Ухвала суду № 140460695, 05.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 жовтня 2026 року Справа № 160/30437/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24.09.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлені листом від 02.09.2026 року №101936-71640/1-01/8-0400/26, щодо:

* обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та виплати її з 01.03.2026 року у заниженому розмірі 25 950,00 грн., із застосуванням положень пункту 14 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік №4695-ІІХ, Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821, від 17.09.2025 року №1152, від 05.02.2026 року № 127, від 14.02.2025 року №157, та від 19.08.2026 року №1046;

* відмови виплати ОСОБА_1 з 01.03.2026 року нарахованої індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року № 236 у розмірі - 2 595,00 грн., без обмеження у межах максимального розміру пенсії;

* фактичного утримання та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі нарахованої з 01.03.2026 року надбавки як учаснику бойових дій у розмірі - 648,75 грн., без обмеження у межах максимального розміру пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснювати з 01.03.2026 року щомісячну фактичну виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до офіційно нарахованого відповідачем підсумку у протоколі (розрахунку) пенсії за пенсійною справою №0403017185 станом на 01.03.2026 року, у підсумковому розмірі, який включає повністю нараховану індексацію відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 у розмірі 2 595,00 грн., а також надбавку як учаснику бойових дій у нарахованому розмірі 648,75 грн., без обмеження пенсії максимальним розміром та без застосування обмежень, передбачених пунктом 14 розділу Прикінцеві положення Закону України від 03.12.2025 № 4695-ІІХ Про Державний бюджет України на 2026 рік, Постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 року №1046 і будь-яких затверджених на їх виконання постанов та порядків Кабінету Міністрів України, які протиправно розширюють повноваження органів Пенсійного фонду України, дозволяючи їм самостійно визначати черговість, частковість, етапність чи пропорційність виконання судових рішень, що набрали законної сили.

В обґрунтування позову зазначено, що пенсію позивача протиправно обмежено максимальним розміром на підставі пункту 14 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік №4695-ІІХ, а також, протиправно застосовано до перерахованої на виконання рішення суду у справі №160/36489/25 положення Постанов Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 та від 19.08.2026 року №1046.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, зважаючи на наступне.

Частиною 1 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Згідно з ч. 1 ст. 172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Суд зауважує, що зазначені правові норми стосовно можливості заявлення позивачем пов`язаних між собою вимог в одному позові направлені на гарантування процесуальної економії в межах судового розгляду, а також на забезпечення єдності судової практики, з огляду на те, що спірні правовідносини, задля вирішення яких позивач звертається до суду, пов`язані між собою єдиними підставами їх виникнення або поданими доказами, внаслідок чого окремий розгляд цих вимог в межах різних проваджень є недоцільним та не сприяє унифікованості національної судової практики.

При цьому, обов`язковою умовою такого об`єднання є спільність підстав виникнення спірних правовідносин або спільність поданих доказів.

Водночас, аналіз заявлених позивачем вимог свідчить про їх непов`язаність між собою через їх виникнення на підставі різних обставин та на підставі різних доказів.

Суд зазначає, що у позовній заяві позивачем об`єднано вимоги, які можна розділити на такі окремі частини:

- щодо обмеження пенсії максимальним розміром на підставі пункту 14 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік №4695-ІІХ;

- щодо застосування до пенсії позивача, перерахованої на виконання рішення суду у справі №160/36489/25, положень Постанов Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 та від 19.08.2026 року №1046.

При цьому, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.09.2026 у справі №580/490/26 відступив від висновку, сформульованого у постанові від 30.04.2026 у справі № 340/7985/25, відповідно до якого спір щодо правомірності застосування суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, що виник під час виконання судового рішення, може бути предметом розгляду в порядку окремого адміністративного позову.

Водночас у цій же постанові Верховний Суд визнав правильним висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.04.2026 у справі № 620/13341/25, згідно з яким у разі, якщо спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання такого рішення, цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства. Відповідні питання підлягають вирішенню в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень, установлених Кодексом адміністративного судочинства України.

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що сам факт прийняття відповідачем у процесі виконання судового рішення певного управлінського рішення або застосування ним нормативного регулювання не змінює процесуальної природи правовідносин, якщо такі дії вчинені саме з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням. Визначальним у такому випадку є не форма відповідного акта чи дії суб`єкта владних повноважень, а їх функціональний зв`язок із виконанням судового рішення.

Такий підхід узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 02 липня 2026 року у справі № 990/282/24, якою підтверджено самостійне процесуальне значення інституту судового контролю та його спрямованість на забезпечення виконання вже ухваленого судового рішення.

За висновком Верховного Суду, встановлений КАС України механізм судового контролю має стадійний характер та передбачає послідовну перевірку виконання судового рішення і застосування відповідних процесуальних заходів у разі його невиконання або неналежного виконання. Така законодавча конструкція свідчить про те, що питання, які виникають безпосередньо у зв`язку з виконанням судового рішення, мають вирішуватися у межах спеціальної процедури судового контролю, а не шляхом повторного розгляду вже вирішеного спору в позовному провадженні.

Отже, якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з тим, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок, належним способом судового захисту є використання передбачених статтями 382, 382-1 - 382-3, 383 КАС України процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення виконання цього рішення.

Зазначений викладено в постанові Верховного Суду від 30.09.2026 у справі №120/7326/26.

При цьому, суд зазначає, що норми Постанови Кабінету Міністрів України № 1046 від 19.08.2026 фактичною дублюють положення Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, яка скасована рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі №320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року, визнано протиправною та нечинною.

Таким чином, питання щодо застосування до пенсії позивача, перерахованої на виконання рішення суду у справі №160/36489/25, положень Постанов Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 та від 19.08.2026 року №1046, перебувають у безпосередньому зв`язку з предметом спору у зазначеній справі та стосуються належності виконання покладеного на відповідача судовим рішенням обов`язку та підлягають захисту у порядку, передбаченому статтями 382, 382-1 - 382-3, 383 КАС України.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що правовідносини між позивачем та відповідачем не пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, оскільки склались за різних обставин, за різного правового регулювання та на підставі різних дій суб`єкта владних повноважень.

При цьому, включення цих вимог в один пункт прохальної частини позовної заяви не нівелює той факт, що правове регулювання правовідносин, об`єднаних позивачем в один пункт, є різним та вказані правовідносини виникли за різних обставин.

Вказане свідчить про те, що в основу спірних правовідносин покладено різні підстави їх виникнення та різні докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.

Відповідно, різним є і правове регулювання спірних правовідносин.

Суд зауважує, що лише виникнення спірних правовідносин між тими самими суб`єктами не є достатньою підставою для об`єднання не пов`язаних між собою вимог в одне провадження.

Фактично, звернувшись до суду з таким позовом, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини з відповідачем, незважаючи на те, що підстави їх виникнення є різними та не пов`язаними між собою, а також не враховуючи, що таке об`єднання непов`язаних між собою вимог ускладнить розгляд справи.

Таким чином, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем позовні вимоги мають різні підстави їх виникнення, які не пов`язані між собою, та обґрунтовуються різними доказами, що, у свою чергу, не відповідає правилам об`єднання позовних вимог, які викладені у статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з п. 6 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

У даному випадку підстави для застосування положень статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки частина вимог підлягає розгляду в порядку позовного провадження, а решта - шляхом подачі заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

З огляду на те, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне позовну заяву повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.

Керуючись п. 6 ч. 4 ст. 169, 171, 172, 243, 248 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом з позовом та додатками доданими до нього.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв