Рішення № 140461835, 08.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/2566/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЙП ТЕХНОЛОДЖІ» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАЙП ТЕХНОЛОДЖІ» з позовом до Державної податкової служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати Рішення комісії Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43005393) з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 29021/45030983/2 від 08.05.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної 2501 від 29.09.2023;

- зобов?язати зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних Податкову накладну 2501 від 29.09.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЙП ТЕХНОЛОДЖІ» (ЄДРПОУ 45030983).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним була подана до контролюючого органу спірна податкова накладна для її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак контролюючим органом безпідставно зупинено її реєстрацію. Позивач вказує на протиправність оскаржуваного рішення, оскільки останнє є таким, що прийняте за відсутності правових підстав.

Одночасно позивач звернув увагу на те, що після зупинення реєстрації податкової накладної ним було подано до контролюючого органу усі необхідні для реєстрації первинні документи, які не мають жодних дефектів та підтверджують факт здійснення господарської операції, а тому спірне рішення було прийнято протиправно та має бути скасоване.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 позовну заяву залишено без руху у зв`язку із несплатою судового збору у встановленому законом розмірі.

10.02.2025 від позивача на адресу суду надійшла заява про виконання ухвали суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 відкрито провадження у справі, визначено розглядати таку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Окрім того, запропоновано відповідачам протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзиви на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач в поданому до суду відзиві заперечує проти задоволення позову та зазначає, що в цій справі позивачем оскаржується рішення ДПС України прийняте за результатом розгляду скарги ТОВ «ПАЙП ТЕХНОЛОДЖІ», яке не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача й не призведе у разі його скасування до відновлення порушеного права.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАЙП ТЕХНОЛОДЖІ» (код ЄДРПОУ 45030983) зареєстровано 14.11.2022.

Позивач є платником ПДВ, ІПН 450309826539.

ТОВ «ПАЙП ТЕХНОЛОДЖІ» є платником ПДВ та платником податку на загальних підставах.

Основним видом діяльності позивача є: 46.63 Оптова торгівля машинами й устаткованням для добувної промисловості та будівництва.

Іншими видами діяльності ТОВ «ПАЙП ТЕХНОЛОДЖІ» є: Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього, Оптова торгівля іншими проміжними продуктами, Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, Надання в оренду будівельних машин і устатковання, Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення.

ТОВ «ПАЙП ТЕХНОЛОДЖІ» затверджено публічний договір (договір публічної оферти) про поставку товарів/надання послуг (далі Договір), який укладається шляхом надання повної й безумовної згоди (акцепту) Покупця/Замовника на укладення Договору в повному обсязі, без підпису письмового примірника Договору Сторонами (п. 1.1 Договору).

На підставі зазначеного Договору, ТОВ «ПАЙП ТЕХНОЛОДЖІ» виставило ПП «СІНТА-СЕРВІС» рахунок-фактуру № ПТТОВ_2909/017 від 29.09.2023 на загальну суму 62 687,55 грн, в т.ч. ПДВ 10 447,93 грн.

29.09.2023 ПП «СІНТА-СЕРВІС» перерахувало на користь позивача грошові кошти у розмірі 62 687,55 грн, в т.ч. ПДВ 10 447,93 грн, що підтверджується копією банківської виписки з АБ «Південний» від 29.09.2023.

За правилом першої події (зарахування коштів) позивачем було сформовано податкову накладну від 29.09.2023 № 2501 на загальну суму 62 687,55 грн, в т.ч. ПДВ 10 447,93 грн.

Проте, згідно квитанції від 16.10.2023 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію такої податкової накладної було зупинено, оскільки обсяг постачання товару/послуги 3917 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

ТОВ «ПАЙП ТЕХНОЛОДЖІ» було подано до контролюючого органу повідомлення із поясненнями та копіями документів щодо підтвердження господарської операції, відображеної у податковій накладній від 29.09.2023 № 2501, реєстрацію якої зупинено.

Водночас, комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у місті Києві прийнято рішення від 22.04.2024 № 10939027/45030983, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 29.09.2023 № 2501.

Підставою прийняття зазначеного рішення вказано, що таке прийнято із: «надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства».

Крім того, зазначено додаткову інформацію: «первинні документи щодо придбання/постачання товарів/послуг».

Позивач оскаржив таке рішення про відмову в реєстрації податкової накладної до ДПС України, проте, рішенням від 08.05.2024 № 29021/45030983/2 за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних залишено скаргу без задоволення та рішення комісії без змін з підстав «ненадання платником податку копій договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів з додатками до них; ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачi товарiв (робiт, послуг) з урахуванням наявностi певних типових форм та галузевої специфiки, накладних».

Не погоджуючись із прийнятим за результатами розгляду скарги рішенням, яким, на думку позивача, порушено його права та інтереси, останній звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом розгляду у цій справі є рішення Державної податкової служби України про відмову в задоволенні скарги на рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 08.05.2024 № 29021/45030983/2.

Пунктом 4 частини першої КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У пункті 13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 9901/393/19 визначено, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (такі висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/393/19 (пункт 28).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 вказано, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому Велика Палата Верховного Суду не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам касаційної скарги (п. 54).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 та у постанові від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, від 22.04.2021 у справі № 640/2291/20, від 13 квітня 2022 року у справі № 620/3527/20.

Предметом оскарження є рішення Державної податкової служби України від 08.05.2024 № 29021/45030983/2 за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що воно ухвалене за результатами розгляду скарги позивача на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, поданої в порядку адміністративного оскарження.

У свою чергу, саме рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 22.04.2024 № 10939027/45030983, яким безпосередньо було відмовлено в реєстрації податкової накладної від 29.09.2023 № 2501 позивачем не оскаржується, позовних вимог до Головного управління ДПС у м. Києві в цій частині не заявлено.

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07.02.2020 року у справі № 826/11086/18 міститься правовий висновок, за змістом якого рішення ДПС України про відмову в задоволенні скарги на рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних регіонального рівня, не є таким, що прийняте у зв`язку з реалізацією управлінських повноважень, а є актом вирішення спору в досудовому порядку, не створює юридичного наслідку для позивача, а визнання цього рішення протиправним та його скасування не призведе до відновлення порушеного права.

У цій же постанові Верховного Суду міститься й правовий висновок, за змістом якого позовні вимоги про зобов`язання зареєструвати податкову накладну є похідними, а тому можуть бути задоволені лише після визнання неправомірним рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно, суд доходить висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту, який не здатен забезпечити ефективний захист прав позивача, оскільки оскаржуване позивачем рішення не має зв`язку із процедурою реєстрації податкових накладних, а є результатом розгляду скарг позивача на відмову в реєстрації таких накладних, тобто не є такими, що прийняті у зв`язку з реалізацією управлінських повноважень відповідача, а є актом вирішення спору в досудовому порядку, не створює юридичного наслідку для позивача, при цьому визнання таких рішень протиправними та їх скасування не призведе до відновлення порушеного права позивача.

Таким чином, позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови в позові з огляду на те, що в судовому процесі відсутній будь-який сенс у розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача в обраний ним спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 липня 2022 року у справі № 826/6664/17.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені в адміністративному позові позовні вимоги є неналежними та не можуть призвести до ефективного захисту прав позивача.

З огляду на викладене, у позові належить відмовити.

При цьому суд роз`яснює, що позивач не позбавлений права оскаржити рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 22.04.2024 № 10939027/45030983 в установленому порядку до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивачем сплачено судовий збір на суму 3 028 грн 00 коп.

З урахуванням прийнятого судом рішення та приписів статті 139 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат у розмірі сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЙП ТЕХНОЛОДЖІ» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І. І.