Рішення № 140459106, 05.10.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/13448/26

2/760/15950/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Сердюк Н.В., за участю секретаря судового засідання - Тімонової О.Г., за відсутністю учасників справи, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Трубінська Олександра Олександрівна, про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін.

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Трубінська Олександра Олександрівна, про визнання права власності в порядку спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15 грудня 2007 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данько О.М. за реєстровим № 3667, відповідно до якого все належне їй майно, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, а також усе те, на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої, за твердженням позивача, входять 37/300 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . 05 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Трубінської О.О. із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку із чим заведено спадкову справу № 1/2026, номер у Спадковому реєстрі 75082458. 03 квітня 2026 року позивач звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 37/300 часток зазначеного житлового будинку. Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Трубінської О.О. від 03 квітня 2026 року № 121/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказане нерухоме майно у зв`язку з неможливістю встановити склад спадкового майна з огляду на проведені після набуття спадкодавицею права власності реєстраційні дії щодо виділу частки іншого співвласника та відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Позивач вважає, що зазначені обставини не свідчать про припинення права власності ОСОБА_2 на належні їй 37/300 часток житлового будинку, оскільки таке право виникло на підставі судового рішення, було зареєстроване у встановленому законом порядку, а доказів його припинення або відчуження спадкодавицею немає. Посилаючись на неможливість оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, ОСОБА_1 вважає визнання права власності в судовому порядку належним та ефективним способом захисту свого спадкового права.

Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація у поданому відзиві проти задоволення позовних вимог, пред`явлених до неї, заперечувала. Основним доводом відзиву є те, що Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація не є належним відповідачем у спірних правовідносинах. Відповідач зазначив, що районна в місті Києві державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади, тоді як від імені територіальної громади міста Києва відповідні повноваження здійснює Київська міська рада як орган місцевого самоврядування. Посилаючись на положення статті 51 ЦПК України та правові висновки Верховного Суду щодо визначення належного відповідача, Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація просила відмовити у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до неї. Водночас відзив Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації не містить окремих заперечень щодо факту складення ОСОБА_2 заповіту на користь ОСОБА_1 , відкриття спадщини, звернення позивача із заявою про її прийняття, існування судових рішень, на підставі яких визначено частку ОСОБА_2 , чи факту відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину. При цьому відсутність заперечень щодо відповідних обставин сама по собі не звільняє суд від обов`язку перевірити їх на підставі належних, допустимих та достовірних доказів у їх сукупності.

Київська міська рада у поданому відзиві зазначила, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом на підставі норм Цивільного кодексу України, а право на спадщину виникає у день її відкриття. Водночас відповідач наголошує на необхідності суду повно і всебічно з`ясувати обставини справи на підставі належних, допустимих та достатніх доказів, зокрема копій документів із відповідної спадкової справи та постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії через наявність у реєстрі відмітки про незавершений процес виділу частки. Крім того, відповідач звертає увагу на положення законодавства про те, що відумерлою спадщина може бути визнана лише за відсутності спадкоємців за заповітом і законом після спливу одного року з часу відкриття спадщини. З огляду на зазначене, Київська міська рада просить ухвалити законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

ІІ. Процесуальні дії по справі, заяви сторін

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 18 травня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22 червня 2026 року задоволення клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів. Витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Трубінської Олександри Олександрівни належним чином засвідчену копію матеріалів спадкової справи № 1/2026, номер у Спадковому реєстрі 75082458, заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витребувані матеріали спадкової справи № 1/2026 надійшли до суду та були досліджені під час розгляду справи.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 10 вересня 2026 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Позивачка ОСОБА_1 , надала суду заяву про розгляд справи без її участі, на позовних вимогах наполягала, просила позов задовольнити.

Представником відповідача - Київської міської ради надано відзив на позовну заяву, в якому, серед іншого, представник просив розгляд справи здійснювати без його участі.

Представником відповідача - Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації подано відзив на позовну заяву.

Від Київської міської державної адміністрації відзиву чи будь-яких заяв, клопотань до суду не надходило.

Третьою особою - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трубінською О.О. письмових пояснень щодо позову або відзивів до суду не подано.

З огляду на неявку учасників справи, розгляд справи здійснюються за наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 27 липня 2025 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

За життя ОСОБА_2 був складений заповіт, посвідчений 15 грудня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данько О.М. та зареєстрований в реєстрі за номером 3667, що підтверджується Витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 12180854 від 15.12.2007 року.

Як вбачається із вказаного вище заповіту, ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , все своє майно, що буде належати їй на день її смерті, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, а також все те, на ща що за законом вона буде мати право, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (Заповіти / спадкові договори) від 05.01.2026 року № 83785565, вказаний вище заповіт, складений ОСОБА_3 , є чинним.

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідною онукою померлої ОСОБА_2 , що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00055717146 від 05 січня 2026 року, згідно з яким ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (Пивний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00055717161 від 05.01.2026 року), Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00055717219 від 05 січня 2026 року, згідно з яким ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідною донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00055717248 від 05 січня 2026 року, згідно з яким ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , після реєстрації шлюбу змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 » на прізвище чоловіка « ОСОБА_7 ».

05 січня 2025 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Трубінської О.О. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

На підставі заяви позивачки про прийняття спадщини приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трубінською О.О. заведена спадкова справа № 1/2026, зареєстрована у спадковому реєстрі за № 75082458, що підтверджується Витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 83785555 від 05.01.2026 року.

Таким чином, ОСОБА_1 у встановлений законом строк реалізувала своє право на прийняття спадщини.

Матеріалами спадкової справи, а саме Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00055717186 від 05 січня 2026 року також підтверджується, що сином спадкодавиці також є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Як вбачається з наявного в матеріалах спадкової справи Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва № 143233110 від 05.01.2026 року , ОСОБА_8 з 10.07.2004 року був зареєстрований за адресаю: АДРЕСА_1 , разом із померлою ОСОБА_2 .. Інформація щодо зняття його з реєстрації за вказаною адресою матеріали справи не містять.

Разом із тим матеріали спадкової справи не містять заяви ОСОБА_8 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 або відмови від її прийняття та доказів наявності у ОСОБА_8 станом на час відкриття спадщини передбачених статтею 1241 ЦК України підстав для набуття права на обов`язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту.

Як вбачається з інформаційної довідки Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 05.03.2026 року за вих. ПБ-2006 № 102, згідно з даними реєстрових книг бюро, за ОСОБА_2 на праві власності зареєстровано 1/6 частку житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 5-ю Київською державною нотаріальною конторою 11.11.1998 року, реєстраційний № 3с-704, зареєстрованого в бюро 16.09.1999 року за реєстровим № 19663. Разом із цим житловий будинок АДРЕСА_1 на прав власності також зареєстровано: 1/6 частку за ОСОБА_8 , 1/6 частку за ОСОБА_4 , 1/2 частку за ОСОБА_9 .

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 23 березня 2012 року у справі № 2-101/12 вирішувався спір між співвласниками зазначеного домоволодіння.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 13 лютого 2014 року рішення суду першої інстанції було змінено, у результаті чого частка ОСОБА_9 у праві спільної часткової власності визначена у розмірі 63/100, а частка ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 - у сукупному розмірі 37/100 у рівних частках.

Таким чином, частка кожного з трьох зазначених співвласників, у тому числі ОСОБА_2 , становила 37/300.

Право власності ОСОБА_2 на 37/300 часток житлового будинку було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; номер запису про право власності 7404416, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 481720080000, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03.04.2026 року № 471261913 та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 03.04.2026 року № 471261784.

Отже, право власності ОСОБА_2 на спірну частку ґрунтувалося не лише на відомостях державного реєстру, а мало самостійну правову підставу - відповідне судове рішення, на підставі якого визначено розмір належної їй частки.

Надалі щодо частки іншого співвласника - ОСОБА_9 - було проведено дії, пов`язані з її виділом у натурі та формуванням окремого об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Після формування окремого об`єкта право власності на нього було зареєстровано за ОСОБА_9 , а надалі цей об`єкт був відчужений ОСОБА_10 .

Водночас матеріали справи не містять судового рішення, договору, заяви ОСОБА_2 про відмову від права власності, правочину щодо відчуження належної їй частки або іншого документа, який би свідчив про припинення у встановленому законом порядку права власності ОСОБА_2 на належну їй частку.

Не встановлено також скасування судового рішення, на підставі якого було визначено розмір належної ОСОБА_2 частки.

03 квітня 2026 року позивачкою на ім`я приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Трубінської О.О. подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 37/300 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Трубінської О.О. позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на 37/300 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з неможливістю встановити склад спадкового майна через здійснення реєстрації виділу частки у праві спільної часткової власності співвласником будинку, та наявністю в Державному реєстрі речових прав відмітки про незавершений процес виділу частки.

Зі змісту постанови вбачається, що причиною відмови не було встановлення нотаріусом відсутності у ОСОБА_2 права власності на спірне майно. Перешкодою для нотаріального оформлення спадкових прав стала неможливість однозначного встановлення складу спадкового нерухомого майна з огляду на реєстраційні дії, проведені після виділу частки іншого співвласника, та стан відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, позивач позбавлена можливості оформити спадкові права на спірне нерухоме майно у позасудовому, нотаріальному порядку.

IV. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до статті 346 ЦК України право власності припиняється у випадках, установлених законом.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

За частинами першою, третьою та п`ятою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1296 ЦК України Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно зі статтею 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

За правилами статей 12, 13, 76-81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Оцінивши зібрані у справі докази як окремо, так і в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 за життя склала заповіт, яким усе належне їй майно заповіла ОСОБА_1 . Дійсність заповіту у цій справі не оспорюється, доказів його скасування чи зміни суду не надано.

ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 у межах установленого законом строку звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Отже, позивач є спадкоємицею за заповітом та належним чином прийняла спадщину.

Матеріалами спадкової справи підтверджено наявність у спадкодавці сина - ОСОБА_8 , а такж те, що ОСОБА_8 на час відкриття спадщини був зареєстрований за адресаю: АДРЕСА_1 , разом із померлою ОСОБА_2 .

Разом із тим доказів подання ним заяви про прийняття спадщини або відмови від її прийняття матеріали спадкової справи не містять.

Верховний Суд у постанові від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 зазначив, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

З викладеного можна дійти висновку, що при вирішенні питання про прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України визначальним є фактичне постійне проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Сама по собі реєстрація або відсутність реєстрації місця проживання не є безумовним доказом такої обставини.

Доказів постійного проживання ОСОБА_8 разом із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, які давали б підстави вважати його таким, що прийняв спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, суду не надано та матеріали спадкової справи таких доказів не містять.

Так само матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_8 належав на час відкриття спадщини до передбаченого статтею 1241 ЦК України кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині.

Таким чином, наявні матеріали не дають підстав вважати, що поряд із ОСОБА_1 існує інший спадкоємець, який прийняв спадщину та право якого на спірне майно підлягає врахуванню при вирішенні цієї справи.

Матеріали справи достовірно підтверджують, що ОСОБА_2 була співвласником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Остаточний розмір належної їй частки становить 37/300, який був визначений за наслідками судового розгляду спору між співвласниками та випливає з рішення Апеляційного суду міста Києва від 13 лютого 2014 року. На підставі цього рішення Апеляційного суду міста Києва від 13 лютого 2014 року право власності ОСОБА_2 було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому суд не ототожнює виникнення права власності ОСОБА_2 із самим фактом державної реєстрації. Відомості державного реєстру у цій справі підтверджують уже набуте на відповідній правовій підставі речове право, а його виникнення та розмір підтверджуються, зокрема, судовим рішенням.

Судом також встановлено, що після визначення часток співвласників були вчинені дії щодо виділу належної ОСОБА_9 частки в натурі та формування окремого об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частин першої та третью статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Натомість відповідно до статті 367 ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20 звернула увагу на відмінність правових наслідків поділу спільного майна та виділу частки зі спільної власності: у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.

Отже, при виділі частки право спільної часткової власності припиняється для співвласника, частку якого виділено в натурі, тоді як за іншими співвласниками право на майно, що залишилося у спільній власності, зберігається.

Тому сам факт виділу частки ОСОБА_9 та формування на її основі окремого об`єкта нерухомого майна не є юридичною підставою для висновку про припинення права власності ОСОБА_2 .

Доказів того, що після виділу частки ОСОБА_9 . ОСОБА_2 відчужила належне їй право, відмовилася від нього або її право було припинене на іншій передбаченій законом підставі, матеріали справи не містять. Так само відсутнє судове рішення чи інший правовстановлюючий документ, яким було б припинено право ОСОБА_2 або встановлено інший розмір належної їй частки.

Суд не вбачає правових підстав здійснювати в межах цього спору арифметичний перерахунок належних іншим співвласникам часток у зв`язку з виділом частки ОСОБА_9 , зокрема визначати замість зареєстрованих за ОСОБА_2 37/300 інший розмір частки. Такі вимоги позивачем не заявлені, а предметом цього спору є спадкування того речового права, яке належало спадкодавиці на час відкриття спадщини, а не встановлення нового співвідношення часток співвласників після виділу майна іншого співвласника.

Суд зазначає, що предметом цього спору не є законність формування окремого об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка не заявляє вимог про скасування державної реєстрації цього об`єкта, визнання недійсним правочину щодо нього, витребування цього майна або визнання за нею права власності на нього.

У зв`язку із цим суд не вирішує питання про правомірність набуття ОСОБА_9 , а надалі ОСОБА_10 права власності на окремо сформований об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Висновок суду у цій справі стосується виключно наявності та спадкування права, яке належало ОСОБА_2 , і не містить висновків про припинення, недійсність чи обмеження речових прав на будинок АДРЕСА_2 .

Щодо обраного позивачкою способу захисту порушеного права суд зазначає наступне.

Постановою приватного нотаріуса від 03 квітня 2026 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. При цьому нотаріус не встановив відсутності права власності ОСОБА_2 на спірне майно. Підставою неможливості нотаріального оформлення стали особливості стану реєстраційних відомостей після виділу частки іншого співвласника та неможливість нотаріуса самостійно усунути відповідну невизначеність.

Отже, постанова нотаріуса не є доказом виникнення або існування права власності спадкодавиці, проте підтверджує неможливість позивача оформити прийняту спадщину в нотаріальному порядку.

Ураховуючи, що право спадкодавиці на спірну частку підтверджене належними доказами, позивач прийняла спадщину, а отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріальному порядку не має можливості, звернення з вимогою про визнання права власності в порядку спадкування відповідає характеру порушеного права та забезпечує його ефективний захист.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 права власності на 37/300 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо належного відповідача суд зазначає таке.

При вирішенні питання про належний склад відповідачів суд виходить із характеру спірних матеріальних правовідносин.

У спорах про визнання права власності в порядку спадкування належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а за відсутності таких спадкоємців, неприйняття ними спадщини, відмови від її прийняття чи усунення їх від права на спадкування - відповідний орган місцевого самоврядування. Такий підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду.

Матеріалами цієї справи не встановлено іншого спадкоємця, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 та права якого конкурували б із правами позивачки на спірне майно.

Від імені територіальної громади міста Києва повноваження органу місцевого самоврядування здійснює Київська міська рада. Натомість Київська міська державна адміністрація та Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація не є спадкоємцями ОСОБА_2 , не є співвласниками спірної частки та не виступають у цих правовідносинах відповідними органами місцевого самоврядування, до яких за передбачених законом умов може перейти відумерла спадщина.

Саме по собі здійснення цими органами передбачених законодавством виконавчих чи делегованих повноважень не робить їх носіями матеріальних прав та обов`язків у спірному спадковому правовідношенні.

Тому доводи Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про те, що вона є неналежним відповідачем, суд вважає обґрунтованими. Аналогічний висновок стосується і Київської міської державної адміністрації.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц).

Ураховуючи наведене, позовні вимоги, пред`явлені до Київської міської ради, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, тоді як у задоволенні позовних вимог до Київської міської державної адміністрації та Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації слід відмовити у зв`язку з пред`явленням їх до неналежних відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 328, 346, 356, 364, 367, 392, 1216-1218, 1220, 1223, 1233, 1241, 1268-1270, 1296, 1297 ЦК України, статтями 4, 12, 13, 51, 76-81, 89, 133, 211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Трубінська Олександра Олександрівна, про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 37/300 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (з 37/100 частини домоволодіння,у житловому будинку квартира АДРЕСА_3 , що складається з: коридору під літерою 2-1 - площею 4,4 кв. м., туалетної кімнати під літерою 2-2 - площею 0,9 кв. м., ванної кімнати під літерою 2-3 - площею 3,8 кв. м., кухні під літерою 2-4 площею 9,2 кв. м., житлової кімнати під літерою 2-5 - площею 12,4 кв. м., жилої кімнати під літерою 2-6 - площею 12, 7 кв. м., жилої кімнати під літерою 2-7 - площею 10,2 кв. м., всього 53, 6 кв. м. житлого будинку).

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації та до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 05.10.2026.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Київська міська рада, ЄДРПОУ 22883141, адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36.

Відповідач: Київська міська державна адміністрація, ЄДРПОУ 00022527, адреса: 03680, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 31, корпус 2.

Відповідач: Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація, ЄДРПОУ 37378937, адреса: 03151, м. Київ, пр-т Повітряних Сил, буд. 41.

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Трубінська Олександра Олександрівна, адреса: 03155, м. Київ, вул. Святошинська, буд. 1

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі "Електронний суд".

Головуюча суддя Н.В. Сердюк