Ухвала суду № 140463533, 09.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/26904/26

У Х В А Л А

09 жовтня 2026 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хлімоненкова М.В., розглянувши клопотання представника Міністерства юстиції України про розгляд справи в порядку загального позовного провадження,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БОСЕКО ІНЖИНІРІНГ» до Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови Міністерства юстиції України від 04 серпня 2026 року № 4078-19.2.2-26 про накладення штрафу за вчинення порушення у сфері державної реєстрації юридичних осіб, встановленого абзацами другим четвертим частини четвертої статті 35 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», якою на Товариство з обмеженою відповідальністю «БОСЕКО ІНЖИНІРІНГ» (код ЄДРПОУ 45003499) накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Ухвалою суду від 08.09.2026 відкрито провадження у даній справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

29.09.2026 від відповідача у справі Міністерства юстиції України, за підписом його представника, до суду надійшло клопотання, у якому просить постановити ухвалу про розгляд справи № 420/26904/26 за правилами загального позовного провадження та призначити дату підготовчого засідання по справі.

В обґрунтування клопотання вказує на наявність підстав для постановлення ухвали про розгляд справи за правилами загального провадження та призначення підготовчого засідання, посилаючись на ст. 12 КАС України та вказуючи про те, що предметом даної позовної заяви є додаткові вимоги, які мають самостійний предмет, що супроводжуються великим обсягом доказів.

Представник відповідача вказує, що згідно змісту позовної заяви та доданих до неї документів, позивач посилається на попередню перевірку, за результатами якої винесено постанову про закриття справи, де досліджувалися різні, на відміну від нашої справи, реєстраційні дії на підставі різних повідомлень СПФМ, які містили різні ідентифіковані розбіжності та за результатами перевірки встановлено різні порушення.

Отже предметом даної позовної заяви є вимоги, які супроводжуються великим обсягом доказів. Крім того, рішення у вказаній справі має важливе значення для суб`єкта владних повноважень, оскільки предметом розгляду справи №420/26904/26 є визнання протиправною та скасування постанови від 04.08.2026, якою на ТОВ «Босеко Інжинірінг» накладено штраф у розмірі 17 000 грн, за вчинення порушення у сфері державної реєстрації юридичних осіб, встановленого абзацом другим частини четвертої статті 35 Закону №755. Саме розгляд справи із проведенням судового засідання надасть змогу найбільш об`єктивно та повно дослідити великий обсяг доказів, обставини справи, заслухати думки учасників справи, а ненадання такої можливості призведе до неповного та необ`єктивного розгляду справи, неможливості всебічно встановити обставини справи та заслухати думку сторін.

Надаючи оцінку заявленому клопотанню представника відповідачів, суд виходить такого.

Як визначено ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно з приписами ч.1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

При цьому, в силу вимог п.10 ч.1 статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу є справами незначної складності є в тому числі справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

У відповідності до ч. 2.ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Так, частина 4 ст.257 КАС України передбачає, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зауважує, що дана справа №420/30824/25 не підпадає під категорію справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, у зв`язку із чим, під час відкриття у ній провадження, суд дійшов висновку про доцільність розгляду такої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Частинами 5, 6 ст. 261 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З огляду на викладене, дослідивши клопотання представника відповідачів, матеріали справи, предмет та підстави позову, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду цієї справи в порядку загального позовного провадження, а також в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд звертає увагу, що згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 27.08.2019р. у справі №826/7244/18, бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.

Отже, саме по собі клопотання сторони про розгляд справи за її участю, яка, відповідно до процесуального закону може розглядатися в порядку письмового провадження, не є достатньою підставою для призначення її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Слід зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд зауважує, що з огляду на категорію та складність даної справи, обсяг доказів, кількість сторін, обраний позивачем спосіб захисту у позовній заяві тощо, характер спірних правовідносин, предмет доказування, є незначної складності та не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Заявник, у поданому клопотанні не навів жодної належної та достатньої підстави у підтвердження необхідності розгляду справи в порядку загального позовного провадження, а так само і у відкритому судовому засіданні з викликом учасників. Безпосередньо з клопотання відповідача не вбачається, які конкретно обставини чи факти, потребують детального встановлення та аналізу саме в судовому засіданні, і не можуть бути встановлені під час розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Отже, відповідачем не доведено, та судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність підстав для розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження, та так само і в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Поряд з викладеним, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача, що в силу приписів КАС України, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, аргументами іншої сторони, та реагувати на вказані аргументи з урахуванням приписів чинного процесуального законодавства, а саме шляхом подання відзиву, заперечень, додаткових пояснень, письмових доказів, тощо.

Окремо, суд наголошує, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, з 24.02.2022р. в Україні введено воєнний стан, дію якого наразі продовжено. На даний час, майже щодня в м.Одесі лунають сирени сповіщення Повітряної тривоги. Агресор також вдається до бомбардувань міста ракетами та іншими засобами, що безумовно загрожує життю та здоров`ю людей.

В силу вимог ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданого клопотання.

Відтак, у задоволенні клопотання представника відповідачів про розгляд справи в порядку загального позовного провадження слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.12, 241, 248, 256, 257, 262 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА