Ухвала суду № 140456956, 06.10.2026, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/6797/26

1-кс/705/1419/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м.Умань

Слідчий суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника володільця майна ОСОБА_4 ,

розглянувши клопотання прокурора Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026250000000113 від 20.03.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 249 КК України,

ВСТАНОВИВ:

05.10.2026 до суду поштовим зв`язком надійшло клопотання прокурора Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 від 02.10.2026 про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026250000000113 від 20.03.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 249 КК України.

Із клопотання вбачається, що Уманським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026250000000113 від 20.03.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 249 КК України, за фактом незаконного зайняття рибним добувним промислом групою осіб, із числа керівників, засновників та працівників суб`єкта господарювання ПП «Інститут з питань іхтіології», легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, а також вчинення ними дій, направлених на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, шляхом фіктивного працевлаштування військовозобов`язаних, з подальшим бронюванням, на критично важливі підприємства Черкаської області, з метою ухилення громадян від призову на військову службу під час загальної мобілізації.

У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та іншими особами може бути причетний до організації схеми фіктивного працевлаштування військовозобов`язаних на ПП «Інститут з питань іхтіології» (код ЄДРПОУ 36701986) з метою їх подальшого бронювання від мобілізації за грошову винагороду.

За отриманими у ході проведення НСРД відомостями за оформлення працевлаштування та бронювання особи сплачували 2 000 - 3 000 доларів США та в подальшому близько 26 000 гривень щомісячно. Зокрема, на посади рибалок підприємства були оформлені ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які, за наявними матеріалами, фактично трудових обов`язків, пов`язаних із промисловим виловом водних біоресурсів, не виконували.

01.10.2026 у межах даного кримінального провадження проведено обшуки за місцями проживання, роботи та здійснення діяльності осіб, причетність яких перевіряється під час досудового розслідування.

Так, 01.10.2026 на підставі ухвал слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , а також обшуки транспортних засобів, якими він фактично користується, під час чого було виявлено та вилучено: автомобіль BMW X7, д.н.з. НОМЕР_1 , який фактично перебуває у користуванні ОСОБА_7 та на праві приватної власності зареєстрований за ОСОБА_11 ; автомобіль Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_2 , який фактично перебуває у користуванні ОСОБА_7 та на праві приватної власності зареєстрований за ОСОБА_12 , та ключі від вказаних транспортних засобів.

01.10.2026 постановою старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області майора поліції ОСОБА_13 вище зазначене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

У межах розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ст. 209 КК України, перевіряється походження вказаних транспортних засобів, джерела коштів, за які вони були придбані, а також обставини їх оформлення на інших осіб при фактичному користуванні ОСОБА_7 . Вказані автомобілі можуть бути майном, набутим за кошти, одержані злочинним шляхом, або майном, щодо якого могли вчинятися дії, спрямовані на його легалізацію (відмивання), у зв`язку з чим вони підлягають перевірці на предмет їх можливого зв`язку з предметом кримінального правопорушення.

Крім того, з урахуванням розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ст. 249 КК України, перевіряється можливе використання автомобілів BMW X7 та Toyota Land Cruiser 200, як засобів організаційного та оперативного забезпечення незаконного зайняття рибним добувним промислом, зокрема для переміщення учасників, перевезення документів, грошових коштів та інших предметів, а також оперативного вирішення питань, пов`язаних з організацією та здійсненням вилову водних біоресурсів.

Зазначені транспортні засоби зареєстровані за третіми особами, водночас фактично використовувалися ОСОБА_7 , у зв`язку з чим без накладення арешту існує можливість їх відчуження, перереєстрації, передачі третім особам, переміщення, приховування або зміни фактичного стану. Це може ускладнити перевірку джерел їх набуття, проведення оглядів та інших процесуальних дій, а також встановлення можливого використання транспортних засобів у кримінально протиправній діяльності. Необхідність арешту у цьому випадку обумовлена потребою зберегти вилучене майно у незмінному стані до проведення його огляду, дослідження, копіювання електронної інформації, призначення і проведення експертиз та інших процесуальних дій, залежно від характеру вилученого майна, тому з даним клопотанням прокурор звернувся до слідчого судді.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав подане клопотання, посилаючись на обставини, якими воно обґрунтоване.

Представник володільця майна адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що прокурором не надано будь-яких доказів того, що вказані автомобілі можуть бути речовими доказами у даному кримінальному провадженні. Також ОСОБА_7 не є власником вказаних транспортних засобів, а лише ними користується, тому у даному випадку відсутні підстави для дослідження походження коштів на їх придбання, при цьому може бути порушено право власності третіх осіб - власників транспортних засобів. Крім того, зазначені транспортні засоби були придбані раніше, ніж зафіксовані злочини, які інкримінуються ОСОБА_7 .

Вислухавши прокурора, представника володільця майна, перевіривши матеріали клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, а також з`ясувавши інші обставини, які мають значення для вирішення питання про арешт, слідчий суддя встановив таке та дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 вересня 1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судової процедури, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є зокрема, арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, збереження речових доказів.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно із ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно із ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції будь-яке обмеження власності повинне здійснюватися відповідно до закону, а отже, суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У даному випадку клопотання не містить відомостей, які б давали розумні підстави вважати, що транспортні засоби, які є предметом арешту, відповідають критеріям ст. 98 КПК України, зокрема є знаряддям вчинення зазначених у клопотанні кримінальних правопорушень чи зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об`єктом кримінально протиправних дій, або набуті кримінально протиправним шляхом, зазначені лише такі припущення.

Крім того, слідчий суддя враховує й те, що власниками вказаних транспортних засобів є ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , тобто треті особи, а ОСОБА_7 ними лише користувався. У даному випадку арешт автомобілів може призвести до порушення прав власників на законне володіння, користування та розпорядження належним їм майном.

Також прокурором не доведено, що автомобіль BMW X7, д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві приватної власності зареєстрований за ОСОБА_11 , та автомобіль Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_2 , який на праві приватної власності зареєстрований за ОСОБА_12 , та ключі від вказаних транспортних засобів, були засобом досягнення злочинного результату.

Отже, майно, на яке слідчий просить накласти арешт, не відповідає передбаченим ст. 98 КПК України вимогам, з огляду на диспозицію ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 249 КК України, за якими відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

При цьому слідчий суддя також бере до уваги, що матеріали клопотання не містять відомостей про те, що у кримінальному провадженні № 12026250000000113 від 20.03.2026 будь-якій особі повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 249 КК України.

Крім того, у клопотанні про накладення арешту на майно не наведено жодних аргументів щодо необхідності збереження автомобіля саме як матеріального об`єкта, з урахуванням його фізичного значення для доведення обставин інкримінованих кримінальних правопорушень, що свідчить про відсутність належного обґрунтування процесуальної мети застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

При цьому, відповідно до положень ч. 4 ст. 132 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний оцінити можливість отримання речей і документів, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин кримінального провадження, без застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Отже, у разі наявності можливості належної фіксації та документального підтвердження обставин справи без арешту майна, застосування такого заходу є недоречним.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що наведені у клопотанні заходи забезпечення кримінального провадження будуть неспівмірними із завданнями кримінального провадження на даній стадії досудового розслідування.

Оскільки у ході розгляду клопотання не було встановлено достатніх підстав для накладення арешту на зазначені у ньому транспортні засоби та ключі від них, у задоволенні клопотання необхідно відмовити.

На підставі наведеного вище, керуючись ст. ст. 131, 132, 170, 172, 173, 175, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026250000000113 від 20.03.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 249 КК України, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом 5-ти днів з дня її оголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1