Рішення № 140465611, 06.10.2026, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/875/26

2-а/195/8/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

06.10.2026 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Омеко М.В., при секретарі судового засідання Мартинової Н.В.,

за участі представника позивача адвоката Цветкова В.В. (в режимі ВКЗ із використанням власних технічних засобів),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Томаківського районного суду Дніпропетровської області адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Цветков Віталій Вікторович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, третя особа: Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеси), -

В С Т А Н О В И В:

позивач у справі ОСОБА_1 через свого представника адвоката Цветкова В.В. звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, третя особа: Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеси).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 27.05.2026 року на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 скеровано адвокатський запит для ознайомлення з інформацією щодо підстав притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, наявності складених протоколів, винесених постанов та передачі постанов на примусове виконання до органів державної виконавчої служби, про які ОСОБА_1 стало відомо після отримання повідомлення банку про блокування рахунків останньому.

06.06.2026 року адвокату Цветкову В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 надано відповідь на адвокатський запит, згідно якого було встановлено, що відносно ОСОБА_1 було складено протокол без його участі та 08.01.2026 року винесено постанову №R288386, згідно якої на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн., без участі останнього. Таким чином, момент ознайомлення ОСОБА_1 з постановою №R288386 відбувся 06.08.2026, про існування якої до цього моменту він не знав.

Постановою №R288386 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьої статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 08.01.2026 року винесеною ТВО начальника Костенко С.В., на громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 17 000 грн. На підставі вищенаведеного, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Позивач та представник позивача вважають постанову №R288386 від 08.01.2026 року про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Зі змісту постанови №R288386 від 08.01.2026 року неможливо встановити дату, час, місце вчинення та виявлення правопорушення, а також конкретні фактичні обставини, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Позивач зазначив про те, що протокол про адміністративне правопорушення при ньому не складався, розгляд матеріалів справи про адміністративне правопорушення проводився за його відсутності, без повідомлення належним чином, і носив формальний характер. Таким чином, відповідач не забезпечив дотримання порядку притягнення особи до відповідальності, а саме не повідомив його про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Позивача не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, відповідач не може мати доказів направлення позивачу такого повідомлення поштовим зв`язком чи іншим чином. Більше того, позивач з матеріалами справи не знайомився, оскільки така можливість йому не надавалась, він був обмежений у праві надавати свої пояснення. Ніяких повісток позивач від ІНФОРМАЦІЯ_4 не отримував, від явки до органів ТЦК та СП не ухилявся. У зв`язку з чим, він не мав реальної можливості надати пояснення щодо обставин, оскільки останнього не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, не забезпечено участь та не вручено протокол, на підставі якого винесено постанову R288386 від 08.01.2026 року.

У відповідача відсутні належні дані про складання протоколу, а також відсутнє процесуальне оформлення матеріалів: дата, час, посадова особа, підстави.

Так само відсутні підтвердження вручення протоколу ОСОБА_1 для ознайомлення або направлення їх поштою.

Таким чином, оскаржувана постанова винесена без належного встановлення події та складу адміністративного правопорушення, без достатніх доказів, а також із порушенням процедури розгляду справи та процесуальних прав позивача, що є підставою для її скасування.

Зважаючи на те, що постанова R288386 від 08.01.2026 року не містить посилань на протокол, що складається уповноваженою посадовою особою, доказів того, що позивача було ознайомлено з таким протоколом та роз`яснено положення статті 63 Конституції України, статті 268 КУпАП, щодо його прав та обов`язків, про що робиться відмітка в протоколі, при цьому наявні чіткі порушення процедури розгляду справи, порушено процедуру розгляду справи відносно позивача, а тому постанова R288386 від 08.01.2026 року є протиправною та як наслідок підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 23.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Цветков Віталій Вікторович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, третя особа: Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеси).

