Ухвала суду № 140462288, 09.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№ 380/23482/24

У Х В А Л А

з питань прийняття звіту про виконання рішення суду

09 жовтня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І. розглянувши у порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчити дії,-

в с т а н о в и в:

На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 в редакції від 20 липня 2024 року із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2024 року № 823 з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) № 366- Ф від 12 вересня 2024 року та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 372-Ф від 12 вересня 2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 починаючи з 16.01.2024 року обчислення та виплату пенсії на підставі Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 в редакції від 01 січня 2020 року з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) № 61-Ф від 16 січня 2024 року та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби № 66-Ф від 16 січня 2024 року, враховуючи фактично виплачені суми.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 у справі №380/ 23482/24 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 в редакції від 20 липня 2024 року із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2024 року № 823 з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) № 366- Ф від 12 вересня 2024 року та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 372-Ф від 12 вересня 2024 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 починаючи з 01.10.2024 обчислення та виплату пенсії на підставі Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 в редакції від 01 січня 2020 року з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) № 61-Ф від 16 січня 2024 року та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби № 66-Ф від 16 січня 2024 року, враховуючи фактично виплачені суми.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 380/23482/24 - без змін.

23.07.2026 за вх.№65106 від позивачки надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Ухвалою суду від 27.07.2026 задоволено заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №380/23482/24. Зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 24.02.2025 у справі №380/23482/24 у 30-денний строк з дня набрання ухвалою законної сили.

Ухвалою суду від 31.08.2026 відмовлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області у прийнятті звіту від 21.08.2026 про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 по адміністративній справі №380/23482/24.

Звільнено керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від сплати штрафу відповідно до ч.3 ст.382-3 КАС України за наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 у справі №380/23482/24.

Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області новий строк, протягом 30 днів з дня отримання цієї ухвали, для подання звіту про виконання рішення суду від 24.02.2025 в адміністративній справі №380/23482/24 з письмовими доказами на підтвердження повного виконання судового рішення.

05.10.2026 за вх.№89374 від позивачки надійшли заперечення на звіт ГУ ПФУ у Львівській області. Зазначила, що рішення суду фактично не виконано у повному обсязі, оскільки відповідач виплачує пенсію у меншому розмірі, ніж визначено проведеним на виконання рішення перерахунком, унаслідок чого заборгованість продовжує зростати. Вказала, що станом на 03.10.2026 загальна заборгованість з виплати пенсії становить 301787,25 грн, з яких 160953,56 грн заборгованість з поточної пенсії. Наголосила, що посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань не виправдовує невиконання судового рішення, та просила відмовити у прийнятті звіту і встановити відповідачу новий строк для подання звіту з доказами повного виконання рішення.

06.10.2026 за вх.№89711 від представника ГУ ПФУ у Львівській області надійшов звіт про виконання рішення суду. У поданому звіті представник відповідача зазначив, що на виконання рішення суду ГУ ПФУ у Львівській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2024 із урахуванням довідки про складові заробітної плати, визначивши її розмір з 01.10.2024 у сумі 23610,00 грн, з 01.03.2025 25390,93 грн, а з 01.03.2026 25950,00 грн. Суму заборгованості за період з жовтня 2024 року по вересень 2026 року в розмірі 261228,43 грн обліковано в підсистемі «Реєстр судових рішень».

Водночас відповідач повідомив, що виплата перерахованої пенсії та заборгованості здійснюється частково у зв`язку з обмеженим бюджетним фінансуванням. Зокрема, протягом 2025 2026 років позивачці здійснювалися щомісячні виплати частини нарахованої пенсії, однак станом на 22.09.2026 невиплаченою залишалася сума 287927,00 грн. Відповідач наголосив, що невиплата нарахованих коштів у повному обсязі зумовлена відсутністю відповідних бюджетних асигнувань, а не ухиленням від виконання судового рішення, у зв`язку з чим просив визнати рішення суду виконаним та прийняти поданий звіт.

При вирішенні питання щодо прийняття звіту про виконання рішення, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої-другої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 382-3 КАС України визначено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Суд наголошує на тому, що подання особою, на користь якої ухвалено судове рішення, заяви в порядку статті 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням такого рішення спрямоване на забезпечення належного виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі статтею 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Визначена статтею 382 КАС України процедура судового контролю за виконанням судового рішення спрямована на забезпечення обов`язкового виконання судового рішення, ухваленого на користь особи, задля реального захисту та поновлення її прав, свобод, інтересів, що зазнали порушення, без гарантування яких неможливо забезпечити право кожного на судовий захист.

Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі №160/13013/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд в ухвалі від 05.08.2025 у справі №580/2522/24 наголосив на тому, що посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Водночас, Верховний Суд України у своїх постановах, зокрема, від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а, від 21.08.2019 у справі №754/3105/17, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а, неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Судом встановлено, що на виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2024 із урахуванням довідки про складові заробітної плати, внаслідок чого розмір пенсії визначено з 01.10.2024 у сумі 23610,00 грн, з 01.03.2025 25390,93 грн, а з 01.03.2026 25950,00 грн.

За результатами проведеного перерахунку пенсійним органом визначено заборгованість за період з жовтня 2024 року по вересень 2026 року та внесено відповідні відомості до підсистеми «Реєстр судових рішень». Разом з тим нараховані на виконання рішення суду кошти у повному обсязі позивачці не виплачені. Згідно з наданими відповідачем відомостями, станом на 22.09.2026 залишок невиплачених коштів становить 287927,00 грн.

При цьому пенсійний орган зазначає, що виплата нарахованих сум здійснюється в межах бюджетних призначень та в порядку черговості погашення заборгованості за рішеннями судів, а невиплата коштів у повному обсязі зумовлена відсутністю достатнього бюджетного фінансування.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046 врегульовано питання розподілу видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання судових рішень, відповідно до якої такі видатки розподіляються пропорційно між одержувачами, включеними до відповідного переліку, виходячи з обсягу виділених бюджетних асигнувань.

Наведені обставини свідчать про те, що керівником відповідача після попереднього розгляду питання судового контролю продовжували вживатися заходи, спрямовані на створення фінансових передумов для повного виконання рішення суду. Разом з тим такі заходи фактично не призвели до виплати позивачу нарахованої заборгованості.

Відтак, оскільки рішення суду в частині виплати заборгованості залишається невиконаним, підстав для прийняття поданого звіту та завершення судового контролю немає.

Відповідно до частини третьої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Таким чином, постановлення судом ухвали про відмову у прийнятті звіту тягне за собою необхідність накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас частиною п`ятою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Отже, здійснення керівником суб`єкта владних повноважень достатніх і вичерпних дій, які спрямовані на виконання судового рішення, є підставою для звільнення його від сплати штрафу.

Розглянувши звіт про виконання судового рішення та додані до нього документи, суд дійшов висновку, що керівником відповідача були вчинені дії, спрямовані на виконання судового рішення, які, однак, не призвели до повного виконання судового рішення з незалежних від відповідача причин (через відсутність достатнього фінансування для виплати заборгованості по перерахованій пенсії). Вказані обставини, на думку суду, є підставою для звільнення відповідача від сплати штрафу.

З огляду на це, накладення штрафу на керівника ГУ ПФУ у Львівській області на даному етапі процесу судового контролю є передчасним і непропорційним заходом впливу, оскільки матеріалами звіту підтверджується вжиття ним залежних від нього заходів для створення фінансових передумов реалізації рішення.

Тому, з огляду на вчинення керівником відповідача дій, спрямованих на отримання відповідного бюджетного фінансування, суд не вбачає підстав для застосування до нього штрафу та вважає за необхідне встановити новий строк для подання звіту про повне виконання рішення суду.

Згідно із статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Судом встановлено, що Головним управлінням ПФУ у Львівській області, вчиняються конкретні заходи з метою виконання рішення від 24.02.2025 по адміністративній справі №380/23482/24, однак, рішення від 24.02.2025 в адміністративній справі №380/23482/24 в повному обсязі не виконано, а тому суд не приймає поданий відповідачем звіт про виконання рішення суду по цій справі.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне повторно встановити новий строк Головному управлінню ПФУ у Львівській для подання звіту про виконання рішення суду по адміністративній справі №380/23482/24 з письмовими доказами на підтвердження повного виконання судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.241, 248, 256, 382 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області у прийнятті звіту від 06.10.2026 про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 по адміністративній справі №380/23482/24.

Звільнити керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від сплати штрафу відповідно до ч.3 ст.382-3 КАС України за наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 по адміністративній справі №380/23482/24.

Повторно встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області новий строк, протягом 30 днів з дня отримання цієї ухвали, для подання звіту про виконання рішення суду по адміністративній справі №380/23482/24 з письмовими доказами на підтвердження повного виконання судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.256 КАС України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст.295 КАС України.

Суддя Сподарик Наталія Іванівна