Рішення № 140462053, 09.10.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4753/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (далі відповідач) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати дії відповідача у неприйнятті документів для отримання громадянства України, від 01.05.2026 року від ОСОБА_1 протиправними;

- зобов`язати відповідача прийняти пакет документів для отримання громадянства України від ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог зазначено, що 1 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до начальника Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України із заявою, у якій просила розглянути можливість подання пакета документів для набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до статті 8 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-III "Про громадянство України". На підтвердження наявності підстав для набуття громадянства позивач вказала, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Білгороді-Дністровському Одеської області, до 1991 року навчалася в середній школі № 2, а до 24 серпня 1991 року проживала на території Української Радянської Соціалістичної Республіки. У 1991 році разом із матір`ю виїхала до Російської Федерації та паспорта громадянина України не отримувала. Позивач також послалася на те, що з 2015 року проживає в Україні на підставі посвідки на постійне проживання, а її син ОСОБА_2 проходить військову службу у Збройних Силах України. На її переконання, наведені обставини та подані документи підтверджують наявність передбачених законом підстав для набуття громадянства України, а дії відповідача щодо неприйняття документів є протиправними. Позивач зазначила, що листом від 25 травня 2026 року відповідач роз`яснив порядок набуття громадянства України, умови складення іспитів з основ Конституції України та історії України, а також підтвердження рівня володіння державною мовою, проте не забезпечив прийняття її документів. Посилаючись на норми Закону України "Про громадянство України", Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27.03.2001 року № 215/2001, і практику Верховного Суду, позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо неприйняття документів та зобов`язати відповідача прийняти пакет документів для набуття нею громадянства України.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти її задоволення, зазначивши, що Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України діяло в межах визначених законодавством повноважень. На обґрунтування заперечень указав, що 1 травня 2026 року позивач звернулася саме до територіального органу Державної міграційної служби України із заявою про розгляд можливості подання пакета документів, а не до територіального підрозділу Державної міграційної служби України із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням у встановленому порядку. Відповідач наголосив, що відповідно до вимог пунктів 1 4 та пункту 33 Порядку, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 року № 215/2001, подання заяви та документів з питань громадянства України здійснюється за встановленою процедурою через територіальний підрозділ Державної міграційної служби України із використанням відповідної інформаційно-комунікаційної системи. Саме територіальний підрозділ перевіряє комплектність документів на етапі їх прийняття, тоді як територіальний орган розглядає належним чином оформлені матеріали та приймає рішення за результатами перевірки. Крім того, відповідач зазначив, що до звернення позивача не було долучено документів про володіння державною мовою відповідно до встановленого рівня та про складення іспитів з основ Конституції України й історії України, передбачених статтею 8 Закону України "Про громадянство України" та підпунктом "ґ" пункту 33 Порядку № 215. Водночас листом від 25 травня 2026 року № П-83/6.1/3501-26/3501.4/123-26 позивачу було роз`яснено вимоги законодавства та повідомлено про можливість звернення до відповідного територіального підрозділу ДМС України після виконання встановлених вимог. На думку відповідача, оскільки позивач не подавала заяви про набуття громадянства України у встановленому порядку, не довела факту порушення своїх прав оскаржуваними діями та не підтвердила наявності правових підстав для зобов`язання відповідача прийняти документи поза визначеною процедурою, позовні вимоги є безпідставними (а.с. 38-47).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою Російської Федерації та проживає на території України на підставі посвідки на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 , виданої 29 липня 2020 року органом видачі 4801 (а.с. 19).

1 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до начальника Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України А. Кочерги із заявою, у якій просила розглянути можливість подання пакету документів для отримання нею громадянства України згідно до статті 8 Закону України "Про громадянство України" за територіальним походження (а.с. 8).

За результатами розгляду звернення Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України надало позивачу відповідь листом від 25 травня 2026 року № П-83/6.1/3501-26/3501.4/123-26 (а.с. 9-10).

У зазначеному листі відповідач роз`яснив, що умови та порядок набуття громадянства України регламентуються нормами Закону України "Про громадянство України" та Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001. Позивачу також повідомлено про передбачені статтею 8 Закону України "Про громадянство України" умови набуття громадянства України за територіальним походженням, зокрема необхідність визнання і додержання Конституції України та законів України, знання основ Конституції України, історії України й володіння державною мовою на рівні, визначеному Національною комісією зі стандартів державної мови. Крім того, відповідач зазначив, що з урахуванням довідки (форми 5), яка підтверджує проходження сином позивача військової служби у Збройних Силах України, питання оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням може бути порушене шляхом звернення до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за умови дотримання вимог законодавства та подання всіх необхідних документів.

Не погодившись із наданою відповіддю та вважаючи, що відповідач протиправно не прийняв документи для набуття громадянства України, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий зміст громадянства України,підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України від 18 січня 2001 року № 2235-III "Про громадянство України" (далі Закон № 2235-III).

За змістом статті 6 Закону № 2235-III громадянство України набувається, зокрема, за територіальним походженням.

Статтею 8 цього Закону визначено коло осіб, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням, умови реалізації такого права та документи, необхідні для оформлення набуття громадянства.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 8 Закону № 2235-III особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), Кримської Народної Республіки, Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки, а також її діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Водночас наявність обставин, які потенційно можуть свідчити про належність особи до визначеної законом категорії, сама собою не означає автоматичного набуття громадянства України. Реалізація відповідного права передбачає звернення в установленому порядку, подання визначених законодавством документів, перевірку їх повноти й належного оформлення, а також підтвердження передбачених законом умов.

Частиною третьою статті 8 Закону № 2235-III передбачено додаткові умови набуття громадянства України за територіальним походженням, зокрема визнання і додержання Конституції України та законів України, що засвідчується особою у поданій в установленому порядку заяві про набуття громадянства України, знання основ Конституції України, історії України, володіння державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.

Порядок подання та розгляду заяв з питань громадянства України, перелік необхідних документів, повноваження територіальних органів і територіальних підрозділів Державної міграційної служби України визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 (далі Порядок № 215).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 215 для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву/клопотання (далі заява) з питань громадянства України, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.

Пунктами 2 4 Порядку № 215 визначено вимоги щодо оформлення заяв, їх формування з використанням інформаційно-комунікаційної системи Державної міграційної служби України та подання документів особою, яка перебуває на території України, до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за місцем звернення.

Згідно з пунктом 33 Порядку № 215 для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка народилася до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент народження особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), Кримської Народної Республіки, Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки, подає:

а) заяву про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням (у двох примірниках);

б) дві фотокартки (розміром 35 х 45 мм);

в) один із таких документів:

декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства;

зобов`язання припинити іноземне громадянство - для іноземців, які перебувають у громадянстві держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, та/або у громадянстві (підданстві) держав, громадяни (піддані) яких не можуть набути громадянство України у спрощеному порядку, крім іноземців, які мають право на подання декларації про відмову від іноземного громадянства та визнання себе лише громадянином України;

заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держави, з якою Україна уклала міжнародний договір, що передбачає припинення особою громадянства цієї держави одночасно з набуттям громадянства України;

декларацію про визнання себе громадянином України - для осіб, які є громадянами (підданими) держав, громадяни (піддані) яких набувають громадянство України у спрощеному порядку;

декларацію про відмову від іноземного громадянства та визнання себе лише громадянином України - для іноземців:

- яких визнано біженцями або яким надано притулок в Україні;

- які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, зокрема, яких нагороджено державною нагородою України, або є одним із подружжя таких осіб, або дитиною таких осіб, або дитиною одного з подружжя, або одним із батьків подружжя;

- які в установленому законодавством України порядку проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, контракт яких припинено (розірвано), і яких звільнено з військової служби з підстав, передбачених підпунктами "а"-"в" пунктів 1, 2, підпунктами "а", "б" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", зокрема, яких нагороджено державною нагородою України, або є одним із подружжя таких осіб, або дитиною таких осіб, або дитиною одного з подружжя, або одним із батьків подружжя;

- які отримали посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої або двадцять четвертої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" або є одним із подружжя таких осіб, або дитиною таких осіб, або дитиною одного з подружжя, або одним із батьків подружжя;

- які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, і зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань, що підтверджується документом, передбаченим Законом, або є одним із подружжя таких осіб, або є дитиною таких осіб, або дитиною одного з подружжя таких осіб;

- які є другим із подружжя або одним із батьків подружжя, дитиною особи або дитиною одного з подружжя особи, яка в установленому законодавством України порядку проходила військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України та загинула при виконанні службових обов`язків;

- які є другим із подружжя або одним із батьків подружжя, дитиною особи або дитиною одного з подружжя особи, яка мала право на отримання посвідки на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої або двадцять четвертої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та загинула при виконанні службових обов`язків;

