Ухвала суду № 140452646, 07.10.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/7767/26

Провадження № 1-кп/591/376/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року Зарічний районний суд міста Суми в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Суми у кримінальному провадженні за № 12026200480000903 від 10.04.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Харків Харківська область Україна; громадянство України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України

клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку тримання під вартою

учасники судового провадження:

секретар судового засідання ОСОБА_3

сторони кримінального провадження:

з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_4

з боку захисту:

обвинувачений ОСОБА_2

обвинувачений ОСОБА_5

захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_6

захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7

та установив:

На стадії підготовчого судового провадження прокурор Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 подала до суду клопотання про продовження ОСОБА_2 строк дії тримання під вартою, яке узагальнено мотивовано тим, що:

(1) ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину;

(2)на стадії досудового розслідування до нього застосовано запобіжний захід тримання під вартою без визначенням розміру застави, який на стадії підготовчого судового провадження продовжено ухвалою Зарічного районного суду міста Суми від 20 серпня 2026 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів Сумського апеляційного суду від 01 вересня 2026 року, до 18.10.2026 включно;

(3)продовжують існувати та не зменшились ризики, передбачені пп. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України (можливість обвинуваченого переховуватися від суду, впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення);

(4)більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити досягнення мети його застосування та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Прокурор зазначає, що необхідність продовження строку дії тримання під вартою обумовлена тим, що до закінчення строку дії попередньої ухвали, якою ОСОБА_2 продовжено строк дії тримання під вартою провести судовий розгляд кримінального провадження (18.10.2026) не представляється можливим.

На думку сторони обвинувачення жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити уникнення зазначених ризиків та виконання покладених на обвинувачену процесуальних обов`язків.

В судовому засіданні прокурор своє клопотання підтримала, просить його задовольнити з підстав викладених у ньому.

Захисник ОСОБА_6 , діючи в інтересах ОСОБА_2 , зазначив, що прокурором у клопотанні не обґрунтовано, що заявлені ним ризики не зменшилися та/або з`явилися нові, які виправдовують продовження тримання під вартою ОСОБА_2 тривалий час, а саме з часу затримання у порядку ст. 208 КПК України з 12.04.2026. В матеріалах справи відсутні заяви від іншого обвинуваченого, потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні щодо впливу на них з боку обвинуваченого ОСОБА_2 . Вина ОСОБА_2 визнається частково, на стадії досудового розслідування та в суді він має належну процесуальну поведінку. Просив обрати його підзахисному домашній арешт, враховуючи наявність у нього постійного місця проживання, міцних соціальних зв`язків.

Обвинувачений в судовому засіданні підтримав доводи свого захисника.

Оцінка та мотиви Суду

Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Суд враховує стадію кримінального провадження (судове провадження), що передбачає доведення стороною обвинувачення вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за найвищим стандартом доказування "поза розумним сумнівом" у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.

Прокурор у поданому клопотанні зазначила, що наразі продовжують існувати встановлені під час досудового розслідування ризики, а саме переховування ОСОБА_2 від суду, впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Суд погоджується із твердженням прокурора та вважає, що на даний час ризик переховування ОСОБА_2 від суду, ризик впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, ризик вчинити інше кримінальне правопорушення не зменшились, є актуальними та достатньо високими.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , є особливо тяжким та відповідно передбачає призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років.

Означене покарання в разі визнання ОСОБА_2 винуватим повинне бути призначене до реального відбування, що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі "Ilijkov v. Bulgaria" (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.

Ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні підтверджується тим, що наразі потерпілі та свідки не допитані судом, і, відповідно, їх показання не сприйняті безпосередньо, задля можливості використання їх як доказів, у той час як КПК встановлена процедура отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (чч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).

Вказане не свідчить, що поза всяким сумнівом ОСОБА_2 здійснюватиме відповідні дії. Але наведені факти, котрі підтверджують, що обвинувачений має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцем, з метою уникнення відповідальності може вчинити інший злочин проти встановленого порядку несення військової служби (дезертирство, самовільне залишення військової частини).

Отже, в судовому засіданні прокурором доведено, що заявлені ризики ( пп. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України) не зменшилися та виправдовують продовження тримання особи під вартою.

Існування нових ризиків судом не встановлено.

Вірогідність настання ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_2 , про які вказує прокурор, є досить високою.

Рішення про продовження одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Відповідно до КПК тягар доведення наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, покладається на сторону обвинувачення, однак, в свою чергу, сторона захисту має переконати Суд і довести наявність умов, що мінімізують зазначені ризики і спростовують припущення прокурора щодо можливих неправомірних та недобросовісних вчинків обвинуваченого.

Жодних об`єктивних даних, які б унеможливлювали перебування обвинуваченої під вартою та даних, які свідчать про наявність обставин, що можуть істотно вплинути на можливість продовження тримання під вартою ОСОБА_2 та стати підставою для скасування запобіжного заходу чи зміни запобіжного заходу на інший більш м`який, стороною захисту не надано та в ході судового розгляду справи не встановлено.

Таким чином, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченої, на даній стадії судового провадження, встановлені судом ризики, передбачені пп. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК продовжують існувати, є реальними, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, що за таких обставин переважає принцип поваги до особистої свободи, а отже не суперечитиме вимогам статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ.

Суд не ігнорує аргументи, які наводяться захисником, проте в даному конкретному випадку, суд, оцінюючи вищевказані обставини, не знаходить підстав для обрання ОСОБА_2 іншого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Таким чином, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченого, на даній стадії судового провадження, встановлені судом ризики, передбачені пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК продовжують існувати, є реальними, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, що за таких обставин переважає принцип поваги до особистої свободи, а отже не суперечитиме вимогам статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 , оскільки лише цей запобіжний захід зможе запобігти встановленим ризикам переховування від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Запобіжний захід тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, підстав для визначення розміру застави суд не вбачає, оскільки вказане кримінальне провадження порушено щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Керуючись ст. 7, 9, 177, 178, 181,193 - 196, 350, 370, 372, 392, 532, 615 Кримінального процесуального кодексу України,

Постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії тримання під вартою, до 05 грудня 2026 року включно без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою - до 05 грудня 2026 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою протягом п`яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали оголошено 09 жовтня 2026 року о 08 год. 30 хв.

Суддя ОСОБА_1