Ухвала суду № 140462326, 09.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

09 жовтня 2026 рокусправа № 380/9985/26зал судових засідань №3

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «КДЗ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство «КДЗ» (місцезнаходження: 79007, м.Львів, вул. Гоголя М., буд. 6/8, код ЄДРПОУ 00191738) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090), в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 25296/13-01-04-07/191738 від 06.06.2024, прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області за наслідками акта камеральної перевірки від 22.11.2023 №30423/13-01-04-07.

Від представника відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду. Цю заяву відповідач мотивував тим, що позивач, звернувшись до суду з позовом у травні 2026 року, пропустив шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, які були надіслані на адресу позивача та повернулись назад до податкового органу 08.07.2024. При цьому, як зауважив відповідач, позивач не обґрунтував поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Представник позивача заперечив щодо такої заяви відповідача, та мотивував свої заперечення тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням строку, встановленого пунктом 86.8 статті 86 ПК України; відповідач документує дати надсилання податкового повідомлення-рішення позивачу поштою, але не зважає на умови, за яких лист із спірним рішенням перебував у відділенні зв`язку; суперечливою поведінкою відповідача та не повідомленням відповідачем про існування спірного податкового повідомлення-рішення протягом 2025 року, що виявилася у тому, що контролюючий орган неодноразово листувався з представником позивача, проте жодного разу не назвав спірне рішення від 06.06.2024. Тому позивач вважає 11.05.2026 саме тією датою, коли позивач уперше отримав реальну можливість ідентифікувати існування, реквізити та зміст спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд встановив такі обставини цієї справи в частині, що стосується строку звернення до суду.

Податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 25296/13-01-04-07/191738 від 06.06.2024, прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області за результатами акта камеральної перевірки від 22.11.2023 №30423/13-01-04-07.

Отримання позивачем акта про результати камеральної перевірки від 22.11.2023 №30423/13-01-04-07 підтверджується врученням позивачу поштового відправлення 10.01.2024.

Позивач подав заперечення на вказаний акт перевірки.

Відповідь відповідача на заперечення до акта камеральної перевірки від 08.02.2024 №3078/6/13-01-04-07 позивач отримав 22.02.2024.

Податкове повідомлення-рішення від 06.06.2024 №25296/13-01-04-07/191738 надіслано на зареєстровану податкову адресу позивача (79007, м. Львів, вул. М.Гоголя, буд 6/8) рекомендованим листом з повідомленням про вручення через АТ «Укрпошта». Конверт повернувся до відповідача 08.07.2024 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 цієї статті встановлено, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Стаття 123 України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, зокрема, частинами третьою і четвертою цієї статті визначено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення.

Водночас Закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду.

Ці причини мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через оцінку змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає.

Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

За усталеною позицією Верховного Суду поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Отже, вирішуючи питання про залишення позову в цій справі без розгляду, необхідно встановити день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та відповідно визначити чи дотримано контролюючим органом порядок направлення спірних актів індивідуальної дії на адресу платника податку.

Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику), як це визначено пунктом 42.2 статті 42 ПК України.

Відповідно до пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків (місцезнаходженням) рішення вважається врученим, зокрема, у випадку неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.

Суд також наголошує, що визначальною обставиною у такому разі є саме дії контролюючого органу щодо надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Тобто Закон пов`язує юридичні наслідки застосування строків звернення до суду про оскарження рішення контролюючого органу не із фактом отримання платником податків відповідного рішення, а лише із надіслання такого рішення за податковою адресою платника податків.

Так, Верховний Суд у постанові від 23 травня 2022 у справі №810/3116/18 вказав, що відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

(…)добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.(…)

(…)Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.(…)

При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Так, позивач мотивує неможливість оскаржити спірне податкове повідомлення-рішення у встановлений Законом строк тим, що це рішення прийняте з порушенням строку, встановленого пунктом 86.8 статті 86 ПК України.

Суд не погоджується із визначенням такої причини як поважної, оскільки порушення відповідачем строку, встановленого пунктом 86.8 статті 86 ПК України, не впливає на обов`язок платника податку забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. При цьому, розглядаючи питання про пропуск строку звернення до суд, суд не уповноважений вирішувати спір по суті питання щодо дотримання суб`єктом владних повноважень процедури прийняття ним рішень.

До цього ж суд також звертає увагу на те, що акт перевірки від 22.11.2023 №30423/13-01-04-07, рівно ж як і відповідь на заперечення на цей акт перевірки, були отримані позивачем, що підтверджується доказами (рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення 11.01.2024 та 22.02.2024). А це, відповідно, повинно було спонукати позивача бути обізнаним із наслідками складення такого акта.

Стосовно аргументу позивача, що відповідач документує дати надсилання податкового повідомлення-рішення позивачу поштою, але не зважає на умови, за яких лист із спірним рішенням перебував у відділенні зв`язку, то суд зазначає таке.

Так, позивач вказує, що у ситуації, коли на початку та в середині липня 2024 року безпекова та енергетична ситуація в Україні різко загострилася; строк зберігання нерозданих рекомендованих поштових відправлень становить лише 14 календарних днів з дня надходження до відділення зв`язку, що є відносно коротким строком; адреса у м. Львові, вул. Гоголя М., буд. 6/8, мала виключно вимушений характер, оскільки позивач є підприємством із зони бойових дій та перебуває у процедурі банкрутства, - контролюючий орган обмежився надсиланням одного паперового листа на транзитну адресу і не вжив жодних додаткових заходів сповіщення, зокрема засобами Електронного кабінету платника.

Суд не погоджується з такими твердженнями позивача, оскільки неможливо встановити причинного зв`язку між незабезпеченням отримання позивачем спірного рішення у липні 2024 року за офіційного адресою реєстрації позивача у м. Львові та загостренням безпекової та енергетичної ситуації в Україні.

Більше того, позивач сам вказує на загострення такої ситуації у липні 2024, тоді як строк звернення до суду, протягом якого позивач міг звернутися тривав ще шість місяців.

Стосовно строку зберігання нерозданих відправлень, то встановлення такого не є компетенцією відповідача.

Щодо вжиття додаткових заходів сповіщення відповідачем позивача про прийняте спірне у цій справі податкове повідомлення-рішення, то ПК України не встановлює для відповідача відповідного обов`язку.

При цьому суд іще раз наголошує на висновку, викладеному у постанові від 23.05.2022 у справі №810/3116/18, що у разі невиконання платником податків обов`язку забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, - платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Такий висновок суд вважає застосовним до означених арґументів позивача.

Щодо арґументів позивача стосовно суперечливої поведінки відповідача та не повідомленням відповідачем про існування спірного податкового повідомлення-рішення протягом 2025 року, що виявилася у тому, що контролюючий орган неодноразово листувався з представником позивача, проте жодного разу не назвав спірне рішення від 06.06.2024, то суд зауважує, що листування відповідача упродовж 2025 року з представником позивача, були наслідком реалізації позивачем прав, передбачених статтею 44 КАС України та звернення позивача із адвокатськими запитами у зв`язку із розглядом справи №380/19064/25 про стягнення податкового боргу з інших підстав, аніж спірне у цій справі податкове повідомлення-рішення. Тому відповідач не мав обов`язку згадувати в означеній переписці стосовно іншої судової справи, чи повідомляти позивача про податкове повідомлення-рішення від 06.06.2024 форми «Ш» № 25296/13-01-04-07/191738.

Стосовно встановлення дня, коли позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, то суд зазначає таке.

Днем, коли особа дізналася про порушення свого права, є встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). Такий висновок викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року у справі № 990/139/23, від 25 квітня 2024 року у справі № 990/12/24.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 800/125/17, від 26 жовтня 2023 року у справі № 990/139/23 формулювання «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод, щоб дізнатися, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

11 травня 2026 року, дата, на яку вказує позивач, як на ту, коли йому стало відомо про існування спірного податкового повідомлення-рішення, пов`язана із вчиненням позивачем активних юридичних дій щодо захисту своїх прав, а не із моментом, коли позивач повинен був дізнатися про їх можливе порушення.

Суд іще раз наголошує, що, як встановив суд, позивачу було відомо про обставини (акт перевірки) прийняття спірного податкового повідомлення-рішення; відповідач надіслав позивачу спірне податкове повідомлення-рішення на його податкову адресу; у позивача не було перешкод для того, що б дізнатися про те, яке рішення прийняте позивачем.

Таким чином, обставини, які вказав позивач у запереченні на заяву про залишення позову без розгляду та у заяві від 29.09.2026 про усунення недоліків не є такими, що унеможливили чи ускладнили позивачу можливість звернутися з позовною заявою у строк, встановлений КАС України, оскільки позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав у липні 2024 року, у зв`язку із скеруванням на його податкову адресу спірного податкового повідомлення-рішення.

У зв`язку з наведеним, залишення позовної заяви без розгляду не є порушенням права позивача на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною 4 статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини 3 статті 240 КАС України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що заява представника відповідача про залишення позову без розгляду підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 241, 248 КАС України, суд

у х в а л и в :

заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду задовольнити.

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «КДЗ» (місцезнаходження: 79007, м.Львів, вул. Гоголя М., буд. 6/8, код ЄДРПОУ 00191738) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.

Суддя Лунь З.І.