- які є другим із подружжя громадянина України, який в установленому законодавством України порядку проходить військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, Службі безпеки України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національній гвардії України, Державній прикордонній службі України, Управлінні державної охорони України, Державній спеціальній службі транспорту, правоохоронних органах спеціального призначення або розвідувальних органах України чи який в установленому законодавством України порядку проходив військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, Службі безпеки України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національній гвардії України, Державній прикордонній службі України, Управлінні державної охорони України, Державній спеціальній службі транспорту, правоохоронних органах спеціального призначення або розвідувальних органах України та загинув (помер) при виконанні (у зв`язку з виконанням) службових обов`язків, або якого було звільнено з військової служби з підстав, передбачених пунктами "а"-"в" частини другої, пунктами "а"-"в", "є" частини третьої, підпунктами "б"-"г", "е" пункту 1 і підпунктами "а", "б", "г", "д", "е" пункту 2 частини четвертої, підпунктами "а"-"в", "ґ", "п" пункту 2, підпунктами "а", "б", "г", "д" пункту 3 частини п`ятої, підпунктами "а", "б", "г", "і" пункту 2, підпунктами "а", "б", "г", "ґ" пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", або є дитиною одного з подружжя, або одним із батьків подружжя;

- які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України, або є одним із подружжя такої особи, або дитиною такої особи, або дитиною одного з подружжя такої особи;

- які є громадянами держави, законодавство якої передбачає автоматичне припинення особою громадянства (підданства) цієї держави одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або є дитиною такої особи;

г) свідоцтво про народження, що підтверджує факт народження особи на територіях, зазначених в абзаці першому цього пункту;

ґ) один із таких документів:

документ про володіння державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови, та документ про складення іспитів з основ Конституції України, історії України;

рішення суду про визнання особи недієздатною; медичний висновок, виданий компетентним органом іноземної держави або відповідним закладом охорони здоров`я України особі з інвалідністю, що пов`язана з порушенням зору, слуху, мовлення; медичний висновок, виданий компетентним органом іноземної держави або відповідним закладом охорони здоров`я України особі, яка має психічні розлади;

зобов`язання про складання іспитів з основ Конституції України, історії України та на визначення рівня володіння державною мовою для осіб:

- які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України;

- які отримали посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої або двадцять четвертої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Отже, положення Закону № 2235-III та Порядку № 215 чітко передбачають спеціальну процедуру оформлення набуття громадянства України, дотримання якої є необхідним для початку та подальшого здійснення відповідного провадження.

Як було установлено судом, 01 травня 2026 року позивач звернулася до начальника Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України із заявою, у якій просила розглянути можливість подання пакету документів для отримання нею громадянства України. Зі змісту зазначеного звернення вбачається, що позивач порушила питання щодо можливості подання документів для набуття громадянства України згідно статті 8 Закону № 2235-III за територіальним походженням та навела обставини, які, на її думку, свідчать про наявність відповідних підстав.

Водночас формулювання звернення не свідчить про подання заяви про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням у формі та порядку, установлених Порядком № 215.

Крім того, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів звернення позивача до територіального підрозділу ДМС України із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням. Не підтверджено також формування відповідної заяви уповноваженим працівником територіального підрозділу з використанням інформаційно-комунікаційної системи ДМС України, її підписання позивачем та внесення заяви разом із документами до зазначеної системи.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 215 заява з питань громадянства України та інші документи з питань громадянства України подаються, зокрема, особою, яка перебуває на території України, - до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за місцем звернення. У заяві зазначаються адреса місця проживання особи та адреса електронної пошти (за наявності);

Пункти 2 і 3 цього Порядку визначають вимоги до оформлення заяви та порядок її формування із використанням відповідної інформаційно-комунікаційної системи.

Таким чином, процедура подання заяви з питань громадянства України передбачає послідовне вчинення визначених нормативним актом дій, а повноваження відповідних органів ДМС України розмежовано залежно від етапу провадження.

За таких обставин саме по собі звернення позивача до територіального органу ДМС України, яким є відповідач, із проханням розглянути можливість подання документів не може ототожнюватися з поданням заяви про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням у встановленому порядку.

Посилання позивача на те, що вона має право звертатися до органів державної влади відповідно до пункту 3 статті 1 Закону України "Про звернення громадян", не спростовує наведеного висновку. Право особи на звернення із заявами, скаргами та пропозиціями не виключає необхідності дотримання спеціального порядку, установленого для реалізації права на набуття громадянства України. Закон України "Про звернення громадян" не наділяє орган державної влади повноваженнями здійснювати провадження з питань громадянства з відступом від вимог Закону № 2235-III та Порядку № 215.

Отже, доводи позивача про порушення відповідачем процедури прийняття документів не підтверджуються матеріалами справи, оскільки не було встановлено факту подання нею відповідної заяви до уповноваженого територіального підрозділу ДМС України.

При цьому правовий статус відповідача визначається Положенням про Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби, затвердженим наказом Державної міграційної служби України від 5 вересня 2023 року № 200 (далі Положення № 200) (а.с. 52-56).

Відповідно до пункту 2 Положення № 200, ЦПМУ ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України (далі КМУ), дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами МВС, дорученнями Міністра внутрішніх справ України, наказами ДМС, дорученнями Голови ДМС, а також цим Положенням та іншими актами законодавства.

Основними завданнями ЦПМУ ДМС є (пункт 3 Положення № 200):

1) реалізація на території Кіровоградської та Черкаської областей державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб та інших визначених законодавством категорій мігрантів, крім біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту;

2) внесення пропозицій ДМС щодо забезпечення реалізації державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

ЦПМУ ДМС відповідно до покладених на нього завдань:

- здійснює в межах своїх повноважень провадження з питань прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України та подає відповідні документи на розгляд ДМС, а також забезпечує виконання рішень Президента України з питань громадянства (підпункт 3 пункту 4 Положення № 200);

- здійснює оформлення, обмін і видачу громадянам України документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, пересилає, визнає недійсними, вилучає та знищує такі документи в передбачених законодавством випадках (паспорти громадянина України, паспорти громадянина України для виїзду за кордон) (підпункт 34 пункту 4 Положення № 200).

Відповідно до пункту 7 Положення № 200, ЦПМУ ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи ЦПМУ ДМС, у тому числі ті, що є територіальними підрозділами ДМС, а також шляхом взаємодії з ПТПІ, Державним підприємством "Документ" та центрами надання адміністративних послуг.

Територіальні підрозділи ДМС, які є в структурі ЦПМУ є структурними підрозділами ЦПМУ ДМС (пункт 8 Положення № 200).

Водночас наявність у відповідача загальної компетенції у сфері громадянства України не означає, що він уповноважений здійснювати всі процедурні дії, передбачені Порядком № 215, незалежно від установленого етапу провадження.

Так, аналіз пунктів 119-121 Порядку № 215 свідчить про чітке двоетапне розмежування повноважень органів ДМС, за якого територіальний підрозділ забезпечує первинний прийом, перевірку комплектності й засвідчення документів з подальшим їх направленням вищій ланці, а територіальний орган проводить міжвідомчі перевірки (через СБУ, МВС, Нацполіцію, Інтерпол) та приймає остаточне рішення про оформлення громадянства чи відмову. Згідно з вимогами Порядку № 215, територіальний підрозділ ДМС забезпечує прийняття заяви та документів, перевірку їх комплектності й відповідності вимогам законодавства на етапі прийняття. Належно оформлені документи надсилаються територіальному органу ДМС для їх подальшої перевірки та прийняття відповідного рішення в межах компетенції.

Таким чином, Порядок № 215 розмежовує функції територіального підрозділу ДМС та територіального органу ДМС. Територіальний орган розглядає документи, які надійшли до нього в межах установленого провадження, перевіряє наявність передбачених законом підстав для набуття громадянства та приймає відповідне рішення.

Відтак, оскільки позивач не зверталася до територіального підрозділу ДМС з належно оформленою заявою про набуття громадянства України за територіальним походженням, відсутні підстави вважати, що відповідач порушив покладені на нього процедурні обов`язки на етапі розгляду документів, поданих у встановленому порядку.

Стосовно посилання позивача на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.01.2023 у справі № 640/30588/20, суд зазначає, що за змістом пунктів 33-36 цієї постанови перевірка поданих особою документів щодо оформлення набуття громадянства України здійснюється як територіальним підрозділом ДМС на етапі їх прийняття, так і територіальним органом на етапі прийняття рішення.

