Рішення № 140466280, 09.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 жовтня 2026 року № 520/30790/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та нездійснення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 зниклого безвісти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII з 01.02.2025 року в розмірі 50% (згідно нових положень Закону №3995-ІХ від 08.10.2024 року);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснювати нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 зниклого безвісти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII з 01.02.2025 року в розмірі 50% і до дня виключення ОСОБА_2 із списків особового складу військової частини.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що як дружина військовослужбовця ОСОБА_2 , який зник безвісти 27.07.2024 під час виконання бойового завдання, має право на отримання 50 відсотків його грошового забезпечення відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII у редакції Закону України від 08.10.2024 № 3995-IX, чинній з 01.02.2025. Оскільки військова частина НОМЕР_1 не здійснювала нарахування та виплату відповідних коштів за період з 01.02.2025, попри звернення позивачки, вона просить визнати таку бездіяльність протиправною та зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити належні суми до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу.

Ухвалою суду від 03.12.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Від військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив та додаткові пояснення в яких відповідач зазначив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.12.2025 № 342, виданим на підставі лікарського свідоцтва про смерть від 02.12.2025 № 223, ОСОБА_2 визнано загиблим. Відповідно до пункту 5 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884, виплата грошового забезпечення військовослужбовця, зниклого безвісти, здійснюється до дати складення актового запису про смерть включно. Згідно з відомістю від 01.03.2026 № 260301РВ000054009783 позивачці виплачено 654 037,18 грн грошового забезпечення чоловіка за період з 01.02.2025 до дати, зазначеної в лікарському свідоцтві про смерть. Відповідач вважає, що діяв відповідно до вимог законодавства, а тому підстав для задоволення позову немає.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив таке.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого стрільця-оператора 2 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону. За інформацією, викладеною у сповіщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Прогрес Покровського району Донецької області 27.07.2024 ОСОБА_2 зник безвісти. 25.09.2024 слідчим ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області відкрито кримінальне провадження № 12024221200001976 за частиною першою статті 115 КК України.

ОСОБА_1 , яка є дружиною ОСОБА_2 , зверталася до військової частини НОМЕР_1 із заявами про виплату їй грошового забезпечення чоловіка як військовослужбовця, зниклого безвісти. Зокрема, представником позивачки направлялися відповідні заяви в липні та серпні 2025 року, однак, за твердженням позивачки, виплат за період з 01.02.2025 та відповідей на звернення вона не отримала.

Не погоджуючись діями відповідача ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати їй грошового забезпечення ОСОБА_2 з 01.02.2025 у розмірі 50 відсотків відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII у редакції Закону України від 08.10.2024 № 3995-IX, а також зобов`язати відповідача здійснювати відповідні нарахування та виплати до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі здійснює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII).

Стаття 1 Закону № 2011-XII визначає, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону № 2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових Документ сформований в системі формувань та правоохоронних органів.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці 4 частини 6 статті 9 Закону № 2011-XII, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Відповідно абзацу 1 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Абзацом 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

У пункті 2 розділу ХХХ Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.

Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.

У пункті 3 розділу ХХХ Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.

Так, Порядком № 884 визначається механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки, розвідувального органу Міноборони, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, особі (особам), визначеній (визначеним) військовослужбовцем в особистому розпорядженні, складеному на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, про виплату грошового забезпечення особі (особам) за його вибором із зазначенням розмірів часток таких осіб у відсотках, та особам, зазначеним в абзацах четвертому і п`ятому пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Пунктом 3 Порядку № 884 передбачено, що виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Відповідно до положень п. 5 Порядку №884 виплата визначеним особам грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) щодо: військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня з`ясування в установленому порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовців у полон або до дня їх звільнення з полону (дати складення актового запису про смерть) включно; військовослужбовців, зниклих безвісти, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або дати складення актового запису про смерть включно.

В усіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше, ніж до дня виключення військовослужбовців із списків особового складу військової частини (установи, організації).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зазначає, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.12.2025 №342, прийнятого на підставі лікарського свідоцтва про смерть №223 від 02.12.2025, ОСОБА_2 визнаний загиблим.

Отже, системний аналіз наведених положень законодавства свідчить, що виплата грошового забезпечення членам сім`ї військовослужбовця, який зник безвісти, здійснюється до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання його безвісно відсутнім або до дати складення актового запису про смерть включно.

Водночас лікарське свідоцтво про смерть від 02.12.2025 № 223 та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 08.12.2025 № 342 про визнання ОСОБА_2 загиблим самі по собі не є передбаченими пунктом 5 Порядку № 884 юридичними фактами, з настанням яких припиняється виплата грошового забезпечення членам сім`ї військовослужбовця, зниклого безвісти.

За таких обставин суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати позивачці частини грошового забезпечення ОСОБА_2 з 03.12.2025 є протиправними, оскільки відповідач не довів настання обставин, з якими законодавство пов`язує припинення відповідних виплат.

При цьому встановлення протиправності дій відповідача не звільняє його від обов`язку здійснити належний розрахунок та виплату грошового забезпечення з урахуванням сум, фактично виплачених позивачці, та визначених законодавством розмірів таких виплат.

На підставі вище викладеного суд дійшов висновку, що з метою належного та ефективного способу захисту порушених прав позвиача, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та нездійснення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 зниклого безвісти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII з 01.02.2025 року в розмірі 50% та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 зниклого безвісти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII з 01.02.2025 року в розмірі 50% до настання обставин передбачених пунктом 5 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884, але не більше, ніж до дня виключення ОСОБА_2 із списків особового складу військової частини, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та нездійснення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 зниклого безвісти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII з 01.02.2025 року в розмірі 50%.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 зниклого безвісти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII з 01.02.2025 року в розмірі 50% до настання обставин передбачених пунктом 5 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884, але не більше, ніж до дня виключення ОСОБА_2 із списків особового складу військової частини, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачену суму судового збору у розмірі 968 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень) 96 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.