Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 645/8982/26
Провадження № 1-кс/645/1462/26
У Х В А Л А
іменем України
06 жовтня 2026 року м. Харків
Немишлянський районний суд м.Харкова у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора Немишлянської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 2 Головного Управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 по кримінальному провадженню №12026221190000892 від 03.08.2026 року, за ознаками складу злочину передбаченого ч.1 ст.307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Курилівка, Куп`янського району, Харківської області, громадянина України, із середньо спеціальною освітою, не одруженогог, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 12.09.2025 вироком Київськом районного судом м.Харкова за ч.1 ст.357, ч. 4 ст.185 КК України, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, за ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік,
встановив:
Слідчий слідчого відділення відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 2 Головного Управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_5 , звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 по кримінальному провадженню №12026221190000892 від 03.08.2026 року, за ознаками складу злочину передбаченого ч.1 ст.307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання зазначили, що слідчим відділом ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026221190000892 від 03.08.2026 року, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.307 КК України. Відповідно до списку №1 таблиці № 2 Переліку, Метадон є наркотичним засобом, обіг якого обмежено. Досудовим розслідуванням встановлено, що в порушення вищезазначених вимог законодавства, ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне придбання з метою збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон, діючи з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення за рахунок зайняття протиправною діяльністю, усвідомлюючи кримінальну караність злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, знаючи про високу прибутковість від вчинення цих злочинів, з метою систематичного отримання прибутку від їх збуту, ігноруючи вимоги ст.ст. 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 №60-95-ВР (в редакції Закону № 3528-IX від 21.12.2023), Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними» №62/95-ВР від 15.02.1995 (в редакції Закону № 2849-IX від 13.12.2022), наказу Міністерства охорони здоров`я України №481 від 20.08.2008 та наказу Міністерства охорони здоров`я України №2712 від 06.12.2021 «Про внесення змін до Наказу міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 №188, знаходячись у невстановленому в ході досудового розслідування місці, у невстановлені дату та час, але не пізніше 13:16 години 11.09.2026, перебуваючи на території України, у невстановленої особи (осіб), ідентифікувати яку (яких) в ході досудового розслідування не виявилось за можливе, придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено метадон, у вигляді 1 блістеру із пігулками всередині у загальний кількості 10 шт. у сумі, із написом на упаковці «Метадон-3Н», який почав зберігати при собі.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 11.09.2026 13-16 години, ОСОБА_4 переніс наркотичний засіб, обіг якого обмежено метадон, у вигляді 1 блістеру із пігулками всередині у загальний кількості 10 шт. у сумі, із написом на упаковці «Метадон-3Н» за адресою: м. Харків, проспект Героїв Харкова, 199/1 та зберігав при собі з метою збуту ОСОБА_6 , який замовив метадон у ОСОБА_4 , визначивши вартість метадону в сумі за 1000 грн.
11 вересня 2026 року об 13:10 год. ОСОБА_6 прибув за адресою: м.Харків, проспект Героїв Харкова 199/1, де на нього чекав ОСОБА_4 .
Реалізуючи свій злочинний намір, переслідуючи мету особистого збагачення за рахунок злочинної діяльності, ОСОБА_4 збув ОСОБА_6 1 блістер із пігулками всередині у кількості 100 шт. у сумі, із написом на упаковці «Метадон-3Н», за що отримав грошову винагороду у сумі 1000 грн., яку останній передав в руки ОСОБА_4 .
Відповідно до висновку судової експертизи матеріалів речовин та виробів за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» №СЕ-19/121-26/28054-НЗПРАП від 21.09.2026, отримані ОСОБА_6 від ОСОБА_4 1 блістер із пігулками всередині у кількості 10 шт. у сумі, із написом на упаковці «Метадон-3Н», містять у своєму складі наркотичний засіб, що віднесений до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса метадону становить 0,2483 грами.
Вищевказані кошти ОСОБА_4 у подальшому обернув на свою користь та розпорядився ними на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України тобто незаконний збут наркотичного засобу.
ОСОБА_4 30.09.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Під час проведення досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні, відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходу забезпечення кримінального провадження шляхом обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, у вигляді тримання під вартою.
Для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, те, що він був судимий за вчинення тяжкого злочину, новий злочин вчинив, будучи судимим та перебуваючи на іспитовому строку, є підстави вважати що під час проведення подальшого досудового розслідування виникнути ризики, передбачені п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов`язання є те що підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку ОСОБА_4 може чинити тиск на свідків, змінити місце проживання, так як квартира, де підозрюваний мешкає, є орендованою ним на підставі усної домовленості із власником квартири.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді застави, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, пов`язана з тим, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, м`якість застосування якого створить в очах суспільства уяву безкарності та свавілля, а враховуючи, що ОСОБА_4 є безробітним, і єдиним на теперішній час джерелом доходу ОСОБА_4 є реалізація ним наркотичних засобів, то це є неприпустимим джерелом для внесення застави.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що останній, може постійно змінювати своє місце перебування та продовжувати вільно збувати наркотичний засіб за місцем мешкання, що зможе негативно вплинути на результати досудового розслідування, крім того останній знову вчинив тяжке кримінальне правопорушення перебуваючи на іспитовому строку, так як мав можливість вільно пересуватися та збувати наркотичний засіб, а його місце мешкання - квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , є орендованою ним на підставі усної домовленості із власником квартири, тобто не є ані його власністю, ані офіційним орендованим приміщенням.
За таких обставин, на думку органу досудовим слідства застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам, а суворість покарання за кримінальне правопорушення та особа підозрюваного свідчать про те, що наслідки за ризик втечі підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними, ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарання.
У судовому засідання прокурор підтримала клопотання у повному обсязі, просила його задовольнити. надала суду пояснення аналогічні викладеним у клопотанні, підтвердила наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні підозрюваний не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши надані до суду матеріали та докази в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що Слідчим відділом ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026221190000892 від 03.08.2026 року, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.307 КК України.
Так, згідно з вимогами ст.ст. 25-28 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» придбання, виготовлення, зберігання та перевезення фізичними особами наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у будь-яких кількостях в цілях, не передбачених зазначеним Законом, забороняється.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» визначено, що незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів це діяння з: культивування рослин, включених до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770), розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, пересилання, придбання, збуту, ввезення на територію України, вивезення з території України, транзиту через територію України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що здійснюються з порушенням законодавства про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори.
Відповідно до списку №1 таблиці № 2 Переліку, Метадон є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в порушення вищезазначених вимог законодавства, ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне придбання з метою збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон, діючи з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення за рахунок зайняття протиправною діяльністю, усвідомлюючи кримінальну караність злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, знаючи про високу прибутковість від вчинення цих злочинів, з метою систематичного отримання прибутку від їх збуту, ігноруючи вимоги ст.ст. 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 №60-95-ВР (в редакції Закону № 3528-IX від 21.12.2023), Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними» №62/95-ВР від 15.02.1995 (в редакції Закону № 2849-IX від 13.12.2022), наказу Міністерства охорони здоров`я України №481 від 20.08.2008 та наказу Міністерства охорони здоров`я України №2712 від 06.12.2021 «Про внесення змін до Наказу міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 №188, знаходячись у невстановленому в ході досудового розслідування місці, у невстановлені дату та час, але не пізніше 13:16 години 11.09.2026, перебуваючи на території України, у невстановленої особи (осіб), ідентифікувати яку (яких) в ході досудового розслідування не виявилось за можливе, придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено метадон, у вигляді 1 блістеру із пігулками всередині у загальний кількості 10 шт. у сумі, із написом на упаковці «Метадон-3Н», який почав зберігати при собі.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 11.09.2026 13-16 години, ОСОБА_4 переніс наркотичний засіб, обіг якого обмежено метадон, у вигляді 1 блістеру із пігулками всередині у загальний кількості 10 шт. у сумі, із написом на упаковці «Метадон-3Н» за адресою: м. Харків, проспект Героїв Харкова, 199/1 та зберігав при собі з метою збуту ОСОБА_6 , який замовив метадон у ОСОБА_4 , визначивши вартість метадону в сумі за 1000 грн.
11 вересня 2026 року об 13:10 год. ОСОБА_6 прибув за адресою: м.Харків, проспект Героїв Харкова 199/1, де на нього чекав ОСОБА_4 .
Реалізуючи свій злочинний намір, переслідуючи мету особистого збагачення за рахунок злочинної діяльності, ОСОБА_4 збув ОСОБА_6 1 блістер із пігулками всередині у кількості 100 шт. у сумі, із написом на упаковці «Метадон-3Н», за що отримав грошову винагороду у сумі 1000 грн., яку останній передав в руки ОСОБА_4 .
Відповідно до висновку судової експертизи матеріалів речовин та виробів за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» №СЕ-19/121-26/28054-НЗПРАП від 21.09.2026, отримані ОСОБА_6 від ОСОБА_4 1 блістер із пігулками всередині у кількості 10 шт. у сумі, із написом на упаковці «Метадон-3Н», містять у своєму складі наркотичний засіб, що віднесений до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса метадону становить 0,2483 грами.
Вищевказані кошти ОСОБА_4 у подальшому обернув на свою користь та розпорядився ними на власний розсуд.
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України тобто незаконний збут наркотичного засобу.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами:
-допитом в якості свідка ОСОБА_6 , який повідомив, що вживає наркотичну речовину «метадон», яку купляв з рук в руки у гр. ОСОБА_4 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ;
-протоколом впізнання свідком ОСОБА_6 . ОСОБА_4 по фотознімкам, свідок повідомив, що останній раз придбав у ОСОБА_7 під час оперативної закупки 11.09.2026 метадон за 1000 грн., який добровільно видав працівникам поліції.
-допитами в якості свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які повідомили, що вживають періодично наркотичну речовину «метадон», яку також купляють з рук в руки у гр. ОСОБА_4 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,;
-протоколами впізнання свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ОСОБА_4 по фотознімкам;
-оглядом місця події від 11.09.2026 за адресою: м.Харків, проспект Героїв Харкова 138-Г, в ході якого ОСОБА_6 добровільно видав 1 блістер «Метадону-ЗН» із 10 пігулками всередині у сумі, які він придбав у ОСОБА_4 під час оперативної закупки 11.09.2026;
-висновком судової експертизи дослідження матеріалів, речовин і виробів за експертною спеціальністю 8.6 «дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» №СЕ-19/121-26/28054-НЗПРАП від 21.09.2026, згідно з яким 10 пігулок у блістері «Метадон-3Н», містять у своєму складі наркотичний засіб метадон, що віднесений до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, масою 0,2483 грами.
-допитами свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 які повідомили, що у квартирі АДРЕСА_3 мешкає ОСОБА_4 , до якого постійно приходять наркозалежні особи, котрим він щось дає та ті потім йдуть від нього;
-протоколами впізнання свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_11 по фото ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-проведеною оперативною закупкою, в ході якої ОСОБА_4 11.09.2026 продав наркотичний засіб - метадон ОСОБА_6 .
Вивченням особи підозрюваного ОСОБА_4 встановлено, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Курилівка, Куп`янського району, Харківської області, громадянин України, із середньо спеціальною освітою, не одружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий 12.09.2025 Київським районним судом м.Харкова за ч.1 ст.357, ч. 4 ст.185 КК України, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, за ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік.
Вислухавши міркування сторін кримінального провадження, дослідивши надані докази, слідчий суддя вважає, встановленим існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, - ОСОБА_4 може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, - оскільки ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого умисного злочину, за вчинення якого законодавством передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до 8 років, у зв`язку з чим, останній може переховуватися від органу досудового розслідування, а в подальшому - суду з метою уникнення покарання за вчинення ним кримінально-караного діяння; крім того, ОСОБА_4 в будь-який час може змінити місце перебування, проживання на іншу область внаслідок проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання; вказані обставини утворять складності явки або запізнення підозрюваного до органу досудового розслідування та суду.
Крім того, при обґрунтуванні наявності цього ризику слід акцентувати увагу на позиції ЄСПЛ щодо ймовірності втечі підозрюваного та його переховування від правоохоронних органів. У рішеннях ЄСПЛ (зокрема, у справах «Летельє проти Франції», «Томазі проти Франції», «Мансур проти Туреччини», «Мамедова проти Росії» та ін.) зазначено, що така ймовірність не може оцінюватися лише на основі покарання, яке загрожує даній особі, при цьому слід враховувати й інші релевантні обставини, які ж або можуть підтвердити ймовірність втечі або ж зробити її незначною. До таких обставин в цьому кримінальному провадженні необхідно віднести те, що ОСОБА_12 офіційно ніде не працює, не має постійного місця заробітку, стійких соціальних зав`язків, не одружений, не має утриманців, не займається суспільно корисною працею, що може підтверджувати його не прив`язаність до проживання у певній місцевості, а тому маються достатні підстави вважати, що останній може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, тим самим намагатися уникнути кримінальної відповідальності, за вчинений ним злочин.
- п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб здійснити вплив на свідків, понятих, як благаючі або умовляючи їх, та може погрожувати свідкам, понятим, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин, зважаючи на те, що підозрюваному в подальшому будуть відкриватися матеріали кримінального провадження, а переважна більшість осіб, які фігурують в матеріалах кримінального провадження, в якості свідків, є або його сусідами по будинку проживання, або особами, які здійснювали в нього придбання наркотичних засобів та впізнавали його під час проведення досудового розслідування;
- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб уникнути ізоляції до завершення судового слідства; зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що, в свою чергу, призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для підозрюваного незаконно впливати на свідків, експерта, інших учасників кримінального провадження; в той же час, останній, перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості використання мобільних телефонів, тощо, здійснюючи вплив на інших учасників кримінального провадження.
- п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, тобто ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може продовжувати продавати та збувати наркотичний засіб метадон, отриманий для власного вживання, так як не буде позбавлений вільного пересування, а відсутність контролю в отриманні та власному вживанні наркотичного засобу у межах лікарського призначення буде сприяти його протиправній діяльності.
На момент розгляду клопотання вищевказані ризики мають місце.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений.
Матеріали, додані до клопотання, у своїй сукупності дають підстави вважати про вагомість наявних доказів щодо вчинення підозрюваною кримінального правопорушення (п. 1 ст. 178 КПК України).
Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_4 , кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України, відомості про його особу, свідчать про підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Так, поняття "обґрунтована підозра" не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", судам слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).
Більш того, у п. 48 рішення "Чеботарі проти Молдови" N 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" N 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Таким чином, суд, враховуючи аргументи прокурора, дійшов висновку, що необхідно обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під варту строком на 60 днів, який співвідношенні з тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час є пропорційним, оскільки не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, а тому - наявні обґрунтовані підстави для задоволення клопотання прокурора щодо обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою з призначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, і саме такий розмір застави також зможе забезпечити виконання обвинуваченим вимог процесуального закону щодо процесуальної поведінки.
Так, застава - це один з запобіжних заходів, який полягає у внесенні коштів в грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений у порядку, що встановлений КМУ, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків (ст.ст.176п.3ч.1,182ч.1,2 КПК України. Застава може бути внесена: підозрюваним; обвинуваченим; іншою особою (фізичною або юридичною особою заставодавцем). Можливість застосування застави щодо особи, відносно якої застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених ч.3 чи ч.4 статті 183 КПК України.
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Розмір застави визначається в ухвалі слідчого судді, суду про обрання стосовно особи запобіжного заходу у вигляді застави (пункт 4 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 15 (далі - Порядок).
З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У випадках, передбачених ч.ч.3 чи 4 ст.183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Неприбуття у судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.
В разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України .
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень лише за його згодою. Звернення застави в дохід держави здійснюється на підставі платіжного доручення територіального управління Державної судової адміністрації (надалі ДСА) або апеляційного суду, Вищого антикорупційного суду, наданого до органу Казначейства, в якому відкрито депозитний рахунок, на який було внесено заставу.
Застава має бути повернена заставодавцю, якщо: 1) відсутні підстави для застосування негативних наслідків для звернення застави в дохід держави (частина восьма статті 182 КПК України); 2) ухвала про застосування запобіжного заходу припинила свою дію у зв`язку із закінченням строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу (стаття 203 КПК України) або у зв`язку з набранням чинності іншим судовим рішенням ухвалою про заміну запобіжного заходу; 3) заставодавець, тобто особа, яка внесла заставу не дає своєї згоди на можливе її звернення судом у майбутньому на виконання вироку в частині майнових стягнень (частина одинадцята статті 182 КПК України).
З заявою про повернення застави звертаються ті особи, які її внесли згідно з частиною другою статті 182 КПК України. Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець надає заяву до територіального управління Державної судової адміністрації України (ДСА) або апеляційного суду, Вищого антикорупційного суду, якому відкрито депозитний рахунок, на який було внесено заставу (п.8 Порядку).
В разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз`яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув`язнення.
Керуючись ст.ст., 183, 193, 194, 196, 197, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
Клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 2 Головного Управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 по кримінальному провадженню №12026221190000892 від 03.08.2026 року, за ознаками складу злочину передбаченого ч.1 ст.307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 - запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб.
Строк тримання під вартою рахувати з 06 жовтня 2026 року по 03 грудня 2026 року включно.
Визначити суму застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень, які необхідно внести на розрахунковий рахунок UA208201720355299002000006674, ЄДРПОУ 26281249, банк отримувача ДКС України м.Київ, отримувач ТУ ДСА України у Харківській області, до сплину терміну тримання під вартою, після внесення якої підозрюваний звільняється з-під варти, якщо у уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою. З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, слідчого судді;
3) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватись від спілкування зі свідками.
Підозрюваний ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , для виконання ухвали слідчого судді, підлягає направленню до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
Виконання ухвали слідчого судді, в частині доставки підозрюваного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця утримання під вартою - Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», покласти на Відділ поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 2 Головного Управління Національної поліції в Харківській області.
Копію ухвали направити до Відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 2 Головного Управління Національної поліції в Харківській області вручити підозрюваному, слідчому та прокурору.
Строк дії ухвали до 03 грудня 2026 року включно.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного, підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі оскарження, після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст ухвали виготовлено 08 жовтня 2026 року.
Слідчий суддя
Судове рішення № 140445364, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова) було прийнято 06.10.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 645/8982/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: