Рішення № 140460947, 09.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокуСправа №160/26970/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ЕКО ТЕХНОЛОГІЯ» (49040, м. Дніпро, вул. Космічна, 51, оф.2, код ЄДРПОУ 39456828) до Головного управління ДПС у Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника, 7, код ЄДРПОУ 44096781) про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

01.09.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ЕКО ТЕХНОЛОГІЯ» до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 20.05.2026 року №875 «Про відмову у наданні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним», яким відмовлено у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ЕКО ТЕХНОЛОГІЯ» (код ЄДРПОУ 39456828), за адресою: вул. Житомирська, 144, м. Звягель, Житомирська область;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Житомирській області прийняти рішення про надання ліцензії на право провадження роздрібної торгівлі пальним, за заявою та документами на видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ЕКО ТЕХНОЛОГІЯ» (код ЄДРПОУ 39456828) (вх. ГУ ДПС у Житомирській області від 27.04.2026 року №3165/АП ) за адресою: вул. Житомирська, 144, м. Звягель, Житомирська область;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 20.05.2026 року №876 «Про відмову у наданні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним», яким відмовлено у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ЕКО ТЕХНОЛОГІЯ» (код ЄДРПОУ 39456828), за адресою: вул. Шепетівська, 5, м. Звягель, Житомирська область;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Житомирській області прийняти рішення про надання ліцензії на право провадження роздрібної торгівлі пальним, за заявою та документами на видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ЕКО ТЕХНОЛОГІЯ» (код ЄДРПОУ 39456828) (вх. ГУ ДПС у Житомирській області від 27.04.2026 року №3164/АП ) за адресою: вул. Шепетівська, 5, м. Звягель, Житомирська область;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Житомирській області внести відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, про надання ліцензії на право провадження роздрібної торгівлі пальним Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ЕКО ТЕХНОЛОГІЯ» (код ЄДРПОУ 39456828) за адресами: вул. Житомирська, 144, м. Звягель, Житомирська область; вул. Шепетівська, 5, м. Звягель, Житомирська область.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «ІНТЕР ЕКО ТЕХНОЛОГІЯ» протиправно та необґрунтовано відмовлено у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Вказує, що подані до податкового органу документи для отримання ліцензій є достатніми та такими, що складені з дотриманням усіх вимог законодавства, оскільки за адресами: вул. Житомирська, 144, м. Звягель, Житомирська область та вул. Шепетівська, 5, м. Звягель, Житомирська область, станом на теперішній час наявні діючі ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, більше того, останні були надані підприємству за ідентичним пакетом документів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

21.09.2026 року представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що отримання ліцензії пов`язується не лише із самим фактом подання заяви, а й з підтвердженням заявником права використовувати конкретне місце роздрібної торгівлі пальним та відповідність відомостей і документів вимогам Закону. Частиною п`ятою статті 43 Закону №3817-IX передбачено перелік документів, які подаються для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Зокрема, подаються документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою із зазначенням кадастрового номера, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення відповідного об`єкта в експлуатацію. Також подаються документи, що підтверджують введення в експлуатацію відповідних об`єктів нерухомого майна, а у передбачених законом випадках відповідні технічні документи. Якщо такі документи видані не на суб`єкта господарювання, який звертається за отриманням ліцензії, до заяви мають додаватися документи, що підтверджують право заявника на користування відповідним об`єктом нерухомого майна. Таким чином, законодавець встановив обов`язок заявника підтвердити не лише наявність певного комплексу документів, а й належний правовий зв`язок між заявником та земельною ділянкою, об`єктами нерухомості та технологічним обладнанням, що використовуватимуться у відповідному місці роздрібної торгівлі пальним.

Відповідач вказав, що частиною першою статті 45 Закону №3817-IX прямо визначено підстави для відмови у видачі ліцензії. Зокрема, підставою для відмови є невідповідність заяви встановленій формі або порядку її подання, а також неподання або подання не в повному обсязі документів, передбачених законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2025 №374 затверджено, зокрема, порядок заповнення заяв щодо ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним та відповідні форми документів.

Отже, на думку представника відповідача, орган ліцензування при розгляді заяви зобов`язаний перевірити відповідність поданих заявником відомостей і документів установленим законом вимогам.

22.09.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводів, викладених в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Інтер Еко Технологія» зареєстровано 24.10.2014 року, як суб`єкт господарської діяльності, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

Одним із видів господарської діяльності ТОВ «Інтер Еко Технологія» за КВЕД є: 47.30 роздрібна торгівля пальним.

27.04.2026 року ТОВ «Інтер Еко Технологія» звернулось до Головного управління ДПС у Житомирській області із заявами та документами на видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (вх. № ГУ ДПС від 27.04.2026 № 3165/АП та № 3164/АП).

Рішенням ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 20.05.2026 року №875 "Про відмову у наданні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним", відмовлено у наданні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, у зв`язку з встановленням порушення вимог ч. 1 ст.43 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а саме:

- до заяви додано копії документів, кожна із яких не засвідчено відповідно до вимог Наказу №1000/5;

- згідно відомостей Єдиного державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ЕКО ТЕХНОЛОГІЯ" (код згідно з ЄДРПОУ 39456828) зазначено місцезнаходження: Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Космічна (Соборний район), будинок 51, офіс 2. В п.3 заяви вказано адресу місцезнаходження: вул. Космічна, буд. 51, оф. 2, Соборний р-н, м. Дніпро, Дніпровська, Дніпровський, Дніпропетровська обл., 49000, Україна - яка не відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань;

- відомості не відповідають даним дозволу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 05.02.2020 №0189.20.12 та Паспорту №0078/18;

- дозволи Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 05.02.2020 №0189.20.12 та №0188.20.12 не надано до вимог Закону №2694 та Постанови №1107;

- не надано на об`єкти за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню, документів про введення в експлуатацію, а саме:

сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта нерухомого майна, що підтверджує прийняття закінченого будівництвом об`єкта нерухомого майна в експлуатацію, щодо всіх об`єктів нерухомого майна, розташованих у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідних для здійснення такої діяльності, для об`єктів нерухомого майна, введених в експлуатацію у встановленому законодавством порядку з 1 травня 2011 року,

технічного паспорта та/або інвентаризаційної справи, та/або довідки про технічні характеристики об`єкта нерухомого майна, що підтверджують функціональне призначення об`єкта нерухомого майна, що видані бюро технічної інвентаризації або фізичною особою підприємцем, або юридичною особою, у складі якої працюють один або більше виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, що пройшли професійну атестацію та отримали кваліфікаційний сертифікат на право виконання робіт з технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна відповідно до Закону України "Про архітектурну діяльність", - для об`єктів нерухомого майна, введених в експлуатацію у встановленому законодавством порядку до 30 квітня 2011 року включно, розташованих у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідних для здійснення такої діяльності;

- заявником не подані документи, що підтверджують його право використання об`єктів роздрібної торгівлі пальним за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню;

- не надано документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки (у разі відсутності кадастрового номера земельної ділянки у зазначених документах надається витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку), на якій розташовано об`єкт роздрібної торгівлі пальним, чинних на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію.

Рішенням ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 20.05.2026 року №876 "Про відмову у наданні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним", відмовлено у наданні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, у зв`язку з встановленням порушення вимог ч. 1 ст.43 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а саме:

- до заяви додано копії документів, кожна із яких не засвідчено відповідно до вимог Наказу №1000/5;

- згідно відомостей Єдиного державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ЕКО ТЕХНОЛОГІЯ" (код згідно з ЄДРПОУ 39456828) зазначено місцезнаходження: Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Космічна (Соборний район), будинок 51, офіс 2. В п.3 заяви вказано адресу місцезнаходження: вул. Космічна, буд. 51, оф. 2, Соборний р-н, м. Дніпро, Дніпровська, Дніпровський, Дніпропетровська обл., 49000, Україна - яка не відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань;

- відомості не відповідають даним дозволу Головного управління Держпраці Дніпропетровській області від 05.02.2020 №0189.20.12;

- дозволи Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 05.02.2020 №0189.20.12 та №0188.20.12 не надано до вищезазначених вимог Закону №2694 та Постанови №1107;

- не надано на об`єкти за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню, документів про введення в експлуатацію, а саме: сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта нерухомого майна, що підтверджує прийняття закінченого будівництвом об`єкта нерухомого майна в експлуатацію, щодо всіх об`єктів нерухомого майна, розташованих у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідних для здійснення такої діяльності, для об`єктів нерухомого майна, введених в експлуатацію у встановленому законодавством порядку з 1 травня 2011 року;. технічного паспорта та/або інвентаризаційної справи, та/або довідки про технічні характеристики об`єкта нерухомого майна, що підтверджують функціональне призначення об`єкта нерухомого майна, що видані бюро технічної інвентаризації або фізичною особою підприємцем, або юридичною особою, у складі якої працюють один або більше виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, що пройшли професійну атестацію та отримали кваліфікаційний сертифікат на право виконання робіт з технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна відповідно до Закону України "Про архітектурну діяльність", - для об`єктів нерухомого майна, введених в експлуатацію у встановленому законодавством порядку до 30 квітня 2011 року включно, розташованих у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідних для здійснення такої діяльності;

- відповідно до Договором суборенди (об`єкта нерухомості або земельної ділянки) від 01.03.2025 №3, Актом прийому-передачі від 01.03.2025 не встановлено правові відносини між ТДВ «ЖИТОМИРОБЛПАЛИВО» та ТОВ «ІНТЕР ЕКО ТЕХНОЛОГІЯ», не вказано конкретно об`єкту (об`єктів) передачі; не надано документів, які підтверджують право надання ТДВ «ЖИТОМИРОБЛПАЛИВО» « у строкове платне користування наступного будинку (споруди, площі у будинку або споруди, земельної ділянки)» іншому суб`єкту господарювання;

- товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ЕКО ТЕХНОЛОГІЯ" (код згідно з ЄДРПОУ 39456828) не надано документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки (у разі відсутності кадастрового номера земельної ділянки у зазначених документах надається витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку), на якій розташовано об`єкт роздрібної торгівлі пальним, чинних на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію. Також заявником не подані документи, що підтверджують його право використання об`єктів роздрібної торгівлі пальним за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню.

Не погодившись із оскаржуваними рішеннями позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регламентовані Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» 18 червня 2024 року №3817-IX (далі Закон №3817-ІХ).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №3817-ІХ:

ліцензія - право суб`єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності (п.40);

роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшої реалізації або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з місць роздрібної торгівлі пальним через паливороздавальні колонки, газороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, а також реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів, а також заправлення з бункерувальника у водному просторі морських та річкових суден (п.77);

надання ліцензії - надання суб`єкту господарювання права на провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про надання ліцензії на право провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності та внесення органом ліцензування відомостей про надану ліцензію до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, а в передбачених цим Законом випадках - також шляхом набуття такого права автоматично (п.53).

Одним з видів ліцензії згідно з п.2 ст.41 Закону №3817-ІХ є ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону №3817-ІХ, підставою відмови у видачі ліцензії є, зокрема, неподання або подання не в повному обсязі разом із заявою про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності копій документів, визначених цим Законом (пп.5).

Пунктом 5 ст.43 Закону №3817-ІХ визначений перелік документів, які додатково додаються до заяви про отримання ліцензії на право виробництва, оптової торгівлі, роздрібної торгівлі пальним, на право зберігання пального.

Так, за приписаним п.5 ст.43 Закону №3817-ІХ, до заяви про отримання ліцензії на право виробництва, оптової торгівлі, роздрібної торгівлі пальним, на право зберігання пального додатково додаються копії:

1) документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки (у разі відсутності кадастрового номера земельної ділянки у зазначених документах надається витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку), на якій розташовано об`єкт виробництва пального, оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального (крім зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки), чинних на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію (зазначені документи не подаються у разі розміщення об`єкта нерухомого майна на території порту, за умови подання документів, що підтверджують право користування портовою інфраструктурою).

Для бункерувальника подаються копії документів, що засвідчують право його власника або користувача на розміщення такого бункерувальника в акваторії водойми згідно із законодавством України (договір оренди/суборенди причальної стінки чи стоянки в порту або інші документи, що засвідчують право власника або користувача бункерувальника на розміщення бункерувальника в акваторії водойми);

2) сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта нерухомого майна, що підтверджує прийняття закінченого будівництвом об`єкта нерухомого майна в експлуатацію, щодо всіх об`єктів нерухомого майна, розташованих у місці виробництва пального, оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального, необхідних для здійснення такої діяльності, - для об`єктів нерухомого майна, введених в експлуатацію у встановленому законодавством порядку з 1 травня 2011 року;

технічного паспорта та/або інвентаризаційної справи, та/або довідки про технічні характеристики об`єкта нерухомого майна, що підтверджують функціональне призначення об`єкта нерухомого майна, що видані бюро технічної інвентаризації або фізичною особою - підприємцем, або юридичною особою, у складі якої працюють один або більше виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, що пройшли професійну атестацію та отримали кваліфікаційний сертифікат на право виконання робіт з технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна відповідно до Закону України «Про архітектурну діяльність», - для об`єктів нерухомого майна, введених в експлуатацію у встановленому законодавством порядку до 30 квітня 2011 року включно, розташованих у місці виробництва пального, оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального, необхідних для здійснення такої діяльності.

Підтвердженням введення в експлуатацію об`єктів нерухомого майна, призначених для приймання, зберігання та роздрібної торгівлі пальним, право приватної власності на які виникло у порядку, визначеному законами України «Про приватизацію державного майна» та «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», є реєстрація права власності у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У разі якщо документи, зазначені у пунктах 1 і 2 цієї частини, видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта нерухомого майна;

3) свідоцтва про право власності та/або користування на судно, свідоцтва про придатність судна до плавання або класифікаційного свідоцтва на судно, або акта огляду судна, що видані у встановленому законом порядку, - для бункерувальника;

4) технологічного регламенту, що містить інформацію про всі об`єкти та технологічне обладнання у місці виробництва, необхідні для забезпечення здійснення виробництва та зберігання пального, - для ліцензії на право виробництва пального;

5) технічних умов на виробництво пального визначеної якості, що має відповідати вимогам технічних регламентів та національним стандартам з якості пального, - для ліцензії на право виробництва пального;

6) дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки або декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці;

7) документа, що підтверджує акредитацію випробувальної лабораторії з визначення показників якості пального, виданого уповноваженим органом, або договору з акредитованою відповідно до законодавства лабораторією (у разі відсутності власної акредитованої лабораторії) - для ліцензії на право виробництва пального;

8) документа/документів, що засвідчують право власності або право користування спеціалізованими транспортними засобами для перевезення балонів із скрапленим вуглеводневим газом, з яких здійснюватиметься роздрібна торгівля скрапленим вуглеводневим газом у балонах для побутових потреб населення та інших споживачів, - для ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (скрапленим вуглеводневим газом у балонах для побутових потреб населення та інших споживачів) із спеціалізованих транспортних засобів для перевезення балонів із скрапленим вуглеводневим газом.

Відповідно до пункту 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 750) (далі - Порядок №461 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація).

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об`єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.

Згідно статті 2 Закону України "Про технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна" технічний паспорт - документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна і містить основні відомості про нього (місцезнаходження, склад, технічні характеристики, план та опис об`єкту, наявність самочинного будівництва, перепланування тощо).

Інвентаризаційна справа - сукупність матеріалів технічної інвентаризації, що характеризують об`єкт нерухомого майна (плани, описи, техпаспорт).

Довідки про технічні характеристики об`єкта нерухомого майна - це документ, який підтверджує ключові технічні характеристики об`єкта нерухомого майна. Довідка включає інформацію про площу, об`єм, висоту приміщень, матеріали конструкцій, рік побудови та інші параметри.

Відповідно до ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування і забудова територій», модульна автозаправна станція - автозаправна станція з наземним розташуванням резервуарів для зберігання палива, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки рідким моторним паливом (бензином, дизельним паливом); характеризується розосередженим розташуванням ПРК та резервуара зберігання палива.

За таблицею 10.9 під назвою «Класифікація АЗС за їх категорією» є 4 типи АЗС за їх технологічним рішенням, а саме залежно від розміщення резервуара відносно ПРК, визначення яких наведено в розділі 3 «Терміни і визначення»:

традиційна АЗС - АЗС з підземним розташуванням резервуарів зберігання палива, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки рідким моторним паливом (бензином, дизельним паливом); характеризується розосередженим розташуванням резервуарів і паливно-роздавальних колонок (ПРК) (п. 3.65);

блочна АЗС - АЗС з підземним розташуванням резервуарів зберігання палива, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки рідким моторним паливом (бензином, дизельним паливом); характеризується розміщенням ПРК над резервуаром та виконана як цілісний заводський виріб (п. 3.9);

модульна АЗС - АЗС з наземним розташуванням резервуарів для зберігання палива, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки рідким моторним паливом (бензином, дизельним паливом); характеризується розосередженим розташуванням ПРК та резервуара зберігання палива (п. 3.40);

контейнерна АЗС - установка для відпуску нафтопродуктів, яка складається з резервуара і ПРК, зблокованих в єдиному контейнері (п. 3.34).

Вказаний розділ містить також наступні терміни:

- багатопаливна АЗС АЗС, технологічне обладнання якої призначено для заправлення автотранспорту моторним паливом двох або трьох видів, серед яких дозволяється рідке моторне паливо (бензин / дизельне паливо) (п. 3.6);

- паливозаправний пункт - АЗС, яка розташована на території підприємства і призначена для заправлення автотранспорту, який належить підприємству (п. 3.42);

- пересувна АЗС - комплексна установка технологічного обладнання, змонтованого на автомобільному шасі або причепі, для транспортування та відпуску нафтопродуктів (п. 3.44).

В таблиці 10.9 ДБН Б.2.2-12:2019 зазначено, що заправки з роздільним (модульним) наземним резервуаром ємністю до 80 м куб., включно (наземне розташування) відносяться до типу В (середніх АЗС).

У постанові від 09 серпня 2022 року у справі №580/2513/21 Верховний Суд зазначив, що установлення на бетонний майданчик АЗС, які виконані як цілісний заводський виріб і для їх установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема улаштування фундаменту, не є будівництвом, а тому при розміщені такої АЗС не виникає обов`язку щодо прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва. Такий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі №640/19955/19. Отже, для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним суб`єкт господарювання зобов`язаний подати до ліцензійного органу акт вводу в експлуатацію об`єкта, акт готовності об`єкта до експлуатації або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта щодо виконаного цілісним заводським виробом стаціонарного АЗС, проте такий обов`язок не виникає, якщо АЗС розміщено на бетонному майданчику як цілісний заводський виріб і для його установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема улаштування фундаменту.

У постанові Верховного Суду від 23 серпня 2023 року у справі №640/27953/21 зазначено, що позивач по справі надав достатньо документів для підтвердження ідентифікації паливозаправного пункту, в складі якого є паливороздавальна колонка та резервуар для зберігання пального, як обладнання та ємності, що експлуатуються згідно з технічними паспортами заводу виробника. Зазначений паливозаправний пункт виготовлений у заводських умовах відповідно до вимог технічних умов і технічною документацією погодженою і затвердженою у встановленому законом порядку. Паливозаправний пункт є автозаправною станцією з наземним розташуванням, до складу якого входять резервуар зберігання палива, технологічне обладнання і паливороздавальна колонка, виконана як єдиний виріб, і оскільки встановлення паливозаправного пункту не є будівництвом, у позивача не виникло обов`язку, зокрема щодо прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва.

Суд встановив, що об`єкт позивача фактично відповідає визначенню модульної автозаправної станції, не є стаціонарним об`єктом капітального будівництва та нерухомим майном. Його технічні характеристики підтверджують можливість експлуатації без обов`язкових документів про прийняття їх в експлуатацію, оскільки така АЗС є рухомим майном, яке не підлягає введенню в експлуатацію у відповідності до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". АЗС позивача являє собою змонтований заводський виріб, виготовлений відповідно до технічних умов та технічною документацією, що погоджена і затверджена в установленому порядку, і не відноситься до об`єкту будівництва у розумінні містобудівного законодавства, у зв`язку з чим не потребує дозволу чи погодження від архітектурно-будівельної інспекції. Оскільки конструкції АЗС змонтовані на 2 плитах, без будь-якого заглиблення та без улаштування котловану, розміщення АЗС не може вважатися виконанням будівельних робіт, відповідно, не потребує введення в експлуатацію.

Такі факти підтверджуються документальними доказами, що містять матеріали справи.

Судом вказує, що в залежності від різновидності АЗС суб`єкт господарювання до заяви про отримання ліцензії додатково подає лише ті копії документів, що стосуються як виду ліцензії, яку він просить видати, так і виду та типу самої АЗС, що в об`єктивній дійсності усуває обов`язок заявника подавати весь перелік документів, визначений п.5 ст.43 Закону №3817-ІХ.

Рішенням від 10.12.2015 №88 Науково-технічної ради Міністерства розвитку громад та територій України схвалено методичний посібник "Деякі особливості визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва" (далі - методичні рекомендації), у вступі до якого зазначено, що "Директивою Ради Європейського Союзу 89/106/ЄЕС, прийнятою у 1988 році, країнам, що входять до складу Євросоюзу, було запропоновано новий підхід до питань технічного регулювання будівельної діяльності. З прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1764 "Про затвердження Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд" Україна зробила перший практичний крок на шляху приєднання до європейських принципів технічного регулювання. У першу чергу це стосувалося забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ. Наразі в Україні поряд з національною функціонує європейська гілка нормативної бази, основою якої є запровадження розрахунку будівельних конструкцій за Єврокодами".

У главі 2.6 Методичних рекомендацій зазначено, що "контейнерні АЗС, виготовлені як цілісний заводський виріб відповідно до затверджених у встановленому порядку технічних умов з обов`язковим забезпеченням системами блискавкозахисту, очищення стоків тощо та розміщені на ділянці, забезпеченій інженерною інфраструктурою, що дає можливість підключення та функціонування АЗС без виконання будівельних робіт, не є об`єктом будівництва. Водночас контейнерні АЗС не можуть бути віднесені до тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, оскільки вони є об`єктами підвищеної небезпеки та екологічно небезпечними об`єктами. Контейнерні АЗС - установка для відпуску нафтопродуктів, яка складається з резервуара і паливороздавальної колонки, зблокованих в єдиному контейнері".

Верховний Суд у постанові від 23 серпня 2023 року у справі № 640/27953/21 зазначив, що установлення на бетонний майданчик АЗС, які виконані як цілісний заводський виріб і для їх установлення не передбачено виконання будь-яких будівельних робіт, зокрема, улаштування фундаменту, не є будівництвом, а тому при розміщенні такої АЗС не виникає обов`язку щодо прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва.

