Ухвала суду № 1404585, 08.02.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-7879/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08лютого2007 року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є, Шипуліної Т.М.

при секретарі:

розглянувши у відкритому судовому засіданніПавлушку Р.С.

касаційну скаргу Обухівської обєднаної державної податкової інспекції у Київській області

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.06.2005р.

у справі№ 34/5-05 господарського суду Київської області

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Либідь»

до Обухівської обєднаної державної податкової інспекції у Київській області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 05.04.2005 р., залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.06.2005 р., позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Обухівської ОДПІ від 02.02.2005 р. № 0000102301/0/193 про визначення товариству з додатковою відповідальністю «Либідь» податкового зобовязання за платежем з податку на прибуток в сумі 4 829 690,00 грн., в тому числі основний платіж 2 828 800,00 грн. та 2 000 890,00 грн. штрафні санкції, накладені на підставі підпунктів 17.1.3 та 17.1.6 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судові рішення вмотивовані тим, що, оскільки позивач з 10.06.2004 р. розташований в смт. Іванків Київської області, тобто в зоні гарантованого добровільного відселення, він згідно частини 1 ст.7 Закону України «Про правовим режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» був звільнений від оподаткування доходів, отриманих в період з 10.06.2004 р. по 30.09.2004 р., виходячи з яких йому було визначено податкове зобовязання згідно спірного податкового повідомлення-рішення. Суд апеляційної інстанції також виходив з того, що позивач здійснював податковий облік доходів від страхової діяльності у відповідності з вимогами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», включаючи суми страхових премій, одержаних від страхувальників / повного товариства «Скарбниця» та повного товариства «Ломбард-Скарбниця» /, до валового доходу, одержаного від страхової діяльності, в податковому періоді, на який припадає дата сплати таких сум.

В касаційній скарзі Обухівська ОДПІ просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та направити справу на новий розгляд , посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій ст.1 Закону України «Про систему оподаткування», ст.15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст.7, 16 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень частини 1 ст.43 ГПК України, за правилами якого здійснено розгляд справи, оцінка судом доказів повинна ґрунтуватися на всебічному, повному й обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупноcті.

Принцип повного і всебічного зясування обставин в адміністративній справі, як необхідна умова обґрунтованості судового рішення, закріплений також в частині 3 ст.159 КАС України.

Вимога процесуальної норми права щодо всебічного і повного зясування обставин справи не була, однак, дотримана в повній мірі судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи.

Так, задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що доходи від страхової діяльності в сумі 93 790,30 тис. грн. та від інших видів діяльності в сумі 60,70 тис. грн., з яких позивачу було визначено податкове зобовязання згідно спірного податкового повідомлення-рішення, були одержані позивачем в період з 10.06.2004 р. по 30.09.2004 р., коли місцем розташування позивача було смт. Іванків Київської області, а відтак позивач в силу частини 1 ст.7 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» був звільнений від оподаткування цих доходів.

Разом з тим, з наявної в матеріалах справи копії акту перевірки від 31.01.2005 р. № 8/23-1/32641321, на підставі якого Обухівською ОДПІ прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, вбачається, що доход від страхової діяльності в сумі 93 790,30 тис. грн. за даними перевірки позивач отримав підсумково за три квартали 2004 року, в тому числі за І квартал 1 555,60 тис. грн. та за І півріччя 8 850,70 тис. грн. Донарахована позивачу сума податкового зобовязання за основним платежем згідно висновків акту перевірки складається, в тому числі з донарахувань за І квартал 2004 року в сумі 9,7 тис. грн. та за І півріччя 2004 року в сумі 197,6 тис. грн. На ці ж обставини посилається відповідач і у відзиві на позовну заяву. Державна ж реєстрація позивача за адресою Київська область, смт. Іванків. вул. Поліська, буд.142, була здійснена 10.06.2004 р.

На зазначені дані акту перевірки суд, однак, уваги не звернув, не дав їм будь-якої оцінки, у звязку з чим висновок суду про те, що спірна сума податкового зобовязання визначена позивачу за період, впродовж якого він був звільнений від оподаткування доходів, не може вважатися таким, що відповідає повно встановленим обставинам справи.

Обґрунтовуючи донарахування позивачу суми податкового зобовязання, Обухівська ОДПІ в акті перевірки та у відзиві на позовну заяву посилалася на порушення позивачем підпунктів 7.2.1 та 7.2.3 пункту 7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Порядку складання декларації на доходи / прибуток / страховика, затвердженого наказом ДПА України від 31.03.2003 р. № 146, зареєстрованого Міністерством юстиції України 10.04.2003 р. за № 280/7608, а саме: заниження оподатковуваного валового доходу від страхової діяльності за три квартали 2004 року на 93790,30 тис. грн. на суму нарахованих страхових премій, які підлягали сплаті страхувальниками повним товариством «Заставне товариство «Скарбниця» та повним товариством «Ломбард-Скарбниця»; заниження оподатковуваного доходу від інших видів діяльності, ніж страхова, на 59,9 тис. грн. внаслідок віднесення до валових витрат в повному розмірі витрат, не повязаних з одержанням доходів від страхової діяльності, при наявності права на віднесення до валових витрат такого роду витрат лише в розмірі, пропорційному питомій вазі валових доходів від страхової діяльності та валових доходів, не повязаних з такою діяльністю / а.а.с. 19, 20, 22, 23, 49 /.

Обставини щодо формування позивачем валових витрат судами попередніх інстанцій встановлені не були.

В обґрунтування ж висновку про правомірність віднесення позивачем до валового доходу сум страхових премій, сплачених страхувальниками, по факту одержання цих сум позивачем суд апеляційної інстанції послався на пункт 11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не звернувши увагу, що порядок оподаткування страхової діяльності, в тому числі і податковий облік доходів від такої діяльності та повязаних з нею витрат встановлений пунктом 7.2 ст. 7 цього Закону. Страхова діяльність статтею 7 зазначеного Закону передбачена серед інших операцій як операція особливого виду із встановленням для неї особливостей в порядку ведення податкового обліку. Серед таких особливостей підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 цієї статті передбачено включення до оподатковуваного доходу страховика-резидента сум страхових платежів, страхових внесків, страхових платежів як одержаних, так і нарахованих ним. У звязку з цим суду слід було встановити, чи співпадали з точки зору одного податкового періоду нарахування та одержання позивачем сум страхових премій, сплачених страхувальниками, оскільки лише за цієї обставини дії позивача по відтворенню в податковому обліку цих сум як доходу в податковому періоді, коли вони були одержані, є правомірними.

Вищезазначена неповнота судового розгляду, як наслідок порушення судами попередніх інстанцій процесуальних норм, може вплинути на правильність вирішення спору та з врахуванням меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених частиною 2 ст.220 КАС України не може бути усунута касаційною інстанцією. З огляду на це відповідно до ст.227 КАС України постановлені по справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного й повного зясування обставин справи та вирішити спір згідно закону.

При перевірці доводів позивача щодо звільнення його від оподаткування на підставі частини 1 ст.7 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» суду слід мати на увазі, що вказану норму слід тлумачити в системному аналізі зі статтею 16 цього Закону та з врахуванням заборони, встановленої цією статтею щодо будівництва нових та розширення існуючих підприємств в зоні гарантованого добровільного відселення, безпосередньо не повязаних із забезпеченням радіоекологічного контролю, соціального захисту населення в цій зоні, а також умов його життя і праці, визначати коло субєктів права на звільнення від оподаткування як розташованих в такій зоні.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Обухівської обєднаної державної податкової інспекції у Київській областізадовольнити частково.

Скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.06.2005р., рішення господарського суду Київської області від 05.04.2005р., справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Усенко Є.А.

Судді Бившева Л.І.

Костенко М.І.

Маринчак Н.Є.

Шипуліна Т.М.