Рішення № 140466161, 09.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

09 жовтня 2026 року №520/28781/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 46, ЄДРПОУ 43983495) про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, у якому просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 30.06.2026 № 0831691-2405-2030- UA63120210010032897 в частині визначення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 66 084, 00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 30.06.2026 № 0831690-2405-2030- UA63120210010032897 в частині визначення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 65 920,00 грн.

Аргументуючи ці вимоги, позивач зазначила, що є власником нежитлового приміщення № 2 площею 1652,1 кв.м у літ. «В-1» і нежитлової будівлі літ. «В-1» загальною площею 1648,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , які за технічними паспортами мають функціональне призначення складське і за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 належать до підкласу «Склади та сховища інші» (код 1252.9). Для таких будівель рішенням Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області від 12.07.2024 № 4/45-2024 на 2025 рік встановлено ставку податку для фізичних осіб 0,5 відсотка мінімальної заробітної плати за 1 кв.м, тоді як відповідач застосував ставку 1 відсоток. Указала, що належність цих об`єктів до підкласу «Склади та сховища інші» встановлена рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі № 520/17844/25, яке набрало законної сили, а за наслідками звірки, проведеної за її заявою від 28.07.2026, відповідач залишив податкові повідомлення-рішення без змін з посиланням на цільове призначення земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти. Ставка податку, на думку позивача, визначається за типом об`єкта нерухомості, а не за цільовим призначенням земельної ділянки, тому податкове зобов`язання за кожним податковим повідомленням-рішенням визначено у подвійному розмірі.

Ухвалою суду від 15 вересня 2026 року позовну заяву залишено без руху з підстав несплати судового збору у повному розмірі. 16 вересня 2026 року позивач у межах встановленого судом строку подала заяву про усунення недоліків, до якої додала платіжну інструкцію від 15.09.2026 № 300 про доплату судового збору у сумі 1064,96 грн.

Ухвалою суду від 18 вересня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі № 520/28781/26, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), відповідача зобов`язано надати суду належним чином засвідчені копії всіх наявних у нього доказів, що стосуються предмета спору, та встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

05 жовтня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління ДПС у Харківській області, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначив, що податкові повідомлення-рішення сформовано в автоматичному режимі на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформаційних баз контролюючого органу відповідно до рішень Пісочинської селищної ради із застосуванням ставки 1 відсоток мінімальної заробітної плати, а за результатами звірки податкові повідомлення-рішення залишено без змін у зв`язку з тим, що об`єкти нежитлової нерухомості розташовані на земельній ділянці, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. На думку відповідача, для визначення класу будівлі за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 позивач мала звернутися до Державного науково-дослідного інституту автоматизованих систем у будівництві або до органу державного архітектурно-будівельного контролю за експертним висновком і надати його контролюючому органу, а також внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, чого у 2025 році не зробила; на підтвердження цього відповідач послався на постанову Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 819/2191/17, пункт 58 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, і статті 26, 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Указав також, що податкові повідомлення-рішення направлено в електронній формі і вручено 30.06.2026, а позивач не навела доводів, які свідчили б про їх протиправність.

07 жовтня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримала позовні вимоги та зазначила, що податкове законодавство не покладає на платника податку обов`язку отримувати експертний висновок щодо класифікації належних йому об`єктів нерухомості, постанова Верховного Суду у справі № 819/2191/17 висновку, на який посилається відповідач, не містить, а відповідач не довів правомірності застосування ставки 1 відсоток.

Інших заяв по суті справи і клопотань учасники справи не подавали, клопотань про розгляд справи в судовому засіданні сторони не заявляли. Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

На підставі договору купівлі-продажу від 29 травня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кожемякіним А.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2634, ОСОБА_1 набула у власність нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , у тому числі складське приміщення залізобетонне «В-1» загальною площею 2302,10 кв.м.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.08.2026 № 491269753, сформованою головним державним інспектором Головного управління ДПС у Харківській області, станом на цю дату позивачу на праві власності належать, зокрема, нежитлове приміщення № 2 площею 1652,1 кв.м в літ. «В-1» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2328684063251, дата державної реєстрації права власності 31.03.2021, документи, подані для державної реєстрації: рішення власника, висновок щодо технічної можливості поділу, технічний паспорт № 23-02/2021 від 05.02.2021) і нежитлова будівля літ. «В-1» загальною площею 1648,0 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2391052163251, дата державної реєстрації права власності 22.06.2021, документ, поданий для державної реєстрації: декларація про готовність об`єкта до експлуатації № ХК101210610772), розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (3Б). У графі «Тип об`єкта» щодо обох об`єктів зазначено «об`єкт житлової нерухомості: Ні». Цією ж довідкою підтверджено належність позивачу земельної ділянки площею 2,5899 га з кадастровим номером 6325157900:00:004:0026 за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення якої: «оптової торгівлі та складського господарства (обслуговування складських приміщень)».

Відповідно до технічного паспорта № 23-02/2021, виготовленого ФОП ОСОБА_2 станом на 05 лютого 2021 року, нежитлове приміщення № 2 у літ. «В-1» за адресою: АДРЕСА_2 складається з одного приміщення площею 1652,1 кв.м, призначення якого в експлікації зазначено «складське».

Відповідно до технічного паспорта № 23-02/2021, виготовленого ФОП ОСОБА_2 станом на 20 травня 2021 року, група нежитлових приміщень літ. «В-1» за тією самою адресою загальною площею 1648,0 кв.м складається з приміщення № 1 «складське» площею 1447,0 кв.м та допоміжних приміщень (технічне приміщення, теплогенераторний вузол, кабінети, вмивальня, вбиральні, коридор, роздягальні, душові, сходова клітка) загальною площею 201,0 кв.м.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі № 520/17844/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, яке набрало законної сили, позов задоволено частково та визнано протиправними і скасовано повністю або в частині податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020-2024 роки, сформовані із застосуванням ставки 1 відсоток. Цим рішенням встановлено, що при формуванні податкових повідомлень-рішень контролюючий орган визначив нежитлові приміщення позивача як торгівельні, однак доказів належності цих приміщень до торгівельних не надав, а також встановлено, що нежитлове приміщення № 2 в літ. «В-1» площею 1652,1 кв.м і нежитлова будівля літ. «В-1» площею 1648,0 кв.м за технічними паспортами мають функціональне призначення складське і «нежитлова будівля літ. «В-1» відноситься до підрозділу «Будівля нежитлова» (код 12) групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) класу «Резервуари, силоси та склади» (код 1252) підкласу «Склади та сховища інші» (код 1252.9)».

Рішенням XLV сесії VIII скликання Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області від 12 липня 2024 року № 4/45-2024 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2025 рік», яке набирає чинності з 01 січня 2025 року, до 1 зони віднесено, зокрема, селище Пісочин (код 63120210010032897). Додатком 1 до цього рішення для фізичних осіб у 1 зоні встановлено ставки податку за 1 кв. метр у відсотках розміру мінімальної заробітної плати: для коду 1252.9 «Склади та сховища інші» - 0,5000; для коду 1230.5 «Бази та склади підприємств торгівлі і громадського харчування» - 0,9000; для кодів 1230.1 «Торгові та торгово-розважальні центри, універмаги, магазини, торгівельні павільйони (в тому числі розташованих на ринках)» і 1230.9 «Будівлі торговельні інші, в тому числі нежитлові будівлі без визначенння функціонального призначення» - 1,0000. Наприкінці додатка 1 зазначено, що для інших типів нежитлових будівель, які не зазначені у додатку 1, ставка податку для 1 та 2 зони встановлюється в розмірі 1 відсоток від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

30 червня 2026 року Головне управління ДПС у Харківській області прийняло податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 0831691-2405-2030-UA63120210010032897, яким визначило позивачу податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2025 рік у сумі 132168,00 грн. Згідно з детальним розрахунком суми податку зобов`язання визначено щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1652,10 кв.м, дата державної реєстрації набуття права власності 31.03.2021, за ставкою 1,00 % та розміром мінімальної заробітної плати 8000,00 грн.

Того ж дня відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 0831690-2405-2030-UA63120210010032897, яким визначив позивачу податкове зобов`язання з цього ж податку за 2025 рік у сумі 131840,00 грн щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1648,00 кв.м, дата державної реєстрації набуття права власності 22.06.2021, за ставкою 1,00 % та розміром мінімальної заробітної плати 8000,00 грн.

У графі «Тип об`єкта» детальних розрахунків зазначено «нежитлове приміщення», однак код класифікації будівель за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 і пункт рішення Пісочинської селищної ради, за яким обрано ставку 1 відсоток, у податкових повідомленнях-рішеннях не зазначено. Обидва податкові повідомлення-рішення надіслано позивачу в порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 ПК України, і доставлено 30.06.2026 о 19:19:06, що підтверджується квитанціями про доставку.

Заявою від 28.07.2026 позивач звернулася до Головного управління ДПС у Харківській області для проведення звірки відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України та перерахунку податку, додавши до заяви копії договору купівлі-продажу, технічних паспортів, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі № 520/17844/25.

Листом від 27.08.2026 № 47538/6/20-40-24-05-10 відповідач повідомив позивача, що за результатами проведеної звірки податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно за 2025 рік, зокрема № 0831690-2405-2030-UA63120210010032897 на суму 131840 грн і № 0831691-2405-2030-UA63120210010032897 на суму 132168 грн, залишено без змін, оскільки вони «сформовані відповідно до рішення Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області та у зв`язку з тим, що об`єкти нежитлової нерухомості, знаходяться на земельній ділянці, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування будівель торгівлі».

10 вересня 2026 року позивач звернулася до суду з цим позовом через підсистему «Електронний суд».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу першого підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості. Згідно з підпунктами «в» і «ґ» цього підпункту до об`єктів нежитлової нерухомості відносяться, відповідно, «будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування» та «будівлі промислові та склади».

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 цієї статті об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. За підпунктом 266.3.2 цього пункту база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Абзацом другим підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України передбачено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Отже, ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за законом залежить від місця розташування (зональності) та типу об`єкта нерухомості, а не від цільового призначення земельної ділянки, на якій цей об`єкт розташований. Податкове повідомлення-рішення повинно містити ставку щодо кожного об`єкта, а платник має право на звірку даних, у тому числі щодо розміру ставки, на підставі оригіналів своїх документів.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000 (постанова Верховного Суду від 15 травня 2026 року у справі № 160/32965/24).

Верховний Суд у постанові від 22 жовтня 2025 року у справі № 560/21804/23 зазначив: «… якщо особа заперечує актуальність відомостей, внесених до Державного реєстру, останні можуть бути спростовані шляхом надання для дослідження документів, на підставі яких може бути доведено чи спростовано приналежність належного йому майна до об`єкта оподаткування у розумінні вимог податкового законодавства. Аналогічний підхід впроваджено законодавцем і у нормі підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, яка передбачає можливість встановлення бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки на підставі відомостей Державного реєстру, але й з урахуванням оригіналів документів платника податків, зокрема документів про право власності».

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, спірні об`єкти за правовстановлюючими документами і відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є нежитловим приміщенням і нежитловою будівлею, утвореними зі складського приміщення «В-1», а за технічними паспортами мають функціональне призначення складське: нежитлове приміщення № 2 площею 1652,1 кв.м повністю складається зі складського приміщення, а в нежитловій будівлі літ. «В-1» площею 1648,0 кв.м складське приміщення займає 1447,0 кв.м, решта площі припадає на допоміжні приміщення. Жодних відомостей про використання цих об`єктів як магазинів, торгових центрів, павільйонів, баз чи складів підприємств торгівлі в матеріалах справи немає, і відповідач на такі обставини не посилається.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі № 520/17844/25, ухваленим у спорі між тими самими сторонами, встановлено складське функціональне призначення цих самих об`єктів і відсутність у контролюючого органу доказів їх належності до торгівельних будівель. Відповідач у цій справі не навів жодних обставин, які свідчили б про зміну функціонального призначення об`єктів після періодів, щодо яких ухвалено зазначене рішення.

За таких обставин спірні об`єкти належать до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) класу «Резервуари, силоси та склади» (код 1252) підкласу «Склади та сховища інші» (код 1252.9) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, для якого рішенням Пісочинської селищної ради від 12.07.2024 № 4/45-2024 на 2025 рік встановлено ставку для фізичних осіб у 1 зоні 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв. метр.

Ставка 1 відсоток, застосована відповідачем, тим самим рішенням для фізичних осіб у 1 зоні встановлена, зокрема, для будівель торговельних (коди 1230.1, 1230.2, 1230.4, 1230.6, 1230.9), а також для інших типів нежитлових будівель, не зазначених у додатку 1. Жодна з цих позицій до складських приміщень позивача не застосовується, оскільки склади прямо зазначені в додатку 1, а функціональне призначення спірних об`єктів визначено технічними паспортами, тому вони не є ні будівлями торговельними, ні нежитловими будівлями без визначення функціонального призначення (код 1230.9). Навіть для баз та складів підприємств торгівлі і громадського харчування (код 1230.5) у 1 зоні для фізичних осіб встановлено ставку 0,9 відсотка, а не 1 відсоток. Відповідач ні в податкових повідомленнях-рішеннях, ні в листі за результатами звірки, ні у відзиві не зазначив, до якого коду класифікатора та до якої позиції додатка 1 до рішення селищної ради він відніс об`єкти позивача.

З урахуванням мінімальної заробітної плати 8000,00 грн, застосованої відповідачем у детальних розрахунках, ставка податку для спірних об`єктів становить 40,00 грн за 1 кв.м (8000,00 грн х 0,5 %). Податкове зобов`язання за 2025 рік щодо нежитлового приміщення № 2 площею 1652,1 кв.м становить 66084,00 грн (1652,1 кв.м х 40,00 грн), а щодо нежитлової будівлі літ. «В-1» площею 1648,0 кв.м - 65920,00 грн (1648,0 кв.м х 40,00 грн). Отже, податкове повідомлення-рішення № 0831691-2405-2030-UA63120210010032897 на суму 132168,00 грн є протиправним у частині 66084,00 грн (132168,00 грн - 66084,00 грн), а податкове повідомлення-рішення № 0831690-2405-2030-UA63120210010032897 на суму 131840,00 грн - у частині 65920,00 грн (131840,00 грн - 65920,00 грн). Саме в цих частинах позивач і просить скасувати податкові повідомлення-рішення, правомірність визначення решти сум податкового зобов`язання позивач не оспорює.

Ставка податку для спірних об`єктів прямо встановлена рішенням Пісочинської селищної ради, а розмір податкового зобов`язання визначається арифметично як добуток загальної площі об`єкта, ставки податку та розміру мінімальної заробітної плати, тому визначення судом частини податкового зобов`язання, нарахованої понад належну суму, не є втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу. Верховний Суд у постанові від 05 жовтня 2023 року у справі № 520/14773/21 дійшов висновку, що часткове скасування податкового повідомлення-рішення не може розглядатися як втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу або перебирання на себе його функцій.

Щодо доводів відповідача суд зазначає таке.

Доводи відповідача про розташування об`єктів на земельній ділянці, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, суд відхиляє. Насамперед підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України пов`язує ставку податку із зональністю та типом об`єкта нерухомості, а не з цільовим призначенням земельної ділянки. Крім того, за інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.08.2026 № 491269753, сформованою самим відповідачем, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6325157900:00:004:0026 - «оптової торгівлі та складського господарства (обслуговування складських приміщень)», що не підтверджує належності розташованих на ній будівель до торговельних.

Доводи відповідача про формування податкових повідомлень-рішень в автоматичному режимі на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно правомірності застосованої ставки не підтверджують. Відомості цього реєстру щодо спірних об`єктів містять їх найменування, площу та ознаку «об`єкт житлової нерухомості: Ні», але не містять відомостей про належність об`єктів до торговельних будівель. За змістом підпункту 266.3.2 пункту 266.3 та підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України відповідач мав урахувати документи, подані позивачем на звірку, і за наявності розбіжностей провести перерахунок податку. Причин, з яких ці документи не враховано, у листі від 27.08.2026 № 47538/6/20-40-24-05-10 не наведено.

Доводи відповідача про обов`язок позивача отримати експертний висновок Державного науково-дослідного інституту автоматизованих систем у будівництві або органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо класу будівлі та внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно суд не приймає. Статтею 266 ПК України такого обов`язку платника податку - фізичної особи не встановлено, а підпункт 266.7.3 пункту 266.7 цієї статті надає платнику право на звірку даних щодо розміру ставки податку на підставі оригіналів його документів. Податковим кодексом України не передбачено обов`язку платника податку самостійно забезпечувати наявність у державних реєстрах відомостей про класифікацію об`єктів нерухомості для визначення ставки податку (постанова Верховного Суду від 03 березня 2026 року у справі № 520/21766/23). Водночас пункт 58 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і статті 26, 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на які посилається відповідач, регулюють порядок державної реєстрації прав і ставок податку на нерухоме майно не встановлюють. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 819/2191/17, відповідач не навів, який саме висновок щодо застосування норм права, викладений у цій постанові, стосується визначення ставки податку для об`єктів, функціональне призначення яких підтверджено технічними паспортами. Натомість позивач надала відповідачу технічні паспорти, правовстановлюючі документи і рішення суду, а відповідач цих документів не спростував.

Доводи відповідача про те, що позивач не навела доводів протиправності податкових повідомлень-рішень і не довела порушення своїх прав, спростовуються змістом позовної заяви та встановленими обставинами: визначення податкового зобов`язання за ставкою, яка вдвічі перевищує встановлену для об`єктів позивача, безпосередньо порушує права позивача як платника податку.

Щодо строку звернення до суду суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пунктом 56.19 статті 56 ПК України передбачено, що у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 30.06.2026 у порядку статті 56 ПК України не проводилася: позивач скаргу на них не подавала, а заява від 28.07.2026 подана для проведення звірки відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України. Тому до спірних правовідносин застосовується шестимісячний строк, встановлений частиною другою статті 122 КАС України. Податкові повідомлення-рішення доставлено позивачу 30.06.2026, а з позовом позивач звернулася 10.09.2026, тобто в межах шестимісячного строку. Таким чином, строк звернення до суду позивачем не пропущено. Відповідач про пропуск строку звернення до суду не заявляв.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач не довів правомірності визначення позивачу податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2025 рік за ставкою 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати за спірними податковими повідомленнями-рішеннями в оскаржуваних частинах.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач сплатила судовий збір у сумі 2129,92 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 04.09.2026 № 297 і від 15.09.2026 № 300 на суму 1064,96 грн кожна, тому судовий збір у цій сумі підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 72-78, 90, 122, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 46, ЄДРПОУ 43983495) про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 30.06.2026 № 0831691-2405-2030-UA63120210010032897 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2025 рік на суму 66084,00 грн (шістдесят шість тисяч вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 30.06.2026 № 0831690-2405-2030-UA63120210010032897 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2025 рік на суму 65920,00 грн (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот двадцять гривень 00 копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ 43983495) судовий збір у сумі 2129,92 грн (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень 92 копійки).

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 09 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар