працює ч. 2 ст. 68 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а також чому протягом 2020-2023 відповідач не здійснював внесків до Пенсійного Фонду щодо позивача згідно вимоги вищевказаного закону.

Листом від 07.06.2024 № 04-48/2177/24-13 К ТУ ДСА України у Харківській області заявнику роз`яснено, що враховуючи той факт, що винагорода присяжним не зазначається в переліку і видів оплат, що здійснюються за рахунок коштів, роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне і страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 року № 1170, територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області здійснювалось нарахування єдиного внеску на винагороду присяжних. Водночас, ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності ТУ ДСА у Харківській області, яка проводилась Північно - східним офісом Держаудитслужби України за період 01.01.2019-31.12.2020, вказана фінансова операція була віднесена до порушень вимог статей 2 та 21 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року № 322-VІІІ, статей 1, 2 та 21 Закону України «Про оплату праці» від 24.03. 1995 року № 108/95-ВР і п. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-У1», які спричинили перевитрату бюджетних асигнувань та завдали шкоди (збитків) Державному бюджету України, що зафіксовано в акті перевірки від 31.05.2021 № 08-13/09. Тому на виконання приписів вищезазначеного акту територіальним і управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області з метою недопущення порушень норм чинного законодавства та, як наслідок, і завдання шкоди (збитків) фінансовій системі держави Україна, нарахування і внесків (відрахувань) до пенсійного фонду України на винагороду присяжних - не здійснюється.

17.06.2024 ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до Східного міжрегіонального управління Мін`юсту з проханням пояснити, як наразі працює ч. 2 ст. 68 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Листом від 21.06.2024 № 31376/С-2216/15.6 позивача повідомлено, що його заява переадресована до ТУ ДСА у Харківській області.

Листом ТУ ДСА у Харківській області від 03.07.2024 № 02-29/2513/24 позивача повідомлено, що його заява переадресована до Міністерства юстиції України.

Листом від 13.07.2024 № 100567/С-22546/7.2.1 Міністерством юстиції України роз`яснено про особливості виконання присяжними обов`язків у суді та зауважено, що листи вказаних міністерств не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм.

Листом від 19.08.2024 р. Мінфін направив позивачу відповідь, в якій заявника повідомлено, що відповідно до пункту І частини першої статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці (підприємства, установи та організації, інші юридичні особи). Єдиний внесок для роботодавців встановлено у розмірі 22 % суми нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати (частина п`ята статті 8 Закону № 2464). Водночас Законом України від 09 липня 2003 № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначені принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом. Відповідно до статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Отже, у разі несплати роботодавцем єдиного внеску наймані працівники такого роботодавця не вважатимуться застрахованими особами і, відповідно, період, за який не сплачено єдиний внесок, не зараховуватиметься до страхового стажу зазначених осіб та, відповідно, не враховуватиметься для обчислення пенсії та інших соціальних виплат.

Листом від 02.08.2024 № 10-15396/24 ДСА України надіслала позивачу відповідь, в якій повідомлено, що з метою формування єдиного підходу щодо нарахування винагороди присяжному ДСА України звернулася до відповідних компетентних органів.

Листами від 22.07.2024 та від 28.08.2024 ТУ ДСА у Харківській області повідомило позивача про те, що нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на винагороду присяжним здійснено з лютого по грудень 2020, надано відомість розрахунку єдиного соціального внеску за період з січня 2020 по грудень 2020 та повідомлено, що за результатами ревізії окремих питань фінансово - господарської діяльності нарахування суми ЄСВ та його сплата віднесена до порушень, які спричинили перевитрату бюджетних асигнувань та завдали шкоди (збитків) Державному бюджету України, тому нарахована сума відрахувань до Пенсійного Фонду України на винагороду присяжним була скасована з нарахувань.

ГУ ПФУ України в Харківській області листом від 27.08.2024 № 24942-26535/С-03/8-2000/24 повідомило, що станом на 21.08.2024 в Реєстрі застрахованих осіб відомості за період з 2020 року зі звітності страхувальника ТУ ДСА України у Харківській області про суми нарахованого позивачу доходу, на який нараховується ЄСВ, відсутні.

Листами від 23.09.2024 та від 16.09.2024 позивач звертався до ТУ ДСА у Харківській області з проханням нараховувати та сплачувати ЄСВ на винагороду присяжного.

Листами від 03.10.2024 та від 23.09.2024 ТУ ДСА у Харківській області повідомило позивача про відсутність достатніх підстав для сплати ЄСВ за винагороду присяжного.

05.11.2024 позивач направив до ТУ ДСА у Харківській області запит на надання інформації з метою отримання документі згідно переліку.

Листом від 12.11.2024 № 07-05/С-69/67/24 ТУ ДСА у Харківській області на запит позивача скеровано на адресу ОСОБА_1 листи ДСА України від 21.02.2020 та ГУ ДПС у Харківській області від 04.01.2021, копії листа відповідача на адресу ГУ ДПС у Харківській області від 16.01.2021.

На думку позивача, ненарахування та несплата відповідачем ЄСВ на винагороду присяжного є незаконною бездіяльністю відповідача, що порушує конституційні права позивача на соціальний захист та пенсійне забезпечення, тому відповідна бездіяльність відповідача має бути визнана протиправною.

В рамках проведення первинного розгляду справи судом встановлено, що аналіз положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими визначено питання статусу присяжного, дає підстави для висновку, що виконання роботи присяжного у суді фактично є обов`язком громадянина, залученого до здійснення правосуддя, а виплата винагороди громадянам, які залучені до виконання обов`язків (що узгоджується із положеннями Порядку № 198) та не пов`язаних з виконанням своїх службових обов`язків, відноситься до «Інших поточних видатків» за кодом 2800 та не кореспондується з рахунками, за якими здійснюється облік заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.

Отже, виконання обов`язків присяжного не є працею за наймом на умовах трудового договору в розумінні приписів цього Закону. Відповідно, присяжний, який виконує свій обов`язок у суді, не відноситься до зайнятого населення, визначеного частиною першої статті 4 Закону України «Про зайнятість населення».

Таким чином, в рамках проведення первинного розгляду справи судом з урахуванням постанов Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 420/1059/20 та від 18.10.2023 у справі № 420/10723/21 встановлено, що оскільки між позивачем та відповідачем відсутні трудові відносини, а отриманий позивачем дохід є виключно винагородою, що виплачується йому, як особі залученій до виконання обов`язків присяжного, та яка не є заробітною платою, відповідно, у відповідача відсутній обов`язок нараховувати і сплачувати за таку особу єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У зв`язку з наведеним рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі № 520/33044/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2025 вказане судове рішення залишено без змін.

В обґрунтування заяви за нововиявленими обставинами, заявник зазначив, що наявна низка судових рішень, які мають преюдиціальний характер до справи №520/33044/24 та в яких адміністративними судами досліджувалось, з`ясовувалось та встановлено наступні юридичні факти: віднесення винагороди присяжних до заробітної плати в розумінні ст.1 Закону України "Про оплату праці»; правомірність дій відповідача щодо нарахування та сплати єдиного соціального внеску на винагороду присяжних України. Також, звертає увагу суду, що деякі з цих преюдиціальних справ розглядались вже після постанов КАС ВС від 22.12.2022 року у справах №420/1059/20 та № 420/10723/21, та судами було застосовано головні конституційні засади судочинства - верховенство права та преюдиціальність. Заявник вказує, що у мотивувальній частині рішення ХОАС посилається на особисті бачення суду в рішеннях № 420/1059/20 та №420/10723/21, але, як вважає заявник, ці мотиви суперечать встановленим юридичним фактам в ухвалі ООАС реєст. № 118823253 у справі № 420/12643/24, де ООАС констатує, що справа №420/10723/21 за позовом ОСОБА_2 до відповідача є справою з трудових відносин по стягненню заробітної плати, а тому присяжна ОСОБА_2 була звільнена від сплати судового збору за нормою ст.5 Закону України "Про судовий збір" (звільняються позивачі у справах з трудових відносин по стягненню заробітної плати). Заявник вважає, що суд має виходити з преюдиційного зв`язку судових рішень, щодо якого ставиться питання про перегляд за нововиявленими обставинами, та судового рішення, яким заявник обґрунтовує такий перегляд. Також заявник наголошує, що Вища Рада Правосуддя своїм листом №27496/0/9-24 від 26.09.2024 року до Кабінету Міністрів України та до Комітету Верховної Ради України з питань правової політики повідомила, що нею був наданий Експертний Висновок № 3033/0/15-20 від / -1.2020 року щодо реформування інституції суду присяжних у законопроектах №№ 3843, 3844, 3845, 3924, 4191» і зазначені в ньому висновки і пропозиції залишається незмінним. Вищою Радою Правосуддя було ухвалено Експертний висновок в рішенні № 3033/0/15-20 від 05.11.2020 року щодо реформування інституції суду присяжних у законопроектах № 3842, 3843, 3844, 3845, 3924, 4191, якими скасовуються факти, які було покладено в основу судового рішення у справі №420/10723/21 від 18.10.2022 року, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення, виходячи з зазначених у цьому Висновку ВРП юридичних фактів. Також Голова Верховного суду Данішевська В. від імені всього Верховного суду у своєму офіційному листі вих.№343/0/2-20 від 21.12.2020 року до Голови Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, наголошує, що Верховний Суд не підтримує ініціативу депутатів встановити в норму ст.63 Закону № 1402-VIII обов`язок бути присяжним та полягає на тому факті, що нормою ст.124 Конституції України не передбачено обов`язку громадянина бути присяжним та звертає увагу законодавців, що діяльність особи як присяжного має ґрунтуватись на бажанні принести суспільну користь та сприяти відновленню справедливості, що можливо лише в добровільному виборі та реалізації права бути присяжним. Також заявник вважає нововиявленою обставиною факт не оскарження Північно-східним офісом Держаудитслужби у судовому порядку вимогу, зазначену в акті № 08-13-09 від 31.05.2021 про правомірність дій відповідача щодо нарахування та сплати ЄСВ на винагороду присяжних, що на думку позивача свідчить що дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо нарахування та сплати ЄСВ на винагороду присяжних залишились законними та діючими.

У зв`язку із викладеним ОСОБА_1 просив задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Надаючи оцінку заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд зазначає, що згідно із положеннями п.1 ч.2 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Приписами ст. 361 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень, але водночас надати можливість виправити судові рішення, помилковість яких обумовлена обставинами, не залежними від суду.

Істотними обставинами справи вважаються такі обставини, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це передусім ті, що взагалі не були предметом розгляду по даній адміністративній справі в адміністративному суді у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи. Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі особам, які брали участь у розгляді адміністративної справи, ні суду, який розглядав та вирішував її по суті.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї.

Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.

Нововиявленими не вважаються нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Нововиявленими не можуть вважатися також ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у судових рішеннях від 02 травня 2018 року по справі № 2а-7523/10/1270, від 02 травня 2018 року по справі № 303/3535/16-а, від 04 вересня 2018 року по справі № 809/824/17, від 22 листопада 2018 року по справі № 826/14224/15, від 01.02.2019 року по справі №2040/7218/18.

Тобто, нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення. Іншими словами, якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового рішення, то вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду.

Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Не можуть бути визнані нововиявленими обставинами такі обставини, які виникли або змінилися після прийняття судового рішення.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є встановлення нових істотних юридичних фактів, що існували на час розгляду справи, у якій ухвалено судове рішення, яке переглядається, але не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою.

Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового рішення, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Викладена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 06 березня 2018 року в справі № 2а-23903/09/1270.

Заявник в якості нововиявленої обставини вважає наявність низки судових рішень, які, на його думку, мають преюдиціальний характер до справи №520/33044/24 та в яких адміністративними судами досліджувалось, з`ясовувалось та встановлено наступні юридичні факти: віднесення винагороди присяжних до заробітної плати в розумінні ст.1 Закону України "Про оплату праці»; правомірність дій відповідача щодо нарахування та сплати єдиного соціального внеску на винагороду присяжних України.

З цього приводу суд зауважує, що не можуть бути визнані нововиявленими обставинами викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі.

Заявник помилково ототожнює правову природу визначення "нововиявленої обставини" з правовими позиціями висловленими судами в інших судових справах, в яких позивач не був учасником і щодо нього не встановлювались певні обставини, які могли вплинути на вирішення спору у цій справі.

У сукупності доводи заяви ОСОБА_1 фактично зводяться до незгоди з правовими висновками суду, викладеними в постанові Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі № 520/33044/24.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст.6 §1 Конвенції про захист прав та основоположних свобод. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів.

Новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження, сам по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій він використовується для виправлення помилок правосуддя. Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі ст. 6 Конвенції.

Правова певність передбачає дотримання принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип полягає в тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи (рішення у справі "Правєдная проти Росії", №. 69529/01; у справі "Рябих проти Росії", № 52854/99, п.52; у справі "Брумареску проти Румунії", № 28342/95, п. 61).

Також суд звертає увагу, що за приписами ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стосовно посилань заявника на Експертний висновок в рішенні № 3033/0/15-20 від 05.11.2020 року, лист Верховного суду №343/0/2-20 від 21.12.2020 року, суд зазначає, що вказані висновок та лист не відносяться до висновків, які може враховувати суд під час вибору і застосування норм права згідно приписів ч.5 ст. 242 КАС України та останні є лише консультативними висновками, пропозиціями та зауваженнями щодо проєктів законів/законопроєктів та більш того не є доказами

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вказані заявником обставини, не змінюють правового регулювання спірних правовідносин, не доводять факту допущення судом помилки при розгляді спору та не спростовують висновків суду зазначених в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі № 520/33044/24.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Отже, покликання заявника на факт не оскарження Північно-східним офісом Держаудитслужби у судовому порядку вимоги, зазначену в акті № 08-13-09 від 31.05.2021 про правомірність дій відповідача щодо нарахування та сплати ЄСВ на винагороду присяжних, що на думку позивача свідчить, що дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо нарахування та сплати ЄСВ на винагороду присяжних залишились законними та діючими, суд відхиляє як очевидно безпідставні.

З огляду на викладене, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є необґрунтованою, наведені в ній обставини не є нововиявленими в розумінні положень статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі № 520/33044/24 відсутні.

Згідно з ч. 4 ст. 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд, зокрема, може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Частиною 1 ст. 369 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі № 520/33044/24 слід відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 205, ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст. 295, ст.297, ст.361, ст.368, ст.369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61001, код ЄДРПОУ 26281249) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі № 520/33044/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.С. Мороко