Ухвала суду № 140459159, 07.10.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

_______________

Провадження 4-с/760/141/26

В справі 760/24893/26

У Х В А Л А

I. Вступна частина

07 жовтня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Коробенка С.В.,

за участю секретаря судового засідання Левіцької Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Поліщук Наталією Євгеніївною, на постанову старшого державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Саковича Станіслава Юрійовича про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, Стягувачка - ОСОБА_2 .

II. Описова частина

У серпні 2026 року до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла скарга ОСОБА_1 (далі - Скаржник), подана його представницею - адвокатом Поліщук Н.Є., на дії старшого державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Саковича Станіслава Юрійовича (далі - Державний виконавець), в якій Скаржник просить:

- визнати дії Державного виконавця щодо винесення 03.08.2026 постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 32.568,50 грн у виконавчому провадженні НОМЕР_2 неправомірними та скасувати цю постанову;

- зобов`язати Державного виконавця закрити виконавче провадження щодо стягнення виконавчого збору за вказаною постановою від 03.08.2026 про стягнення виконавчого збору у розмірі 32.568,50 грн.

В обґрунтування скарги зазначено, що виконавче провадження № НОМЕР_1 відкрито 27.03.2024 старшим державним виконавцем Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Саковичем С.Ю. за судовим наказом Солом`янського районного суду м. Києва № 760/12376/23, виданим 26.02.2024, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду з 01.06.2023 і до досягнення дитиною повноліття.

Як вказано у скарзі, про те, що ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про стягнення аліментів, Скаржнику відомо не було, оскільки він у квітні 2022 року офіційно виїхав за межі України, де на цей час і перебуває, що, на думку представниці Скаржника, підтверджується листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України. Про наявність значної заборгованості зі сплати аліментів Скаржнику стало відомо у червні 2026 року, коли ним було укладено договір про надання правничої допомоги.

23.06.2026 на адвокатський запит представницею Скаржника було отримано з Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, згідно з даними якого за увесь період виконавчою службою було стягнуто 0 грн, тобто жодних грошових коштів на користь ОСОБА_2 державним виконавцем фактично стягнуто не було.

Внаслідок домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 остання 02.07.2026 направила до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України письмову заяву про повернення виконавчого документа стягувачу, яку, як зазначено у скарзі, зареєстровано в автоматизованій системі виконавчого провадження 09.07.2026.

03.08.2026 Державним виконавцем на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, пунктом 3 якої постанову про стягнення виконавчого збору виділено в окреме виконавче провадження. Того ж дня Державним виконавцем у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 32.568,50 грн, в якій вказано, що згідно з розрахунком заборгованості борг з червня 2023 року по червень 2026 року складає 325.685,00 грн.

Представниця Скаржника стверджує, що зазначена постанова є незаконною, оскільки виконавчий збір нараховано не з фактично стягнутої суми боргу, а з суми заборгованості, яка існувала на час повернення виконавчого документа стягувачу. На її думку, це суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18, відповідно до якої обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору є вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду, та фактичне стягнення суми боргу, а виконавчий збір за своїм змістом є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи привели до виконання рішення. Крім того, представниця Скаржника посилається на положення Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, та вказує, що Стягувачка має право повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», що призведе до стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору.

Датою, коли Скаржник дізнався про порушення своїх прав, у скарзі визначено 03.08.2026 - день внесення оскаржуваної постанови до автоматизованої системи виконавчого провадження.

02.09.2026 автоматизованим розподілом судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В. 15.09.2026 матеріали скарги фактично отримано головуючим суддею.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 15.09.2026 скаргу прийнято до розгляду та призначено її розгляд у судовому засіданні на 07.10.2026 о 12 год. 30 хв.

05.10.2026 до суду надійшла заява представниці Скаржника - адвоката Поліщук Н.Є. про розгляд скарги за її відсутності, в якій вона вимоги скарги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Скаржник, Державний виконавець та Стягувачка в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлялися належним чином. Відповідно до ст. 450 ЦПК України неявка учасників, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду скарги.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

III. Мотивувальна частина

Дослідивши матеріали скарги, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавців визначено ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до ч. 1 цієї статті рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Водночас за змістом ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено ст. 287 КАС України.

Як убачається з матеріалів скарги, Скаржник не оскаржує рішення, дії чи бездіяльність Державного виконавця, вчинені безпосередньо під час примусового виконання судового наказу Солом`янського районного суду м. Києва у справі №760/12376/23 про стягнення аліментів. Предметом скарги є виключно постанова Державного виконавця від 03.08.2026 про стягнення виконавчого збору у розмірі 32.568,50 грн, яка, як зазначено у ній самій, є виконавчим документом та набирає чинності з моменту її винесення, а також похідна вимога про зобов`язання Державного виконавця закрити виконавче провадження з примусового виконання цієї постанови, яку пунктом 3 постанови від 03.08.2026 про повернення виконавчого документа стягувачу виділено в окреме виконавче провадження.

Отже, спірні правовідносини стосуються стягнення з боржника на користь держави виконавчого збору, тобто виникли між Скаржником та суб`єктом владних повноважень у зв`язку з виконанням рішення органу державної виконавчої служби, а не судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України. Такі правовідносини мають публічно-правовий характер, а ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» прямо віднесла оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору до відповідного адміністративного суду.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі № 161/15523/17 (провадження № 14-403цс18), вказавши, що спір з приводу оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, було видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця.

Такий самий підхід застосовано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові від 16.09.2019 у справі № 681/1637/18, в якій боржник у порядку цивільного судочинства оскаржував постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору. Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтверджувала адміністративну юрисдикцію спорів щодо постанов державного виконавця, на які поширюється дія ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема щодо постанов про накладення штрафу, у постановах від 18.12.2019 у справі № 759/15553/14-ц, від 19.02.2020 у справі № 382/389/17 та від 26.10.2022 у справі № 229/1026/21.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Та обставина, що виконавчий збір нараховано у виконавчому провадженні з виконання судового наказу, ухваленого в порядку цивільного судочинства, не змінює юрисдикції спору, оскільки законодавець у ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначив юрисдикцію щодо оскарження постанов про стягнення виконавчого збору незалежно від виду виконавчого документа, у межах виконання якого їх винесено.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки скарга була прийнята до розгляду, а під час її розгляду судом встановлено, що заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

З огляду на закриття провадження суд не надає оцінки доводам Скаржника щодо правомірності нарахування та розміру виконавчого збору, оскільки їх перевірка належить до компетенції адміністративного суду.

Відповідно до ст. 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної п. 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд роз`яснює Скаржнику, що розгляд його вимог віднесено до юрисдикції адміністративних судів і він має право звернутися з відповідним позовом до адміністративного суду в порядку, передбаченому ст. 287 КАС України.

IV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 19, 247, 255, 256, 258-261, 263, 353, 354, 447, 450 ЦПК України, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», суд ухвалив:

1. Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Саковича Станіслава Юрійовича щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, Стягувачка - ОСОБА_2 , - закрити.

2. Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд його вимог віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

3. Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя: