Рішення № 140464890, 09.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

09 жовтня 2026 р. справа № 520/9291/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не призначення базової соціальної допомоги ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо повторного не розгляду заяви від 17.11.2025 про призначення базової соціальної допомоги ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не надання відповіді по суті звернення та запитаних документів скаргою від 12.03.2026;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначені базової соціальної допомоги ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити базову соціальну допомогу ОСОБА_1 , з 01.11.2025, у відповідності до Порядку реалізації експериментального проекту щодо надання базової соціальної допомоги, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2025 №371;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати відповіді ОСОБА_1 по суті його звернення та запитані документи скаргою від 12.03.2026;

- стягнути на користь ОСОБА_1 відшкодовану моральну шкоду у розмірі 100000,0 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області;

- у разі зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву від 17.11.2025 щодо призначення базової соціальної допомоги ОСОБА_1 , встановити конкретний термін повторного розгляду заяви на протязі 10 днів;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у порядку, встановленому статтею 382 КАС України та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у відповідності до п. 3 та п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області вчинено протиправну бездіяльність, оскільки після звернення з заявами про призначення базової соціальної допомоги, на які ОСОБА_1 отримав необґрунтовану, безпідставну та незаконну відмову у призначені базової соціальної допомоги, останній звернувся зі скаргами, щодо підстав відмови та вимогою повторно розглянути заяву про призначення базової соціальної допомоги, надати відповідь по суті звернення та запитані документи. Станом на подачу адміністративного позову, відповідачем повторно не розглянуто заяви про призначення базової соціальної допомоги та не надано відповіді по суті звернення та запитані документи. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, є самотнім пенсіонером з інвалідністю II групи та отримує пенсію за віком у розмірі 2361,00 грн.

Через Відділ обслуговування громадян №9 (м. Харків вул. Біблика, буд. 36) 17.11.2025 позивач подав заяву про намір на отримання базової соціальної допомоги.

Позивачу 22.12.2025 до його електронного кабінету, за результатами розгляду заяви, надійшло повідомлення про призначення базової соціальної допомоги.

22.12.2025 було призначено базову соціальну допомогу. Другу заяву (Заява про призначення базової соціальної допомоги) подано у встановлені строки.

Як зазначає позивач, 22.12.2025 відповідач не повідомив його про майбутній (орієнтовний) розмір базової соціальної допомоги, повідомив лише про сам факт призначення базової соціальної допомоги. Фактична дата, якою Відділ обслуговування громадян №9 повідомив про майбутній розмір базової допомоги, є 25.12.2025, це дата подання заяви про призначення базової соціальної допомоги, яку було подано безпосередньо через Відділ.

Також позивачем зазначено, що 25.12.2025 співробітники Відділу обслуговування громадян №9, які приймали Заяву про призначення базової соціальної допомоги, через те, що ОСОБА_1 , є особою з інвалідністю, має фізичні вади (не працююча права рука), самовільно на аркуші 2, проставили відмітку, перекреслили «державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» та дописали «пенсія за віком». Дані дії було проведено без його згоди, підпис разом з дописом «пенсія за віком» йому не належить.

25.12.2025, через Відділ обслуговування громадян №9, позивач подавав заяву про призначення базової соціальної допомоги.

13.01.2025, в телефонному режимі, співробітники Відділу обслуговування громадян №9, повідомили, що позивачу відмовлено у призначені базової соціальної допомоги. Причини відмови не повідомили. Позивач 13.01.2026 через особистий електронний кабінет ПФУ подав Скаргу щодо підстав відмови у призначені базової соціальної допомоги, яку було зареєстровано за №ВЕБ-20001-Ф-С-26-025708.

Від відповідача 03.03.2026 до електронного кабінету ПФУ позивача надійшла відповідь на скаргу, лист Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 01.03.2026 №2000-0408-8/35814, яким повідомлено, що за зверненням позивача від 17.11.2025 йому відмовлено в призначені базової соціальної допомоги у зв`язку з тим, що не надійшла заява про призначення базової соціальної допомоги у встановлений термін та його звернення від 17.11.2025 за призначенням базової соціальної допомоги буде повторно переглянуто без участі позивача.

Позивач 12.03.2026 через особистий електронний кабінет ПФУ подав другу скаргу до відповідача, яку було зареєстровано за №ВЕБ-20001-Ф-С-26-165877.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.04.2026 №22545-19871/Ш-04/8-2000/26 повідомлено позивачу, що не проведено повторний розгляд заяви від 17.11.2025 щодо призначенням базової соціальної допомоги, та, на думку позивача, не надано жодної обґрунтованої відповіді на питання, які ставив останній у скарзі від 12.03.2026. Також, не надано довідку про отримання допомоги та розрахунок розміру призначеної державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям з 01.01.2026 по 30.06.2026.

Позивач не погодившись з вказаною бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Питання щодо подання та оформлення документів для надання базової соціальної допомоги урегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2025 №371 Деякі питання реалізації експериментального проекту щодо надання базової соціальної допомоги (зі змінами) (далі - Постанова №371), якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо надання базової соціальної допомоги.

Підпунктом 2 пункту 3 Постанови №371 передбачено, що учасниками експериментального проекту є:

суб`єкти звернення за базовою соціальною допомогою - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України, особи, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту (крім осіб, які перебувають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого в установленому Кабінетом Міністрів України порядку, для яких не визначена дата завершення тимчасової окупації, та осіб, які перебувають за кордоном):

- з 1 липня 2025 р. - на дату звернення за призначенням базової соціальної допомоги є отримувачами державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям; допомоги на дітей одиноким матерям; допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях (за технічної можливості); тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме;

- з 1 листопада 2025 р. - також особи / сім`ї, не зазначені в абзаці третьому цього підпункту, якщо вони на дату звернення за призначенням базової соціальної допомоги відповідають вимогам та критеріям, визначеним Порядком.

Відповідно до пункту 7 Постанови №371 базова соціальна допомога призначається в автоматичному режимі програмними засобами Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (далі - Єдина система) у режимі реального часу на підставі заяви про намір отримати базову соціальну допомогу (далі - заява про намір), яка формується засобами Єдиної системи на основі запиту уповноваженого представника сім`ї, поданого засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія), та заяви про призначення базової соціальної допомоги (далі - заява про призначення), поданої уповноваженим представником сім`ї в електронній формі засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія).

У разі відсутності в електронних інформаційних ресурсах, з якими здійснюється електронна інформаційна взаємодія, відомостей, необхідних для призначення базової соціальної допомоги, щодо уповноваженого представника сім`ї та/або членів його сім`ї рішення про призначення такої допомоги приймається засобами Єдиної системи на підставі заяви про намір та заяви про призначення, поданих у паперовій формі до органів Пенсійного фонду України. При цьому датою звернення вважається дата реєстрації запиту на формування заяви про намір (далі - запит) у Єдиній системі.

Під час реєстрації звернень про намір, Система перевіряє чи уповноважена особа є отримувачем державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям; допомоги на дітей одиноким матерям; допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях; тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме та передає інформацію про склад сім`ї за відомостями наявними в Системі.

Уповноважений представник сім`ї може подати заяву про намір та заяву про призначення: у паперовій формі до органів Пенсійного фонду України; в електронній формі засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (пункт 8 Постанови №371).

Відповідно до пункту 18 Постанови №371 заява про намір у паперовій формі подається за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Уповноваженому представнику сім`ї пропонується попередньо ознайомитися з актуальними відомостями та інформацією про нього та членів його сім`ї, а також з майбутнім (орієнтовним) розміром базової соціальної допомоги.

Підтвердження згоди з майбутнім (орієнтовним) розміром базової соціальної допомоги здійснюється шляхом підписання уповноваженим представником сім`ї та кожним з повнолітніх членів сім`ї заяви про призначення за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, в якій також зазначається згода на припинення виплати раніше призначених одному або декільком членам із складу сім`ї таких видів державної допомоги:

державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям;

допомоги на дітей одиноким матерям;

допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях;

тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме;

державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю.

У таких випадках виплата раніше призначених видів державної допомоги припиняється з місяця, в якому уповноваженому представнику сім`ї призначено базову соціальну допомогу. У разі виплати раніше призначених видів державної допомоги у місяці, з якого призначено базову соціальну допомогу, виплата базової соціальної допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум таких видів державної допомоги.

Уповноважений представник сім`ї отримує засобами Єдиної системи/на адресу електронної пошти (за технічної можливості) повідомлення щодо:

рішення про припинення виплати таких видів державної допомоги;

виплати базової соціальної допомоги рівними частинами із зазначенням членів сім`ї, на яких буде розподілена така допомога (за технічної можливості), крім випадків звернення в електронній формі засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія);

автоматичного продовження виплати базової соціальної допомоги на наступний період, але не більше ніж протягом строку реалізації експериментального проекту.

Подана уповноваженим представником сім`ї заява про призначення передається до Єдиної системи для прийняття рішення про призначення базової соціальної допомоги з урахуванням критеріїв, визначених цим Порядком. Протягом десяти робочих днів засобами Єдиної системи або на адресу електронної пошти (за технічної можливості) уповноваженого представника сім`ї надсилається повідомлення про призначення базової соціальної допомоги або про відмову у її призначенні із зазначенням підстави.

Пунктом 14 Постанови №371 визначено, що уповноважений представник сім`ї та всі повнолітні члени його сім`ї протягом 72 годин з моменту отримання повідомлення про майбутній (орієнтовний) розмір базової соціальної допомоги повинні підтвердити згоду з майбутнім (орієнтовним) розміром такої допомоги.

Згідно абзацу 36 пункту 18 Постанови №371 строк між поданням заяви про намір та заяви про призначення не може бути більшим ніж 10 календарних днів.

Таким чином, звернення щодо призначення базової соціальної допомоги відбувається в два етапи: реєстрація звернення про намір та реєстрація звернень про призначення базової соціальної допомоги.

Постановою №371 передбачено паперову форму подачі заяв про намір та призначення, а також обов`язок повідомити заявника про орієнтовний розмір базової соціальної допомоги, який підлягає нарахуванню, для підтвердження заявником протягом 72 годин з моменту отримання такого повідомлення.

Матеріали справи не містять відомостей щодо повідомлення позивача про розрахований розмір базової соціальної допомоги на підставі заяви від 17.11.2025, а також про будь-який результат розгляду в межах визначеного Постановою №371 строку розгляду заяви про намір.

Після особистого звернення (скарг) позивача через електронний кабінет 13.01.2025 та 12.03.2026, відповідачем надано 01.03.2026 відповідь на скаргу - лист Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 01.03.2026 №2000-0408-8/35814, яким повідомлено, що за зверненням позивача від 17.11.2025 йому відмовлено в призначені базової соціальної допомоги у зв`язку з тим, що не надійшла заява про призначення базової соціальної допомоги у встановлений термін та його звернення від 17.11.2025 за призначенням базової соціальної допомоги буде повторно переглянуто без участі позивача.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.04.2026 №22545-19871/Ш-04/8-2000/26 також повідомлено позивача, що призначення базової соціальної допомоги за звернення від 17.11.2025 буде переглянуто повторно без участі позивача.

Зазначене свідчить про порушення відповідачем порядку розгляду заяви позивача від 17.11.2025 про намір отримання базової соціальної допомоги, що призвело до безпідставного звуження його соціальних прав та відмови у її призначенні з листопада 2025 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що звернення ОСОБА_1 від 17.11.2025 повторно розглянуто та призначено базову соціальну допомогу.

Однак, рішення, прийнятого за результатом такого розгляду, суду не надано.

При встановленні належного способу захисту судом враховується Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 у справі №812/1312/18.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо неналежного розгляду заяви позивача від 17.11.2025 про намір отримати базову соціальну допомогу відповідно до Постанови №371 та з метою ефективного захисту порушених прав позивача зобов`язати відповідача здійснити повторний розгляд заяви позивача від 17.11.2025 про намір отримати базову соціальну допомогу відповідно до Постанови №371, з урахуванням висновків суду та прийняти вмотивоване рішення.

Зазначений спосіб захисту порушеного права позивача обрано з урахуванням дискреційних повноважень відповідача щодо призначення базової соціальної допомоги відповідно до Постанови №371.

Щодо позовної вимоги про встановлення конкретного строку розгляду заяви від 17.11.2025 суд зазначає, що така вимога задоволенню не підлягає.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, ефективний захист прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Водночас суд при здійсненні правосуддя не може перебирати на себе повноваження суб`єкта владних повноважень та визначати замість нього порядок і строки реалізації відповідних управлінських функцій, якщо інше прямо не передбачено законом.

Встановлення судом конкретного строку для розгляду заяви можливе лише за наявності передбачених законом правових підстав та з урахуванням характеру спірних правовідносин. Саме по собі визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною підставою для встановлення судом довільно визначеного позивачем строку вчинення відповідних дій.

При цьому судове рішення має спрямовувати суб`єкта владних повноважень на належне виконання покладеного на нього законом обов`язку, однак не може підміняти собою рішення цього суб`єкта та визначати конкретний спосіб реалізації його дискреційних або адміністративних повноважень поза межами, встановленими законом.

З огляду на наведене, за відсутності належного нормативного обґрунтування необхідності встановлення саме конкретного строку розгляду заяви, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення цієї частини позовних вимог.

Отже, у задоволенні позовної вимоги про встановлення конкретного строку розгляду заяви слід відмовити.

Стосовно позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати відповіді ОСОБА_1 по суті його звернення та запитані документи за скаргою від 12.03.2026, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту положень статті 3 Закону України «Про звернення громадян», під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Так, зокрема, заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 5 Закону України «Про звернення громадян», звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 12.03.2026 через особистий електронний кабінет ПФУ, подав другу скаргу до відповідача, яку було зареєстровано за №ВЕБ-20001-Ф-С-26-165877, в якій повідомив, що розгляд скарги по суті триває 2 місяці (з 13.01.2026), розгляд заяви про призначення базової соціальної допомоги триває 4 місяці (з 17.11.2025) та поставив питання відносно того, в який термін буде повторно переглянуто заяву про призначення базової соціальної допомоги та скільки чекати на призначення або обґрунтовану відмову у призначені. В скарзі позивач ставив питання щодо невідкладного призначення базової соціальної допомоги ОСОБА_1 та у разі відмови, надати обґрунтовану відповідь та навести конкретні підстави відмови, з посилання на пункти Порядку реалізації експериментального проекту щодо надання базової соціальної допомоги, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2025 №371. Також просив пенсійний орган надати довідку про отримання допомоги та розрахунок розміру призначеної державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям з 01.01.2026 по 30.06.2026.

Суд, дослідивши подане позивачем звернення від 12.03.2026, дійшов висновку про його відповідність вимогам, встановленим положеннями статті 5 Закону України "Про звернення громадян".

Також суд зазначає, що рішення про повернення звернення відповідачем не приймалось.

Разом з тим, Головним управління пенсійного фонду України в Харківській області було направлено лист від 06.04.2026 №22545-19871/Ш-04/8-2000/26, у якому відповідачем повідомлено, що повторний розгляд заяви від 17.11.2025 щодо призначенням базової соціальної допомоги буде проведено без участі позивача.

Так, згідно зі змістом статті 15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Положеннями статті 20 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Також суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 №348 затверджено Інструкцію з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації.

Відповідно до п. 2 вказаної Інструкції усі пропозиції, заяви і скарги, що надійшли, повинні прийматися та централізовано реєструватися у день їх надходження, а ті, що надійшли у неробочий день та час, - наступного після нього робочого дня на реєстраційно-контрольних картах, придатних для оброблення персональними комп`ютерами (додаток №1), або в журналах (додаток №2). Конверти (вирізки з них) зберігаються разом з пропозицією, заявою, скаргою. Облік особистого прийому громадян ведеться на картках, у журналах (додаток №3) або за допомогою електронно-обчислювальної техніки. За відсутності в організації системи електронного документообігу письмове звернення, отримане за допомогою Інтернету, засобів електронного зв`язку (електронне звернення), перед реєстрацією роздруковується на папері.

Електронне звернення приймається на визначену електронну адресу або шляхом заповнення електронної форми, яка розміщується на офіційному веб-сайті організації.

Датою подання електронного звернення є дата надходження звернення на визначену електронну адресу або дата заповнення електронної форми та її відправлення. Якщо електронне звернення надійшло на визначену електронну адресу у неробочий день та час, то датою подання електронного звернення вважається наступний після нього робочий день.

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 19 Закону України «Про звернення громадян", органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Порядок розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, його територіальних органах, підприємствах, установах та організаціях, що належать до сфери його управління, затвердженого Наказом Міністерства юстиції від 15 лютого 2017 року №388/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17.07.2017 за №229/30097 (далі - Порядок розгляду звернень) визначає: процедуру розгляду звернень громадян, запитів на отримання публічної інформації у разі, якщо суб`єкт відносин у сфері доступу - запитувач інформації є фізичною особою або громадським об`єднанням без статусу юридичної особи (далі - запити на отримання публічної інформації); здійснення контролю за дотриманням строків їх розгляду; основні вимоги до організації і проведення особистого прийому громадян; загальні засади ведення діловодства за зверненнями громадян та запитами на отримання публічної інформації у Міністерстві юстиції України, його територіальних органах, підприємствах, установах та організаціях, що належать до сфери його управління (далі - органи і установи юстиції).

Контроль за змістом, якістю підготовки, оформленням на належному рівні документів, дотриманням строків розгляду звернень громадян, запитів на отримання публічної інформації, а також організацією діловодства за зверненнями громадян, запитами на отримання публічної інформації та зберіганням документів у структурних підрозділах апарату Міністерства юстиції України, органів і установ юстиції покладається на їх керівників, (пункт 12 Порядку розгляду звернень).

Відповідно до положень пункту 7 Розділу V Порядку звернень, звернення громадян, запити на отримання публічної інформації вважаються виконаними і знімаються з контролю, якщо поставлені у ньому завдання вирішені і лист-відповідь (інформація) за підписом уповноваженої посадової особи направлено відповідним особам, організаціям, яким він адресований, або надано інше підтвердження виконання.

Суд наголошує, що наявність у позивача доступу до відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження не знімає з відповідача, як уповноваженого на розгляд відповідного звернення суб`єкта владних повноважень, обов`язку здійснити належний розгляд звернення позивача та надати вмотивовану відповідь безпосередньо по суті порушеного ним питання.

Також суд зазначає, що у разі встановлення відповідачем невідповідності поданого позивачем звернення від 12.03.2026 вимогам Закону України «Про звернення громадян», відповідач зобов`язаний надати вмотивовану оцінку виявленим порушенням, не обмежуючись цитуванням норм законодавства без конкретизації недоліків.

Отже, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем не було надано відповіді по суті порушеного позивачем питання та не надано роз`яснень, то таке звернення не вважається розглянутим.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що з метою належного та ефективного захисту прав позивача позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не надання відповіді по суті звернення та запитуваних документів за скаргою від 12.03.2026, та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати відповіді ОСОБА_1 по суті його звернення та запитувані документи за скаргою від 12.03.2026, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Продовжуючи розгляд справи щодо стягнення на користь ОСОБА_1 відшкодовану моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із статтею 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно із пунктом 9 Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

Вказане вище кореспондується з вимогами Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.

За таких обставин і правових підстав, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду, яку саме заподіяно шкоду та в чому вона полягає.

Також позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому моральних страждань протиправною поведінкою відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, не зазначено, з яких міркувань позивач виходить, визначаючи розмір такої шкоди, та яким доказами це підтверджується, а також не підтверджено наявність причинно-наслідкового зв`язку між моральною шкодою і протиправними діями відповідача, а також вини останнього в її заподіянні, тому суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.

Щодо позовних вимог позивача в частині встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та зобов`язати відповідача подати звіт про його виконання у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 382 КАС України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приписи ч. 1 ст. 382 КАС України, кореспондують з закріпленими у п. 4-1 ч. 6 ст. 246 КАС України приписами, згідно з якими, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується здійснення судового контролю, передбаченого частинами п`ятою, шостою статті 382 цього Кодексу.

Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може встановити під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, та накладенням штрафу на керівника у разі відмови у прийнятті звіту.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд зауважує, що правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

При цьому, аби застосувати спосіб судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку - виконання судового рішення, що відповідає позиції Верховного Суду, наведеній, зокрема, у постановах від 03.04.2019 по справі №820/4261/18, від 09.07.2019 по справі №826/17587/18, від 22.08.2019 по справі №522/10140/17, від 22.12.2020 по справі №440/1810/19, від 25.02.2021 по справі №640/13599/20, від 30.03.2021 по справі №580/3376/20, від 27.04.2021 по справі №460/418/20, від 13.09.2021 по справі №20/3888/21, від 02.12.2021 по справі №808/1156/18.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що позивачем не наведено обґрунтувань та не надано доказів, що підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, визначеного ст. 382 КАС України, а також, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення такого судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі, а тому відповідна вимога позивача задоволенню не підлягає.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.11.2025 про намір отримати базову соціальну допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2025 №371.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 17.11.2025 про намір отримати базову соціальну допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2025 №371, з урахуванням висновків суду та прийняти вмотивоване рішення.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не надання відповіді по суті звернення та запитуваних документів за скаргою ОСОБА_1 від 12.03.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати відповідь ОСОБА_1 по суті його звернення та запитувані документи за скаргою від 12.03.2026, з урахуванням висновків суду у цій справі.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Біленський О.О.