08.07.2026 від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , надійшов до суду відзив на позов, в якому позовні вимоги ОСОБА_1 просить залишити без задоволення, посилаючись на те, що позивач є громадянином України чоловічої статі відповідного віку, за віком і станом здоров`я обмежень немає. Правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, не користується. Відповідно має виконувати військовий (конституційний) обов`язок. Захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; оборона держави, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості покладається на Збройні Сили України; захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (стаття 17, 65 Конституції України). Указом Президента від 24 лютого 2022 року №64/2022 та №65/2022 було введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, строк проведення якої триває по цей час. Розпочато призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України. Законом України «Про оборону України» (далі Закон №1932-ХІІ); «Про військовий обов`язок і військову службу» (даліЗакон №2232-ХІІ) визначено права та обов`язки громадян України у сфері оборони та військового обов`язку. Громадяни чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством (стаття 2,17 та стаття 1).

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань тощо.

Військовий обов`язок включає, зокрема: підготовку громадян до військової служби; їх взяття на військовий облік; виконання військового обов`язку в запасі; дотримання правил військового обліку (частина 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ). Відповідно до поділу громадян України на категорії щодо військового обов`язку військовозобов`язаним є особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави (частина 9 статті 1 цього Закону).

Позивач є військовозобов`язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 . Картотека вільних залишків; підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходження зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період. Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 8, 14 статті 2 Закону №2232-ХІІ). На таке вказує і норма статті 1 Закону №2232-ХІІ (зокрема частина 10 цієї статті).

Наслідком невиконання обов`язків, настає відповідальність згідно із законом (частина 2 статті 26 Закону №3543-ХІІ).

Позивач обов`язок не виконав, медичний огляд для визначення придатності до військової служби в особливий період, не пройшов.

09.01.2026 р. до органу поліції було подано повідомлення №Е4353614 про адміністративне затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 , за не проходження (відмова від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист»).

В електронному кабінеті позивача було автоматично відображено відповідний напис та з`явилась стрічка.

11.01.2026 р. позивачем через електронний кабінет було подано заяву S53B97EDB-ACED-F011-9997-005056844140.

13.01.2026 після підписання оскаржуваної постанови системою автоматично було надіслано до органів поліції повідомлення про скасування повідомлення №Е4353614 від 09.01.2026 р. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Від імені територіальних центрів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники таких територіальних центрів (стаття 235 КУпАП).

13.01.2026 року розглянувши матеріали адміністративної справи було прийнято постанову №R294172 в електронній справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено на позивача адміністративне стягнення.

В оскаржуваній постанові зазначено: дата надходження від особи заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності: 11.01.2026. Спосіб надходження заяви: через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

В Реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів наявна електронна адміністративна справа щодо ОСОБА_1 , яка містить відомості, зокрема: дата заяви: 11.01.2026; номер заяви: S53B97EDB-ACED-F011-9997-005056844140; вид порушення: не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК; номер постанови №R294172; дата підписання: 13.01.2026; розмір штрафу: 17000 грн.; пільговий розмір штрафу 8500 грн.; пільговий період до: 02.02.2026.

Реєстр також містить електронну заяву ОСОБА_1 на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 з датою та часом накладання кваліфікованого електронного підпису: 19:05 11.01.2026.

Як вище зазначено, копію оскаржуваної постанови автоматично було надіслано до електронного кабінету позивача. Отже, посилаючись на вищенаведене, представник відповідача просить суд позов ОСОБА_1 залишити без задоволення, оскільки дана постанова винесена правомірно.

14.07.2026 року від представника позивача Цветкова В.В. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він просить доводи відзиву ІНФОРМАЦІЯ_2 , відхилити як необґрунтовані та такі, що не спростовують заявлених позовних вимог. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

20.07.2026 року від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначено, що під час наведення змісту електронної адміністративної справи, в якій винесено оскаржувану електронну постанову №R288386 від 08.01.2026, вказано «не прибули (відмовились від проходження) ВЛК», замість«не прибув за повісткою до ТЦК та СП». Слід зазначити, що означене не впливає та не змінює зміст оскаржуваного рішення електронної постанови №R288386 від 08.01.2026 або електронної постанови №R294172 від 13.01.2026. А додані докази, відповідають викладеному у відзиві порушенню.

