Рішення № 140460594, 09.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокуСправа №160/12004/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 27.03.2026 № 047350009501 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області прийняти рішення, яким призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня його звернення з заявою про призначення пенсії - з 19 березня 2026 р., зарахувавши до його стажу за вислугою років період роботи на посаді старшого оглядача-ремонтника вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу в Вагонному депо ст. Н-Дніпровск-Узел з 13.01.2009 р. по 30.09.2013 р., всього 04 роки 08 місяців 17 днів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.03.2026 позивач у віці 55 років звернувся із заявою про призначення пенсії за вислугу років, проте оскаржуваним рішенням йому відмовлено з тих підстав, що станом на 11.10.2017 він не має 12 років 6 місяців стажу на відповідній роботі. Позивач вказує, що відповідач безпідставно не врахував період його роботи з 13.01.2009 по 30.09.2013, пославшись на те, що посада старшого оглядача-ремонтника вагонів магістральних залізниць не передбачена Списком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583. На переконання позивача, таке незарахування є протиправним, оскільки Списком передбачено професію оглядача-ремонтника вагонів магістральних залізниць, а доповнення «старший» є похідним словом до професії, що підтверджено уточнюючими довідками роботодавця. З урахуванням спірного періоду пільговий стаж позивача перевищує 12 років 6 місяців, роботу, яка дає право на цей вид пенсії, він залишив 17.12.2019, а тому, на його думку, виконано всі умови для призначення пенсії за вислугу років.

На підтвердження наведених обставин позивач долучив до позовної заяви копії трудової книжки, оскаржуваного рішення та довідок роботодавця про підтвердження наявного трудового стажу.

Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався (частина шоста статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України). При цьому неподання відзиву саме по собі не є підставою для задоволення позову і не звільняє суд від обов`язку перевірити відповідність позиції позивача чинному законодавству та оцінити наявні у справі докази.

Розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина перша статті 257, частина п`ята статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

19.03.2026 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, яким прийнято рішення № 047350009501 про відмову в призначенні пенсії за вислугою років. У тексті рішення датою його прийняття зазначено «27.10.2026», проте за відміткою про накладення кваліфікованого електронного підпису та реєстраційним індексом 5597/20-16 рішення прийнято та підписано 27.03.2026, у зв`язку з чим суд виходить саме із цієї дати як дати прийняття оскаржуваного рішення.

Оскаржуване рішення обґрунтоване тим, що вік заявника становить 55 років 0 місяців 01 день, страховий стаж згідно з наданими документами - 34 роки 07 місяців 04 дні, а пільговий стаж за вислугою років станом на 11.10.2017 - 11 років 02 місяці 10 днів. Відповідач зазначив, що відповідно до довідки від 04.03.2026 № 01-03/15 до стажу за вислугою років не враховано період з 13.01.2009 по 30.09.2013, оскільки робота на посаді старшого оглядача-ремонтника вагонів магістральних залізниць не передбачена Списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 583.

Отже, єдиною підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії за вислугу років стало незарахування до стажу за вислугою років періоду його роботи з 13.01.2009 по 30.09.2013; тривалість страхового стажу позивача та факт досягнення ним 55 років відповідач не заперечував.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 04.03.2026 № 01-03/15, виданої виробничим підрозділом «Вагонне депо Кам`янське» акціонерного товариства «Українська залізниця», позивач працював повний робочий день у Вагонному депо Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці та виконував на пункті технічного обслуговування вагонів станції 2 класу Павлоград роботу з технічного обслуговування та ремонту вагонів: з 04.11.1997 по 04.12.1997 за професією учня слюсаря з ремонту рухомого складу магістральних залізниць; з 05.12.1997 по 31.08.2000 за професією слюсаря з ремонту рухомого складу магістральних залізниць, зайнятого на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу, пільговий стаж 02 роки 08 місяців 26 днів; з 01.09.2000 по 12.01.2009 за професією оглядача-ремонтника вагонів магістральних залізниць, зайнятого на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу, пільговий стаж 08 років 04 місяці 11 днів; з 13.01.2009 по 30.09.2013 за професією старшого оглядача-ремонтника вагонів магістральних залізниць, зайнятого на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу, пільговий стаж 04 роки 08 місяців 17 днів. Усього пільгового стажу згідно з довідкою - 15 років 10 місяців 24 дні.

У вказаній довідці зазначено, що позивач здійснював організацію перевезень та забезпечував безпеку руху поїздів на залізничному транспорті і має право на пенсію за вислугу років за пунктом «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а підставою для її видачі зазначено накази начальника депо про прийняття на роботу від 03.11.1997 № 554, про переведення від 15.12.1997 № 634, від 11.05.1998 № 247, від 31.08.2000 № 464, від 03.04.2003 № 319/ОС, від 13.01.2009 № 14/ОС, наказ начальника залізниці від 25.06.2013 № 364/Н, картки нарахування заробітної плати та особову картку форми П-2.

Згідно з довідкою виробничого підрозділу «Служба роботи станцій» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» від 10.03.2026 № 48/к позивач працював старшим оглядачем вагонів 6 розряду пункту технічного обслуговування вагонів станції Павлоград І дільниці Миколаївка - Донецька з 01.10.2013 (наказ про прийняття на роботу від 01.10.2013) по 17.12.2019 (наказ начальника депо про звільнення від 17.12.2019 № 485/ОС). У цій довідці роботодавець зазначив, що посада старшого оглядача-ремонтника вагонів входить до переліку професій і посад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583; що згідно з Класифікатором професій ДК 003:2010, чинним з 01.11.2010, професійною назвою роботи є «оглядач-ремонтник вагонів», а доповнення «старший» є похідним словом до професії, яке може застосовуватися відповідно до додатка В Класифікатора професій; та що професія старшого оглядача-ремонтника вагонів є професією працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті, та дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Довідкою виробничого підрозділу «Вагонне депо Кам`янське» акціонерного товариства «Українська залізниця» від 04.03.2026 № 01-03/12 підтверджено послідовність перейменувань та реорганізацій роботодавця позивача, за наслідками яких вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці з 01.12.2025 реорганізовано у виробничий підрозділ «Вагонне депо Кам`янське» філії «УЗ Вагон-сервіс» акціонерного товариства «Українська залізниця», тобто саме в ту установу, яка видала довідку від 04.03.2026 № 01-03/15.

Факт залишення позивачем роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, підтверджується також записом № 21 трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20.06.1989 про звільнення 17.12.2019 за пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України на підставі наказу від 17.12.2019 № 485/ОС.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Згідно з пунктом 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до абзацу другого пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Пунктом «а» статті 55 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» затверджено, зокрема, Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років. До цього Списку включено, серед інших, оглядачів вагонів магістральних залізниць, зайнятих на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу, а також оглядачів-ремонтників вагонів магістральних залізниць, зайнятих на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка; за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Довідка від 04.03.2026 № 01-03/15, видана правонаступником роботодавця позивача, відповідає наведеним вимогам: у ній зазначено періоди роботи, професії, характер виконуваної роботи з прив`язкою до пунктів технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу, найменування Списку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583, та перелічено первинні документи, на підставі яких довідку видано. Та обставина, що саме цю довідку відповідач поклав в основу обрахунку пільгового стажу, засвідчує, що її як належний доказ спеціального стажу відповідач не ставив під сумнів; незарахованим залишився виключно період з 13.01.2009 по 30.09.2013 і виключно з мотивів найменування посади.

Суд критично ставиться до зазначеної позиції відповідача, оскільки обов`язок щодо заповнення трудових книжок і оформлення кадрової документації, у тому числі щодо найменування посад, покладено саме на роботодавця.

Так, відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 2.2 Інструкції № 58 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу; до трудової книжки вносяться відомості про працівника, відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення, а також відомості про нагородження і заохочення.

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» встановлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання; за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З наведених норм права слідує, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки та за те, як роботодавець найменував його посаду в наказі і в записі про роботу, оскільки відповідні записи вносяться уповноваженим працівником підприємства, а не особисто таким працівником. Обов`язок ведення трудових книжок законодавець поклав на власника або уповноважений ним орган, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок - на керівника підприємства. Тому недотримання правил ведення трудової книжки та неточності у найменуванні посади можуть мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, і не можуть впливати на його особисті права.

За таких обставин неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки й іншої кадрової документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист. Підставою для призначення пенсії є наявність необхідного стажу роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при оформленні записів про роботу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не буквальна відповідність найменування посади у кадровому документі найменуванню, вжитому у Списку.

Крім того, згідно з роз`ясненням Міністерства соціального забезпечення України від 18.11.1992 № 25 «Про деякі питання призначення пенсій на пільгових умовах та пенсій за вислугу років» право на пенсію за вислугу років мають зазначені у статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» категорії працівників згідно з затвердженими Кабінетом Міністрів України переліками і списками; якщо в ці переліки і списки включені професії та посади під загальною назвою, то правом на пенсію за вислугу років користуються працівники всіх найменувань по цих професіях та посадах, тобто старші, головні, провідні, а також помічники.

Наведене узгоджується і з висновком роботодавця у довідці від 10.03.2026 № 48/к про те, що професійною назвою роботи є «оглядач-ремонтник вагонів», а доповнення «старший» є лише похідним словом до професії, яке не змінює ані її коду, ані галузевої та функціональної належності, ані кваліфікаційних вимог.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з 13.01.2009 по 30.09.2013 позивач повний робочий день виконував на пункті технічного обслуговування вагонів станції 2 класу Павлоград роботу з технічного обслуговування та ремонту вагонів, тобто виконував саме ту роботу, яка передбачена Списком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583, для оглядачів-ремонтників вагонів магістральних залізниць, зайнятих на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу. Характер роботи, місце її виконання та клас станції у цей період не змінювалися порівняно з попереднім періодом з 01.09.2000 по 12.01.2009, який відповідач до пільгового стажу зарахував; єдиною відмінністю є доповнення найменування посади словом «старший».

Відтак спірний період роботи з 13.01.2009 по 30.09.2013 тривалістю 04 роки 08 місяців 17 днів відповідач повинен був зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, а відмова у його зарахуванні з мотивів найменування посади є протиправною.

Суд ураховує, що за довідкою від 04.03.2026 № 01-03/15 загальна тривалість пільгового стажу позивача становить 15 років 10 місяців 24 дні, тоді як відповідач урахував 11 років 02 місяці 10 днів, тобто весь підтверджений довідкою пільговий стаж, крім спірного періоду. Роботу, що дає право на цей вид пенсії, позивач залишив 17.12.2019.

Протиправність незарахування спірного періоду до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, є підставою для висновку про протиправність рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії за вислугою років, оскільки саме це незарахування стало єдиною підставою такої відмови.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким призначити та виплатити позивачу пенсію за вислугою років з 19.03.2026, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 цього Кодексу).

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Обрахунок стажу, що враховується при призначенні пенсії, та розгляд заяви про призначення пенсії належать до повноважень органу Пенсійного фонду України. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, що відповідало б закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, віднесених до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі наданих суду повноважень.

Оскільки відповідачем протиправно відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугою років, а на час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку стажу з урахуванням зобов`язальних вимог суду, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати спірний період до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, та повторно розглянути заяву позивача від 19.03.2026 про призначення пенсії за вислугу років з урахуванням зобов`язальних вимог суду та правової оцінки, наданої судом у рішенні. У решті ж, а саме в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплату позивачу пенсії за вислугою років з 19.03.2026, позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки обрання такого способу захисту означало б вирішення судом питання, віднесеного до дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду України.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, рішення № 047350009501 від 27.03.2026 про відмову в призначенні пенсії за вислугою років не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, а також без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав і правомірності свого рішення у спірних правовідносинах не довів.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню: позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення, про зарахування спірного періоду до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, і про повторний розгляд заяви про призначення пенсії задовольняються, а в частині зобов`язання призначити та виплатити пенсію за вислугою років з 19.03.2026 у задоволенні позову відмовляється.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Відповідно згідно ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у відповідній частині.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013) від 27.03.2026 № 047350009501 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013, місцезнаходження: вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи з 13.01.2009 по 30.09.2013 за професією старшого оглядача-ремонтника вагонів магістральних залізниць, зайнятого на пункті технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станції 2 класу Павлоград, згідно з довідкою виробничого підрозділу «Вагонне депо Кам`янське» акціонерного товариства «Українська залізниця» від 04.03.2026 № 01-03/15.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013, місцезнаходження: вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 19.03.2026 про призначення пенсії за вислугу років з урахуванням зобов`язальних вимог суду та правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013, адреса: вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 532,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова