Рішення № 140466152, 09.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

09 жовтня 2026 року №520/27754/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії Украйни щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, інших одноразових виплат та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» за період з 01.01.2016 по 29.08.2017, без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, одноразову грошову допомогу при звільненні, інші одноразові виплати та щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» за період з 01.01.2016 по 29.08.2017, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення, в тому числі що була нарахована та виплачена на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 року по справі №520/1866/26, з урахуванням раніше виплачених сум.

Аргументуючи ці вимоги, позивач зазначив, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України і 29 серпня 2017 року виключений зі списків особового складу. Індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 29.08.2017 нараховано та виплачено йому лише 29 липня 2026 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі № 520/1866/26, тому вона не включалася до складу місячного грошового забезпечення, з якого у 2016-2017 роках обчислювалися допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова допомога при звільненні, інші одноразові виплати та щомісячна додаткова грошова винагорода. На думку позивача, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер і повинна враховуватися у складі місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються зазначені виплати.

Ухвалою суду від 04 вересня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі № 520/27754/26, розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», у відповідача витребувано докази, що стосуються предмета спору, та встановлено йому п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 28 вересня 2026 року задоволено заяву Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 18 вересня 2026 року та продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву і витребуваних судом доказів до двадцяти днів з дня вручення ухвали від 04 вересня 2026 року.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, витребуваних доказів не надав. Інших заяв по суті справи учасники справи не подавали. Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 29 серпня 2017 року № 232 старшого прапорщика ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03 серпня 2017 року № 57 о/с, виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення. Цим же наказом позивачу визначено виплатити щомісячну грошову винагороду за період з 01 по 29 серпня 2017 року в розмірі 60 % від грошового забезпечення та одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби - 21 років, а також зазначено, що матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік позивач отримав. Вислуга років на військовій службі у календарному обчисленні становить 23 роки 10 місяців 21 день.

З копій особових карток позивача на грошове забезпечення за 2016 і 2017 роки, засвідчених Центральним архівним відділом Національної гвардії України, вбачається, що позивачу нараховувалася щомісячна додаткова грошова винагорода (графа «Грош. вин.»): щомісяця з лютого по грудень 2016 року у розмірі 3456,30 грн (у грудні 2016 року - двічі) та щомісяця з лютого по серпень 2017 року. У графі «Разові» відображено нарахування у березні 2016 року - 5760,50 грн, у жовтні 2016 року - 5000,00 грн, у листопаді 2016 року - 1000,00 грн і 5000,00 грн, у грудні 2016 року - 5000,00 грн і 11159,28 грн, у березні 2017 року - 5722,50 грн, у червні 2017 року - 5722,50 грн, у серпні 2017 року - 60086,25 грн. Нарахування у березні 2016 року (5760,50 грн) і у березні 2017 року (5722,50 грн) дорівнюють місячному грошовому забезпеченню позивача у відповідному році (графа «РАЗОМ») і узгоджуються із записами в особових картках про надання допомоги на оздоровлення у зв`язку з відпусткою з 01 по 31 березня відповідного року (з посиланням на накази від 26 лютого 2016 року та від 01 березня 2017 року № 58). Нарахування у серпні 2017 року (60086,25 грн) відповідає одноразовій грошовій допомозі при звільненні, визначеній витягом з наказу від 29 серпня 2017 року № 232, у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення (5722,50 грн) за 21 повний календарний рік служби.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі № 520/1866/26 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період із 01.01.2016 по 29.08.2017 із застосуванням базового місяця - січень 2008 та зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із 01.01.2016 по 29.08.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з розрахунком нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 29 серпня 2017 року, складеним Військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України на виконання зазначеного рішення суду, позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення з урахуванням раніше виплаченої суми (317,55 грн за грудень 2016 року) у розмірі 58600,44 грн, сума військового збору становить 2930,01 грн, сума індексації до виплати - 55670,43 грн. Розрахунок здійснено помісячно за кожен місяць періоду з січня 2016 року по серпень 2017 року. Відповідно до квитанції АТ «Ощадбанк» 29 липня 2026 року на картковий рахунок позивача зараховано 55670,42 грн з призначенням платежу про виплату згідно з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 у справі № 520/1866/26 (перерахунок індексації грошового забезпечення).

24 серпня 2026 року представник позивача звернулася до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України з адвокатським запитом № 24/08-02, у якому, зокрема, просила включити індексацію грошового забезпечення, нараховану та виплачену на виконання рішення суду у справі № 520/1866/26, у розрахунок щомісячної додаткової грошової винагороди та одноразових видів грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 29.08.2017 і провести відповідні виплати.

Листом від 27 серпня 2026 року № 40/05/13-Р-415-Аз Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України повідомила, що оскільки рішення суду у справі № 520/1866/26 набрало законної сили 06 липня 2026 року, а щомісячна додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, та інші одноразові види грошового забезпечення виплачувались позивачу у 2016-2017 роках, нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення не могла бути включена в розрахунок зазначених виплат за період з 01.01.2016 по 29.08.2017. Щодо прохання провести відповідні виплати у листі зазначено, що адвокатський запит може стосуватися виключно надання інформації та/або копій документів, а вимоги про здійснення виплат у ньому законом не передбачені.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частиною другою статті 21 Закону України «Про Національну гвардію України» військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.

Згідно з пунктом 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: «посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.»

Пунктом 3 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено: «Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.»

Зі змісту статті 9 Закону України №2011-XII слідує, що місячне грошове забезпечення складається з основних та щомісячних додаткових видів, до яких входять підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17 дійшла висновку, що до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Підпунктом 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова № 889), чинної у спірний період, щомісячну додаткову грошову винагороду встановлено «військовослужбовцям Національної гвардії (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення». Отже, розмір щомісячної додаткової грошової винагороди, як і розміри допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні, визначається виходячи з місячного грошового забезпечення військовослужбовця.

Щодо врахування індексації грошового забезпечення при розрахунку зазначених виплат.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо «індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін».

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (стаття 19 Закону № 2017-ІІІ).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ).

Згідно з статтею 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відтак, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, можна дійти висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

При вирішенні питання щодо індексації, слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку виплат, розмір яких визначається виходячи з місячного грошового забезпечення, зокрема одноразової грошової допомоги при звільненні. В іншому випадку неврахування індексації при обчисленні таких виплат призвело б до застосування для визначення їх розміру знеціненого грошового забезпечення.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічний правовий підхід щодо юридичної природи індексації та її врахування у складі грошового забезпечення при обчисленні такої виплати, як одноразова грошова допомога при звільненні, викладено у постановах Верховного Суду від 19.03.2020 у справі № 820/5286/17, від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі № 520/1866/26, ухваленим у спорі між тими самими сторонами, яке набрало законної сили 06 липня 2026 року, встановлено, що за період з 01.01.2016 по 29.08.2017 відповідач не нарахував і не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення в належному розмірі. На виконання цього рішення відповідач здійснив помісячний розрахунок індексації за кожен місяць зазначеного періоду і виплатив її позивачу 29 липня 2026 року. Отже, у кожному місяці спірного періоду позивач мав право на отримання індексації у складі грошового забезпечення, однак через протиправну бездіяльність відповідача індексація не включалася до складу місячного грошового забезпечення, з якого у 2016-2017 роках обчислювалися допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова допомога при звільненні, інші одноразові виплати та щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889.

Та обставина, що індексацію грошового забезпечення фактично нараховано і виплачено лише у 2026 році на виконання судового рішення, на яку послався відповідач у листі від 27 серпня 2026 року № 40/05/13-Р-415-Аз, не змінює її правової природи як щомісячної складової грошового забезпечення за відповідні місяці 2016-2017 років і не може бути підставою для обчислення залежних від місячного грошового забезпечення виплат у меншому розмірі. Інакше несвоєчасна виплата індексації, допущена самим відповідачем, призводила б до додаткового зменшення належних позивачу виплат. Посилання відповідача у тому ж листі на те, що адвокатський запит не може містити вимог про здійснення виплат, також не впливає на висновки суду, оскільки предметом спору є правильність обчислення виплат, які відповідач уже нарахував і виплатив позивачу, а у відповіді на запит відповідач по суті висловив свою позицію про неможливість включення індексації грошового забезпечення до їх розрахунку.

Таким чином, оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний характер, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не включення індексації як складової місячного грошового забезпечення при розрахунку позивачу допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, інших одноразових виплат та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, за період з 01.01.2016 по 29.08.2017, чим порушив права позивача на отримання таких виплат у повному розмірі.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, витребуваних судом особових карток, наказів і розрахунків не надав і правомірності обчислення спірних виплат без урахування індексації грошового забезпечення не довів. Документи, надані позивачем, - витяг з наказу від 29 серпня 2017 року № 232, копії особових карток на грошове забезпечення за 2016 і 2017 роки, розрахунок індексації грошового забезпечення та лист від 27 серпня 2026 року № 40/05/13-Р-415-Аз - підтверджують, що у спірний період позивачу нараховувалися і виплачувалися щомісячна додаткова грошова винагорода, допомога на оздоровлення за 2016 і 2017 роки, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, одноразова грошова допомога при звільненні та інші разові виплати, а перерахунок цих виплат з урахуванням індексації грошового забезпечення відповідач не здійснив. Обов`язок відповідача здійснити перерахунок стосується саме тих виплат, які фактично нараховувалися позивачу у період з 01.01.2016 по 29.08.2017, а зазначення «з урахуванням раніше виплачених сум» означає, що до виплати підлягає різниця між розміром кожної з цих виплат, обчисленим з урахуванням індексації грошового забезпечення у складі місячного грошового забезпечення, та фактично виплаченою сумою.

Водночас нарахування та виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік матеріали справи не підтверджують: в особовій картці на грошове забезпечення за 2016 рік відомості про нарахування цієї допомоги відсутні, а витяг з наказу від 29 серпня 2017 року № 232 стосується лише матеріальної допомоги за 2017 рік. Оскільки перерахунок з урахуванням індексації грошового забезпечення можливий лише щодо виплати, яка фактично нараховувалася, позовні вимоги в частині матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік задоволенню не підлягають.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, у зв`язку з чим розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 72-78, 90, 139, 162, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, інших одноразових виплат та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», за період з 01.01.2016 по 29.08.2017 без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоплачену допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, одноразову грошову допомогу при звільненні, інші одноразові виплати та щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», за період з 01.01.2016 по 29.08.2017 з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення, у тому числі нарахованої та виплаченої на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі № 520/1866/26, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 09 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар