Ухвала суду № 140442504, 07.10.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4385/26провадження №: 1-і/398/18/26

УХВАЛА

Іменем України

"07" жовтня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрії клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170040009387 від 28.05.2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Курахове Мар`їнського району, Донецької області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, на утриманні дітей не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця солдата військової частини НОМЕР_1 , раніше судимого:

03.04.2014 Ворошиловським районним судом м. Донецька за ч. 2 ст. 296 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

18.11.2014 Селидівським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 289 КК України, з застосуванням ст. 71 КК України, до 6 років позбавлення волі;

14.03.2017 Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 289 КК України, з застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до 6 років позбавлення волі, звільнений 30.05.2019 по відбуттю строку покарання;

26.11.2020 Краматорським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений у вересні 2024 року по відбуттю строку покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 407 КК України,

встановив:

У провадженні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області (головуючий суддя ОСОБА_6 ) перебуває зазначене кримінальне провадження.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2026 року, залишеною без змін ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 09 вересня 2026 року, обвинуваченому продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, до 09 жовтня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

01 жовтня 2026 року до суду надійшло клопотання прокурора Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 про продовження строку тримання під вартою на шістдесят днів. У зв`язку з перебуванням головуючого судді ОСОБА_6 на лікарняному клопотання зареєстровано під індексом «1-і» відповідно до абз. 9 п. 5.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду та, згідно з розпорядженням керівника апарату суду від 06.10.2026 № 250-р і протоколом повторного автоматизованого розподілу від 06.10.2026, передано для розгляду судді ОСОБА_1 .

Клопотання обґрунтоване наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 407 КК України, та ризиків, передбачених пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які, на думку прокурора, не зменшилися. Ризик переховування прокурор пов`язує з тим, що обвинувачений не має реєстрації та постійного місця проживання в Олександрійському районі та Кіровоградській області і, з огляду на тяжкість покарання, може змінити місце тимчасового проживання, не повідомивши суд, а також може направитися до військової частини НОМЕР_1 для подальшого направлення в район бойових дій, що унеможливить виконання ним процесуальних обов`язків. Ризик незаконного впливу на свідків обґрунтовано тим, що обвинувачений після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обізнаний із місцем проживання свідків та заперечує свою вину. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення нездатністю обвинуваченого вирішувати конфлікти мирним шляхом. На підтвердження допустимості тримання під вартою прокурор посилається на п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України. Застосування більш м`яких запобіжних заходів, на думку прокурора, неможливе: особисте зобов`язання не відповідає тяжкості обвинувачення; осіб, які б поручилися за обвинуваченого, немає; домашній арешт не забезпечить належного контролю за відсутності постійного місця проживання в області; застава через відсутність офіційних відомостей про кошти, які обвинувачений може внести. З урахуванням того, що 09.10.2026 спливає строк дії попередньої ухвали, прокурор просить продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою на шістдесят днів.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримала з наведених у ньому підстав. Уточнила, що зазначення в клопотанні про те, що обвинувачений раніше не судимий, є помилковим, оскільки його судимість не погашена. З огляду на втрату чинності ч. 8 ст. 176 КПК України вважала можливим визначити обвинуваченому заставу як альтернативний запобіжний захід, перешкод для цього не вбачає, визначення розміру застави залишила на розсуд суду. Також прокурор зазначила, що за відсутності підтвердженого місця проживання обвинуваченого та згоди родичів чи співмешканки на його проживання домашній арешт застосований бути не може, і просила клопотання задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 проти клопотання заперечував, зазначив, що не має наміру переховуватися від суду чи впливати на свідків. Пояснив, що з лютого 2026 року до затримання проживав зі співмешканкою в АДРЕСА_2 , а військову частину залишив через конфлікти з командуванням, після чого не повернувся з відпустки. Щодо застави зазначив, що за можливості її допоможуть внести мати та сестра, а раніше визначену слідчим суддею заставу внести не зміг.

Захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечувала та просила застосувати до обвинуваченого особисте зобов`язання. Зазначила, що зареєстроване місце проживання обвинуваченого знаходиться на тимчасово окупованій території, а після звільнення від відбування покарання він у перші дні добровільно став до військової служби, що свідчить про його серйозні наміри. Вважає ризики, на які посилається прокурор, припущеннями, а тяжкість покарання недостатньою підставою для тримання під вартою. Домашній арешт не заявляла, оскільки не змогла зв`язатися зі співмешканкою та родичами обвинуваченого для отримання їхньої згоди на його проживання.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про задоволення клопотання з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З 24 вересня 2026 року втратила чинність ч. 8 ст. 176 КПК України, яка передбачала застосування до військовослужбовців, обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 КК України, виключно тримання під вартою (Рішення Конституційного Суду України від 24 червня 2026 року № 4-р(II)/2026). Конституційний Суд України наголосив, що «стосовно кожного військовослужбовця, якого підозрюють чи обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, та стосовно якого обирають запобіжний захід, мають бути індивідуально оцінені обставини й ризики, передбачені Кодексом». Тому суд вирішує клопотання за загальними правилами ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України (покарання позбавлення волі на строк від трьох до семи років) та ч. 5 ст. 407 КК України (два епізоди; покарання позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років). Обвинувальний акт призначено до судового розгляду, обґрунтованість підозри перевірялася під час обрання та попередніх продовжень запобіжного заходу, у тому числі судом апеляційної інстанції. Доводи обвинуваченого про причини залишення військової частини стосуються суті обвинувачення і підлягають оцінці під час судового розгляду.

Суд вважає доведеною наявність передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику того, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду. Цей ризик підтверджується не лише тяжкістю можливого покарання, а й сукупністю конкретних обставин. ОСОБА_4 обвинувачується у двох послідовних тривалих періодах відсутності на військовій службі з 21.04.2025 до 14.08.2025 і з 03.02.2026 до 12.04.2026; другий з них, згідно з обвинувальним актом, тривав до його затримання працівниками поліції. У судовому засіданні обвинувачений підтвердив, що не повернувся до військової частини після відпустки. Зареєстроване місце проживання обвинуваченого знаходиться на тимчасово окупованій території, постійного місця проживання він не має. Його твердження про проживання в АДРЕСА_2 спростовується довідкою старости Петрівської селищної ради про те, що за цією адресою він не зареєстрований і не проживає, а сторона захисту не надала доказів згоди власника будь-якого житла на його проживання. ОСОБА_4 неодружений, утриманців не має, міцних соціальних зв`язків та легального джерела доходу поза військовою службою в матеріалах не підтверджено; за місцем служби характеризується негативно.

Суд враховує доводи захисту про те, що після звільнення від відбування покарання у вересні 2024 року ОСОБА_4 невдовзі став до військової служби, а також те, що відсутність можливості проживати за зареєстрованим місцем проживання зумовлена окупацією. Проте ці обставини не зменшують встановленого судом ризику переховування, оскільки не усувають того, що на цей час обвинувачений не має підтвердженого місця проживання та міцних соціальних зв`язків.

Суд також вважає доведеним ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_4 раніше чотири рази засуджувався за умисні злочини, у тому числі тяжкі, за ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 186 КК України, тричі відбував покарання у виді позбавлення волі. За останнім вироком від 26.11.2020 за ч. 2 ст. 186 КК України він звільнився у вересні 2024 року, судимість не погашена (п. 8 ст. 89 КК України), а діяння, у вчиненні яких він обвинувачується, згідно з обвинувальним актом мали місце через нетривалий час після звільнення. Неодноразові засудження за умисні злочини та те, що попереднє відбування покарання не стримало його від вчинення нових злочинів, свідчать про реальну ймовірність вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Ризик незаконного впливу на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) також зберігається, оскільки свідки у судовому засіданні ще не допитані, а суд відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Водночас цей ризик, за відсутності даних про конкретні спроби впливу, суд оцінює як помірний і враховує його у сукупності з іншими встановленими ризиками.

Застосування тримання під вартою до ОСОБА_4 відповідає нормам п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, оскільки він є раніше судимою особою, яка обвинувачується у вчиненні злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Суд відхиляє доводи захисту про достатність особистого зобов`язання. За відсутності в обвинуваченого постійного місця проживання та міцних соціальних зв`язків цей запобіжний захід не забезпечить навіть можливості належного виклику обвинуваченого до суду. Особиста порука не може бути застосована через відсутність осіб, які б поручилися за обвинуваченого, а домашній арешт через відсутність житла, в якому його можна було б виконати, що визнала і сторона захисту.

Таким чином, встановлені судом ризики, передбачені пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися, продовжують існувати та є настільки високими, що обумовлюють подальше застосування тримання під вартою. Судовий розгляд триває, завершити провадження до 09.10.2026 неможливо.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті. Абзацом восьмим ч. 4 ст. 183 КПК України суду надано право під час дії воєнного стану, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 цього Кодексу, не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, ст. 407 КК України. Реалізація цього права є дискреційним повноваженням суду і потребує індивідуальної оцінки обставин.

У цьому випадку суд не вбачає підстав для відмови у визначенні застави. Обвинувачення не пов`язане із застосуванням насильства чи загибеллю людини, а прокурор у судовому засіданні вважала за можливе визначення застави. Встановлені судом ризики, хоч і є високими, можуть бути достатньо зменшені заставою в належному розмірі у поєднанні з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Під час досудового розслідування слідчий суддя визначав обвинуваченому заставу у розмірі 80, а в подальшому 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і суд апеляційної інстанції визнав такі розміри не надмірними (ухвали від 12.05.2026 та 24.06.2026). Водночас ці рішення ухвалювалися до повідомлення ОСОБА_4 про нову підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, характер якої обвинувачення у тривалій відсутності на військовій службі суттєво підвищує ризик переховування. З урахуванням цього, а також наявності непогашених судимостей, відсутності постійного місця проживання та міцних соціальних зв`язків застава у меншому розмірі, ніж було визначено на досудовому розслідуванні, не здатна стримати обвинуваченого від порушення процесуальних обов`язків. Враховуючи майновий стан обвинуваченого, його пояснення про можливу допомогу родичів у внесенні застави, а також вимогу про те, щоб застава не була завідомо непомірною, суд вважає необхідним визначити заставу у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 199 680 гривень. Такий розмір застави, на переконання суду, є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків у поєднанні з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

З огляду на встановлений ризик переховування та відсутність в обвинуваченого постійного місця проживання у разі внесення застави на нього слід покласти, крім обов`язку прибувати за викликом до суду, обов`язки, передбачені пп. 24, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України: це дасть змогу контролювати його місцеперебування, унеможливить виїзд за межі України та зменшить ризик впливу на свідків.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 331, 369-372 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 07 жовтня 2026 року до 05 грудня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_4 розмір застави у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 199 680 гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок: Одержувач коштів: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26241445; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ; Код банку отримувача (МФО): 820172; Рахунок отримувача: UA768201720355219001015002505; призначення платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_4 по кримінальному провадженню № 62025170040009387 (справа № 398/4385/26).

При внесенні визначеної суми застави звільнити ОСОБА_4 з-під варти та зобов`язати його:

- прибувати за викликом до суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, він зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, строком на два місяці з дня звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави (ч. 7 ст. 194 КПК України).

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. ч. 8, 10 ст. 182 КПК України, за умови внесення застави, у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обов`язків застава буде звернена в дохід держави, а судом може бути вирішено питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Вручити копію ухвали обвинуваченому, прокурору негайно після її оголошення та надіслати до ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» для виконання.

Контроль за виконанням обов`язків, покладених на обвинуваченого у разі внесення застави, покласти на прокурора у цьому кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подання апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання ухвали.

Суддя ОСОБА_1