Іншими словами, розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, а саме контейнерної або модульної АЗС, не підлягає прийняттю в експлуатацію. Відповідно, на цю контейнерну/модульну АЗС не видаються документи, які підтверджують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта відповідно до ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Дану позицію містить постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у справі № 560/656/25.

Суд окремо акцентує свою увагу і на тому, що податковий орган не навів своїх аргументів в обґрунтування позиції про те, що модульна АЗС є нерухомим майном. Не надав пояснень та не послався на норми чинного законодавства, тобто свої твердження не пояснив. Позиції Верховного Суду, викладеної, в постанові від 09 серпня 2022 року у справі №580/2513/21 та постанові Верховного Суду від 23 серпня 2023 року у справі №640/27953/21 не спростував, що свідчить про необґрунтованість доводів рішення у вказаній частині.

Щодо відсутності документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт для виробництва пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення, суд зазначає таке.

На підтвердження права користування земельними ділянками, на яких розташовані автозаправні станції, позивач до заяв щодо видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним надав: до заяви від 27.04.2026 року № 3164/АП щодо отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: АДРЕСА_1 надано договір суборенди №3 від 01.03.2025 року та акт прийому-передачі від 01.03.2025 року; до заяви від 27.04.2026 №3165/АП щодо отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: вул. Житомирська, 144, м. Звягель, Житомирська область надано договір оренди №15 від 02.09.2022 року та акт прийомупередачі від 02.09.2022 року.

Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з статті 796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Враховуючи наведене, при укладанні договору найму об`єкта (споруди, окремої частини, ін.) презюмується, що наймач має право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться такий об`єкт, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. Передача земельної ділянки у користування за вказаними правилами проводиться незалежно від того, чи існують у договорі умови щодо прав на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти (споруди, ін.), що передаються у найм.

Крім того, норми, які встановлюють наведені правила, не мають характеру диспозитивності, тобто застосовуються й поза волею наймодавця та наймача. Важливим є той факт, що надання наймачу права користування земельною ділянкою є обов`язковим не тільки для сторін за договором оренди об`єкта, що знаходиться на земельній ділянці, а й для власника земельної ділянки у разі, коли такою особою не є наймодавець. Презюмується, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування нею, якщо інше прямо не встановлене договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Наведене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 22.07.2021 у справі № 640/19955/19 та від 10.11.2023 у справі № 440/2474/20.

Таким чином, у спірній ситуації позивач набув право користування визначеними земельними ділянками, а саме: за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1824083400:03:000:0955; за адресою: вул. Житомирська, 144, м. Новоград-Волинський, кадастровий номер 1811000000:00:041:0440.

На підтвердження чого контролюючому органу були надані належні документи, які детально проаналізовані судом вище, а тому твердження відповідача про ненадання позивачем документів, що підтверджують право користування земельними ділянками, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти роздрібної торгівлі пальним, чинні на дату подання заяв та/або на дату введення таких об`єкта в експлуатацію, є безпідставними та спростовані долученими до матеріалів справи доказами.

Щодо доводів спірних рішень про те, що дозволи Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 05.02.2020 №0189.20.12 та №0188.20.12 не надано відповідно до вимог Закону №2694 та Постанови №1107, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що позивачем до заяв про видачу ліцензій надано копії дозволів Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 05.02.2020 №0189.20.12 та №0188.20.12.

В матеріалах справи відсутні докази того, що вказані дозволи є скасованими.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що Товариство зверталось з заявами щодо продовження дії дозволів від 05.02.2020 №0189.20.12 та №0188.20.12 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області та отримано відповіді Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 07.09.2022 в яких зазначено, що строк дії документів дозвільного характеру на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки та на виконання робіт підвищеної небезпеки, який закінчився в період дії воєнного стану, автоматично продовжується на період дії воєнного стану і протягом одного місяця після його припинення чи скасування.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» Урядом прийнято ряд постанов, які регламентують порядок отримання документів дозвільного характеру на період дії воєнного стану, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 №314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» (далі Постанова №314) та від 24.03.2022 №357 «Деякі питання виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткувань підвищеної небезпеки на період дії воєнного стану» (далі Постанова №357).

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Постанови №357, строк дії документів дозвільного характеру на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки та на виконання робіт підвищеної небезпеки, який закінчився в період дії воєнного стану, автоматично продовжується на період дії воєнного стану і протягом одного місяця після його припинення чи скасування.

У разі набуття право на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки та/або виконання робіт підвищеної небезпеки на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці з урахуванням підпунктів 1 і 2 п.1 Постанови №357, не пізніше одного місяця після припинення чи скасування воєнного стану повинні отримати відповідні дозвільні документи в порядку, строки та на умовах, що передбачені законодавством.

Крім цього, зазначено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №165 «Деякі питання реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб» зупинені строки надання адміністративних послуг суб`єктами їх надання та строки видачі дозвільними органами документів дозвільного характеру на час воєнного стану в Україні та будуть поновлені у місячний строк після припинення чи скасування воєнного стану на відповідній території України.

А тому, враховуючи викладене, висновок контролюючого органу про ненадання дозволів Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 05.02.2020 №0189.20.12 та №0188.20.12 відповідно до вимог Закону №2694 та Постанови №1107 є необґрунтованим та безпідставним, з огляду на викладене.

Також суд не бере до уваги зауваження контролюючого органу про те, що зазначені у заявах відомості не відповідають даним дозволів Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, а також зауваження контролюючого органу про те, що адреса місцезнаходження яка зазначена в заявах, не відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, оскілки зміст цих порушень є суто формальним та спростовується наявними матеріалами справи та документами, що подавались Товариством разом із заяви для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що будь-які обмеження прав не повинні обмежувати доступ, наданий особі, таким чином або в такому обсязі, щоб була порушена сама суть права.

Так, Європейський суд зазначив, що, застосовуючи процесуальні норми, державні органи повинні уникати надмірного формалізму, який би зашкодив справедливості розгляду.

Щодо доводів контролюючого органу про дату початку використання РРО в місцях торгівлі, суд зазначає про таке.

Як встановлено судом, у заяві від 27.04.2026 року №3165/АП вказано перелік фіскальних номерів реєстраторів розрахункових операцій, а саме: №3001079547 та дату початку використання в місці торгівлі, а саме: 22.08.2023 року. Відповідно до реєстраційного посвідчення №212150 дата реєстрації РРО 22.08.2023 року.

У заяві від 27.04.2026 року №3164/АП вказано перелік фіскальних номерів реєстраторів розрахункових операцій, а саме: №3001078698 та дату початку використання в місці торгівлі, а саме: 18.08.2023 року. Аналогічно, відповідно до реєстраційного посвідчення №212154 дата реєстрації РРО 18.08.2023 року.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення заяв щодо ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2025 р. № 374 (далі Порядок №374), у разі подання заяви про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним у такій заяві зазначаються, зокрема, у пункті 8 Перелік фіскальних номерів реєстраторів розрахункових операцій, книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок, що розміщені в місці роздрібної торгівлі зазначається перелік фіскальних номерів реєстраторів розрахункових операцій, книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок, що розміщені в місці роздрібної торгівлі, для ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним (заповнюються всі графи, крім графи 3).

Відповідно, у пункті 8 заяви щодо ліцензії на роздрібну торгівлю в графі «Дата початку використання в місці торгівлі» при первинному отриманні ліцензії зазначається дата реєстрації РРО/ПРРО, а графа «Дата закінчення використання» не заповнюється.

Отже, на думку суду, Товариством вірно вказано у пунктах 8 заяв щодо видачі ліцензії на роздрібну торгівлю, саме дата реєстрації РРО, які розміщені в місцях роздрібної торгівлі, з урахування норм положення Порядку №374.

Крім того, суд вважає безпідставними твердження контролюючого органу про відсутність засвідчення додатків до заяв у відповідності до вимог Наказу №1000/5, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 43 Закону №3817 для отримання ліцензії суб`єкт господарювання подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у паперовій або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 42.4. статті 42 Податкового кодексу України, платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Для осіб, які є фінансовими агентами, листування з контролюючим органом в електронній формі є обов`язковим у випадках, визначених цим Кодексом. Пунктом 42.6 статті 42 Податкового кодексу України визначено, що електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом здійснюється відповідно до цього Кодексу, законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" без укладення відповідного договору.

Керівник платника податків визначає, змінює перелік уповноважених осіб платника податків, які наділяються правом підписання, подання, отримання ними документів та інформації через електронний кабінет від імені платника податків, та визначає їхні повноваження.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» 22 травня 2003 року № 851-IV (далі Закон № 851-IV), дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Статтею 7 Закону № 851-IV встановлено, що електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 8 Закону № 851-IV, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Відтак, стаття 43 Закону № 3817-IX прямо передбачає можливість подання заяви на отримання ліцензії в електронній формі.

Наказ Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5 затверджує Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що твердження контролюючого орагну про не засвідчення доданих до електронної заяви копій документів відповідно до вимог Наказу Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5 є необґрунтованими, оскільки зазначений Наказ регламентує порядок організації діловодства та засвідчення копій документів, насамперед у паперовій формі, в той час, як Закон України № 3817-IX прямо розмежовує паперову та електронну форми подання заяви, при цьому вимога щодо засвідчення копій підписом заявника та печаткою прямо встановлена лише щодо копій документів, поданих у паперовій формі.

Таким чином, суд доходить висновку, що спірні рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності" є протиправними та підлягають скасуванню.

Судом встановлено, що при зверненні до відповідача із заявами про видачу ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним позивачем дотримано усіх норм законодавства, що регулюють вказану сферу суспільних публічно-правових відносин, тому суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання ліцензії.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 22 вересня 2020 року по справі № 910/3009/18 вказала, що ефективний спосіб захисту прав повинен: 1) забезпечити поновлення порушеного права 2) в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування 3) такий захист повинен бути повним (тобто не частковим) 4) забезпечувати мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії 5) забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Як наслідок, одне право має захищатися одним позовом. Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті і захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду потрібно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення це означає, що обраний спосіб захисту (який часто зумовлений обмеженнями, що діють у певній юрисдикції) є неефективним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що задоволення адміністративного позову у обраний позивачам спосіб не містить ознак втручанням у дискреційні повноваження відповідача, позаяк належним способом захисту порушеного права у цій справі має бути зобов`язання Головного управління ДПС у Житомирській області прийняти рішення про надання ліцензії на право провадження роздрібної торгівлі пальним, за заявою та документами на видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ЕКО ТЕХНОЛОГІЯ» (код ЄДРПОУ 39456828) (вх. ГУ ДПС у Житомирській області від 27.04.2026 року №3164/АП ) за адресою: вул. Шепетівська, 5, м. Звягель, Житомирська область та зобов`язання Головного управління ДПС у Житомирській області внести відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, про надання ліцензії на право провадження роздрібної торгівлі пальним Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ЕКО ТЕХНОЛОГІЯ» (код ЄДРПОУ 39456828) за адресами: вул. Житомирська, 144, м. Звягель, Житомирська область; вул. Шепетівська, 5, м. Звягель, Житомирська область та як наслідок, зобов`язання Головного управління ДПС у Житомирській області внести відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, про надання ліцензії на право провадження роздрібної торгівлі пальним Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ЕКО ТЕХНОЛОГІЯ» (код ЄДРПОУ 39456828) за адресами: вул. Житомирська, 144, м. Звягель, Житомирська область; вул. Шепетівська, 5, м. Звягель, Житомирська область.

Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.04.2025 у справі № 380/16902/24.

За вказаних обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення податкового законодавства відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень дотримані не були, оскільки рішення відповідачем прийнято передчасно, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду не те, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, в розмірі 5324,80 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст.139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ЕКО ТЕХНОЛОГІЯ» (49040, м. Дніпро, вул. Космічна, 51, оф.2, код ЄДРПОУ 39456828) до Головного управління ДПС у Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника, 7, код ЄДРПОУ 44096781) про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 20.05.2026 року №875 «Про відмову у наданні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним», яким відмовлено у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ЕКО ТЕХНОЛОГІЯ» (код ЄДРПОУ 39456828), за адресою: вул. Житомирська, 144, м. Звягель, Житомирська область.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Житомирській області прийняти рішення про надання ліцензії на право провадження роздрібної торгівлі пальним, за заявою та документами на видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ЕКО ТЕХНОЛОГІЯ» (код ЄДРПОУ 39456828) (вх. ГУ ДПС у Житомирській області від 27.04.2026 року №3165/АП ) за адресою: вул. Житомирська, 144, м. Звягель, Житомирська область.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 20.05.2026 року №876 «Про відмову у наданні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним», яким відмовлено у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ЕКО ТЕХНОЛОГІЯ» (код ЄДРПОУ 39456828), за адресою: вул. Шепетівська, 5, м. Звягель, Житомирська область.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Житомирській області прийняти рішення про надання ліцензії на право провадження роздрібної торгівлі пальним, за заявою та документами на видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ЕКО ТЕХНОЛОГІЯ» (код ЄДРПОУ 39456828) (вх. ГУ ДПС у Житомирській області від 27.04.2026 року №3164/АП ) за адресою: вул. Шепетівська, 5, м. Звягель, Житомирська область.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Житомирській області внести відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, про надання ліцензії на право провадження роздрібної торгівлі пальним Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ЕКО ТЕХНОЛОГІЯ» (код ЄДРПОУ 39456828) за адресами: вул. Житомирська, 144, м. Звягель, Житомирська область; вул. Шепетівська, 5, м. Звягель, Житомирська область.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ЕКО ТЕХНОЛОГІЯ» (49040, м. Дніпро, вул. Космічна, 51, оф.2, код ЄДРПОУ 39456828) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 5324,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський