Рішення № 140442893, 06.10.2026, Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/1053/26

Провадження № 2/692/875/26

06.10.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року с-ще Драбів

Драбівський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Левченко Л.О.

за участю секретаря Савенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Коллект Центр» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» обґрунтовує тим, що 16.11.2017 між АТ «Альфа Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір № 630789295. Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 200000,00грн., а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 16.11.2020 та сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 24,00%.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору. Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені Договором.

17.05.2021 було укладено договір № 2, відповідно до якого АТ «Альфа Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «Флексіс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 630789295.

18.05.2021 було укладено договір № 18-05/21 відповідно до якого ТОВ «ФК «Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 630789295.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Колект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 630789295.

Вказує, що протоком № 2/2022 від 18.08.2022 позачергових зборрів акціонерів було змінено назву АТ. «Альфа-Банк» та АТ «Сенс Банк».

Зазначає, що заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 630789295 від 16.11.2017 становить 56811,55грн., з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 43789,79грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 4203,81грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 0,00 грн.;

- заборгованість за пенею та/або штрафами 6005,02грн.;

- заборгованість за комісіями 0,00 грн.;

- інфляційні збитки 2323,45грн.;

- нараховані 3% річних 489,48грн.

Зазначає попередній розрахунок судових витрат, що складаються з судового збору у розмірі 2662,40грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 16000,00грн.

Тому позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Договором № 630789295 від 16.11.2017 у розмірі 56811,55грн., судові витрати у розмірі 2662,40грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 16000,00грн., також клопотав про витребування доказів у АТ «Сенс Банк»

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. В ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 10.07.2026 відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та витребувано докази в АТ «Сенс Банк».

04.08.2026 від АТ «Сенс Банк» надійшла витребувана інформація.

19.08.2026 від відповідача ОСОБА_1 в особі його представника адвоката Пух С.Г. до суду надійшов відзив, що містить клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву, яке обґрунтовано тим, що відповідач ухвалу суду про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками не отримувала, про наявність справи дізналась на офіційному вебпорталі, після чого звернулась за допомогою до адвоката, яка після отримання доступу до матеріалів цивільної справи в електронній формі ознайомилась з матеріалами позову, у подальшому було узгоджено правову позицію з відповідачем та розпочато підготовку відзиву.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно положень ст. 121 ЦПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

Згідно положень ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Згідно положень ч. 1,2 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи викладене, клопотання сторони відповідача ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подання відзиву підлягає до задоволення, а поданий відзив приймається судом до розгляду.

У своєму відзиві відповідач вказала, що з позовними вимогами не погоджується повністю, заперечує проти кожної з складових заборгованості, вказаної позивачем. Вважала, що позивачем не доведено наявність заборгованості за тілом кредиту у розмірі 43789,79грн. оскільки не доведено наявність такої суми на момент існування переходу права вимоги та що складений позивачем або попереднім кредитором сам по собі не може підтверджувати розмір заборгованості.

Щодо стягнення відсотків у розмірі 4203,81грн. вказала, що вони нараховані за ставкою 24% у період з 18.05.2021 по 10.10.2021, натомість кінцевий строк повернення кредиту був встановлений до 16.11.2020 і заявлений період нарахування відсотків починається після спливу встановленого договором строку повернення кредиту та що позивачем не доведено право продовжувати нарахування договірних відсотків після настання кінцевого строку повернення кредиту. Зазначила, що з наданого розрахунку вбачається, що станом на 18.05.2021 заборгованість за відсотками становить 0,00грн., після чого позивач фактично формує суму 4203,81грн. шляхом подальшого нарахування 24% річних.

Вказала, що позивачем заявлено вимогу про нарахування 6005,02грн. складової позовних вимоги, визначеної як заборгованість за пенею/штрафами, при цьому позивач не конкретизує, який саме вид неустойки входить до складу 6005,02грн. Такий розрахунок не дає можливості перевірити правомірність заявленої до стягнення суми, встановити період її виникнення та відповідність умовам кредитного договору. Вважала вказану вимогу необгрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення. Посилалась на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та зазначала, що неустойка (пеня, штраф), що нараховані з 24.02.2022 підлягають списанню кредитодавцем.

Щодо стягнення 489,48грн. 3% річних та 2323,45грн., інфляційних втрат заперечувала проти таких вимог, оскільки вони є похідними від основної суми заборгованості, розмір якої відповідач заперечує. Вважала, що позивачем не підтверджено правильність визначення залишку основного боргу з урахуванням всіх платежів відповідача. Також вказала, що позивачем не обґрунтовано підстави визначення дати нарахування 3% річних - 11.10.2021 та дату припинення нарахування: 23.02.2022, а щодо інфляційних втрат не надано достатнього детального розрахунку, з якого можна встановити суму боргу, період нарахування та застосовані індекси інфляції.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00грн. вважала такий розмірі необгрунтованим, неспівмірним зі складністю справи, обсягом фактично виконаної роботи та характером процесуальних дій, необхідних для її розгляду. Вказала, що справа є малозначною та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження і предмет спору не характеризується підвищеною складністю, позов стосується заборгованості за одним кредитним договором, а правова позиція позивача ґрунтується на умовах кредитного договору, розрахунку заборгованості і документах щодо відступлення права вимоги. Представник позивача не має витрачати час на участь у судових засіданнях, значна частина позовної заяви складається з типових і стандартних положень. Вказала що витрати на професійну правничу допомогу становлять 28% від ціни позову і таке співвідношення є істотною обставиною, яку має врахувати суд. також вказала, що договір між адвокатом та позивачем не може автоматично визначати розмір витрат, який має компенсувати інша сторона, умови такого договору є результатом домовленості між позивачем та його представником і не можуть покладати на відповідача обов`язок компенсувати будь-яку суму. Просила у задоволенні позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» відмовити у повному обсязі.

21.08.2026 від представника позивача ТОВ «Коллект Центр» Костіної Н.В. до суду надійшов відзив, у якому та зазначила, що у розрахунках заборгованості чітко вказано з чого складається сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Сторонами при укладенні договору було досягнуто згоди щодо фіксованого розміру процентної ставки для певного періоду користування кредитними коштами в залежності від виконання позичальником умов договору. Украдений договір відповідає вимога законодавства та волевиявленню сторін, позичальник була ознайомлена з умовами договору та висловила своє волевиявлення шляхом його підписання. Щодо витрат на професійну допомогу вказала на документи, які було надано на підтвердження розміру витрат на правову допомогу. Зауважила, що такі витрати у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено, чи тільки має бути сплачено. Посилаючись на те, що спір виник через неналежне виконання обов`язків за кредитним договором відповідачем, що стало підставою звернення до суду, на складність справи, великий обсяг доказів, які було необхідно дослідити та описати, вважала заявлений розмір витрат на правову допомогу обґрунтованим та співмірним зі складністю справи. Просила відзив долучити до матеріалів справи, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

25.09.2026 від представника позивача ТОВ «Коллект Центр» Тарана В.А. надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у задоволенні якої ухвалою суду від 28.09.2026 відмовлено.

02.10.2026 від представника позивача ТОВ «Коллект Центр» Костіної Н.В. до суду надійшла заява, де та просила проводити судове засідання 02.10.2026 без участі представника позивача, позовні вимоги підтримала та просила задоволити.

Дослідивши матеріали справи, зміст позовних вимог та заперечень сторін суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що згідно Анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Альфа-Банк», ОСОБА_1 надала особисті та контактні дані, просила відкрити поточні рахунки у гривні на її ім`я, поряд з іншим, підтвердила акцепт публічної пропозиції та укладення договору між нею та ПАТ «Альфа-Банк» на умовах, викладених у публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на веб-сторінці банку. Анкета підписана особистим підписом позичальника 16.11.2017.

Згідно Оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, ОСОБА_1 пропонує ПАТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії з умовами: тип кредиту: - кредитування рахунку, найменування продукту: «Максимум-готівка», мета кредиту - для особистих потреб. Пропонує банку відкрити їй поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні, випустити міжнародну платіжну карту МС DEBIT WORLD строком дії 3 (три) з моменту випуску. Ліміт кредитної лінії: 200 000грн. Процентна ставка: 24% річних, фіксована. Обов`язковий мінімальний платіж пропонує встановити у розмірі 7 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. Платежі з повернення кредиту здійснювати відповідно до договору, примірний графік та розрахунок сукупної вартості навести в тарифах, які є невідємною частиною договору. Пропонує Банку щомісячно в останній день розрахункового періоду здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 в розмірах, що необхідні для щомісячної оплати страхового платежу згідно з умовами Договору. У разі настання відкладальних обставин, що визначені Договором, пропонує застосовувати умови програми «Моментальна розстрочка на карту», що вказані у Додатку № 4 до Договору. У Розділі ІІІ Додатку № 4 до Договору визначаються такі умови програми «Моментальна розстрочка на карту»: сума кредиту, процентна ставка, строк користування кредитом, комісійні винагороди (у випадку їх наявності), порядок сплати кредиту за програмою «Моментальна розстрочка на карту».

Підписанням Оферти беззаперечно підтверджує, що попередньо ознайомлений (на) у письмовій формі: зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; з інформацією, надання якої передбачене нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ. Оферта підписана Ярошик А.М. 17.11.2017.

Згідно Акцепту пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії ПАТ «Альфа-Банк» приймає пропозицію ОСОБА_1 на укладення угоди щодо кредиту у виді кредитної лінії у розмірі 200000,00грн. на вказаних в акцепті умовах. Умови акцепту в цілому відповідають умовам Оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, підписаної ОСОБА_1 .

Згідно паспорта споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 16.11.2017 тип кредиту: кредитування рахунку, строк кредиту: 12 місяців з пролонгацією дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання умов договору, сума/ліміт кредиту: 0,00грн./15000,00грн., максимальна сума ліміту: 200000,00грн., процентна ставка: 24% річних. Зазначено, що платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладення договору, відображено відображено в тарифах на видачу та обслуговування картки «Максимум/Максимум готівка» для фізичних осіб.

Також ОСОБА_1 16.11.2017 було підписано акцепт на укладення договору про використанні факсимільного відтворення аналогу власноручного підпису та відбитку печатки при укладенні договору добровільного страхування фінансових ризиків держателів кредитних платіжних карток та Договір добровільного страхування фінансових ризиків держателів кредитних платіжних карток № 248.630789295.111.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал», кредитний договір 630789295, НКС 15230916), станом на 10.01.2023, станом на дату початку розрахунку 18.05.2021 заборгованість по основній сумі кредиту: 43789,79грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги: 0,0грн., заборгованість по пені: 6005,02грн., загальна сума заборгованості: 49794,81грн. Сума погашень боржником до 10.01.2023: 0,00грн. Станом на дату розрахунку 10.01.2023 заборгованість по основній сумі кредиту: 43789,79грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги: 0,0грн., заборгованість по пені: 6005,02грн., нараховані відсотки згідно кредитного договору: 4203,81грн. Нараховані 3% відсотки річних за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України: 489,48грн. Інфляційні збитки за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України: 2323,45грн. Загальна сума заборгованості: 56811,55грн. Згідно розрахунку відсотки нараховувались за період 18.05.2021-10.10.2021 ( всього 146 днів) із суми заборгованості 43789,79грн., 3% річних нараховано за період з 11.10.2021 по 23.02.2022 (всього 136 дні) з суми заборгованості 43789,79грн., інфляційні збитки нараховано за період жовтень 2021 року - лютий 2022 року із суми заборгованості 43789,79грн.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Коллект Центр», боржник ОСОБА_1 , номер договору № 630789295, дата надання кредиту: 16.11.2017, відсоткова ставка: 24% річних, розрахунок станом на 29.06.2026, заборгованість за тілом кредиту: 43789,79грн., заборгованість за відсотками: 4203,81грн., пеня: 6005,02грн., 3% річних: 489,48грн., інфляційні збитки: 2323,45грн.

Відповідно до договору факторингу № 2 від 17.05.2021 укладеного між АТ «Альфа-Банк» (клієнт) ТОВ «ФК «Флексіс» (фактор) фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату а клієнт відступає факту, а фактор набуває належне клієнтові право грошової вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в додатку 1-1 до Договору.

Згідно платіжного доручення № 253 від 17.05.2021 ТОВ «ФК «Флексіс» перерахувало АТ «Альфа-Банк» кошти у розмірі 16 500 000,00грн. як оплату за право вимоги боргу згідно Договору факторингу № 2 від 17.05.2021, без ПДВ.

Згідно Додатку 1-1 до Договору факторингу № 2 від 17.05.2021 за № 5322 вказаний боржником ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , номер та назва договору: CONG-630789295 від 16.11.2017, заборгованість за тілом кредиту: 43789,79грн., заборгованість за відсотками: 0,00грн., пеня: 6005,02грн., загальна сума заборгованості: 49784,91грн.

Відповідно до договору факторингу № 18-05/21 від 18.05.2021 укладеного між ТОВ «ФК «Флексіс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Вердикт Капітал» (фактор), фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату а клієнт відступає факту, а фактор набуває належне клієнтові право грошової вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в додатку 1-1 до Договору.

Згідно платіжних доручень № 260530015 від 16.06.2021, № 260990544 від 17.05.2021, № 260990545 від 17.06.2021, № 260990546 від 17.06.2021, № 260990552 від 17.06.2021 та № (не вказано) Ф від 26.07.2021 ТОВ «ФК «Вердикт Капітал» сплачував ТОВ «ФК «Флексіс» кошти як сплату згідно Договору факторингу № 18-05/21 від 18.05.2021. Без ПДВ.

Згідно Акту приймання-передачі Реєстру боржників від 18.05.2021 до Договору факторингу № 18-05/21 від 18.05.2021 клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників загальною кількістю: 12901.

Згідно Додатку 1-1 до Договору факторингу № 18-05/21 від 18.05.2021 за № 7703 вказана боржником ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , номер та назва договору: CONG-630789295 від 16.11.2017, заборгованість за тілом кредиту: 43789,79грн., заборгованість за відсотками: 0,00грн., пеня: 6005,02грн., загальна сума заборгованості: 49784,91грн.

Згідно Договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, укладеного між ТОВ «ФК «Вердикт Капітал» (первісний кредитор) та ТОВ «Коллект Центр»(новий кредитор), первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках 1 та 3 до цього договору.

Згідно Додаткової угоди №10/19 до Договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги у зв`язку із виявленням технічної помилки (описки) сторони вирішили внести зміни в Реєстри Боржників в друкованому та електронному вигляді, виклавши строки (пункти) в новій редакції ( вказано перелік пунктів).

Згідно акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023, складеного між укладеного між ТОВ «ФК «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних зобов`язань, зокрема, за договором № 10-01/2023 від 10.01.2023.

Згідно додатків № 2 та № 4 до Договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, Акту приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді та Акту приймання-передачі реєстру боржників, первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників загальною кількістю 207307, 6 томів.

Згідно Витягу з додатку № 1 до Додаткової угоди № 10/19 від 04.02.2025 року - зміни в реєстрі боржників в друкованому (підписаному вигляді), за № 17645 вказана боржник ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , договір № 630789295, сума заборгованості за основним зобов`язанням: 43789,79грн., сума заборгованості за нарахованими процентами: 4203,81грн., сума заборгованості за нарахованими комісіями: 0,00грн., пеня: 6005,02грн., відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України: 2812,93грн., загальна сума заборгованості: 56811,55грн.

Згідно повідомлення АТ «Сенс Банк» № 12629-БТ-32.3/2026 від 25.07.2026 ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , є клієнтом банку.

Згідно доданої виписки з рахунка приватного клієнта № 205420-2026/0727, розрахунковий період: з 16.11.2017 по 17.05.2021, одержувач ОСОБА_1 , вказано інформацію про фінансові трансакції за рахунком у період з 16.07.1017 по 16.01.2020, під час яких відбувались операції з покупки, переказів з картки на картку та зарахування переказів з картки на картку, зняття готівки в банкоматі, а також поповнення через банкомат, всього по картці: 3493,47грн., всього за період: 27877,53грн.

Згідно даних про внутрішньобанківські операції за період з 16.11.2017 по 16.05.2021, 16.11.2017 було встановлено кредитний ліміт у сумі 15000,00грн., надалі проводились операції з нараховуння процентів за кредит, Обслуговування основної картки (щомісячно, від суми заборгованості на кінець розрахункового періоду), списання процентів за користування кредитом (готівкові операції), нарахування комісії за РКО, нарахування процентів за несанкціонований овердрафт, погашення кредиту з рахунку, погашення овердрафту з рахунку, списання процентів за овердрафт, погашення простроченої заборгованості та погашення простроченої заборгованості за овердрафтом, перенесення непогашеного несанкціонованого овердрафту на прострочку, нарахування штрафів за наявність простроченої заборгованості, перенесення кредиту на прострочений кредит, нарахування процентів на прострочену заборгованість. 16.05.2021 відбулись операції зі згортання залишків згідно договору з ТОВ «ФК «Флексіс» від 17.05.2021 на суму 3115,49грн., 2489,53грн., 400,00грн. та згортання активу у зв`язку з продажем та згідно договору факторингу з ТОВ «ФК «Флексіс» від 17.05.2021 у розмірі 43789,79грн. Також вказано про операції 16.05.2021: погашення простроченої заборгованості по овердрафту: 17805,91грн., погашення простроченої заборгованості: 25750,00грн., погашення овердрафту з рахунку: 233,88грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом АТ «Сенс Банк», позичальник ОСОБА_1 , номер кредитного договору: 6307892950, дата надання кредиту: 16.11.2017, сума ліміту на дату надання договору: 15000,00грн., звіт станом на 17.05.2021, загальна заборгованість на дату складання довідки: 49794,81грн., розрахунковий період: з 16.11.2017 по 17.05.2021, кошти з рахунку знімались: у період з 16.11.2017 по 16.01.2020, кошти на рахунок вносились: перше нарахування у періоді з 16.12.2017 по 15.01.2018, останнє внесення у періоді з 16.12.2019 по 15.01.2020. Розрахунок містить відомості про: нарахування комісії за РКО, нарахування неустойки (штраф), про прострочене тіло кредиту, про нарахування відсотків за користування кредитом, про зміну тіла кредиту та про овердрафт (несанкціонована заборгованість). Станом на період завершення розрахунку заборгованість за комісією РКО: 0,00грн., заборгованість за неустойкою: 400,00грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту: 43555,91грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом: 5605,02грн., заборгованість за тілом кредиту: 0,00грн., заборгованість за овердрафтом: 233,88грн., загальна заборгованість 49794,81грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Факт укладення кредитного договору, а також досягнення згоди щодо його істотних умов відповідачем не заперечується.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Вказаним кредитним договором позичальник зобов`язалась повернути отримані грошові кошти та сплатити проценти за їх користування.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 76-82 ЦПК.

Згідно пункту 81 Постанови Великої Палата Верховного суду від 18.03.2020 року по справі № 129/1033/13-ц принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Завдання суду - встановити чи мав місце факт. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (п 11. Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»).

Заперечення сторони відповідача проти стягнення 43789,79грн. за тілом кредиту з мотивів недоведення обставини, що така сума існувала на момент переходу права вимоги, спростовуються розрахунком заборгованості первісного кредитора АТ «Сенс Банк» та наданими виписками по рахунку. Розрахунок та виписки містять інформацію про видані кошти та проведені позичальником оплати, які враховувались первісним кредитором при проведені розрахунку. При цьому відповідачем суми отриманих виплат та оплат не заперечено. Також розрахунок та виписки містять інформацію про тіло кредиту, прострочене тіло кредиту та операції за овердрафтом. Суд звертає увагу, що заперечуючи проти заборгованості за тілом кредиту сторона відповідача власного контррозрахунку не надала, як і будь-яких доказів на спростування розрахунку позивача. За таких умов суд погоджується з позовними вимогами у цій частині.

Щодо заперечень сторони відповідача в частині нарахованих пені/штрафів у розмірі 6005,02грн. то слід зазначити, що відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, яка розраховується у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, яка розраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф і пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Наданий розрахунок первісного кредитора містить інформацію про нарахування первісним кредитором неустойки, яка ввійшла до складу загальної заборгованості за кредитним договором № 630789295 від 16.11.2017 та була передана новим кредиторам згідно договорів факторингів з додатками, де вказана як складова заборгованості пеня у розмірі 6005,02грн. Посилання сторони відповідача на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не береться судом до уваги, оскільки нарахування такої складової заборгованості здійснено до 24.02.2022 і таке посилання не є релевантним до обставин даної справи.

Щодо заперечень сторони відповідача в частині нарахування складових заборгованості: інфляційних збитків у розмірі 2323,45грн. та 3% річних у розмірі 489,48грн., то такі складові було нараховано кредитором ТОВ «Вердикт Капітал» за період з 18.05.2021 по 10.10.2021 на залишок заборгованості 43789,79грн., про що надано відповідний розрахунок, тому заперечення сторони відповідача у цій частині не приймаються судом до уваги як голослівні та не підкріплені відповідними доказами.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

Тому суд оцінює доводи відповідача критично як такі, що спрямовані на ухилення від встановленої договором та законом відповідальності.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню, на що вказала Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14.11.2018 по справі № 2-1383/2010.

ОСОБА_1 усунулась від виконання передбачених договором обов`язків та отримані кредитні кошти у повній мірі не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором № 630789295 від 16.11.2017, яка складається з заборгованості за основним зобов`язанням у розмірі 43789,79грн., за пенею у розмірі 6005,02грн., інфляційними збитками у розмірі 2323,45грн. та 3% річних у розмірі 489,48грн. а всього на суму 52607,74грн.

Щодо нарахування відсотків у розмірі 4203,81грн. суд зазначає наступне.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

У разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України строк повернення неохопленої попередніми періодами заборгованості за кредитним договором вважається таким, що настав, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Умовами договору № 630789295 від 16.11.2017 передбачено строк дії кредитної картки строком 3 роки, у своєму позові позивач зазначає про обов`язок відповідача повернути кошти у строк до 16.11.2020 і вказане твердження не заперечується відповідачем. Відомостей про продовження строку дії кредитного договору після 16.11.2020 не надано.

Таким чином, суд враховує, що відсотки за користування кредитом нараховуються протягом строку дії кредитного договору або до моменту зміни сторонами строку повернення кредиту в повному обсязі згідно положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, на що вказала Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 та не вбачала підстав для відступу від таких висновків у своїй постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

У разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором, на що вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення процентів у розмірі 4203,81грн. З наданих ним розрахунків заборгованості вбачається, що такі проценти було нараховано кредитором ТОВ «Ведикт Капітал» за період з 18.05.2021 по 10.10.2021, тобто поза межами строку повернення кредиту (16.11.2020), проте позивач не надає доказів пролонгації договору кредиту та не заявляє вимогу стягнення процентів у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Таким чином припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, а вимога про нарахування процентів за користування позикою до задоволення не підлягає.

На підставі викладеного з відповідача на користь позивача належить стягнути суму заборгованості по кредитному договору № 630789295 від 16.11.2017 у загальному розмірі 52607,74грн.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги щодо стягнення заборгованості задоволено частково то відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір в сумі 2465,39грн. пропорційно задоволеним вимогам.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 16000,00грн.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.

На підтвердження понесених витрат відповідача на правову допомогу до матеріалів позову додано копію договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024, прас-лист АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 1180 від 01.05.2026, витяг з акту № 22 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026.

Згідно договору про надання правової допомоги між ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс» сторони визначили предмет договору у виді юридичної допомоги в обсязі та на мовах, передбачених даним договором. Пунктом 2.1.1-2.1.3 Договору визначено види послуг щодо надання правової допомоги.

При цьому згідно п. 4.1 розділу 4 ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ РОЗРАХУНКІВ Договору, вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги. Згідно п. 4.2 Договору клієнт оплачує АО послуги після надання АО клієнту відповідного рахунку для оплати.

Прас-листом АО «Лігал Ассістанс» визначено вартість послуг, де ціна роботи визначена як фіксована, так і погодинна.

Згідно заявки на надання юридичної допомоги № 1180 від 01.05.2026 та акту № 22 від 29.05.2026 сторони погодили надання правових послуг у виді: усна консультація з вивченням документів час - 2 год. вартість - 2000, ціна 4000 грн. та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду: час - 3год., вартість 3000, ціна - 9000 грн., щодо примусового стягнення заборгованості ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , договір № 630789295.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначив Верховний суд у своїй постанові 24 січня 2022 року по справі № 757/36628/16-ц, у відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі № 915/517/21 містить висновок, що «відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.

У постанові від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладною, а надання правничої допомоги здійснювалось кваліфікованим надавачем таких послуг, тому у суду виникають сумніви щодо часу витраченого адвокатом як на надання консультації (2 год.), так і на складення позовної заяви. При цьому сам позов позов було подано шляхом його направлення через систему «Електронний суд», а розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін. Також до матеріалів справи не додано доказів оплати правової допомоги у розмірі 16000,00грн. у відповідності до розділу 4 Договору про надання правової допомоги.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із презумпції правомірності Договору про надання правової допомоги та критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, вказані вище, складність та категорію справи, практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, суд вважає розмір витрат позивача завищеним, тому до стягнення підлягають такі витрати у розмірі 5000,00грн., що і буде становити співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 15,16, 141, 268, 280-289 ЦПК України, ст.ст. 512, 526, 612, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за кредитним договором № 630789295 від 16.11.2017 у розмірі 52607,74грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) судовий збір в розмірі 2465,39грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) 5000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

Сторони по справі:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф. 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Л.О. Левченко

Повний текст рішення виготовлено 06 жовтня 2026 року.