Ухвала суду № 140462019, 09.10.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про розгляд заяви

09 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3298/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про роз`яснення судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду 02.10.2026 року надійшла заява позивача про забезпечення доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.10.2026 року у задоволенні заяви позивача про забезпечення доказів відмовлено.

Позивачем подано до суду заяву про роз`яснення судового рішення, у якій просить надати офіційне роз`яснення судового рішення - ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.10.2026 року у справі №340/3298/26, шляхом надання чітких, вмотивованих та конкретних відповідей на наступні запитання:

- Яким чином і на підставі яких норм права узгоджуються два взаємовиключні висновки суду в межах однієї справи, коли суд спочатку визнав необхідність дослідження первинних документів для встановлення порушеного права (вищевказана ухвала від 25.05.2026), а згодом відмовив у їх процесуальному витребуванні, назвавши це "недоцільним" (вищевказана ухвала від 06.10.2026)?

- На підставі якої конкретної статті Кодексу адміністративного судочинства України суддя Науменко В.В. наділив себе повноваженнями надавати правову оцінку доказам (зокрема вищевказаному листу ДМС від 08.09.2026) та визнавати їх такими, що "не мають доказового значення", на стадії розгляду заяви про забезпечення доказів - тобто ще до офіційного відкриття провадження у справі та до початку судового слідства?

- Чи вважає головуючий суддя Науменко В.В., що його процесуальні дії щодо передчасної оцінки доказів (до відкриття провадження у справі) та кардинальної зміни правової позиції щодо необхідності витребування доказів є порушенням приписів Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів»?

Відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Частиною третьої статті 254 КАС України визначено, що суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз`яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Ухвалю, занесеною до протоколу судового засідання від 06.10.2026 року, розгляд заяви про забезпечення доказів продовжено у порядку письмового провадження.

Отже, заява про роз`яснення судового рішення - ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.10.2026 року у справі №340/3298/26 розглядається у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши заяву та інші матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.

Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідповідають з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.

Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.

Крім того, роз`яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб.

Тобто, роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні його нечіткості і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.

Механізм, визначений цією статтею, не може використовуватись, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє мотивації судового рішення. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення в порядку, передбаченому КАС України.

Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а із змісту закону вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз`яснення судового рішення.

В ухвалі Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.10.2026 року у справі №340/3298/26 про відмову у забезпечені доказів суд серед іншого наголосив, що процесуальний механізм забезпечення доказів це не лише спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Ризик такої втрати має ґрунтуватися на об`єктивних фактах.

Тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Отже, неможливість у позивача на дату звернення до суду чи у процесі розгляду справи отримати і долучити до позову той чи інший доказ, є підставою заявити клопотання про витребування цих доказів, навівши відповідні мотиви того, чому не вдалося отримати його самостійно.

Таким чином, витребування доказів та забезпечення доказів не є тотожними поняттями, а застосування судом саме інституту забезпечення доказів можливе лише за наявності чітко визначених законом умов, зокрема - у разі доведеного ризику втрати або знищення таких доказів, а не лише через неможливість учасника справи отримати такі докази самостійно.

Саме вказана оцінка відповідних положень закону й послугувала підставою ухвалення судового рішення (ухвали про відмову у забезпеченні доказів), яке позивач просить роз`яснити.

Кім того, суд зазначає, що у відповідності до імперативних положень статті 254 КАС України, роз`яснено може бути виключно рішення, яке підлягає виконанню, тобто таке рішення, яким суд розв`язав спір по суті, якщо воно впливає на права, обов`язки та інтереси учасників спірних правовідносин, але не те, яке ухвалене з процесуальних питань, що не стосуються суті спору, який виник між сторонами у справі, й лише вказує на ту чи іншу процесуальну дію, вчинену судом у межах наданих йому повноважень.

Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 254 КАС України викладена в ухвалах Верховного Суду від 29 грудня 2022 року у справі №140/4723/22 та від 14 лютого 2023 року у справі №640/17351/19.

За таких обставин, оскільки ухвала Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.10.2026 року у справі №340/3298/26 про відмову у забезпечені доказів не є судовим рішенням, яким суд розв`язав спір по суті і яке підлягає примусовому виконанню, у суду відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.10.2026 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 14, 205, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.10.2026 року відмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО