Ухвала суду № 140441949, 29.09.2026, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/7041/25

Провадження №6/944/116/26

УХВАЛА

29.09.2026 рокум.ЯворівЯворівський районний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Карпин І.М.

за участю секретаря судових засідань Мельник Є.Є.

заявника ОСОБА_1

приватного виконавця Пиць А.А.

представника заінтересованої особи ПАТ АБ "Украгазбанк" Шищак І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворові заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась в суд із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. В обґрунтування заяви зазначає, що постановою Львівського апеляційного суду від 27.05.2026 її обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання зобов?язань у виконавчому провадженні №65891102. Після винесення судового рішення вона щомісячно, окрім примусового стягнення коштів із її доходу, добровільно сплачує по 1000 грн. Також подала декларацію про доходи та майно боржника, де зазначала всю інформацію, а саме: офіційне місце роботи та дохід, а також повідомила про відсутність належних їй об?єктів нерухомості, транспортних засобів, майна у спільній власності, банківських активів, корпоративних прав, цінних паперів та іншого майна, на яке може бути звернено стягнення. Крім того, вона додатково перевірила майновий стан свого чоловіка і відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та пов?язаних реєстрів №488962297 від 06.08.2026 відомості про зареєстровані права власності чи інші речові права на нерухоме майно відсутні. Вона офіційно працює і її доходи за період з 01.01.2026 до 30.06.2026 становили 30000 грн., з вирахуванням утримань сума для виплати становила 18480 грн. Поїздки за кордон, пов?язані із необхідністю супроводу неповнолітнього сина для особистих зустрічей з батьком, який проживає за кордоном. Такі поїздки не можуть оцінюватись виключно як доказ наявності у заявниці прихованих доходів або ухилення від виконання рішення суду. Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України не є покаранням за сам факт існування заборгованості. Це процесуальний захід забезпечення виконання рішення, який може існувати лише за умови, що він здатний спонукати конкретного боржника не чинити ухилення та вчинити необхідні дії. Зокрема, вона подала встановлену законом декларацію про доходи та майно, надала підтвердні документи щодо доходів, місця проживання та нерухомого майна, розкрила відсутність інших активів і не перешкоджає перевірці цих відомостей, зберегла офіційне працевлаштування, з якого здійснюються утримання, здійснила чотири послідовні добровільні платежі по 1000 грн, документально підтвердила сімейну мету поїздок - супроводження неповнолітньої дитини для зустрічей із батьком, який проживає за межами України. Отже, стимулююча мета заходу в частині забезпечення співпраці з виконавцем досягнута. Подальше існування заборони не створює для виконавця нового джерела стягнення, не збільшує офіційний дохід заявниці та не впливає на продовження утримань із заробітної плати. Вважає, що з огляду на її актуальну поведінку збереження заборони не відповідає вимогам необхідності, співмірності та пропорційності. Просить заяву задовольнити.

Приватний виконавець Пиць А А. подав письмові пояснення на заяву ОСОБА_1 зазначаючи, що наведені у заяві доводи боржника не свідчать про припинення ухилення від виконання рішення та не дають підстав для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Боржниця ОСОБА_1 заявляє , що здійснювала добровільні платежі у розмірі 1000 грн. починаючи від 16.04.2026 після ухвалення постанови Львівського апеляційного суду. Факт здійснення декількох платежів у розмірі 1 000 грн не означає, що боржниця вживає достатніх заходів для повного виконання рішення. Дані платежі не свідчать про належне виконання рішення суду з огляду на розмір заборгованості та тривалість невиконання рішення. За таких обставин виконання рішення суду з урахуванням зазначених платежів не буде здійснено у розумні строки, що суперечить принципу обов`язковості та своєчасності виконання судового рішення. Відповідно до наданої боржницею довідки її щомісячний дохід становить близько 3 080, 00 грн. Водночас боржниця несе витрати на проїзд та проживання. Таким чином, можна вважати, що після зазначених витрат у боржниці залишається незначна сума коштів для власних потреб та потреб неповнолітнього сина. Водночас незважаючи на такий рівень доходу боржниця здійснює поїздки за межі України, що потребує значних витрат та планує їх здійснювати і надалі. Зазначені обставини викликають сумніви щодо наданих відомостей приватному виконавцю та вводять в оману суд щодо реального фінансового стану боржника, що і є свідомим ухиленням від виконання рішення суду. Використання даних коштів та ненадання інформації про джерела їх утримання є повноцінним ухиленням від виконання рішення суду. Боржниця не надає відомостей про доходи її чоловіка, у зв`язку з чим неможливо об`єктивно оцінити фінансовий стан сім`ї та джерела коштів, за рахунок яких здійснюються, зокрема, витрати на поїздки за межі України. Ненадання боржницею повної інформації про свої доходи, майновий стан та доходи чоловіка, а також наявність значної заборгованості та неналежне виконання рішення суду свідчать про ухилення від виконання рішення суду. Постановою Львівського апеляційного суду від 27.05.2026 зазначено, що неодноразові поїздки за межі України без надання відомостей про джерела та обсяги витрачених коштів свідчить про свідоме ігнорування обов`язку вживати заходів для погашення боргу, що і є ухиленням. Боржниця ОСОБА_1 не повідомляє суду та приватному виконавцю Пиць А.А. повної інформації про свій реальний фінансовий стан та доходи. Зазначені нею відомості про доходи не узгоджуються з її фактичною поведінкою, зокрема здійсненням поїздок за межі України, що потребують відповідних фінансових витрат. При цьому при значній сумі заборгованості боржницею не запропоновано конкретного способу та строків її погашення, а здійснені нею платежі є незначними порівняно із загальним розміром боргу і вказує на те, що рішення суду не буде виконано у розумні строки.

Боржницею ОСОБА_1 не наведено належних доказів та не наведено обставин, які б свідчили про зміну поведінки. ОСОБА_1 не вживає достатніх та заходів, спрямованих на виконання рішення суду, а обставини, які стали підставою для застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, на даний час не усунуті. Відповідно до ч.1 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Таким чином, саме процесуальним законодавством передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України є заходом який забезпечує виконання судового рішення. Просить у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відмовити.

В судовому засіданні заявниця підтримала заявлені вимоги та просила задовольнити її заяву з наведених нею підстав.

Приватний виконавець Пиць А.А. в судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви, стверджуючи, що для належного виконання судового рішення є необхідність у тимчасовому обмеженні боржниці у праві виїзду за межі України. ОСОБА_1 не вчиняє конкретних дій, які б свідчили про намір належного виконання рішення суду.

Представник ПАТ АБ «Укргазбанк» в судовому засіданні проти заяви ОСОБА_1 заперечила та просила відмовити в задоволенні такої.

Суд, заслухавши пояснення заявниці, приватного виконавця, представника стягувала, встановив наступне.

Згідно ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. Відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Відповідно до статті 2 протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованого Законом України від 11 вересня 1997 року) та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" в демократичному суспільстві заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдані суспільними інтересами.

Відтак, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з питань, що пов`язані з обмеженням конституційних прав і свобод громадян, зокрема - щодо обмеження їх у праві виїзду за межі України, є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочину, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідна норма Конвенції міститься у статті 33 Конституції України, якою встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Такі обмеження встановлюються, зокрема, статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», що передбачає підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Право на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, в тому числі, коли особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Судом встановлено, що на виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А.А. перебуває виконавче провадження ВП № 65891102 з примусового виконання виконавчого листа № 2-545 від 13.10.2010 року виданого Яворівським районним судом Львівської області про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь ПАТ АТ «Укргазбанк» в особі Львівської філії 51 685, 62 доларів США заборгованості по кредитному договору. Солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь ПАТ АТ «Укргазбанк» в особі Львівської філії 20 963, 21 грн заборгованості по кредитному договору.

Постановою Львівського апеляційного суду від 27.05.2026 ОСОБА_1 обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання зобов?язань у виконавчому провадженні №65891102.

Під час постановлення судового рішення про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 судом було встановлено, що значний розмір заборгованості, відсутність добровільних платежів для погашення заборгованості, здійснення лише мінімальних примусових відрахувань із заробітної плати, ненадання на вимогу та виклик приватного виконавця декларації про доходи та майно боржника, ненадання інформації про майно яке набуте у шлюбі, інформації про рухоме та нерухоме майно на яке може бути звернено стягнення, а також інші відомості передбачені ч.5 ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження», неодноразові поїздки за межі України без надання відомостей про джерела та обсяги витрачених коштів свідчать про свідоме ігнорування обов`язку вживати заходів для погашення боргу, що і є ухиленням.

Наведені боржником обставини щодо подання встановленої законом декларації про доходи та майно, підтвердних документів щодо доходів, місця проживання та нерухомого майна, відсутність інших активів і не перешкоджання перевірці цих відомостей, збереження офіційного працевлаштування, з якого здійснюються утримання, здійснення щомісячних добровільних платежів розміром по 1000 грн, підтвердження мети поїздок за межі України, а саме: супроводження неповнолітньої дитини для зустрічей із батьком, який проживає за межами України, не надають суду підстав для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Розмір заборгованості за виконавчим документом становить понад 2 млн. грн. 3 2010 року боржником погашено заборгованість розміром лише близько 100 000 грн. Рішення суду залишається не виконаним, а вжиті заходи боржницею є недостатніми та не забезпечують належне виконання судового рішення про стягнення боргу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що на даний час відсутні підстави для скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду з межі України, оскільки такий захід судом вжито з метою забезпечення належного, своєчасного та обов`язкового виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 258-261, 441 ЦПК України, ст. 33 Конституції України, ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", суд,

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 05.10.2026.

Суддя І.М.Карпин