Ухвала суду № 140451170, 05.10.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 05.10.2026

Справа № 334/7175/24

Провадження № 4-с/334/22/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого судді Ісакова Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Прийменко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжя скаргу Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на дії приватного виконавця виконавчого округ Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича щодо виконання незаконної вимоги головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Владислава Берегових за №20.1/В-7/77419144/зв-2 від 27.05.2026, -

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2026 року представник АТ «Запоріжжяобленерго» Лєлєкова В .В. звернулася до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округ Запорізької області Сколибога О.С., в якій просила визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. щодо виконання незаконної вимоги головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Владислава Берегових за № 20.1/В-7/77419144/зв-2 від 27.05.2026.

Скарга обґрунтована тим, що 19.11.2025 року приватним виконавцем за заявою стягувача було відкрито виконавче провадження №79630362 з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м.Запоріжжя № 334/7175/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» заборгованості за необліковану електричну енергію у розмірі 21793,29 гривень та понесені судові витрати в розмірі 2422,40 гивень.

23.06.2026 року в ході ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, представнику стягувача стало відомо про перерахування коштів, що були стягнуті з боржника на виконання рішення суду в сумі 1342,24 гривень. Зазначене підтверджується платіжною інструкцією №6431 від 04.06.2026 року на користь особи, що не є стягувачем у виконавчому провадженні. Відповідно до призначення платежу, кошти стягнуті з ОСОБА_1 на користь АТ «Запоріжжяобленерго» за ВП №79630362 були перераховані Міністерству юстиції України.

Як пояснив приватний виконавець, кошти Міністерству юстиції перераховано на виконання вимоги головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Владислава Берегових №20.1/В-7/77419144/зв-2 від 27.05.2026, у зв`язку з тим, що АТ "Запоріжжяобленерго" являється боржником за зведеним виконавчим провадженням №77419144, що перебуває на виконанні у ВПВР ДДВСМЮУ. У вимозі Департаменту вказано "стягнуті кошти на користь Акціонерного Товариства "Запоріжжяобленерго" перераховувати на депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень...".

Дії приватного виконавця з перерахування коштів на підставі вищезазначеної незаконної вимоги на депозитний рахунок ВПВР ДДВС (особі, що не є стягувачем у виконавчому провадженні), вважає неправомірними, такими, що порушують вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та права АТ «Запоріжжяобленерго» на володіння майном.

Як пояснив приватний виконавець, кошти Міністерству Юстиції перераховано на виконання вимоги головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Владислава Берегових № 20.1/В-7/77419144/зв-4 від 27.05.2026, у зв`язку з тим, що АТ "Запоріжжяобленерго" являється боржником за зведеним виконавчим провадженням № 77419144, що перебуває на виконанні у відділі.

У вимозі Департаменту вказано "стягнуті кошти на користь Акціонерного Товариства "Запоріжжяобленерго" перераховувати на депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень...".

Дії приватного виконавця з перерахування коштів на підставі вищезазначеної незаконної вимоги на депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (особі, що не є стягувачем у виконавчому провадженні), вважаю неправомірними, такими, що порушують вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та права АТ «Запоріжжяобленерго» на володіння майном.

Порядок виплати стягнутих грошових коштів визначено ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження". Грошові кошти, стягнуті з боржника зараховуються на відповідний рахунок приватного виконавця.

Частиною 3 ст. 47 вказаного Закону визначено, що стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Частина п`ята статті 47 Закону встановлює загальну заборону виплати стягнутих коштів особам, які не є стягувачами у відповідному провадженні, а саме, не допускається виплата стягувачу стягнутих коштів готівкою або виплата стягнутих коштів іншим особам, які не є стягувачами. Тобто, лише стягувач має право визначати рахунок на який необхідно перерахувати стягнуті з боржників на його користь кошти. Взаєморозрахунок та перенаправлення грошових коштів законодавством не передбачено.

Згідно з п. 13 Розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, приватний виконавець у разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів зобов`язаний перерахувати кошти стягувачу - юридичній особі не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня їх надходження на відповідний рахунок. Законодавством передбачено порядок звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження», на належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом. При цьому, сам виконавець не являється "іншою особою", а є учасником виконавчого провадження, особою на яку відповідно до законодавства покладено виконання функцій держави у сфері примусового виконання рішень.

Кошти, які надходить на рахунки з обліку депозитних сум за результатом примусового виконання рішень, не є власністю приватного виконавця, у зв`язку з чим, виконавець і не має права розпоряджатись цими коштами. Депозитні рахунки є рахунками зі спеціальним режимом використання, кошти на цих рахунках мають цільове призначення, а саме для виплати стягувачам, як це передбачено п. 1 Розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень. Іншого порядку зарахування коштів не передбачено.

04.08.2026 року від приватного виконавця Сколибога О.С. надійшли заперечення на скаргу. Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог О.С. вважає, що ним дії вчинено згідно вимог чинного законодавства в тому числі, Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі Інструкція № 512/5), та в межах його повноважень як приватного виконавця, та вважає, що скарга Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» не підлягає задоволенню, відповідно до наступного:

Дніпровським районним судом міста Запоріжжя № 334/7175/24 від 18.02.2025 прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» вартості не облікованої електричної енергії у розмірі 21793 (двадцять одна тисяча сімсот дев`яносто три) гривні 29 копійок та витрати по сплаті судового збору - 2422,40 гривень про що судом видано виконавчий лист.

19.11.2025 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 79630362, про що винесено відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження.

19.11.2025 року приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, 20.11.2025 винесено постанову про арешт коштів боржника, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти , цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Надалі приватним виконавцем, з метою виявлення майна боржника та майна на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості та з метою отримання інформації про джерела отримання боржником доходів та наявність у боржника відкритих в установах банків розрахункових рахунків, інформації про осіб, які отримують пенсії, приватним виконавцем до ДФС України та пенсійного фонду України, зроблені запити, що генеруються в електронному вигляді шляхом завантаження відомостей до підсистеми АСВП, неодноразово направлялися запити на отримання інформації, що становить банківську таємницю.

За результатами отриманої інформації, приватним виконавцем встановлено наявність відкритих рахунків.

02.12.2025 була винесена Постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлена до бухгалтерії Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради.

Так, приватному виконавцю надійшла вимога головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Владислава Берегових № 20.1/ В-7/77419144/зв-2 від 27.05.2026 року, згідно якої зазначав, що у ВПВР ДДВС МЮУ перебуває зведене виконавче провадження №77419144, до складу якого входить 19 виконавчих проваджень на користь НЕК «Укренерго» та ДП «Енергоринок» заборгованість в загальному розмірі 1608338289 гривень, та ВПВР ДДВС МЮУ просив стягнуті на користь АТ «Запоріжжяобленерго» кошти перераховувати на депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за реквізитами: рахунок НОМЕР_1 , установа банку: АТ «Ощадбанк», МФО банку: 300465, код ЄДРПОУ одержувача: 00015622, призначення платежу: стягнуті кошти за ЗВП 77419144.

Тому, приватний виконавець на підставі частини п`ятої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» 04.06.2026 року здійснив перерахування коштів, стягнутих в межах АСВП № 79630362, на рахунок відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі вимоги ВПВР ДДВС МЮУ від 27.05.2026 (в рахунок погашення суми заборгованості в іншому зведеному виконавчому провадженні № 77419144, в якому АТ «Запоріжжяобленерго» є одночасно боржником).

Згідно ч.4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Також, як визначено сталою судовою практикою, в тому числі і висновками викладеними у постанові Верховного суду від 04.03.2026 року по справі № 469/404/17, що загальне правило встановлює заборону для виконавця використовувати стягнуті суми для виплати іншим особам, винятком є випадки, коли стягував за одним виконавчим провадженням одночасно має статус боржника в іншому провадженні.

Також, аналогічний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2024 року у справі № 910/10309/21. При цьому, у вказаній справі Верховний Суд звернув увагу на те, що не зарахування стягнутих коштів на рахунок товариства не буде порушенням майнових прав (майнової сфери) позивача (стягувача у цій справі і боржника в іншій), адже стягнуті кошти у цій справі зараховуються в рахунок виконання рішення у іншій справі, де він є боржником, тобто відбувається погашення його боргу.

Отже, в даному випадку відсутні порушення прав стягувача АТ «Запоріжжяобленерго» у виконавчому провадженні № 79630362, тому підстави для звернення до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя зі скаргою відсутні.

Отже, в даному випадку порушення прав стягувача у виконавчому провадженні № 71363103, АТ «Запоріжжяобленерго», не було порушено, тому підстави для звернення до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя зі скаргою відсутні.

Також, якщо АТ «Запоріжжяобленерго» вважає, що вимога ВПВР ДДВС МЮУ №20.1/В-7/77419144/зв-2 від 27.05.2026 року є незаконною, підприємство не позбавлено права її оскаржити чи скасувати.

Просить відмовити у задоволені скарги, розгляд скарги провести без його участі.

19.08.2026 року від представника АТ «Запоріжжяобленерго» Дамірової Н.Н. надійшла заява про розгляд скарги без її участі, скаргу підтримує, просить задовольнити.

Дослідивши матеріали скарги, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Судом встановлено, що 19.11.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибогом О.С. відкрито виконавче провадження №79630362 з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м.Запоріжжя №334/7175/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» заборгованості за необліковану електричну енергію у розмірі 21793,29 гривень та понесені судові витрати в розмірі 2422,40 гивень.

19.11.2025 року приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, 20.11.2025 винесено постанову про арешт коштів боржника, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів.

02.12.2025 була винесена Постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлена до бухгалтерії Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради.

27.05.2026 року відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби було направлено вимогу державного виконавця в порядку ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» про перерахування грошових коштів, стягнутих (сплачених) у межах виконавчих проваджень на користь АТ «Запоріжжяобленерго» на рахунок відділу примусового виконання рішень. Відповідно казаної вимоги на виконанні у відділі примусового виконання перебуває зведене виконавче провадження №77419144, у якому боржником виступає АТ «Запоріжжяобленерго», до складу якого входить 19 виконавчих проваджень на користь НЕК «Укренерго» та ДП «Енергоринок» заборгованості в загальному розмірі 1608338289 гривень.

Відповідно копії платіжної інструкції №6431 від 04.06.2026 року приватним виконавцем Сколибогом О.С. на користь Міністерства юстиції України були перераховані грошові кошти 1342,24 гривень, призначення платежу: стягнуті кошти за ЗВП 77419144 3161516323; ВП №334/7175/2024 19.08.2025 ОСОБА_1 ВП №79630363.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частин другої-третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визначає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Звертаючись до суду зі скаргою, заявник зазначає щодо неправомірних дій приватного виконавця з перерахування коштів на депозитний рахунок ВПВР ДДВС (особі, що не є стягувачем у виконавчому провадженні), що є порушенням вимоги ч.5 ст. 47, ч.4 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 41 Конституції України на володіння своїм майном стягувача - АТ «Запоріжжяобленерго». Здійснивши перерахування коштів на депозит іншого відділу ДВС, приватний виконавець фактично розпорядився чужим майном без наявних на те законних підстав, чим вчинив неправомірну дію.

За приписами частини 1 статтею 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Зазначене конституційне положення відображено і у пункті 7 частини 3 статті 2 та статті 18 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з частиною 1 статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року 1404-VІІІ (далі Закон).

Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Отже, метою виконавчого провадження є примусове виконання судових рішень.

Згідно із вимогами пункту 1 частини 2 статті 18 Закону виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

На виконання вимоги головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Владислава Берегових № 20.1/В-7/77419144/зв-2 від 27.05.2026 року, на виконання рішення суду, приватним виконавцем Сколибогом О.С. на підставі частини п`ятої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» здійснено перерахування коштів (в рахунок погашення суми заборгованості в іншому зведеному виконавчому провадженні № 77419144, в якому АТ «Запоріжжяобленерго» є одночасно боржником).

Згідно з ч.4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій на свій території України Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність передбачену законом.

Згідно ч.5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» не допускається виплата стягувачу стягнутих коштів готівкою або виплата стягнутих коштів іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових коштів заставодержателю, який не є стягувачем, згідно ізстаттею 51 цього Закону).

Органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові кошти, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі кошти стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).

Постановою Верховного Суду від 04.03.2026 по справі №469/404/17 встановлено, що загальне правило встановлює заборону для виконання використовувати стягнуті суми для виплати іншим особам, винятком є випадки, коли стягувач за одним виконавчим провадженням одночасно має статус боржника в іншому провадженні.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду №910/10309/21 від 16 лютого 2024 року, що не зарахування стягнутих коштів на рахунок товариства не буде порушенням майнових прав (майнової сфери) позивача (стягувача у цій справі і боржника в іншій), адже стягнуті кошти у цій справі зараховуються в рахунок виконання рішення у іншій справі, де він є боржником, тобто відбувається погашення його боргу.

Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №401/1813/16-ц (провадження №61-29744св18) зазначив, що «правильним є висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволені вимог заявника про визнання незаконними дій державного виконавця щодо непереведення коштів, стягнутих за судовим рішенням з ПАТ ТРК «Веселка» на його розрахунковий рахунок. Враховуючи, що КП «Житлосвіт 2012» було одночасно стягувачем в одному виконавчому провадженні і боржником в іншому, вказані дії державного виконавця відповідали вищенаведеним положенням ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду, враховуються іншими судами пр застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого скмлврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Приватний виконавець Сколибог О.С. на підставі частини п`ятої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» здійснив перерахування коштів, стягнутих в межах ВП №79630363, на рахунок відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі вимоги відділу примусового виконання рішень 27.05.2026 року про перерахування стягнутої на користь стягувача суми в рахунок погашення заборгованості в іншому (зведеному) виконавчому провадженні № 77419144, якому АТ «Запоріжжяобленерго» є одночасно боржником.

Таким чином, дії приватного виконваця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. щодо перерахування коштів на користь Міністерства юстиції на виконання вимоги головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Владислава Берегових № 20.1/В-7/77419144/зв-2 від 27.05.2026 є законними та обґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні скарги.

Керуючись статтями: 447-451 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволені скарги Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на дії приватного виконавця виконавчого округ Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.

Заявник (стягувач): Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», ЄДРПОУ 00130926, адреса: 69035, м. Запоріжжя, вулиця Сталеварів, буд. 14.

Особа дії якої оскаржуються: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександр Сергійович, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: м. Запоріжжя, вулиця Жаботинського, буд. 50, офіс 106.

Боржник (відповідач): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Ісаков Д.О.