Рішення № 140460610, 09.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокуСправа №160/3844/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22.05.2025 року №1002939-2410-0462-UA12020010000033698; №1002938-2410-0462- НОМЕР_1 ; №1002937-2410-0462- НОМЕР_1 ; №1002935-2410-0462- НОМЕР_1 ; №1002932-2410-0462- НОМЕР_1 ; №1002930-2410-0462- НОМЕР_1 ; №1002929-2410-0462- НОМЕР_1 ; №1002927-2410-0462- НОМЕР_1 ; №1002918-2410-0462- НОМЕР_1 ; №1002916-2410-0462- НОМЕР_1 ; №1002915-2410-0462- НОМЕР_1 ; №1002914-2410-0462- НОМЕР_1 ; №1002909-2410-0462-UA12020010000033698; №1002907-2410-0462-UA12020010000033698; №1002906-2410-0462-UA12020010000033698; №1002905-2410-0462-UA12020010000033698;

визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0029871-1305-0436 від 16.09.2025 року про опис майна у податкову заставу;

визнати право не сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельного на житлове і нерухоме приміщення, яке є у власності суб`єкта платника податку нерухомого майна ОСОБА_1 , за сумарною спільною площею 179,8 м2 (сто сімдесят дев`ять і вісім метрів квадратних), тобто менш за встановленою пільгою у п/п «в» пункту 266.4.1 статті 266.4 ПКУ;

зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вчинити дії щодо виключення з відповідних державних реєстрів (Державного реєстру обтяжень рухомого майна Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) записів про обтяження майна Позивача податковою заставою, внесених на підставі скасованого Рішення від 16.09.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 22.05.2025 року за податкові періоди 2020, 2021, 2022 та 2024 років прийняті з порушенням процедури нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а в частині періодів 2020-2022 років - поза межами строку давності, встановленого пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України. Позивач стверджує, що податок нарахований на квартиру, яку він відчужив за договором дарування від 06.02.2013 року і власником якої не є, а також на паркувальне місце площею 15,1 кв. м, яке, на його думку, не є об`єктом нежитлової нерухомості та не може бути об`єктом оподаткування. Позивач вказує, що фактично у його власності перебувають житлове та нежитлове приміщення сумарною площею 179,8 кв. м, тобто менше за пільгову площу, визначену підпунктом «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим податок нараховуватися не повинен. Позивач також зазначає, що сума податкового боргу, наведена у Рішенні від 16.09.2025 року, не відповідає сумам, визначеним податковими повідомленнями-рішеннями, що опис майна здійснено без законних підстав, визначених статтею 89 Податкового кодексу України, а оскільки нарахування є спірними, грошові зобов`язання є неузгодженими і право податкової застави виникнути не могло. Крім того, позивач посилається на порушення статей 19, 47 та 55 Конституції України, на свій майновий стан та стан здоров`я, на непропорційність втручання у його права, на практику Європейського суду з прав людини, а також на наявність іншого судового провадження щодо аналогічних нарахувань за інший податковий період. На підтвердження наведених обставин позивач долучив до позовної заяви копії оскаржуваних рішень, податкової вимоги та детального розрахунку суми податкового боргу, правовстановлюючі та технічні документи на об`єкти нерухомості, договір дарування, докази отримання поштових відправлень, довідки про доходи та інші документи.

Ухвалою суду від 23.02.2026 року позовну заяву залишено без руху для надання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважності підстав його пропуску та надання відповідних доказів.

Ухвалою суду від 23.03.2026 року позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування шістнадцяти податкових повідомлень-рішень від 22.05.2025 року повернуто позивачу на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з тим, що наведені позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду визнані неповажними. На розгляді суду залишилися позовні вимоги про визнання протиправним та скасування Рішення від 16.09.2025 року №0029871-1305-0436 про опис майна у податкову заставу, про визнання права не сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельного, за сумарною спільною площею 179,8 кв. м та про зобов`язання вчинити дії щодо виключення з державних реєстрів записів про обтяження майна податковою заставою.

Ухвалою суду від 23.03.2026 року позивача звільнено від сплати судового збору, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/3844/26, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 23.03.2026 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії Рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0029871-1305-0436 від 16.09.2025 року про опис майна у податкову заставу.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.07.2026 року апеляційну скаргу позивача на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2025 року залишено без задоволення, а зазначену ухвалу - без змін.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.07.2026 року апеляційну скаргу позивача на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову залишено без задоволення, а зазначену ухвалу - без змін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову в частині вимог, що залишилися на розгляді суду. Відповідач зазначив, що станом на 02.04.2026 року позивач має непогашений податковий борг у сумі 71 402,48 грн, який утворився на підставі податкових повідомлень-рішень від 22.05.2025 року; в адміністративному порядку ці рішення не оскаржувалися, позовні вимоги про їх скасування повернуто позивачу ухвалою суду від 23.03.2026 року, а самі рішення не скасовані, тому визначені ними грошові зобов`язання є узгодженими. На думку відповідача, право податкової застави виникає внаслідок несплати узгодженого грошового зобов`язання і є автоматичним наслідком наявності податкового боргу, а єдиною підставою для визнання рішення про опис майна у податкову заставу протиправним є відсутність такого боргу. Вимоги про визнання права не сплачувати податок та про виключення записів з державних реєстрів відповідач вважає похідними, а визнання права не сплачувати податок - неналежним способом захисту.

Розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина перша статті 257, частина п`ята статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 22.05.2025 року прийнято шістнадцять податкових повідомлень-рішень, якими позивачу визначено грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податкові періоди 2020, 2021, 2022 та 2024 років. Зазначені податкові повідомлення-рішення отримані позивачем 22.06.2025 року, що ним не заперечується.

Процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 22.05.2025 року позивачем не ініціювалася, що визнається обома сторонами.

У зв`язку з несплатою визначених грошових зобов`язань Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано податкову вимогу за формою «Ф» від 16 вересня 2025 року №0029871-1305-0436, якою позивача повідомлено про наявність у нього станом на 12 вересня 2025 року податкового боргу у сумі 71 402,48 грн та попереджено, що починаючи з 24 серпня 2025 року на майно платника податків розповсюджується право податкової застави. Згідно з детальним розрахунком суми податкового боргу до податкової вимоги борг складається з грошових зобов`язань за кодом класифікації доходів бюджету 18010200 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості) у сумі 58 612,84 грн та за кодом класифікації доходів бюджету 18010300 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості) у сумі 12 789,64 грн; штрафні (фінансові) санкції та пеня до складу боргу не включені.

16.09.2025 року уповноваженою особою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області прийнято Рішення №0029871-1305-0436 про опис майна у податкову заставу, яким відповідно до статті 89 розділу II Податкового кодексу України визначено здійснити опис майна, що перебуває у власності позивача.

Податкову вимогу та Рішення про опис майна у податкову заставу надіслано позивачу рекомендованим поштовим відправленням та отримано ним 19.01.2026 року. Позовну заяву подано до суду 18.02.2026 року.

Станом на час подання відзиву податковий борг позивача у сумі 71 402,48 грн не погашений, а податкові повідомлення-рішення від 22.05.2025 року не скасовані.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Саме з цієї підстави ухвалою суду від 23.03.2026 року позовну заяву в частині вимог про визнання протиправними та скасування шістнадцяти податкових повідомлень-рішень від 22.05.2025 року повернуто позивачу. Зазначена ухвала була предметом апеляційного перегляду та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.07.2026 року залишена без змін.

Отже, вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2025 року до розгляду судом не прийняті, провадження за ними не відкривалося, а тому правомірність цих рішень не входить до предмета розгляду у цій справі. З урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує спір у межах тих позовних вимог, провадження за якими відкрито, а саме вимог про визнання протиправним та скасування Рішення від 16.09.2025 року №0029871-1305-0436 про опис майна у податкову заставу, про визнання права не сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельного, за сумарною спільною площею 179,8 кв. м та про зобов`язання вчинити дії щодо виключення з державних реєстрів записів про обтяження майна податковою заставою.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 54.5 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Згідно з абзацом першим пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Абзацом четвертим цього пункту встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Зі змісту наведених норм вбачається, що право податкової застави виникає в силу закону з дня виникнення податкового боргу, а рішення про опис майна у податкову заставу є актом, яким контролюючий орган реалізує вже існуюче право. Єдиною матеріально-правовою передумовою прийняття такого рішення є наявність у платника податків податкового боргу, тобто узгодженого та не сплаченого у встановлений строк грошового зобов`язання.

У цій справі грошові зобов`язання позивача визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 22.05.2025 року, отриманими ним 22.06.2025 року. Процедура адміністративного оскарження цих рішень не ініціювалася, а тому передбачених пунктом 56.15 статті 56 Податкового кодексу України наслідків у вигляді неузгодженості сум грошових зобов`язань не настало. До суду з вимогами про визнання протиправними та скасування цих рішень позивач звернувся 18.02.2026 року, тобто вже після прийняття оскаржуваного Рішення від 16.09.2025 року, проте відповідні вимоги до розгляду судом прийняті не були і повернуті позивачу, у зв`язку з чим абзац четвертий пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України у спірних відносинах також не застосовується.

Таким чином, станом на 16.09.2025 року визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 22.05.2025 року грошові зобов`язання були узгодженими, а їх несплата утворила податковий борг у сумі 71 402,48 грн, наявність якого зафіксована податковою вимогою від 16.09.2025 року №0029871-1305-0436 та детальним розрахунком до неї. Саме цей борг і став підставою прийняття оскаржуваного Рішення про опис майна у податкову заставу.

Доводи, якими позивач обґрунтовує протиправність Рішення від 16.09.2025 року, зводяться до тверджень про незаконність податкових повідомлень-рішень від 22.05.2025 року. Позивач і сам у позовній заяві вказує, що Рішення від 16.09.2025 року є похідним від цих податкових повідомлень-рішень та що його скасування має відбутися через скасування останніх. Отже, вимога про визнання протиправним та скасування Рішення про опис майна у податкову заставу є похідною від повернутих позовних вимог: її задоволення було б можливим лише за умови встановлення протиправності податкових повідомлень-рішень від 22.05.2025 року, що виходить за межі предмета розгляду у цій справі. За відсутності судового рішення про скасування цих податкових повідомлень-рішень податковий борг позивача є підтвердженим, а підстави для висновку про протиправність Рішення від 16.09.2025 року відсутні.

Похідний характер має і вимога про зобов`язання вчинити дії щодо виключення з державних реєстрів записів про обтяження майна податковою заставою. Відповідно до підпункту 93.1.4 пункту 93.1 статті 93 Податкового кодексу України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання. Згідно з пунктом 93.2 статті 93 цього Кодексу підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті. Сформульована позивачем вимога прямо пов`язує виключення записів з реєстрів зі скасованим Рішенням від 16.09.2025 року, тобто передбачає попереднє скасування цього Рішення. Оскільки Рішення від 16.09.2025 року не скасовується, жодної з подій, визначених пунктом 93.1 статті 93 Податкового кодексу України, не настало, а тому підстави для зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії відсутні.

Похідною є і вимога про визнання права не сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельного, за сумарною спільною площею 179,8 кв. м. За своїм змістом вона спрямована на звільнення позивача від грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 22.05.2025 року, тобто на досягнення того самого правового результату, задля якого були заявлені повернуті позовні вимоги. Обов`язок зі сплати податку в цьому спорі виник не абстрактно, а внаслідок прийняття конкретних індивідуальних актів, і доки такі акти є чинними, визнання відповідного права не змінює обсягу визначених ними зобов`язань.

Крім того, частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено способи судового захисту, а саме: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Заявлена позивачем вимога про визнання права не сплачувати податок до наведених способів захисту не належить та не є ефективною, оскільки її задоволення само по собі не припиняє дії податкових повідомлень-рішень і не усуває податкового боргу.

Відтак усі три позовні вимоги, що залишилися на розгляді суду, є похідними від позовних вимог, повернутих ухвалою суду від 23.03.2026 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.07.2026 року. За відсутності вирішеної на користь позивача головної вимоги похідні вимоги задоволенню не підлягають.

Посилання позивача на висновки Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду та Конституційного Суду України, наведені у позовній заяві, сформульовані щодо обставин, які не входять до предмета розгляду у цій справі, а тому не можуть бути підставою для задоволення заявлених вимог.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність Рішення від 16.09.2025 року №0029871-1305-0436 про опис майна у податкову заставу, а позовні вимоги, що залишилися на розгляді суду, є похідними від позовних вимог, повернутих ухвалою суду від 23.03.2026 року, законність якої перевірено судом апеляційної інстанції, і за відсутності головної вимоги задоволенню не підлягають. З огляду на наведене у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування Рішення №0029871-1305-0436 від 16.09.2025 року про опис майна у податкову заставу, про визнання права не сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельного, та про зобов`язання вчинити дії щодо виключення з державних реєстрів записів про обтяження майна податковою заставою - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова