Рішення № 140444974, 05.10.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/9651/26

Провадження № 2/643/6567/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05.10.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Замікули Б.С.,

за участю секретаря судового засідання Юшиної К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом Управління соціального захисту населення адміністрації Салтівського району Харківської міської ради

до ОСОБА_1

про стягнення надміру виплаченої грошової допомоги,

УСТАНОВИВ:

Управління соціального захисту населення адміністрації Салтівського району Харківської міської ради (далі Управління, позивач) звернулося до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідачки надміру виплачену грошову допомогу в розмірі 28000 грн, а також судовий збір у розмірі 3328 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 як уповноважений представник сім`ї перебувала на обліку в Управлінні як внутрішньо переміщена особа та отримувала щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 (далі Порядок № 505).

Рішенням від 14.07.2021 виплату допомоги подовжено на період з 26.06.2021 по 25.12.2021 на малолітнього сина відповідачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1000 грн щомісячно. Сама відповідачка до розрахунку допомоги не включалася як особа працездатного віку, якій виплату було припинено відповідно до п. 7 Порядку № 505.

Після затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі Порядок № 332) відповідачці з квітня 2022 року по травень 2023 року автоматично нараховувалася та виплачувалася допомога в розмірі 5000 грн щомісячно.

Як зазначає позивач, актом перевірки Головного управління Національної соціальної сервісної служби у Харківській області від 02.06.2023 № 34 виявлено, що станом на 24.02.2022 ОСОБА_1 втратила право на допомогу відповідно до п. 7 Порядку № 505, а тому права на автоматичне подовження виплати не мала.

Розпорядженням від 01.06.2023 виплату допомоги призупинено, а згідно з довідкою Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат від 23.06.2023 № 1361 переплата за період з 01.04.2022 по 31.05.2023 склала 28000 грн.

Повідомлення від 05.07.2023 № 567-01 про необхідність повернення надміру виплачених коштів відповідачка отримала особисто 24.07.2023, проте кошти добровільно не повернула. Посилаючись на

п. 5, 11 Порядку № 332 та п. 29 цього Порядку в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 № 709, позивач просить стягнути зазначену суму в судовому порядку.

Позовна заява надійшла до суду 12.05.2026 та за результатами автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Замікулі Б.С.

15.06.2026 судом отримано відповідь № 2884567 з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, згідно з якою ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа (довідка від 22.06.2017 № 6343-29440, статус діюча), фактичне місце проживання:

АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 15.06.2026 позовну заяву залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору. 17.06.2026 позивач повідомив суд, що судовий збір у розмірі 3328 грн сплачено платіжною інструкцією № 405 від 04.05.2026, яку було додано до позовної заяви.

Ухвалою суду від 18.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 20.08.2026, відповідачці встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву.

У судове засідання 20.08.2026 відповідачка не з`явилася, у зв`язку з її неявкою розгляд справи відкладено на 05.10.2026.

05.10.2026 від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи без її участі, у якій вона позовні вимоги підтримала та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка у судове засідання 05.10.2026 повторно не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Копію ухвали про відкриття провадження, позовну заяву з додатками та судові повістки направлено їй рекомендованими листами з повідомленням про вручення за адресою фактичного місця проживання, зазначеною у позовній заяві та в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Поштові відправлення повернулися до суду з відмітками працівника поштового зв`язку «адресат відсутній», проставленими 30.07.2026 та 31.08.2026.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Іншої адреси відповідачка суду не повідомляла, тому вважається повідомленою належним чином.

Відзиву на позов відповідачка не подала, про причини неявки суд не повідомила.

За таких обставин, з огляду на ч. 4 ст. 223 ЦПК України та за наявності умов, передбачених

ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом постановлено проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Алчевськ Луганської області, з 22.06.2017 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 22.06.2017

№ 6343-29440 та відповіддю з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери від 15.06.2026

№ 2884567. Разом з нею на обліку як внутрішньо переміщена особа перебуває її малолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

16.06.2021 відповідачка звернулася до управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради із заявою про подовження виплати щомісячної адресної допомоги з 26.06.2021. У заяві вона зазначила про себе, що є непрацюючою особою непенсійного віку, а про сина що він є дитиною до 18 років.

Рішенням про призначення допомоги від 14.07.2021 відповідачці як заявнику подовжено виплату допомоги на період з 26.06.2021 по 25.12.2021 у розмірі 1000 грн, розрахованому лише на сина. Щодо самої відповідачки в рішенні зазначено: «працездатний, не здійснює догляду», «не працює», «не включений до розрахунку відповідно до постанови КМУ № 212 від 31.03.2015 р.».

Згідно з роздруківкою з програмного комплексу ЄІССС за особовим рахунком № НОМЕР_1 у березні 2022 року виплачено 1000 грн, а за період з квітня 2022 року по травень 2023 року нараховувалася та виплачувалася допомога по 5000 грн щомісячно.

Акт від 02.06.2023 № 34 складено за результатами позапланової перевірки Управління як об`єкта державного контролю. Перевірку проведено за період діяльності з 01.03.2022 по 30.04.2023. У розділі 12 акта зазначено сім узагальнених видів порушень під час нарахування допомоги. Як порушену норму щодо кожного з них вказано лише п. 3 Порядку № 332. Акт подано до суду не в повному обсязі: долучено аркуші 1, 2, 3 та 11, аркушів 410 немає. На наявних аркушах прізвище відповідачки взагалі не зазначене.

Розпорядженням Управління від 01.06.2023 з 01.06.2023 призупинено виплату відповідачці допомоги на проживання. У розпорядженні зазначено, що станом на 24.02.2022 ОСОБА_1 втратила право на допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до п. 7 Порядку № 505 та отримувала допомогу як представник сім`ї на сина за категорією «дитина до 18 років». Бухгалтерії доручено порахувати переплату за період з 01.04.2022 по 31.05.2023.

Довідкою Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат від 23.06.2023

№ 1361 повідомлено про наявність переплати в сумі 28000 грн за особовим рахунком № НОМЕР_1 «по причині: розпорядження УСЗН за період з 01.04.2022 по 31.05.2023».

Повідомлення Управління від 05.07.2023 № 567-01 про неправомірне призначення допомоги та необхідність повернути 28000 грн на рахунок Міністерства соціальної політики України відповідачка отримала особисто 24.07.2023.

Оцінюючи доводи позивача та подані ним докази, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Водночас згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті пенсії, допомоги, стипендії та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам є соціальною виплатою, наданою фізичній особі як засіб до існування. Тому для задоволення позову позивач повинен довести наступне.

По-перше, що відповідачка отримала спірні кошти без достатньої правової підстави і саме в заявленому розмірі.

По-друге, що виплата стала наслідком рахункової помилки позивача або недобросовісності відповідачки.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 7679 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Докази мають бути належними, допустимими та достовірними, а обставина вважається доведеною, якщо докази на її підтвердження більш вірогідні, ніж докази на її спростування.

Ухвалення заочного рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування. Згідно з ч. 1

ст. 280 ЦПК України заочне рішення ухвалюється на підставі наявних у справі доказів, які суд оцінює за загальними правилами ст. 89 ЦПК України. Неподання відповідачем відзиву саме по собі не означає визнання позову.

Єдиною правовою підставою своїх вимог позивач визначив те, що відповідачка станом на 24.02.2022 втратила право на допомогу відповідно до п. 7 Порядку № 505.

Згідно з п. 7 Порядку № 505 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку, які не працевлаштувалися протягом двох місяців з дня призначення виплати, розмір допомоги для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період припиняється. Як передбачено абз. 10 п. 3 цього Порядку, особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до п. 7, грошова допомога не призначається.

Наведені норми регулювали призначення та виплату саме щомісячної адресної допомоги за Порядком № 505. Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 та

п. 1 переліку, затвердженого цією постановою, постанову Кабінету Міністрів України від 01.10.2014

№ 505 визнано такою, що втратила чинність.

Отже, у спірний період з 01.04.2022 по 31.05.2023 Порядок № 505, у тому числі його п. 7, вже не діяв. Ця норма не могла бути підставою ні для відмови в призначенні, ні для припинення допомоги на проживання, яка призначалася за іншим нормативно-правовим актом Порядком № 332.

Згідно з абз. 1 п. 3 Порядку № 332 (в усіх редакціях, чинних у період з 20.03.2022 по 31.05.2023) допомога надається на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у розмірі 3000 грн для осіб з інвалідністю та дітей і 2000 грн для інших осіб.

Положенням абз. 6 п. 3 Порядку № 332 передбачено, що допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 01.03.2022 отримували щомісячну адресну допомогу відповідно до постанови № 505.

Порядок № 332 у редакціях, чинних у спірний період, не містив умови про працевлаштування працездатних членів сім`ї та не передбачав втрати права на допомогу з підстав, визначених п. 7 Порядку № 505.

Подібну умову щодо працездатних осіб Кабінет Міністрів України запровадив лише постановою від 11.07.2023 № 709, тобто після закінчення спірного періоду. На цю постанову позивач посилається лише в частині порядку повернення коштів.

Позивач не зазначив, яку саме умову Порядку № 332 відповідачка не виконала. Матеріалами справи підтверджено, що відповідачка перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, а відомості про неї включено до відповідної бази даних.

Позивач не наводив і доводів про те, що відповідачці як особі, взятій на облік до 24.02.2022, допомога не надавалася на підставі абз. 7 п. 3 Порядку № 332, а доказів наявності таких обставин не подав. Більше того, за Порядком № 505 грошова допомога призначалася на сім`ю та виплачувалася уповноваженому представнику сім`ї (п. 3 Порядку № 505). Станом на 01.03.2022 таким представником, на рахунок якого здійснювалася виплата, була саме відповідачка.

Акт перевірки від 02.06.2023 № 34 зазначених висновків не спростовує.

По-перше, акт складено щодо Управління як об`єкта державного контролю, а не щодо відповідачки, і порушення в ньому описані узагальнено, без зазначення конкретних осіб.

По-друге, акт подано не в повному обсязі: у справі немає аркушів 410, а на наявних аркушах прізвище відповідачки взагалі не зазначено. Відтак, зі змісту наданого акта неможливо встановити, яке саме порушення виявлено та чи стосується воно відповідача.

По-третє, як порушену норму в акті зазначається лише п. 3 Порядку № 332, а не п. 7 Порядку

№ 505, на який посилається позивач у позові та в розпорядженні від 01.06.2023. Твердження позивача про те, що саме актом встановлено втрату відповідачкою права на допомогу з підстав п. 7 Порядку

№ 505, змістом акта не підтверджується.

Розпорядження від 01.06.2023 та довідка Обласного центру від 23.06.2023 № 1361 є документами, які позивач та уповноважена ним установа склали одноосібно. Вони фіксують позицію позивача, але не є самостійними доказами обставин, з якими закон пов`язує обов`язок повернути допомогу. Довідка № 1361 до того ж прямо вказує, що переплату визначено «по причині: розпорядження УСЗН».

Позивач також не довів розмір заявленої суми. Згідно з роздруківкою з ЄІССС за особовим рахунком щомісяця нараховувалося по 5000 грн, і в позовній заяві також зазначено, що відповідачці автоматично подовжено виплату допомоги в розмірі 5000 грн. Розрахунку суми переплати в розмірі 28000 грн позивач не подав. Розпорядження від 01.06.2023 та довідка № 1361 такого розрахунку теж не містять. Тому суд позбавлений можливості перевірити правильність визначення суми переплати.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що навіть якби позивач довів відсутність у відповідачки права на допомогу, це не мало б наслідком обов`язку повернути отримані кошти без встановлення обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України.

Рахунковою помилкою є помилка, допущена під час арифметичних підрахунків. Неправильне застосування органом соціального захисту населення норм права під час призначення виплати рахунковою помилкою не є. Позивач на рахункову помилку не посилався, і матеріали справи її не підтверджують.

Допомогу на проживання відповідачці призначено автоматично, без її звернення, на підставі

абз. 6 п. 3 Порядку № 332, тобто з ініціативи та за рішенням органу соціального захисту населення. Позивачу ще з рішення від 14.07.2021 було відомо, що відповідачка працездатна та не працює.

У заяві від 16.06.2021 відповідачка правдиво зазначила про себе, що не працює. Доказів того, що вона подала недостовірні відомості, приховала обставини, які впливають на право на допомогу чи її розмір, або не виконала обов`язку повідомити про такі обставини, позивач не надав. Обов`язок повідомляти про працевлаштування Порядок № 332 у спірний період не передбачав.

Зобов`язання повернути надмірно виплачені кошти, зазначене в заяві від 16.06.2021, стосувалося щомісячної адресної допомоги за Порядком № 505, призначеної на період з 26.06.2021 по 25.12.2021. Воно не поширюється на допомогу на проживання, призначену автоматично за іншим нормативно-правовим актом.

Пункт 11 Порядку № 332 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.2022 № 602) встановлює порядок повернення коштів у разі неправомірного отримання допомоги, але не скасовує дії ст. 1215 ЦК України і не звільняє позивача від обов`язку довести неправомірність отримання. Згідно з п. 8 цього Порядку обов`язок перевіряти відомості та коригувати категорію одержувача покладено саме на орган соціального захисту населення.

Відповідно до ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Верховний Суд у постанові від 13.11.2019 у справі № 332/2805/18 дійшов висновку, що повернення надміру виплаченої соціальної допомоги пов`язане з недобросовісністю набувача, яку повинен довести позивач. Цей висновок відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд враховує.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до

ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується як джерело права.

У рішеннях у справах «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland, заява № 10373/05, рішення від 15.09.2009) та «Чакаревич проти Хорватії» (Иakareviж v. Croatia, заява № 48921/13, рішення від 26.04.2018) ЄСПЛ дійшов висновку, що вимога повернути соціальну виплату, отриману добросовісно внаслідок помилки державного органу, може покладати на особу надмірний індивідуальний тягар. Таке втручання у право мирного володіння майном є непропорційним (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції).

У рішенні у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04, рішення від 20.10.2011) ЄСПЛ наголосив, що ризик будь-якої помилки державного органу повинна нести держава, і такі помилки не можна виправляти за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами, що відповідачка отримала допомогу без достатньої правової підстави. Він також не довів розмір заявленої до стягнення суми, рахункову помилку чи недобросовісність відповідачки.

Отже, підстав для стягнення з відповідачки 28000 грн немає, і в задоволенні позову слід відмовити.

Як визначено ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, наведене положення слід розуміти так, що у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, коли його проголошення не відбувається, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення, навіть якщо фактичне вирішення справи відбулось у судовому засіданні, яким завершено її розгляд; при цьому незбіг дати судового засідання та дати ухвалення (складення повного) судового рішення не є порушенням прав учасників справи.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у вигляді судового збору в розмірі 3328 грн, покладаються на нього та відшкодуванню за рахунок відповідачки не підлягають.

Керуючись ст. 12, 13, 7681, 89, 128, 141, 223, 247, 258, 259, 263265, 268, 280284, 289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Управління соціального захисту населення адміністрації Салтівського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої грошової допомоги відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Салтівським районним судом міста Харкова за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку; строк на апеляційне оскарження у такому разі обчислюється з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Управління соціального захисту населення адміністрації Салтівського району Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 25864181, місцезнаходження: м. Харків,

пр. Тракторобудівників, 144);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання як ВПО: АДРЕСА_1 ).

Повне судове рішення складено та підписано 07.10.2026.

Суддя Борис ЗАМІКУЛА