Ухвала суду № 140462061, 08.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань залишення позовної заяви без розгляду

08 жовтня 2026 рокусправа № 380/12739/26Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) клопотання Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії Територіального управління БЕБ у Львівській області щодо нарахування та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб в 2024 році у розмірі 3028,00 грн., в 2025 році у розмірі 3028,00 грн. та у 2026 році у розмірі 3328,00 грн;

- зобов`язати Територіальне управління БЕБ у Львівській області нарахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 № 3460-IX у розмірі 3028 грн, грошове забезпечення у 2025 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» № 4059-IX від 19.11.2024, грошове забезпечення у 2026 році, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 05.12.2025 № 4659-IX у розмірі 3328 грн., за період з 26.06.2024 по 20.03.2026р., з урахуванням надбавки за вислугу років та здійснити виплату різниці з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області щодо формування грошового атестату ОСОБА_1 з розрахунку грошового забезпечення позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 грн. та без урахування надбавки за вислугу років;

- зобов`язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки у Львівській області підготувати та видати ОСОБА_1 грошовий атестат з розрахунку грошового забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 3028 грн; грошове забезпечення у 2025 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у розмірі 3028 грн., грошове забезпечення у 2026 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у розмірі 3328 грн., з урахуванням надбавки за вислугу років, та здійснити виплату різниці вихідної допомоги з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою від 29 червня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами (у письмовому провадженні).

Від Територіального управління БЕБ у Львівській області надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з пропуском Позивачем строку звернення до суду.

Клопотання мотивоване тим, що Позивач особисто під підпис ознайомлений із наказами про прийняття на службу та переведення, якими визначався розмір його посадового окладу (від 26.06.2024 № 19-к/ДСК, від 27.06.2024 № 21-к/ДСК та від 22.07.2024 № 57-к/ДСК), а також мав постійну технічну можливість переглядати та роздруковувати розрахункові листки через особистий кабінет. На переконання Відповідача, за приписами частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», строк звернення до суду у справах про виплату грошового забезпечення під час проходження служби обмежений тримісячним строком з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Відповідач акцентує увагу, що спірні правовідносини виникли у липні 2024 року, тобто до ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025, а тому, на думку Відповідача, до них підлягає застосуванню тримісячний строк, перебіг якого розпочався з моменту отримання щомісячних виплат. З огляду на те, що позов подано лише у червні 2026 року без заяви про поновлення пропущеного строку, Відповідач вважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду.

Розглянувши клопотання Відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, детально дослідивши матеріали справи, заперечення Позивача та надані сторонами письмові докази, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових та процесуальних підстав для задоволення вказаного клопотання, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Позивач ОСОБА_1 проходив службу на посадах осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, у період з 26 червня 2024 року по 20 березня 2026 року, та наказом Територіального управління БЕБ у Львівській області від 19.03.2026 № 24-к/ДСК звільнений зі служби за власним бажанням (згідно з пунктом 7 підпункту 72 Положення).

Предметом спору є визнання протиправними дій Відповідача щодо нарахування та виплати Позивачу грошового забезпечення за період з 26.06.2024 по 20.03.2026 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн (замість розмірів, встановлених законами про Державний бюджет України на відповідні роки: 3028,00 грн та 3328,00 грн) та без урахування належної надбавки за вислугу років, а також зобов`язання Відповідача підготувати та видати новий грошовий атестат з розрахунку уточненого грошового забезпечення і здійснити виплату різниці вихідної допомоги при звільненні.

Таким чином, спір у цій справі охоплює вимоги щодо здійснення перерахунку грошового забезпечення за весь період проходження публічної служби та проведення остаточного розрахунку всіх належних Позивачеві виплат при звільненні зі служби в Бюро економічної безпеки України.

Надаючи правову оцінку доводам Відповідача про пропуск Позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Спеціальним Законом України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28.01.2021 № 1150-IX врегульовано основні засади проходження служби та оплати праці працівників БЕБ. Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону № 1150-IX трудові відносини працівників Бюро економічної безпеки України регулюються цим Законом, законодавством про працю, про державну службу та укладеними трудовими договорами.

Згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Водночас, за усталеного правозастосовного підходу та з урахуванням конституційних гарантій захисту права на оплату праці, у справах про стягнення належних працівникові (службовцю) сум заробітної плати та грошового забезпечення застосуванню підлягають спеціальні норми законодавства про працю - статті 116, 233 КЗпП України, які мають перевагу перед загальними нормами КАС України.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

За приписами частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX) із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду в тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

З матеріалів справи встановлено, що в день звільнення Позивача 20 березня 2026 року Відповідачем видано грошовий атестат № 25. У подальшому, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі № 380/19054/25, яке набрало законної сили 18 травня 2026 року (яким Позивачу було зараховано до вислуги років періоди роботи в органах прокуратури та БЕБ), Відповідачем 22 травня 2026 року було оформлено новий грошовий атестат № 31.

Оскільки грошовий атестат є офіційним документним носієм, що фіксує підсумковий розрахунок видів і розмірів грошового забезпечення при звільненні зі служби, саме з моменту отримання уточненого грошового атестату № 31 (травень 2026 року) у Позивача остаточно сформувалися підстави для звернення до суду щодо оскарження обсягу виплаченої йому вихідної допомоги та проведення повного перерахунку складових грошового забезпечення.

Первинно з позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду 20 червня 2026 року через систему «Електронний суд», тобто з дотриманням тримісячного строку з дня видачі розрахункових документів при звільненні, передбаченого частиною другою статті 233 КЗпП України.

Крім цього, оцінюючи твердження Відповідача щодо пропуску строку стосовно нарахування щомісячного грошового забезпечення за 2024-2025 роки на підставі частини першої статті 233 КЗпП України, суд вважає за необхідне підкреслити наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 у справі № 1-р/2025 за конституційним поданням Верховного Суду визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати та інших виплат, що входять до складу належної працівникові оплати праці (грошового забезпечення).

Оцінюючи юридичну природу права на оплату праці, Конституційний Суд України у згаданому Рішенні констатував, що право на своєчасне та у повному обсязі одержання винагороди за працю є фундаментальним конституційним правом (частина сьома статті 43 Конституції України). Встановлення законодавцем будь-яких часових обмежень (строків позовної давності чи строків звернення до суду) для захисту невиплаченої чи недонарахованої заробітної плати (грошового забезпечення) фактично нівелює сутність конституційної гарантії, звужує зміст та обсяг існуючих прав осіб і позбавляє їх реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що є недопустимим у силу приписів статей 8, 22, 43 та 55 Конституції України.

Висновки Конституційного Суду України щодо неконституційності обмеження строків звернення до суду у справах про стягнення належної працівникові (в тому числі службовцю) заробітної плати та грошового забезпечення мають імперативний характер для всіх органів державної влади та судів усіх інстанцій.

Неврахування Відповідачем положень Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 з посиланням на те, що спірні правовідносини виникли до його ухвалення, є юридично неспроможним, оскільки на момент звернення Позивача до суду (червень 2026 року) частина перша статті 233 КЗпП України у частині часових обмежень вже втратила чинність як неконституційна, а отже, не могла бути застосована судом для обмеження процесуального права Позивача на судовий захист.

Складові грошового забезпечення працівника БЕБ (посадовий оклад, надбавка за вислугу років, доплати за звання тощо) є невід`ємною частиною структури його грошової винагороди за службу. Вимоги Позивача про здійснення перерахунку грошового забезпечення за період з 26.06.2024 по 20.03.2026 безпосередньо стосуються відновлення його права на отриманння належного розміру грошової виплати за виконані службові обов`язки, яке охоплюється захистом статті 43 Конституції України та не може бути обмежене процесуальними строками.

При цьому суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду не повинно перетворюватися на формальну перешкоду для захисту порушених майнових прав особи у сфері публічної служби. Прагнення до юридичної визначеності у публічних правовідносинах не може переважати над обов`язком держави та її органів гарантувати повну та своєчасну виплату належного грошового забезпечення.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 подана у межах встановленого законом процесуального порядку, а доводи Відповідача про наявність підстав для застосування наслідків пропуску строку звернення до суду засновані на помилковому тлумаченні норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, процесуальні підстави для застосування приписів частини третьої статті 123 та пункту 8 частини першої статті 240 КАС України повністю відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.

Керуючись статтями 122, 123, 183, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні клопотання Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

2. Продовжити розгляд адміністративної справи № 380/12739/26 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Копію ухвали невідкладно надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками розгляду справи по суті.

Суддя О.І. Коморний