В провадженні суду перебуває дві справи за позовами позивача про визнання та скасування постанови про адміністративне правопорушення. В справі №195/875/26 від 23.06.2026 року позивачем оскаржується електронна постанова R288386 від 08.01.2026 про накладання стягнення за адміністративне правопорушення не з`явлення по повістці №3474405 від 19.05.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_5 . В справі №195/876/26 від 23.06.2026 року позивачем оскаржується електронна постанова R294172 від 13.01.2026 про накладання стягнення за адміністративне правопорушення не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/с та поліцейських на соціальний захист»). Дану технічну помилку пояснює тим, що ІНФОРМАЦІЯ_6 є органом військового управління, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Особовий склад якого складають військовослужбовці та працівники Збройних Сил України, які вживають заходи на оборону держави, проводячи заходи з мобілізації для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Здійснення заходів на оборону держави відбувається в районі ведення воєнний (бойових) дій Нікопольська міська територіальна громада Нікопольського району Дніпропетровської області (Наказ №376 від 28.02.2025 Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», накази Головнокомандувача Збройних Сил України про визначення районами ведення воєнних (бойових) дій). Адже територіальний центр дислокується в місті Нікополь, територію якого визнано районом ведення воєнних (бойових)дій.

Відомим є факт та не потребує доведення, що будучи територіями воєнних (бойових) дій, громади Нікопольського району Дніпропетровської області щоденно піддаються ворожим обстрілам ствольної і реактивної артилерії, атакам FPV-дронів.

За таких умов не є дивним наявність такої помилки, яка не лише не змінює, а й не впливає на прийняте рішення, що оскаржується. Втілене в електронних постановах №R288386 від 08.01.2026 та R294172 від 13.01.2026. Тоді як позивачем, не лише не було дотримано строк звернення до суду за захистом, а й оскаржуючи постанови визначив відповідачем перший відділ ІНФОРМАЦІЯ_4 , а не особу, уповноважену на її прийняття, і яка прийняла оскаржуване рішення.

Крім того, представник відповідача вважає, що позивач, не лише не виконує свій конституційний обов`язок, але й маніпулюючи належним правом намагається уникнути відповідальності за таке.

05.10.2026 року від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , надійшла заява про виконання ухвали про надання доказів щодо дотримання прав позивача під час розгляду електронної адміністративної справи, в якій було прийнято оспорювану електронну постанову R288386 від 08.01.2026 про накладання стягнення.

06.10.2026 року від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , надійшла заява про проведення засідання у відсутність особи, яка бере участь у справі, у якій також зазначено, що проти задоволення позову заперечують, у задоволенні позову ОСОБА_1 , просять відмовити.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Цветков В.В. позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

В судове засідання представник Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеси) не з`явився, будь яких пояснень суду не надано.

Згідно вимог ч. 1 ст. 229 КАС України в ході судового розгляду справи здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Суд, заслухав пояснення представника позивача, адвоката Цветкова В.В., вивчивши відзив відповідача, відповідь на відзив, заперечення, та заяву про виконання ухвали суду від 23.09.2026, дослідивши письмові докази по справі, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам, як адміністративним судам, підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

За змістом ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Так, ст.7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права.

Судом встановлено, що 06.06.2026 року адвокату Цветкову В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 надано відповідь на адвокатський запит, згідно якого було встановлено, що відносно ОСОБА_1 було складено протокол без його участі та 08.01.2026 року винесено постанову №R288386, згідно якої на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн., без участі останнього. Таким чином, момент ознайомлення ОСОБА_1 з постановою №R288386 відбувся 06.08.2026 про існування якої до цього моменту не знав.

Постановою №R288386 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьої статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 08.01.2026 року винесеною ТВО начальника Костенком С.В. відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 17 000 грн. На підставі вищенаведеного, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Позивача не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, відповідач не може мати доказів направлення позивачу такого повідомлення поштовим зв`язком чи іншим чином. Позивач з матеріалами справи не знайомився, оскільки така можливість йому не надавалась, він був обмежений у праві надавати свої пояснення. Ніяких повісток позивач від ІНФОРМАЦІЯ_4 не отримував, від явки до органів ТЦК та СП не ухилявся. У зв`язку з чим, він не мав реальної можливості надати пояснення щодо обставин, оскільки останнього не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, не забезпечено участь та не вручено протокол, на підставі якого винесено постанову R288386 від 08.01.2026 року.

Позивач наголошує на тому, що для проходження медичного огляду позивач ніяких повісток, направлень та викликів він не отримував, у свою чергу відсутність належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів скоєння позивачем адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності.

З огляду на вище зазначене відповідачем було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Водночас суд вважає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися законною з огляду на наступне.

Згідно зі ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що положення частини першої статті 59 Конституції України «кожен має право на правову допомогу» треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує.

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість. Серед функцій такого права у суспільстві слід окремо виділити превентивну, яка не тільки сприяє правомірному здійсненню особою своїх прав і свобод, а й, насамперед, спрямована на попередження можливих порушень чи незаконних обмежень прав і свобод людини і громадянина з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України зазначає, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня.

Отже, право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з частиною 1 статті 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Право на захист особи, що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, гарантоване пунктом 3 (с) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що включає право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.

Відповідно до усталеної практики у справах щодо України поняття «кримінальне правопорушення» в практиці ЄСПЛ має автономне тлумачення та його кримінально-правова суть визнається не лише стосовно Кримінального кодексу, а й Кодексу про адміністративні правопорушення (Рішення від 6 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 53 та від 21 жовтня 2010 року у справі «Корнєв і Карпенко проти України» (Kornev and Karpenko v. Ukraine).

Європейський суд з прав людини у справі «Бартая проти Грузії» (заява №10978/06) дійшов висновку, що відмова суду перенести засідання за клопотанням адвоката, що брав участь у іншому процесі, та розгляд справи без захисника є порушенням ст. 6 (право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У даному випадку, приймаючи постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідач послався на те, що позивач не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Разом із тим, суд звертає увагу, що позивача не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, відповідач не надав доказів направлення позивачу такого повідомлення поштовим зв`язком чи іншим чином. Більше того, позивач з матеріалами справи не знайомився, оскільки така можливість йому не надавалась, він був обмежений у праві надавати свої пояснення. Будь яких повісток позивач від ІНФОРМАЦІЯ_4 не отримував, від явки до органів ТЦК та СП, не ухилявся.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 -5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 1 ст.210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Положеннями ст.1Закону України«Про оборону України» визначено, що особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, в Україні діє особливий період.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ч.ч. 1-3, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно із абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч. 1 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період. Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст. 235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядаючи справи про адміністративне правопорушення від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, зокрема за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, з метою своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, повинні, крім іншого, вирішити питання визначені ст. 278 КУпАП, а саме: чи належить згідно з ст. 235 КУпАП до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол згідно з ст. 256 КУпАП та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи згідно зі ст. 277-2 КУпАП, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. При розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Статтею 279-9 КУпАП передбачений особливий порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву. Зокрема, у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Так, підставою притягнення позивача відповідачем до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП зазначено порушення, а саме: не пройшов, відмовився від проходження ВЛК (п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських га соціальний захист»), чим допустив порушення законодавства про борону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно із ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.

Суд звертає увагу, що в резолютивній частині постанови №R288386 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП від 08.01.2026 року відсутні відомості про визнання позивача ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, лише констатовано факт вчинення правопорушення та накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.

За змістом ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо надання достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, викладеним у постанові від 23.10.2019 року у справі №357/10134/17 (провадження № К/9901/32368/18).

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд погоджується з позицією позивача щодо порушення порядку розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення та відсутності належних, допустимих та достатніх доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

При цьому, відповідно до висновку Верховного Суду у Постанові від 23 жовтня 2019 року по справі № 917/1307/18, розтлумачено сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

При цьому, згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд вважає, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем було порушено право позивача на захист, так як позивачу не було забезпечено можливість реалізації права на захист і позивач не мав об`єктивної можливості скористатися правовою допомогою захисника та самостійно реалізувати свої права з огляду на те, що протокол у справі про адміністративне правопорушення не складався.

В даному випадку закон (ч. 6 ст. 258 КУпАП) хоча формально й дозволяє здійснення розгляду справи про адміністративне правопорушення без складення протоколу про адміністративне правопорушення, проте це не може нівелювати саму процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності.

Така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016).

У постанові Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 640/16220/16-а також зроблений висновок, що порушення права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, і порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

При цьому надання оцінки підставам позову та дослідження змісту встановлених порушень у такому випадку не вимагається, оскільки невиконання суб`єктом владних повноважень вимог КУпАП щодо процедури притягнення до адміністративної відповідальності є підставою для висновку про визнання протиправними рішень, прийнятих із порушенням такої процедури.

Згідно з позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові по справі №524/9827/16-а від 18.02.2020 року, ненадання можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Отже, законних підстав для прийняття 08.01.2026 року за відсутності позивача або ж його захисника постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не було.

Такі дії відповідача порушили права позивача як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і, відповідно, порушили порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є самостійною і достатньою підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Твердження представника відповідача про те, що позивач не виконав обов`язок, не пройшов медичний огляд для визначення придатності до військової служби в особливий період, що свідчить про наявність у його діях ознак правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд вважає такими, що не доводять правомірність оскаржуваної постанови №288386 від 08.01.2026 року, оскільки належна реалізація позивачем прав, передбачених статтею 268 КУпАП, в тому числі участь його адвоката, могла вплинути на прийняття відповідачем як суб`єктом владних повноважень рішення у справі про адміністративне правопорушення.

Водночас відповідачем не виконано увалу суду від 23.09.2026 року, не надано суду належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП відносно позивача, як і не надано жодних пояснень, виходячи з яких суд міг би встановити факт наявності в діях позивача інкримінованого йому складу адміністративного правопорушення.

Разом з тим, суд зазначає, що склад правопорушення повинен в собі містити: суб`єкт правопорушення, суб`єктивну сторону правопорушення, об`єкт правопорушення та об`єктивну сторону правопорушення. Відсутність одного із вищезазначених елементів в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не містить складу адміністративного правопорушення. З огляду на викладене об`єктивна сторона правопорушення не є встановленою.

Згідно із ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд, з урахуванням п.3 ч.3 ст.286 КАС України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових втрат, суд керується тим, що відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 532 грн. 48 коп.

Отже, оскільки адміністративний позов задоволено, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань понесені витрати по сплаті судового збору у вищевказаному розмірі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1,2,5,9,72-79,122,229,241-246,268-272, 286,293,295 КАС України, -

У Х В А Л И В:

адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Цветков Віталій Вікторович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, третя особа: Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеси), - задовольнити.

Постанову №R288386 за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 08.01.2026 року т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , якою громадянина ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 17000 грн., за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно громадянина ОСОБА_1 , - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь громадянина ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати з оплати судового збору в розмірі 532,48 гривень.

Повний текст рішення складено та підписано 09.10.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 (юридична адреса: АДРЕСА_2 ).

Третя особа: Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеси) юридична адреса: Дніпропетровська область, Нікопольський район, місто Покров, вулиця Залужного, буд.7, ЄДРПОУ 35004297.

Суддя: М. В. Омеко