Ухвала суду № 140449689, 08.10.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/21979/19

Провадження № 2-з/522/576/26

УХВАЛА

08 жовтня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Чорнухи Юлії Вікторівни, розглянувши заяву, подану заступником керівника Одеської обласної прокуратури Мерімеріним К.Г. про забезпечення позову у справі за позовною заявою заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду міста Одеси перебуває цивільна справа за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинної прибудови до триповерхової фасадної будівлі АДРЕСА_1 .

02.10.2026 до Приморського районного суду м. Одеси через підсистему «Електронний суду» ЄСІТС від заступника керівника Одеської обласної прокуратури Мерімеріна К.Г. надійшла заява про забезпечення позову, в якій прокурор просить заборонити суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо нежитлового приміщення № 1 загальною площею 427,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3341323951100.

Заява мотивована тим, що спірна прибудова є невід`ємною складовою зазначеного об`єкта нерухомого майна, а відчуження об`єкта під час розгляду справи може ускладнити або унеможливити виконання можливого рішення суду.

На підтвердження доводів заявник посилається, зокрема, на висновок судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 23-4353, відповідно до якого прибудова за адресою: АДРЕСА_1 є нерухомим майном, фактично має площу 60 кв. м. та не відповідає містобудівному розрахунку і робочому проекту. Крім того, згідно з наданою заявником інформацією, 29.05.2026 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. відкрито розділ об`єкта нерухомого майна нежитлового приміщення № 1 загальною площею 427,5 кв.м. за вказаною адресою, реєстраційний номер 3341323951100.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали позовної заяви у межах вирішення зазначеної заяви, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.10.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза не виконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже зазначене питання є предметом дослідження суду під час розгляду спору по суті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 викладена правова позиція, згідно з якою заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.03.2024 у справі № 725/1512/23, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

У постанові від 15.02.2023 у справі № 932/5035/22 Верховний Суд виклав правову позицію, згідної якої при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів заявника та інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; у імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинної прибудови до трьохповерхової фасадної будівлі АДРЕСА_1 .

Отже, існує зв`язок між предметом позову та об`єктом нерухомого майна, щодо якого заявлено захід забезпечення позову.

Суд також бере до уваги відомості про відкриття 29.05.2026 розділу об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення № 1 загальною площею 427,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 3341323951100.

Наведена обставина сама по собі не свідчить про намір відповідача відчужити майно, однак у сукупності з предметом спору та характером заявлених позовних вимог, вказує на існування об`єктивної можливості зміни правового статусу об`єкта та переходу права власності на нього до іншої особи.

У разі переходу права власності на зазначений об`єкт до іншої особи може призвести до ускладнення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Таким чином, суд вважає достатньо обґрунтованим припущення про те, що невжиття заходу, спрямованого на недопущення переходу права власності на спірний об`єкт до іншої особи до вирішення справи по суті, може істотно ускладнити виконання можливого рішення суду.

Водночас суд оцінює не лише необхідність застосування заходу забезпечення позову, а і його співмірність.

Заявник просить заборонити суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного об`єкта.

Однак суд вважає таке формулювання надмірно широким.

Заборона будь-яких реєстраційних дій фактично поширювалася б не лише на дії, пов`язані з переходом права власності, а й на інші можливі реєстраційні процедури, які самі по собі не створюють ризику відчуження об`єкта та не перешкоджають виконанню можливого рішення суду.

Зокрема, із доводів заявника не вбачається, що існує необхідність заборони всіх без винятку реєстраційних процедур щодо спірного об`єкта нерухомості.

Ризик, на який посилається прокурор, полягає саме у можливості зміни власника спірного майна, внаслідок чого виконання можливого рішення суду може бути ускладнено.

Отже, для досягнення мети забезпечення позову достатнім є застосування заходу, який безпосередньо перешкоджатиме переходу права власності на об`єкт до іншої особи, але не встановлюватиме необґрунтованих обмежень щодо інших реєстраційних дій.

Такий підхід відповідає принципу мінімально необхідного втручання у права особи, щодо якої застосовується забезпечення позову, та вимозі співмірності, встановленій частиною третьою статті 150 ЦПК України.

При цьому суд виходить із того, що забезпечення позову не повинно перетворюватися на фактичне вирішення спору до ухвалення рішення по суті або створювати для відповідача ширші обмеження, ніж ті, що об`єктивно необхідні для гарантування виконання можливого рішення суду.

Тому суд вважає належним та достатнім заходом забезпечення позову заборону державної реєстрації переходу права власності на спірний об`єкт до іншої особи.

Такий захід безпосередньо пов`язаний із предметом спору та заявленим ризиком, оскільки унеможливлює зміну власника об`єкта на час розгляду справи, але водночас не позбавляє відповідача права володіння та користування майном. Заявник не обгрунтував необхідність застосування обмежень у здійсненні інших реєстраціних дій.

Застосований судом захід має виключно тимчасовий характер і спрямований на збереження існуючого становища сторін до вирішення спору.

Застосування зазначеного заходу не означає встановлення судом будь-яких фактів, які становлять предмет доказування під час розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню в частині заборони державної реєстрації переходу права власності на спірний об`єкт.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 76, 81, 149154, 157, 258261, 353354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури Мерімеріна Костянтина Геннадійовича, подану в інтересах держави в особі Одеської міської ради, про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам як суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, вчиняти державну реєстрацію переходу права власності до іншої особи на нежитлове приміщення № 1 загальною площею 427,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3341323951100.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки.

Суддя Ю.В. ЧОРНУХА