Зокрема, у пункті 34 постанови Верховний Суд роз`яснив, що за результатами перевірки повноти й відповідності оформлення документів територіальний орган чи територіальний підрозділ ДМС, у разі виявлення неповноти або недоліків оформлення, може повернути їх заявнику для усунення недоліків із письмовим повідомленням про підстави.

Згідно з пунктами 35 та 36 вказаної постанови заявник у такому разі має право усунути недоліки та повторно звернутися до територіального підрозділу ДМС, неусунення яких у двомісячний строк має наслідком припинення провадження за заявою, а непідтвердження наявності юридичних фактів прийняття територіальним органом рішення про відмову у задоволенні клопотання.

Водночас наведений правовий висновок Верховного Суду необхідно застосовувати з урахуванням обставин конкретної справи та нормативного регулювання спірної процедури, оскільки з його змісту вбачається, що повернення документів заявнику для усунення недоліків чи прийняття процесуальних рішень здійснюється виключно в межах належно розпочатого провадження за заявою, поданою у встановленому порядку.

Отже, правовий висновок Верховного Суду у справі № 640/30588/20 не може тлумачитися як такий, що зобов`язує територіальний орган ДМС приймати до провадження будь-яке звернення особи та здійснювати процедурні дії поза вимогами Порядку № 215.

У цій справі судом установлено, що звернення від 01 травня 2026 року було адресоване позивачем безпосередньо територіальному органу ДМС, яким є відповідач, а не подане до територіального підрозділу ДМС в порядку пунктів 2 4 Порядку № 215, і матеріали справи не містять доказів прийняття заяви територіальним підрозділом та її передачі територіальному органу. За таких обставин у відповідача не виникло передбаченого Порядком № 215 процесуального обов`язку щодо повернення документів на доопрацювання, оскільки матеріали не надходили до нього від територіального підрозділу в межах установленої процедури.

Таким чином, посилання позивача на постанову Верховного Суду від 30.01.2023 року у справі № 640/30588/20 є безпідставним та не спростовує висновку суду про відсутність у діях відповідача ознак протиправності.

Відповідно до вимог частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у передбачений законом спосіб.

Частина перша статті 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зі змісту наведених норм убачається, що необхідною передумовою судового захисту є доведеність факту порушення суб`єктом владних повноважень права, свободи чи законного інтересу позивача. Саме по собі незадоволення особи результатом розгляду її звернення не є достатньою підставою для визнання дій органу державної влади протиправними, якщо не встановлено невідповідності таких дій вимогам законодавства та порушення ними прав позивача.

Як установлено судом, позивач звернулася до відповідача із заявою, у якій просила розглянути можливість подання пакета документів для набуття громадянства України, що за своїм змістом не є поданням належно оформленої заяви про набуття громадянства України за територіальним походженням у порядку, передбаченому Законом № 2235-III та Порядком № 215.

Листом від 25 травня 2026 року № П-83/6.1/3501-26/3501.4/123-26 відповідач надав позивачу роз`яснення щодо законодавчих вимог до набуття громадянства України, порядку підтвердження необхідних умов та роз`яснив можливість звернення до уповноваженого територіального підрозділу Державної міграційної служби України.

Зазначений лист за своїм змістом не є рішенням про відмову в оформленні набуття громадянства України, оскільки відповідач не розглядав належно подану заяву по суті та не приймав рішення про відмову у задоволенні клопотання. Відповідач також не позбавив позивача можливості звернутися до компетентного територіального підрозділу ДМС із дотриманням установленої процедури, про що прямо вказав у наданій відповіді.

Отже, надання позивачу роз`яснення щодо порядку реалізації права на набуття громадянства України не свідчить про припинення або обмеження такого права. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач створив позивачу перешкоди для подання належно оформленої заяви, відмовив у її прийнятті територіальним підрозділом чи прийняв рішення про відмову в набутті громадянства України.

Суд також наголошує, що в межах цього спору не надає оцінку тому, чи має позивач право на набуття громадянства України за територіальним походженням, оскільки оцінка наявності або відсутності матеріально-правових підстав є передчасною з огляду на те, що належне адміністративне провадження компетентним органом у встановленому законом порядку не розпочиналося та перевірка відповідних документів по суті не здійснювалася.

За наведених обставин суд доходить висновку, що позивач не довела протиправності дій відповідача та наявності підстав для зобов`язання відповідача прийняти пакет документів поза встановленою законодавством процедурою, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (вул. Ігоря Замоцького, 25-а, м. Кропивницький, 25015, ЄДРПОУ 45200774) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН