Рішення № 140444951, 07.10.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/2998/26

Провадження № 2/643/8041/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого Тимош О.М.,

за участю секретаря судових засідань Глушка С. В.,

представника відповідачів Віценчік О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року позивач КП «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в сумі 80 551,31 грн, з яких: 46 084,41 грн за послуги з централізованого водопостачання за період з 01.07.2014 по 31.12.2025; 32 071,81 грн за послуги з централізованого водовідведення за період з 01.07.2014 по 31.12.2025; 1521,07 грн за абонентське обслуговування за період з 01.03.2021 по 31.12.2025; 446,90 грн за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.03.2021 по 31.12.2025; 427,12 грн за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.03.2021 по 31.12.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі рішення Харківської міської ради «Про реорганізацію комунальних підприємств та зміну назви» від 30.04.2025 №813/25 КП «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» надає послуги, зокрема, з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також абонентське обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення. Відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, а також абонентського обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення, облік нарахувань та оплат за які здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 . Позивачем до відповідачів були направлені квитанції на оплату боргу, однак відповідачами було проігноровано зазначені квитанції.

Відповідачі неналежним чином виконували зобов`язання з оплати наданих послуг у зв`язку з чим утворилася заборгованість у сумі 78 156,22 грн, а саме: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.07.2014 по 31.12.2025 у розмірі 46 084,41 грн; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.07.2014 по 31.12.2025 у розмірі 32 071,81 грн.

Заочним рішенням Салтівського районного суду міста Харкова від 28.04.2026, ухваленим у цивільній справі №643/2998/26, позовну заяву КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість в сумі 80 551,31 грн, з яких: 46 084,41 грн за послуги з централізованого водопостачання за період з 01.07.2014 по 31.12.2025; 32 071,81 грн за послуги з централізованого водовідведення за період з 01.07.2014 по 31.12.2025; 1521,07 грн за абонентське обслуговування за період з 01.03.2021 по 31.12.2025; 446,90 грн за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.03.2021 по 31.12.2025; 427,12 грн за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.03.2021 по 31.12.2025, та судовий збір у загальній сумі 2662,40 грн в рівних частках по 1331,20 грн з кожного.

Ухвалою суду від 29.06.2026 скасувано заочне рішення від 28.04.2026 у цивільній справі за позовом КП «Харківські теплові мережі» до з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання; призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

02.07.2026 від представника відповідачів до суду надійшов відзив на позов, в якому просила відмовити у задоволенні позову, застосувати позовну давність щодо позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що відповідачі в квартирі не проживали, послугами не користувались, а тому заявлений розмір заборгованості є протиправним. Квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить вісьмом власникам з виділенням часток у користуванні, що підтверджується документами, копії яких додаються. В квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ніхто не проживає з початку 2008 року, та, відповідно, послугами Позивача не користувався та не користується, а тому нарахування абонплати за водопостачання є протиправним.

Оскільки оспорювана заборгованість за житлово-комунальні послуги виникла виключно в період повномасштабного вторгнення, при цьому за попередні періоди позивач із вимогами щодо наявності будь-яких боргів не звертався, тому завчасно попередити позивача про відключення послуг з водопостачання та не нарахування абонплати відповідачі не мали фізичної можливості, оскільки з початком повномасштабного вторгнення та перебування під постійними обстрілами головним було збереження життя та виїзд за територію області. Так, після виїзду в іншу область та залишення всього майна та інших нематеріальних благ набутого за період проживання в м. Харкові, відповідачі вимушені були нормалізувати свій психологічний стан, оформлювати необхідні документи, отримувати певні послуги, допомогу та займатись іншими питанням першочергової необхідності для максимального відновлення повноцінного життя, а тому в момент, коли думки виключно про те, як зберегти своє життя та нормалізувати його в нових реаліях, відповідачі не змогли знайти способу належного попередження позивача про припинення надання послуг з водопостачання.

Позивач несе низку відповідальності передбачену чинним законодавством, ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а тому він мав повноцінну змогу по-перше, перевірити фактичне проживання за даною адресою для встановлення необхідності подальшого надання комунальних послуг з водопостачання, у зв`язку з оголошенням по всій країні військового стану, по-друге, здійснити виїзд за місцем проживання, по-третє, при виявленні систематичної не сплати або припинити надавати послуги або знову вчинити всі необхідні дії для встановлення причин не сплати та виявити чи взагалі здійснюється фактичне використання послугами водопостачання.

Дана квартира є значним тягарем для відповідачів та обмежує їх дії, спричиняючи постійно проблеми та враховуючи ситуації в країні, власники взагалі не розглядають варіанту повернення до свого зареєстрованого місця проживання, тим більше станом на дату подання апеляційної скарги відповідачі виписались за вказаною адресою, а тому, неодноразово поставало питання про продаж квартири, але купувати квартиру за навіть символічну ціну чи взагалі як подарунок ніхто не хоче, враховуючи місцезнаходження та стан квартири, при спробі передати на балансоутримання держави було отримано відмову, навіть отримати довідку у органах місцевого самоврядування про відсутність фактичного проживання осіб за даною адресою не вдалось, оскільки працівники надають лише усну відмову.

Починаючи з 2008 року відповідачі протягом 18 років фактично не проживали за вказаною адресою у м. Харків, що підтверджується актом, складеним та підписаним сусідами.

На початку повномасштабного вторгнення відповідач ОСОБА_1 разом із неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 04.03.2022 виїхала за межі України, що підтверджується відмітками у закордонному паспорті, та повернулася в Україну лише у 2023 році. Після повернення переїхала жити у м. Полтава що підтверджується довідкою №391 від 12.05.2026 відповідно до якої ОСОБА_1 з 18.12.2023 по теперішній час перебуває на обліку в Подільському районі м. Полтава за адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , як внутрішньо переміщена особа.

Довідка №1601-5000838471 від 28.03.2022 підтверджує те, що Відповідач ОСОБА_2 перебуває на обліку, як внутрішньо переміщена особа та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Технічний стан будинку за адресою: АДРЕСА_1 взагалі не відповідає проживанню та використанню комунальних послуг з водопостачання, оскільки квартира знаходиться в аварійному стані та з численними порушеннями санітарних норм, а тому проживання в ній взагалі не можливе, як і не можливе просто фактичне місцезнаходження, не кажучи вже про використання комунальних послуг з водопостачання, підтвердженням є фото у кількості 6 фото, що є додатками для відзиву. Житло непридатне для проживання. Квартира пошкоджена внаслідок бойових дій, комунальні послуги фізично неможливо надати.

Частина позовних вимог стосується стягнення заборгованості за період щодо якого сплив строк позовної давності, а саме з 01.07.2014 по 24.02.2022 (в позові вказано період до 31.12.2025), у зв`язку з цим разом з відзивом подано заяву про застосування строків позовної давності.

21.09.2026 від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просили стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість в сумі 72 087 грн 35 коп, а саме: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2025 року у розмірі 41 419 грн 33 коп; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2025 року у розмірі 28 272 грн 93 коп, за абонентське обслуговування за період з 01.03.2021 по 31.12.2025 у сумі 1521 грн 07 коп; за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.03.2021 по 31.12.2025 у сумі 446 грн 90 коп; за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.03.2021 по 31.12.2025 у сумі 427 грн 12 коп. В заяві позивач зазначає, що відповідачі звернулися до КП «Харківські теплові мережі» із заявою про проведення перерахунку на підставі наданих документів щодо тимчасової відсутності за місцем реєстрації проживання, позивач здійснило перерахунок та зменшило позовні вимоги.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно й належним чином, в позовній заяві зазначив про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідачів адвокат Віценчік О. В. у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог в повному обсязі, зазначила, що позивачем заявлені вимоги поза межами позовної давності, відповідачі не проживали в квартирі, оскільки вона не пристосована для проживання. Звернулися до позивача у липні 2026 року із заявою про перерахунок, який було зроблено за період з 2022 року. Фактично відповідачі не проживали з 2008 року, на підтвердження чого надали підписаний сусідами акт про непроживання, житло непридатне для проживання у зв`язку із пошкодженням внаслідок бойових дій.

Суд, вислухавши доводи представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 станом на 25.02.2026 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, є споживачами послуг з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, облік нарахувань та оплат за які здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 (а.с.23).

Заборгованість відповідачів за вказані вище послуги, згідно з наданими позивачем розрахунків, складає 80 551,31 грн, з яких: 46 084,41 грн за послуги з централізованого водопостачання за період з 01.07.2014 по 31.12.2025; 32 071,81 грн за послуги з централізованого водовідведення за період з 01.07.2014 по 31.12.2025; 1521,07 грн за абонентське обслуговування за період з 01.03.2021 по 31.12.2025; 446,90 грн за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.03.2021 по 31.12.2025; 427,12 грн за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.03.2021 по 31.12.2025, що підтверджується розрахунками (а.с.8-14).

Заборгованість відповідачів після перерахунку дорівнює 72 087 грн 35 коп, а саме: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2025 року у розмірі 41 419 грн 33 коп; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2025 року у розмірі 28 272 грн 93 коп, за абонентське обслуговування за період з 01.03.2021 по 31.12.2025 у сумі 1521 грн 07 коп; за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.03.2021 по 31.12.2025 у сумі 446 грн 90 коп; за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.03.2021 по 31.12.2025 у сумі 427 грн 12 коп

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції до 01.05.2019 (далі Закон в редакції до 01.05.2019), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст. 13 Закону в редакції до 01.05.2019, одним з видів житлово-комунальних послуг є комунальні послуги, до яких відносяться централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Статтею 20 Закону в редакції до 01.05.2019 передбачено, що споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції з 01.05.2019 (далі Закон в редакції з 01.05.2019) передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону в редакції з 01.05.2019, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст. 9 Закону в редакції з 01.05.2019, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», споживач зобов`язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно з п. 12 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання.

Згідно п. 17 вказаних вище Правил, послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води. Пунктом 18 вказаних Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць; плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до п. 18 вказаних вище Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно п. 20 Правил, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Пунктом 21 Правил передбачено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

Відповідно до п. 30 вказаних Правил споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Відповідно до п. 1 ч. 11 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги, встановлено, що плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В Постанові Великої Палати Верховного Суду (далі ВП ВС) від 07.07.2020 по справі №712/8916/17 викладено наступні висновки щодо застосування норм права.

Відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (частина перша статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року) (п. 77 Постанови ВП ВС).

Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою (частина перша статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року) (п. 78 Постанови ВП ВС).

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (п. 79 Постанови ВП ВС).

П. 6 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

У відповідності до п.11 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Відповідно до наданих суду довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб відповідач ОСОБА_2 з 28.02.2023 має зареєстроване місце проживання як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_1 з 18.12.2023 зареєєстрована як внутрішньопереміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 .

Також відповідачі звернулися до позивача із заявою про перерахунок з підстав їх тимчасового непроживання у житлі за адресою: АДРЕСА_1 , та такий перерахунок було зроблено, що підтверджується заявою про зменшення позовних вимог та розрахунком, доданим до цієї заяви.

Що стосується посилання відповідачів на неможливість проживання у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , з підстав його стану у зв`язку з пошкодженням внаслідок бойових дій, відповідачами не надано підтвердження пошкодження житла внаслідок бойових дій. За стан житла відповідають його власники, що відповідає вимогам ЦК України, які регулюють правовідносини щодо права власності на нерухоме майно.

При цьому, суд зазначає, що близькість міста Харкова до зони бойових дій сама по собі не є підставою для звільнення від сплати за надані комунальні послуги. Юридичні особи, які надають комунальні послуги в умовах воєнного стану, діють у вкрай складних умовах, та мають право на відшкодування вартості наданих послуг. При цьому законодавством встановлено процедуру звільнення споживачів від сплати комунальних послуг за умови тимчасової відсутності за місцем зареєстрованого проживання, про що було зазначено вище з посиланням на норми закону.

Відповідно до розрахунку позивача заборгованість відповідачів складає 72 087 грн 35 коп, а саме: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2025 року у розмірі 41 419 грн 33 коп; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2025 року у розмірі 28 272 грн 93 коп, за абонентське обслуговування за період з 01.03.2021 по 31.12.2025 у сумі 1521 грн 07 коп; за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.03.2021 по 31.12.2025 у сумі 446 грн 90 коп; за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.03.2021 по 31.12.2025 у сумі 427 грн 12 коп.

Разом з тим, відповідачем було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до позовних вимог.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.

Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність визначена статтею 258 ЦК України.

Як свідчать матеріали справи, датою звернення КП «Харківські теплові мережі» із даною позовною є 18 лютого 2026 року, а період нарахування заборгованості становить з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2025 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 карантин на території України відмінено з 30 червня 2023 року.

Разом з тим, п. 19 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025.

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що пункт 12, п. 19 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину та воєнного стану строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21.

Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України - 02 квітня 2020 року, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до яких позовна давність продовжена на період з 12.03.2020 по 03.09.2025, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення КП «Харківські теплові мережі» із даною позовною заявою 18 лютого 2026 року та період нарахування останнім заборгованості, що становить з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2025 року, строк позовної давності щодо платежів за період з 01 липня 2014 року по 31 серпня 2017 року включно позивачем пропущено.

Враховуючи викладене, стягненню підлягає заборгованість за послуги, що надає позивач, з 01 вересня 2017 року по 31 грудня 2025 року, яка складатиме 60 139,95 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в та стягнення з відповідача заборгованості заборгованість в сумі 60 139,95 грн, з яких: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 вересня 2017 року по 31 грудня 2025року у розмірі 33 720 грн 20 коп; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 вересня 2017 року по 31 грудня 2025 у розмірі 24 024 грн 66 коп, за абонентське обслуговування за період з 01.03.2021 по 31.12.2025 у сумі 1521 грн 07 коп; за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.03.2021 по 31.12.2025 у сумі 446 грн 90 коп; за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.03.2021 по 31.12.2025 у сумі 427 грн 12 коп.

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст.141 ЦПК України. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає стягненню з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача у загальній сумі 2221,15 грн, в рівних частках з кожного.

Керуючись ст.2,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265,273,280-284,289,354,355 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі «Харківзбут» заборгованість в сумі 60 139,95 грн, з яких: 33 720,20 грн за послуги з централізованого водопостачання за період з 01.09.2017 по 31.12.2025; 24 024,66 грн за послуги з централізованого водовідведення за період з 01.09.2017 по 31.12.2025; 1521,07 грн за абонентське обслуговування за період з 01.03.2021 по 31.12.2025; 446,90 грн за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01.03.2021 по 31.12.2025; 427,12 грн за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01.03.2021 по 31.12.2025.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» судовий збір у загальній сумі 2221,15 грн в рівних частках по 1110,58 грн з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут», місцезнаходження: 61038, м. Харків, пр. Ювілейний, буд. 28-А, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 45929670.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_3 .

Суддя О. М. Тимош