Ухвала суду № 140452300, 09.10.2026, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/3466/26

Номер провадження 1-кс/305/337/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2026. Слідчий суддя Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

слідчого ОСОБА_4

підозрюваної ОСОБА_5

захисника - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши клопотання слідчого СВ Рахівського ВП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, з середньою освітою, працює офіціантом на відпочинковій базі "Еліт) в смт. Солотвино (зі слів), неодруженої, невійськовозобов`язаної, несудимої,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 за погодженням із прокурором Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_8 звернувся в суд з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .

Клопотання мотивовано тим, що відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.09.2026 за № 12026071140000340 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, тобто незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вчинені організованою групою або вчинені з корисливих мотивів. ОСОБА_5 , у період жовтня 2026 року, маючи умисел, спрямований на незаконне переправлення громадян України через державний кордон України поза визначеними пунктами пропуску, розуміючи встановлений порядок перетину державного кордону під час воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України № 64/2022, який неодноразово продовжувався та діє на даний час, будучи обізнаним, що на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України віком від 23 до 60 років, а також жінкам-військовозобов`язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, за попередньою змовою з невстановленою особою, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення та незаконного переправлення громадянина України через державний кордон України, шляхом сприяння його переміщенню до ділянки державного кордону України з Румунією в смт Солотвино, Тячівського району Закарпатської області, за грошову винагороду у розмірі 6000 доларів США. 05 жовтня 2026 громадянин ОСОБА_9 (особа, яка залучена до конфіденційного співробітництва), за допомогою мобільного телефону зв`язався з ОСОБА_5 за номером НОМЕР_1 . Під час телефонної розмови співрозмовниця повідомила, що зможе допомогти останньому незаконно перетнути державний кордон України за грошову винагороду у розмірі 3000 доларів США, які він мав заплатити одразу, а решту 3000 доларів США при успішному перетині державного кордону України. Після чого ОСОБА_5 надала вказівку ОСОБА_9 прибути до смт Солотвино, Тячівського району, Закарпатської області, де після прибуття вона разом зі спільником (невстановленою особою) його забере та доставить до державного кордону України. 06.10.2026 близько 17:30 години ОСОБА_9 за допомогою попутного транспорту, прибув до АДРЕСА_2 (автомийка самообслуговування), після чого зателефонував до ОСОБА_5 та повідомив про своє прибуття, остання надала вказівку очікувати. 06.10.2026 близько 20:00 години, до ОСОБА_9 підійшла ОСОБА_5 та її спільник (невстановлена особа), які надали йому вказівку слідувати за ними. Після чого, прийшовши до закинутого будинку, що за адресою АДРЕСА_3 , невстановлена особа, завів ОСОБА_9 , в середину, та надав вказівку передати йому грошові кошти в сумі 3000 доларів США, як аванс за його незаконне переправлення через державний кордон України. Передавши грошові кошти, ОСОБА_9 отримав вказівку сидіти в будинку та очікувати подальших інструкцій, а невстановлена особа, вийшов на подвір`я та передав грошові кошти своїй спільниці ОСОБА_5 , після чого пішли в невідомому напрямку. 06.10.2026 близько 21.50 години ОСОБА_5 та невстановлена особа з метою виконання раніше узгодженого плану, спрямованого на незаконне переправлення громадян України через державний кордон України з Румунією, прибули до будинку за адресою: АДРЕСА_3 , де їх очікував ОСОБА_9 , провели йому інструктаж як поводитись від моменту подолання загороджувального паркану інженерного захисту державного кордону України з Румунією, подолання річки Тиса, і до моменту його затримання прикордонною поліцією Румунії та подальшої поведінки. Однак, 06.10.2026 о 22:00 ОСОБА_5 було затримано працівниками ВВВБ Державної прикордонної служби України, та працівниками СКП Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області в смт Солотвино, вул. Зої Космодем`янської, 4, Тячівського району Закарпатської області неподалік від русла річки Тиса, по якому проходить державний кордон України з Румунією, а невстановлена особа, в свою чергу, вдався до втечі. За таких обставин, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме сприяння організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України вказівками, порадами, наданням засобів, вчинене способом, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яку незаконно переправляли через державний кордон України, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів. 06.10.2026 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України, та 07.10.2026, останній повідомлено про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст.332 КК України. Повідомлення про підозру ОСОБА_5 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: протоколом допиту свідка, протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімком за участі свідків; протоколом затримання та іншими матеріалами кримінального провадження. Під час досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які обґрунтовують підозру ОСОБА_5 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні. Щодо ризику переховування підозрюваної ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та суду зазначає, що усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 , з метою уникнення покарання і затягування справи, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Дійсним є такий ризик у розрізі того, що підозрювана, будучи обізнаним з санкцією статті, яка їй інкримінується, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду в подальшому, може виїхати із свого місця постійного проживання з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, даний ризик належно вмотивований тим, що не всі докази у кримінальному провадженні на даній стадії досудового розслідування відшукані, тому є достатні підстави вважати що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, зможе знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з метою не доказування його вини в подальшому. Також, наявний ризик щодо можливості підозрюваної незаконно впливати свідків у кримінальному провадженні з метою уникнення відповідальності. Оцінюючи наявність цього ризику (вплив на свiдкiв) у кримінальному провадженні, слід виходити з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та розуміти, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрювана не будучи обмежена у спілкуванні із свідком, якому відомі обставини вчинення злочину у якому остання обґрунтовано підозрюється, може здійснювати на нього вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою його спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які йому достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Тим самим, наявності ризику впливу на свідка існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом. Ризик того, що ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовується тим, що вона може ухилятися від виконання процесуальних обов`язків, визначених ч.7 ст.42 КПК України, а саме ухилятися від явки на виклик до слідчого. Ризик того, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовується тим, що остання, підозрюється у тяжкому корисливому злочині. Крім цього, при розгляді клопотання також просить врахувати діючий на даний час та на час вчинення кримінального правопорушення воєнний стан на території України, введений та продовжений Указом Президента України у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. На думку сторони обвинувачення, всі зазначені у ч.1 ст.194 КПК України обставини є доведеними, тому є достатні підстави для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки жоден більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти настанню вищенаведених ризиків. ОСОБА_5 та її спільник від здійснюваної ним злочинної діяльності, а саме, незаконного переправлення однієї особи через державний кордон України мали отримати грошову винагороду в сумі 6000 доларів США, а 3000 доларів США отримали, що свідчить про значний матеріальний стан особи, що підозрюються у вчиненні злочину, тому просить застосувати, щодо підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, українки, невійськовозобов`язаної, несудимої, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з визначенням розміру застави.

Прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримали клопотання, просять таке задовольнити, оскільки обрання найсуворішого запобіжного заходу мотивоване наявними ризиками, а саме, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, усвідомлює, що за вчинене нею кримінального правопорушення їй може бути призначено покарання у виді позбавлення волі від семи до дев`яти років, перебуваючи на волі вона може ухилитися від досудового розслідування чи суду, негативно впливати на свідків, знищити або сховати речові докази, що перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні, з метою не доказування її вини в подальшому, також перебуваючи на волі ОСОБА_5 , може продовжувати свою злочинну діяльність. Отже, на їх думку, застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваної та не дасть змогу запобігти зазначеним ризикам та виконання покладених на неї процесуальних обов`язків.

Захисник ОСОБА_6 заперечив проти обрання щодо підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважає, що достатнім буде обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, так як його підзахисна за місцем проживання характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності притягається вперше. Крім того, підозрювана наміру ухилятися від слідства та суду не має.

Підозрювана ОСОБА_5 , у судовому засіданні просила застосувати до неї запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, у виді домашнього арешту, наміру ухилятися від слідства та суду у неї немає, гроші, вилучені у неї під час огляду, їй підкинули працівники поліції.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 та п.4 ч.2 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого відділення Рахівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області перебуває кримінальне провадження за №12026071140000340 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.09.2026 за ч.3 ст.332 КК України, що підтверджується витягом з ЄРДР від 09.09.2026.

ОСОБА_5 07.10.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а саме в незаконному переправленні осіб через державний кордон України сприянню їх вчинення порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вчиненому організованою групою, з корисливих мотивів.

Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину у порядку ст. 208 КПК України від 07.10.2026 ОСОБА_5 фактично була затримана о 23 годині 30 хвилин, 06 жовтня 2026 року.

Сукупність фактичних даних, які містяться в матеріалах кримінального провадження, дають підстави вважати пред`явлену ОСОБА_5 підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні вже під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1999 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Водночас слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Злочин, в якому підозрюється ОСОБА_5 , є тяжким злочином, за яким підозрюваній загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, що може спонукати підозрювану ухилятися від слідчого, прокурора, суду. При оцінці даного ризику, слідчим суддею взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010, у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

З-поміж іншого, на підтвердження наявності ризику переховування свідчить і той факт, що ОСОБА_5 , підозрюється у незаконному переправленні осіб через державний кордон України та Румунії, а отже їй можуть бути відомі способи перетинання кордону, поза межами пунктів пропуску, й вона може покинути територію України, з метою переховування від органу досудового розслідування та суду.

За таких обставин, слідчий суддя прийшов до висновку щодо доведеності існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Оцінюючи наявність ризику впливу на свідка у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить зі встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідка у кримінальному провадженні на різних його етапах, та уважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідка безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрювана не будучи обмеженою у спілкуванні із свідком, якому відомі обставини вчинення злочину у яких остання підозрюється, може здійснювати на нього вплив шляхом, вмовляння, підкупу чи погрози, з метою можливої зміни вже даних ним показів у кримінальному провадженні на її користь, або відмови від показань, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Тим самим, наявності ризику впливу на свідка існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.

Свідок у кримінальному провадженні ще не допитаний судом, отже не виключено, що підозрювана може незаконно впливати на нього.

Враховуючи те, що ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні злочину, пов`язаного з організацією незаконного перетину державного кордону, шляхом надання порад та вказівок, не виключено, що остання може вчиняти такі ж кримінальні правопорушення, заробляючи таким чином на проживання.

Таким чином, слідчий суддя прийшов до переконання, що слідчим під час розгляду клопотання доведено обгрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту не зможуть достатньою мірою запобігти ризикам, визначеним в ст.177 КПК України. Про дані обставини свідчать тяжкість, характер та спосіб вчинення інкримінованого підозрюваній злочину, а також те, що підозрювана має незначні соціальні зв`язки, може координувати свої дії з іншими особами, які не встановлені органом досудового розслідування, перебуваючи під домашнім арештом, чинити перешкоди у встановленні свідків, виявленні інших доказів, шляхом надання порад, вказівок, щодо їх приховування, впливу на свідків, чи продовження злочинної діяльності, не будучи обмеженою запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою.

При цьому, аргументи, на які посилаються підозрювана та її захисник, як підставу для відмови у задоволенні клопотання слідчого, на переконання слідчого судді, з огляду на обставини, встановлені в ході судового засідання, не спростовують доводи органу досудового розслідування, не підтверджені відповідними доказами, і не є такими, що забезпечать виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків та суттєво не зменшують ризики, передбачені ст.177 КПК України, тому слідчий суддя дійшов до висновку про обґрунтованість клопотання слідчого відділення Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 .

Крім того, частиною 3 ст.183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Розмір застави повинен достатньо гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частиною п.2 ч.5 статті 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Слідчий суддя також враховує рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, у якому зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання) покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання.

Для того щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, слідчий суддя з урахуванням положень ст.ст.177, 178 КПК України, повинен раціонально зіставити їх з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_5 обов`язків, передбачених КПК України, слідчий суддя враховує характер кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також дані про особу підозрюваної. Так, ОСОБА_5 , має постійне місце проживання, неодружена, на утриманні неповнолітніх чи непрацездатних осіб не має, з її слів працевлаштована. При цьому, злочин в якому підозрюється ОСОБА_5 , вчинений в умовах воєнного стану, у сприянні незаконного переправлення осіб через державний кордон України з Румунією, з корисливих мотивів, отже вона могла отримувати значні грошові кошти за вчинення дій, які орган досудового розслідування обґрунтовано кваліфікував, як кримінальне правопорушення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства ("Летельє проти Франції"), на підставі наведеного, суд дійшов до висновку, що застава у визначених в п.2 ч.5 ст.182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на неї обов`язків, отже така, на думку слідчого судді повинна бути призначена у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» в сумі 3328 гривень, відповідно становить 499 200 гривень (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті) гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків та є співмірною з наявними у цьому кримінальному провадженні ризиками.

У разі внесення застави, на ОСОБА_5 , відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, слід покласти обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою; не відлучатись із населеного пункту, в якому підозрювана зареєстрована та проживає, без дозволу органу досудового розслідування чи суду; повідомляти орган досудового розслідування чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до Головного Управління ДМС в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.177,178,181,183,186,193,196,197,309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Рахівського ВП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України - задовольнити.

Застосувати до підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, з середньою освітою, невійськовозобов`язаної, несудимої, офіціанта на відпочинковій базі "Еліт в смт. Солотвино, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб - до 23 години 30 хвилин, 05 грудня 2026 року.

Визначити, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці та мешканці АДРЕСА_1 заставу в розмірі, 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 499 200 гривень (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті) гривень, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, зокрема на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA198201720355209001000018501.

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_5 , у зв`язку з внесенням застави, вона буде вважатися такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали до 05 грудня 2026 року.

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

1. прибувати до слідчого чи суду за першою вимогою;

2. не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрювана зареєстрована та проживає, без дозволу органу досудового розслідування чи суду;

3. повідомляти орган досудового розслідування чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4. здати на зберігання до Головного управління ДМС в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5. утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_5 на строк до 05 грудня 2026 року.

У разі невиконання зазначених вище обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Тячівську окружну прокуратуру Закарпатської області.

Ухвала підлягає негайному виконанню Рахівським РВП ГУНП в Закарпатській області, а в разі внесення застави в частині покладених обов`язків виконання ухвали доручити також Тячівському РВП ГУНП в Закарпатській області.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу визначити до 05 грудня 2026 року.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Рахівського районного суду: ОСОБА_1