Ухвала суду № 1404596, 20.09.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-8845/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2007 року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Брайка А.І., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.

при секретарі Ликової В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постановуКиївського апеляційного господарського судувід 29.06.2005 р.

та окрему ухвалу господарського суду міста Києва від 15.04.2005р.

у справі№ 25/476-33/316господарського суду міста Києва

за позовомзакритого акціонерного товариства «Екотрейдсервіс»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

провизнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.04.2005р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2005р., позов про визнання недійсним рішення про застосування та стягнення сум штрафних /фінансових/ санкцій, донарахованих сум податків, зборів /обовязкових платежів/ та пені за порушення податкового та іншого законодавства ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06.03.2002р. № 27526-16/30353005, яким визначено ЗАТ «Екотрейдсервіс» податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі основного платежу 242300,00 грн. та 60575,00 грн. штрафних санкцій, задоволено.

Судові рішення вмотивовані наявними в матеріалах справи первинними документами, наданими позивачем в підтвердження виконання лізингової угоди від 06.11.2000р. № 201 та додаткової угоди від 08.02.2001р. № 1 їх сторонами, які засвідчують реальність укладення угод та фактичну передачу обєкту лізингу ЗАТ «Екотрейдсервіс», на підставі яких суд дійшов висновку про використання обєкту лізингу в господарській діяльності позивача, з якою пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» повязує правомірність формування валових витрат платника податку на прибуток. Підставою для задоволення позову за висновком суду слугувала також порушення відповідачем пунктів 6.4, 6.5 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Окремою ухвалою від 15.04.2005р. господарським судом міста Києва ухвалено повідомити ДПА України про систематичне невиконання ДПІ у Печерському районі м. Києва вимог ухвал цього ж суду від 29.09.2004р. № 25/476-33/316, від 13.10.2004р. № 25/476-33/316, від 08.11.2004р. № 25/476-33/316, від 01.12.2004р. № 25/476-33/316, від 12.01.2005 № 25/476-33/316.

В касаційній скарзі на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2005р. ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати вказану постанову та залишене нею без змін рішення господарського суду та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема підпункту 7.9.6 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В касаційній скарзі на окрему ухвалу господарського суду міста Києва від 15.04.2005р. ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати окрему ухвалу з підстав порушення судом принципу змагальності сторін, який відповідно до норм ГПК України, за правилами якого здійснено судовий розгляд справи, полягає, зокрема в наданні доказів тією стороною спору, яка посилається на ці докази як на підставу своїх вимог або заперечень, або заінтересованою стороною.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2005р. задоволенню не підлягає, а касаційна скарга на окрему ухвалу господарського суду міста Києва від 15.04.2005р. задовольняється з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення ЗАТ «Екотрейдсервіс» податкового зобовязання згідно спірного рішення слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 27.02.2002р. № 49, про порушення вказаним товариством пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок віднесення до складу валових витрат в податковій декларації про прибуток підприємства за 9 місяців 2001 року витрат по нарахуванню лізингових платежів в загальній сумі 807801,00 грн., в тому числі за І квартал в сумі 387801,00, ІІ кварталв сумі 210000,00 грн., за ІІІ квартал в сумі 210000,00 грн., за відсутності фактичної передачі обєкту лізингу /машин ПЕТ-08 в кількості 2-х комплектів для видуву ПЕТ-пляшок/, про яку свідчить встановлений перевіркою факт відсутності у ТОВ «Карат» /лізингодавець/ фінансово-господарської діяльності в період надання в оренду ЗАТ «Екотрейдсервіс» /лізингоодержувач/ вказаних основних засобів, в тому числі відтворення в бухгалтерському обліку наявності цих основних засобів, а також пояснення директора ТОВ «Карат» ОСОБА_1 про відсутність фінансово-господарських взаємовідносин з позивачем щодо надання в оперативний лізинг машин ПЕТ-08.

З матеріалів справи вбачається, що 06.11.2000р. між ТОВ «Карат» (лізингодавець) та ЗАТ "Екотрейдсервіс" (лізингоодержувач) було укладено лізингову угоду №201, згідно з якою лізингодавець передає, а лізингоодержувач отримує у платне користування на умовах оперативного лізингу майно, що було у використанні 2 роки з 30% амортизацією: 2 машини ПЕТ-08 для видуву ПЕТ-пляшок для здійснення діяльності, передбаченої статутом. Остаточна вартість обладнання, що передається у лізинг на момент укладання угоди становила 832 500,00 грн.

08.02.2001р. між ТОВ "Карат" (продавець) та ЗАТ "Екотрейдсервіс" (покупець) було укладено додаткову угоду №1 до договору лізингу, згідно з якою у звязку з відсутністю можливості провести розрахунки згідно п.4.3 р.4, в забезпечення заборгованості лізингоодержувач в термін до 08.02.2001р. видає лізингодавцю власний простий вексель НОМЕР_7 на суму 15 500,00 грн.

Виконання умов вищезазначених угод підтверджується актом прийому-передачі № 201 від 06.11.2000р., згідно з яким ТОВ "Карат" (лізингодавець) здав, а ЗАТ "Екотрейдсервіс" (лізингоотримувач) прийняв машину ПЕТ-08 у кількості 2-х комплектів для видуву ПЕТ-пляшок в повному обсязі без зауважень і у справному стані; розрахунком лізингової плати №201/1 від 06.11.2000р.; простим векселем НОМЕР_7 від 08.02.2002р. номінальною вартістю 15 500,00 грн.; актом предявлення векселів до платежу від 09.02.2001р.; платіжним дорученням №57 від 09.02.2001р. на суму 15 500,00 грн. про сплату по векселю НОМЕР_7; актом прийому-передачі векселів №1-ос від 29.03.2001р., згідно з яким ЗАТ "Екотрейдсервіс" в особі Голови Правління ОСОБА_2 передав, а ТОВ "Карат" в особі директора ОСОБА_1 прийняв наступні векселі в рахунок забезпечення заборгованості: НОМЕР_1 від 23.03.2001р. номінальною вартістю 100 000,00 грн., НОМЕР_2 від 23.03.2001р. номінальною вартістю 100 000,00 грн., НОМЕР_3 від 26.03.2001р. номінальною вартістю 100 000,00 грн., НОМЕР_4 від 26.03.2001р. номінальною вартістю 100 000,00 грн., НОМЕР_5 від 29.03.2001р. номінальною вартістю 100 000,00 грн., НОМЕР_6 від 29.03.2001р. номінальною вартістю 100 000,00 грн.; актом прийому передачі-векселів на суму 216500,00 грн.

Згідно статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у цьому Законі вживаються такі терміни, зокрема продаж результатів робіт (послуг) це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди) /пункт 1.36/.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону, що діяла впродовж 9 місяців 2001 року, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів /робіт, послуг/, які придбаваються /виготовляються/ таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом цієї норми встановлена нею підстава віднесення витрат платника податку до складу валових витрат у звязку із придбанням товарів /робіт, послуг/ повязана з подальшим використанням придбаних товарів / робіт, послуг / у власній господарській діяльності платника податку.

З врахуванням фактичних обставин справи щодо виконання позивачем лізингової угоди та додаткової до неї угоди, що підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку позивача та матеріалами кримінальної справи № 76-0010, порушеної СВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва стосовно службових осіб ЗАТ «Екотрейдсервіс» за ознаками злочину, передбаченою частиною 3 статті 212 КК України, провадження у якій закрито постановою начальника відділу прокуратури м. Києва Безкоровайним В.Д. від 20.11.2002р. на підставі пункту 2 статті 6 КПК України, та виходячи з факту подальшого використання позивачем отриманих в користування машин ПЕТ-08 в кількості 2-х комплектів для видуву ПЕТ-пляшок, встановленого рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2004р. у господарській справі № 17/397, суд дійшов правильного висновку про використання орендованих основних засобів у власній господарській діяльності позивача та у звязку з цим про правомірне формування товариством валових витрат за рахунок нарахованих витрат по здійсненню лізингових платежів. Так, за змістом постанови про закриття кримінальної справи від 20.11.2002р. допитані як свідки по справі працівники ЗАТ «Екотрейдсервіс» підтвердили як факт придбання, так і використання у виробництві двох машин ПЕТ-08 по виготовленню ПЕТ-пляшок. /т. 1, а.с. 66-71/.

При незмінності звязку валових витрат з господарською діяльністю платника податку оподаткування операцій лізингу /оренди/ до внесення змін до названого Закону від 24.12.2002р. відповідно до підпункту 7.10.12 пункту 7.10 статті 7 цього ж Закону здійснюється у порядку, встановленому підпунктами 7.10.3 - 7.10.8 зазначеного пункту.

Аналіз положень вказаних підпунктів дозволяє дійти висновку, що витрати та доходи від операцій оперативного лізингу визначаються на рівні фактично оплачених (нарахованих) витрат та доходів, що не суперечить іншим нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону.

З огляду на це розрахунок позивача векселями на вартість проданої послуги без погашення всієї вексельної суми на момент формування товариством валових витрат І кварталу 2001 року, на який посилається податкова інспекція в акті перевірки та відзиві на позовну заяву в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог, не може бути підставою для зменшення валових витрат позивача на суму нарахованих лізингових платежів.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» у разі видачі /передачі/ векселя відповідно до договору припиняється грошові зобовязання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобовязання щодо платежу за векселем.

В разі виникнення у позивача за виданими в розрахунок за лізинговою угодою від 06.11.2000р. № 201 векселями кредиторської заборгованості, яка підпадає під визначення безнадійної заборгованості /пункт 1.25 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»/, позивач зобовязаний буде у відповідному податковому звітному періоді відтворити суму такої заборгованості в податковому обліку з податку на прибуток у складі валових доходів відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону.

Наряду зі встановленням фактичного отримання позивачем основних засобів в оперативне користування є безпідставними з точки зору вимог, встановлених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» для формування валових витрат, і доводи податкової інспекції про те, що товариством з обмеженою відповідальністю «Карат» остання податкова звітність подана за серпень 2000 року, державна реєстрація цього товариства скасована рішенням господарського суду міста Києва від 19.02.2002р. у справі № 23/278 у звязку з неподанням товариством податкових декларацій протягом року.

Щодо застосування судами вимог пунктів 6.4, 6.5 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», то вимоги наведених норм стосуються саме податкових повідомлень та податкових вимог, а не рішення контролюючого органу взагалі, у звязку з чим їх застосування судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору у даній справі, предметом якого є законність рішення ДПІ, є безпідставним, що, разом з тим, не вплинуло на правильність вирішення спору з огляду на правильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до частини 1 статті 90 ГПК України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Підставою для винесення господарським судом м. Києва окремої ухвали від 15.04.2005р. було невиконання ДПІ у Печерському районі м. Києва ухвал цього ж суду щодо надання доказів у справі : документів бухгалтерського та податкового обліків ЗАТ «Екотрейдсервіс», вилучених у звязку з порушенням та розслідуванням кримінальної справи № 76-0010.

Згідно частин 1, 3 статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Господарський суд створює сторонами та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За змістом частини 1 статті 90 ГПК України підставами для винесення окремої ухвали є порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, а не виконання ними, як стороною у судовому процесі, обовязку щодо надання доказів.

До того ж, ДПІ у Печерському районі м. Києва від 13.10.2004р. повідомила суд про причину невиконання вимог суду щодо надання витребуваних письмових доказів з посиланням на знаходження кримінальної справи № 76-0010 в архіві ГУ МВС України у м. Києві.

Після встановлення відповідно до відповіді ГУ МВС України у м. Києві від 17.02.2005р. №26/5-179 на ухвалу господарського суду містка Києва від 08.11.2004р. та окрему ухвалу господарського суду міста Києва від 12.01.2005р. місцезнаходження зазначеної кримінальної справи витребувані судом письмові докази були надані суду.

Враховуючи викладене, постанова Київського апеляційного господарського судувід 29.06.2005 р. підлягає залишенню без змін, а окрема ухвала господарського суду міста Києва від 15.04.2005р. - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного господарського судувід 29.06.2005 р. залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на окрему ухвалу господарського суду міста Києва від 15.04.2005р. задовольнити.

Скасувати окрему ухвалу господарського суду міста Києва від 15.04.2005р.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Усенко Є.А.

Судді підпис Бившева Л.І.

підпис Брайко А.І.

підпис Пилипчук Н.Г.

підпис Федоров М.О.