Рішення № 140457944, 09.10.2026, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/2887/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шевчук Л.П.,

при секретарі судового засідання Нога Д.А.,

за участі представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Парвадова С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за картковим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим в межах кредитного договору №2032319013-CARD в розмірі 11446,12 грн.

Свої вимоги мотивувало тим, що між відповідачем та АТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір №2032319013-CARD, який за правовою природою є змішаним договором, а саме кредитний договір та договір про надання банківських послуг, в якому містяться елементи різних договорів і надаються декілька різних видів послуг - кредитування та видача і обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток в межах якого було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_2 .

20.06.2025 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №20/06/25, відповідно до умов якого право грошової вимоги за вищезазначеним картковим рахунком, відкритим в межах кредитного договору № 2032319013_CARD, укладеного між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Згідно п. 1.1. Договору факторингу АТ «ОТП Банк» (Первісний Кредитор) передає, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає право грошової вимоги, що належить АТ «ОТП Банк», і стає кредитором за Кредитними договорами, укладеними між АТ «ОТП Банк» і Боржниками, в розмірі Портфеля Заборгованості. Пунктом 1.3. Договору факторингу передбачено, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» одержує право (замість АТ «ОТП БанкК») вимагати від Боржників належного виконання всіх зобов`язань за Кредитними договорами. Відповідно до Рестру боржників №2 до Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за картковим рахунком № НОМЕР_2 , відкритим в межах кредитного договору №2032319013_CARD, в сумі 11 446,12 грн., з яких: 6000,00 грн. загальна сума боргу по тілу; 5446,12 грн. загальна сума боргу по відсотках; 0,00 грн. загальна сума боргу по комісії. Згідно п. 6.2.3. Договору факторингу право вимоги переходить до ТОВ «ФК«ЄАПБ» з моменту підписання сторонами цього Договору, після чого ТОВ «ФК «ЄАПБ» стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання ТОВ«ФК«ЄАПБ» та АТ«ОТП Банк» умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається. Пунктом 6.2.4 Договору факторингу передбачено, що відступлення права вимоги за цим Договором здійснюється без згоди боржників. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором. Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 20.06.2025 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за картковим рахунком № НОМЕР_2 , відкритим в межах кредитного договору №2032319013_CARD в сумі 11446,12 грн., які просить стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати.

Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Парвадовим С.М. подано відзив на позовну заяву, у якому вважає позов надуманим та безпідставним, який не підтверджується належними та допустимими доказами, відтак такий, що не підлягає задоволенню. Зокрема, 06.08.2020 між ОСОБА_1 та АТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір №2032319013 строком на 10 місяців з 06.08.2020 по 06.06.2021 на суму 46738,87 грн. (з урахуванням відсотків 52349,56 грн.) для придбання в ТОВ «Епіцйентр К» будівельних матеріалів та сантехнічного обладнання. В той же день, 06.08.2020, ОСОБА_1 , було отримано банківську картку і в ТОВ «Епіцентр К» було придбано товар на суму 44416,30 грн.. Сума кредиту за кредитним договором була погашена достроково, як то вбачається з виписки з рахунку приватного клієнта №2032319013 АТ «ОТП Банк»: кінцева заборгованість зі сплати комісійних, відсотків 0,00 грн., загальна сума до погашення за програмою «Розстрочка» - 0,00 грн.. Таким чином, умови кредитного договору №2032319013 від 06.08.2020 відповідачем були виконані повністю достроково та умови договору не змінювалися.

Крім того, зазначає, що строк позовної давності пред`явлення претензій в судовому порядку по даному кредитному договору сплив 06.06.2024, а позов подано до суду 01.07.2026 і такий строк не може бути відновлено (поновлено). Така обставина є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Також звертає увагу на те, що позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за картковим рахунком № НОМЕР_2 , відкритим в межах кредитного договору №2032319013, але рахунок № НОМЕР_2 у Графіку платежів та загальній вартості кредиту визначений як власний рахунок, а не картковий.

В матеріалах справи міститься виписка з рахунку за договором № 2034965831_CARD від 10.12.2020, картковий рахунок НОМЕР_3 про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) по клієнту 3298621311 ОСОБА_1 , яка до кредитного договору №2032319013 від 06.08.2020 не має жодного стосунку, і тому не може бути належним та допустимим доказом в розумінні процесуального закону.

В позовній заяві позивач вказує, що за договором факторингу до нього перейшло право грошової вимоги за вищевказаним картковим рахунком, відкритим в межах кредитного договору №2032319013. В матеріалах справи міститься вказаний договір факторингу, але докази про передачу кредитної історії за цим кредитним договором матеріали справи не містять. Крім того, Додаток №1 «Реєстр боржників №2 до договору факторингу №20/06/25 від 20.06.2025 року» зазначено лише про передачу одного кредитного договору №2032319013, що викликає сумнів в достовірності цього документа. Про перехід права стягнення неіснуючого боргу позивачу стало відомо зі змісту позовної заяви, але доказів переходу неіснуючого боргу до позивача відповідач не отримував. Відповідач не отримував жодної вимоги позивача про погашення боргу.

Крім того, звертає увагу, що наявна в матеріалах справи довіреність на ім`я представника позивача ОСОБА_2 , останній надано повноваження на представлення інтересів позивача не відповідає вимогам закону.

На підставі вищевикладеного просив в задоволенні позову відмовити.

Також представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Парвадовим С.М. подано заяву про застосування строку позовної давності.

Представником позивача Білотіл А.Г. подано відповідь на відзив, у якій викладено наступне.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» детально ознайомившись з відзивом відповідача, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як зазначено у позовній заяві, ОСОБА_1 уклав із АТ «ОТП Банк» кредитний договір №2032319013_CARD, який за правовою природою є змішаним договором, а саме кредитний договір та договір про надання банківських послуг, в якому містяться елементи різних договорів і надаються декілька різних видів послуг - кредитування та видача і обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток в межах якого було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_2 . Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За ч 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах. Таким чином, додержується принцип свободи договору. Чинним законодавством передбачено укладення договору лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст. 1048 ЦК України). Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення Кредитного договору, проценти за користування кредитними коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, позивач має право вимагати його виконання в будь який час, що свідчить про порушення його прав. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення кредитного договору, на погоджених умовах шляхом особистого підписання кредитного договору.

Також, виходячи з постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2019 у справі №526/405/13 факт не вчинення жодних дій, щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх не дійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отримання всіх благ передбачених кредитними договорами.

Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань та, які б спростовували суму заборгованості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2 1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зазначено, що «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню». З чого слідує, що в разі не спростування відповідачем презумпції правомірності кредитного договору всі права, набуті сторонами правочину за цими договорами, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення кредитних договорів, підлягають виконанню. Слід зазначити, що відповідачем, у відзиві на позовну заяву, не заперечується належними та допустимими доказами факту укладення ним кредитного договору.

Щодо перерахування кредитних коштів та розрахунку заборгованості слід зазначити, що відповідачем факт укладення кредитного договору у відзиві не спростовується. До того ж, відповідачем безпосередньо визнається укладення ним кредитного договору з первісним кредитором, відповідно, відповідач визнає отримання на підставі кредитного договору коштів та визнає свою обізнаність щодо умов кредитних договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Визнання обставин позову стороною відповідача звільняє позивача від їх доведення перед судом. Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості, кредитний договір є дійсним та ніким не скасованим. Укладення кредитного договору онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики та кредитів за електронним договором є обов`язковим. Отже, позивачем доведено факт укладання відповідачем кредитного договору в електронній формі, а тому позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими. Позивачем було надано разом з позовною заявою: Виписка по рахунка клієнта Розрахунок заборгованості; Квитанції (які підтверджують надання коштів). Надані позивачем докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження надання/перерахування коштів позичальнику та обґрунтування розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, отже позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» є законними та обґрунтованими.

Згідно розрахунку заборгованості від первісного кредитора вбачається, що відповідачем здійснювалося використання коштів протягом тривалого часу. Це також підтверджується і випискою з рахунка приватного клієнта № 2032319013_CARD. Відповідно за цей період первісним кредитором нараховувалися відсотки згідно умов договору.

Щодо нарахування відсотків. У відповідності до умов кредитного договору передбачено умови та строки нарахування відсотків. Отже, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків в зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення Кредитного договору, на таких умовах шляхом підписання кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Заборгованість нараховано відповідно до умов Кредитного договору та додатків до нього. Відповідачем при підписанні кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов кредитного договору, в тому числі і порядку нарахування відсотків, що свідчить про факт погодження відповідача із всіма умовами кредитного договору, враховуючи і нарахування відсотків. Отже, підписавши кредитний договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами. При укладенні кредитного договору волевиявлення сторін було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено у формі, встановленій законом, та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю, передбачену законодавством інформацію, перед укладанням кредитного договору.

У Постанові від 26.06.2018 по справі №910/9072/17 Верховний Суд виклав правову позицію відповідно до якої за приписами статей 509, 598, 599, 631 ЦК України закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно із ст. 599 ЦК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. Тобто, кредитний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, тому кінцева дата строку кредиту є лише датою повернення кредиту, а не датою закінчення строку дії кредитного договору. Також, наголошує на тому, що за весь період перебування права вимоги по кредитному договору у ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача. Відтак, позивач лише просить суд стягнути із відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором на дату відступлення права вимоги до позивача. Слід зазначити, що жодна вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором, не містить вимогу про стягнення неустойки (штрафи, пені). Відповідачем умови кредитного договору не виконувались, отже нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору є правомірним, а відповідач жодним чином не позбавляється від обов`язку виконання умов кредитного договору та погашення заборгованості в повному обсязі.

Повідомлення про відступлення прав вимоги. Повідомляє, що у чинному законодавстві України відсутні норми, які зобов`язують позивача направляти відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором, а тим паче мати письмове підтвердження відправлення чи отримання відповідачем такого повідомлення. Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» та п. 1.3. Договору факторингу, обов`язок направлення повідомлення про відступлення права вимоги за кредитними договорами покладено на первісного кредитора (копії документів, які готувалися та направлялися первісним кредитором зберігаються безпосередньо у первісного кредитора). Слід зазначити, що подібні повідомлення ніяким чином не змінюють умов кредитного договору, а носять лише інформаційний характер. Навіть при умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги від первісного кредитора, має місце той факт, що відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України. Зокрема, згідно п. 3.9. Договору факторингу, зазначено, що у разі отримання коштів від боржників, органів Державної виконавчої служби в рахунок погашення заборгованості після дати підписання цього Договору, клієнт зобов`язаний перерахувати ці кошти фактору протягом 3 (трьох) банківських днів з дати їх отримання (включно), на рахунок фактора, вказаний в розділі 10 даного Договору. При перерахуванні коштів клієнт зобов`язаний надати розшифровку платежів у вигляді електронного листа, а саме, вказати наступні данні боржників: прізвище, ім`я, по батькові, код номер облікової картки платника податків, № кредитного договору. Таким чином, в разі сплати відповідачем коштів на погашення заборгованості на рахунки первісного кредитора за кредитним договором, вони були б перераховані на рахунки позивача та зараховані на погашення заборгованості за кредитним договором. Перехід прав вимоги. Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права Первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Враховуючи те, що реєстр боржників містить інформацію щодо великої кількості боржників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, позивачем надано виксерокопіювання (витяг) з реєстру боржників, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб). Таким чином, Договір факторингу між первісним кредитором та позивачем укладений у відповідності до вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент укладання цього договору та ніяким чином не порушує права та законні інтереси відповідача.

Позовна давність. Договір № 2034965834_CARD від 10.12.2020 є договором кредитної лінії (видача та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) по клієнту 3298621311 ОСОБА_3 ), а позовна давність за кредитним договором, обчислюється з моменту, коли кредитор дізнався або мав дізнатися про порушення своїх прав. Згідно виписки та розрахунку заборгованості за договором № 2034965834_CARD від 10.12.2020 чітко видно які суми використовувались позичальником, які нараховані відсотки та які виплати заборгованості здійснені позичальником. А також із вищевказаного розрахунку вбачається, що відповідач останній платіж здійснила 15.02.2021 на оплату товарів/послуг через Barskijproduk за 14.02.2021 по НОМЕР_4 , тому від цієї дати рахується строк позовної давності. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. З урахуванням епідемічної ситуації в регіоні з 19.12.2020 до 30.06.2023 на території України установлено карантин згідно з Постановами КМ України №392 від 20.05.2020, №500 від 17.06.2020, №641 від 22.07.2020, №760 від 26.08.2020, №956 від 13.10.2020, №1100 від 11.11.2020, №1236 від 09.12.2020, №104 від 17.02.2021, №405 від 21.04.2021, №611 від 16.06.2021, №855 від 11.08.2021, №981 від 22.09.2021, №1336 від 15.12.2021, №229 від 23.02.2022, №630 від 27.05.2022, №928 від 19.08.2022, №1423 від 23.12.2022, №383 від 25.04.2023. Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу Covid-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Законом України №530-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (ч. 2ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»). Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (Covid-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають і строки позовної давності. Всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (Covid-19). 15.03.2022 Верховною радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності з 17.03.2022. Вказаним законом було доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257, 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України). Враховуючи вищезазначені норми позивач зазначає, що строки позовної давності для звернення до суду позивачем не пропущені. Оскільки строк позовної давності заявлених позовних вимог до набрання чинності вказаних законів не сплив, тому клопотання відповідача про застосування строку позовної давності не заслуговує на увагу суду. Отже, загальний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за договором № 2034965834_CARD від 10.12.2020 має часові рамки з дати останнього використання коштів 15.02.2021 по 15.02.2024. Якщо закінчення строку позовної давності припадає на період після 12.03.2020, то він продовжується на період дії карантину. Якщо закінчення строку позовної давності припадає на період після 24.02.2022, строк позовної давності продовжується на період дії воєнного стану. Враховуючи вищезазначене, строк позовної давності щодо звернення до суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості за договором № 2034965834_CARD від 10.12.2020 було продовжено на період дії карантину, а після, на строк воєнного стану. Зважаючи на викладені факти пропуск позивачем строків позовної давності не відповідає матеріалам справи та дійсним обставинам справи. Тому підстав для застосування норм статей пропуску строку позовної давності відсутні.

Щодо повноваження представників. Представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» Кудіна А.В. представляє вказану юридичну особу за довіреністю і виконує процесуальні дії на підставі наданих їй довіреністю повноважень, тобто представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» Кудіна А.В. виступає від імені цієї особи як довіритель , а не в порядку самопредставництва. Відповідно до частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Відповідно до частини 3 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника . Відповідно до частини 1 статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Цивільний кодекс розрізняє представництво за законом та за довіреністю Представництво за довіреністю, у свою чергу, відповідно до ст. 244 Цивільного кодексу України може ґрунтуватися на договорі або на акті органу юридичної особи. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 62 Цивільного процесуального кодексу України повноваження представників сторін та інших учасників справи має бути підтверджена довіреністю фізичної або юридичної особи . Відповідно до частини 3 статті 62 Цивільного процесуального кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами . Відповідно до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником (підписантом) ТОВ «ФК «ЄАПБ» (код ЄДРПОУ 35625014) є Ревунов Роман Олегович , а відтак вказана особа відповідно до статуту уповноважена представляти юридичну особу у судах та має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності (копія витягу з ЄДР додається). Крім того, повноваження та відповідна посада Ревунова Р. О. підтверджується статутом ТОВ «ФК «ЄАПБ» та наказом на призначення на посаду генерального директора ТОВ «ФК «ЄАПБ», що містяться в матеріалах справи. Слід наголосити на тому, що керівник ТОВ «ФК «ЄАПБ» Ревунов Роман Олегович делегував частину своїх повноважень, а саме щодо представництва інтересів юридичної особи у судах, шляхом видачі довіреності (копія витягу з наказу додається). Враховуючи вказане, працівник, який представляє інтереси юридичної особи в суді за довіреністю є представником, а на відповідні відносини, що виникають між ним та юридичною особою дія інституту самопредставництва не поширюється. Тому, беручи до уваги та підсумовуючи вищевикладене, а саме що юридична особа може брати участь у справі через свого представника, повноваження якого підтвердженні довіреністю та беручи до уваги той факт, що дана справа є малозначною, то можна дійти висновку, що представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» Кудіна А.В. були надані до Вінницького районного суду Вінницької області належні та допустимі докази на підтвердження своїх повноважень як особи, яка звернулася до суду в інтересах ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог - є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених у Постановах ВСУ, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги. Враховуючи вищевикладене, дана справа відноситься до категорії малозначних справ, а тому представляти інтереси ТОВ «ФК «ЄАПБ» має право його представник.

На підставі викладеного просить: прийняти до розгляду та долучити до матеріалів цивільної справи відповідь на відзив з додатками; розгляд справи проводити за відсутності представника позивача; позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі; стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» понесені судові витрати; копію рішення за результатами розгляду справи надіслати позивачу за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх № 4.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Парвадов С.М. просив в задоволенні позову відмовити з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву. Додатково вказав, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем та перебуває на даний час у зоні активних бойових дій, але йому вдалося поспілкуватися із ОСОБА_1 та той повідомив, що 06.08.2020 він уклав із банком кредитний договір, метою якого було придбання товару. По накладній, яка є в матеріалах справи, тримав товар, магазин видав йому фіскальний чек. Цей чек банк залишив собі, як доказ того, що ним було виконано свою частину умов договору, і ОСОБА_1 з цією накладною і товаром поїхав до дому. Тобто, ОСОБА_1 ніякої банківської картки не отримував. Надалі відповідач достроково погасив заборгованість по кредитному договору, він сплачував кошти у більшому розмірі, ніж то передбачено умовами кредитного договору. Кошти вносилися через банкомат та іноді у відділенні банку. Під час погашення заборгованості за кредитними договором відповідачем вказувався номер договору, при цьому, відповідач не мав ніякої банківської картки, оскільки не отримував такої. До того, наданих позивачем документах, зокрема у графіку платежів, вказується, що це не картковий, а власний рахунок. Коли боргу було погашено, відповідач не пам`ятає, тому вони рахують, що кредит було погашено саме 06.06.2021. Також зазначив, що згідно виписки з рахунку приватного клієнта, що надана позивачем, кінцева заборгованість зі сплати комісії, відсотків 0,00 грн. і загальна сума до погашення за програмою «Розстрочка» також 0,00 грн.. Тобто, відповідач не має заборгованості за кредитним договором. Крім того, до матеріалів позову позивачем додано розрахунок заборгованості за договором №2034965834 від 10.12.2020, однак у позовній заяві не зазначається, що це різні рахунки і різні кредитні і карткові договори, вказавши, що це один кредитний договір та він має різну юридичну природу. Однак, фактично це два різні договори і тексту договору №2034965834 від 10.12.2020 немає у матеріалах справи, а є лише виписка з цього рахунку та і номер рахунку вказаний інший, зокрема 262042050779. Відповідач повідомив представнику, що він дійсно отримував цю картку, там було 6000 грн., користувався цією картку, а потім строк її дії закінчився і більше нею не користувався. Предмет даного позову є кредит №2032319013 і рахунок за ним НОМЕР_2 , який є власним рахунком відповідача, і по якому відсутня заборгованість. До того, по цьому договору закінчився строк позовної давності. Сума боргу яка відображена за картковим рахунком НОМЕР_5 не відноситься до предмету заявленого позову. На підставі викладеного, а також враховуючи зміст відзиву, просив відмовити в задоволенні позову та застосувати строк позовної давності. Щодо позиції позивача, яка викладена у відповіді на відзив, то вважає, що цією відповіддю позивачем не спростовано ті аргументи, що викладені у відзиві на позовну заяву, тому вважає, що відповідь на відзив не заслуговує на увагу суду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у відповіді на відзив міститься клопотання про розгляд справи у його відсутність.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності представника позивача, враховуючи, що він скористався своїм правом подачі відповідної заяви про розгляд справи у його відсутність.

Ухвалою суду від 28.07.2026 позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Заслухавши позицію представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 06.08.2020 між АТ «ОТП Банк» та відповідачем, на підставі заяви-анкети/опитувального листа 06.08.2026 (а.с. 8-зворот), був укладений кредитний договір №2032319013, за умовами якого банк надає позичальнику 44416,38 грн. на придбання товару у продавця ТОВ «Епіцентр К», зі сплатою комісії за надання кредиту в сумі 1332,49 грн., 490,00 грн. оплата додаткових послуг банку, 500,00 грн. послуги страхування. Загальний розмір кредиту 46738,87 грн.. Дата остаточного повернення кредиту 06.06.2021, порядок повернення кредиту визначено графіком платежів, що є Додатком №1 до Кредитного договору (а.с. 5).

На а.с. 6, 6-зворот містяться копія паспорта споживчого кредиту та копія орієнтовного графіку платежів і розрахунок загальної вартості кредиту.

На а.с 7 міститься графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, що є додатком №1 до кредитного договору 2032319013 від 06.08.2020.

На а.с. 7-зворот міститься заява (акцепт) №20/06/02/2033219013 від 06.08.2020 до публічного договору-оферти щодо добровільного страхування майна, що укладено між ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» та ОСОБА_1 .

З копії рахунку №Грл/VN-0000981 від 06.08.2020 для оформлення банківської гарантії (ГРЛ) вбачається, що заявником ОСОБА_1 замолено у продавця ТОВ «Епіцентр К» товар на загальну суму 44416,38 грн. та даний товар зарезервовано на три дні до та три дні після оплати (а.с. 11).

Відповідно до видаткової накладної Ррз/ VN-0118451 від 06.08.2020, що видана ТОВ «Епіцентр К» на підставі спеціфікації АТ «ОТП Банк» №2032319013 від 06.08.2020, відпущено товар на загальну суму 44416,38 грн. (а.с. 11-зворот).

На а.с. 12 міститься спеціфікація до кредитного договору від 06.08.2020, клієнт ОСОБА_1 , відповідно до якої повідомляється, що АТ «ОТП Банк» прийнято позитивне рішення щодо можливості надати позичальнику-фізичній особі кредит, згідно наведених даних: кредитний договір №2033219013 від 06.08.2020, дані про кредит «Епіцентр 180 днів ЕК», процентна ставка - 0,01%, плата по кредиту (комісія) 3%, сума кредиту 44416,38 грн., термін кредиту 10 місяців. Крім того, міститься вказівка, що банк гарантує перерахування зазначеної суми кредиту на поточний рахунок підприємства, на умовах укладеного договору про співробітництво за зазначеними реквізитами.

На а.с. 12-зворот міститься копія квитанція ТОВ «Епіцентр К» про оплату товару на суму 44416,38 грн.

З копії виписки з рахунка приватного клієнта №2032319013_CARD, сформованого АТ «ОТП Банк» 12.06.2026, за розрахунковий період з 06.08.2026 по 20.06.2025, вбачається, що кінцевий залишок 0,00 грн.; кінцева заборгованість зі сплати комісійних, відсотків 0,00 грн., доступна для використання сума (без урахування блокувань) 0,00 грн.; доступна для використання сума (з урахуванням блокувань) 0,00 грн.; внесок до відновлення мінімального балансу 0,00 грн.; доступна сума для зняття готівки (з урахуванням блокувань) 0,00 грн.. Деталізація за програмою «Розстрочка» - загальна сума до погашення 0,00 грн. (а.с. 14-18).

На а.с. 19-31 міститься розрахунок заборгованості за договором №2034965834_CARD від 10.12.2020 картковий рахунок НОМЕР_5 UAH за видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) по клієнту 3298621311 ОСОБА_1 за період з 17.12.2020 по 04.06.2025, станом на 20.06.2025, відповідно до якого заборгованість становить 6613,64 грн.

20.06.2025 року АТ «ОТП Банк» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу №20/06/25, відповідно до пункту 1.1 якого первісний кредитор передає, а фактор приймає право грошової вимоги, що належить первісному кредитору за кредитними договорами, укладеними з боржниками (а.с. 32-38).

За пунктом 1.3 договору фактор набуває право замість первісного кредитора вимагати від боржників належного виконання грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами. Відомості про боржників і розмір грошового зобов`язання кожного з них визначені в реєстрі боржників.

Відповідно до п.п. 7.1 та 7.1.2 договору факторингу сторони домовились, що загальний ліміт фінансування по реєстру боржників №1 та №2 складає 9,5% та становить 7945998,82 грн. без ПДВ, станом на дату підписання сторонами цього договору; ліміт фінансування по реєстру боржників №2 від загальної суму заборгованості становить 4111323,69 грн. без ПДВ, станом на дату підписання сторонами цього договору.

На а.с. 39 міститься копія платіжної інструкції №44 від 20.06.2025 згідно якої ТОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувало на користь АТ «ОТП Банк»№ кошти в сумі 4111323,69 грн. як плата за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №20/06/25 від 20.06.2025 по реєстру боржників №2 без ПДВ.

Згідно з витягом із реєстру боржників №2 заборгованість ОСОБА_1 становить 11446,12 грн., з яких: 6000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 5446,12 грн. - заборгованість за процентами. Витяг містить номер договору №2032319013 від 06.08.2026, карткового рахунку № НОМЕР_2 та реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача.

Будь-яких інших доказів сторонами до суду не подано та не було заявлено клопотань про їх витребування, у разі неможливості самостійно подати такі докази до суду.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд керується наступними нормами.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з договорів позики та кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до його умов та вимог ЦК України.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Частиною 1 статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно сталої практики Верховного Суду, доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року №905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі №2221/2373/12). Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Також Верховний Суд у постанові від 03 листопада 2021 року (справа №301/2368/14-ц) зазначив, що вирішуючи питання про перехід до нового кредитора права грошової вимоги слід звернути увагу на наявність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за кожним договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором.

На необхідність перевірки факту перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги посилався Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2021 року в справі №2-879/11 (провадження №61-10005св21).

Позивач, на підтвердження факту перерахування коштів первісному кредитору за договором факторингу, надав копію платіжної інструкції (а.с. 39).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.ст. 79, 80 ЦПК України).

Частиною першою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями частин 1 та 2 статті 83 ЦПК України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Поряд із цим, суд звертає увагу на те, що позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за картковим рахунком № НОМЕР_2 , відкритим в межах Кредитного договору №202319013_CARD від 06.08.2026 в загальній сумі 11446,12 грн.. Однак, як встановлено судом, відповідно до виписки з рахунка приватного клієнта №2032319013_CARD, сформованого АТ «ОТП Банк» 12.06.2026, за розрахунковий період з 06.08.2026 по 20.06.2025, загальна сума до погашення 0,00 грн. (а.с. 14-18). Окремого розрахунку заборгованості відповідача за Кредитним договором №202319013_CARD від 06.08.2026 на підтвердження заявленої до стягнення суми боргу позивач не надав. При цьому, матеріали справи містять розрахунок заборгованості за іншим договором, а саме №2034965834_CARD від 10.12.2020 картковий рахунок НОМЕР_5 UAH за видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) по клієнту 3298621311 ОСОБА_1 за період з 17.12.2020 по 04.06.2025, станом на 20.06.2025, відповідно до якого заборгованість становить 6613,64 грн. (а.с. 19-31).

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості саме за Кредитним договором №202319013_CARD від 06.08.2026, яку позивач просить стягнути із відповідача.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №916/2040/20).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачем та наявність права звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Щодо заяви представника позивача про застосування строку позовної давності у даній справі суд зазначає наступне.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (стаття 266 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (стаття 264 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові 14.06.2023 (справа №755/13805/16-ц) звертає увагу на те, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (див., зокрема, постанови від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі №575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 61), №522/2201/15-ц (пункт 62) та №522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі №2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі №372/266/15-ц (пункт 51), від 7 липня 2020 року у справі №712/8916/17-ц (пункт 28), від 29 червня 2021 року у справі №904/3405/19 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі №488/2807/17 (пункт 129).

Отже, оскільки судом не встановлено порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача, підстави для застосування наслідків спину позовної давності, про що представником відповідача було подано відповідну заяву, відсутні.

Розподіл судових витрат суд проводить відповідно до положень ст.141 ЦПК України. Зважаючи, що в задоволенні позову відмовлено судові витрати, понесені позивачем, залишаються за ним.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. 76-81, 83, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони по справі:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса: 07400, вул. Лісова, буд. 2, м. Бровари Броварський район Київської області, код ЄДРПОУ 35625014;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , мешканець АДРЕСА_1 .

Суддя Л.П. Шевчук