Рішення № 140441420, 08.10.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/5580/26

Провадження №2/442/2381/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючого - судді Крамара О.В., розглянувши в приміщенні суду в м.Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Мохир Я.В. через систему «Електронний суд» звернулася до суду з вказаним вище позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором (офертою) №19.12.2025-100000230 в сумі 21 180,00 грн та судові витрати.

На обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 19.12.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір (оферту) №19.12.2025-100000230 за умовою якого позичальникові було надано кредит у розмірі 6 000,00 грн шляхом перерахування коштів на електронний платіжний засіб позичальника. Відповідач зі свого боку зобов`язується у порядку та на умовах, визначених договором, повертати кредит, сплачувати кошти за користування кредитом та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, передбачених кредитним договором.

Сума кредиту - 6 000,00 грн.

Строк, на який надається кредит, - 168 днів.

Дата повернення кредиту - 04.06.2026.

Договір є укладеним у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного цифрового підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно із Законом України «Про електронну комерцію».

Позивач виконав свої зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачеві кредит, однак відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав і кредит у визначений строк не повернув, унаслідок чого станом на момент пред`явлення позову утворилася заборгованість за вказаним договором на загальну суму 21 180,00 грн, що складається з: тіла кредиту - 6 000,00 грн; процентів - 7 980,00 грн; комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 300,00 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 900,00 грн; відсотків, нарахованих за ст. 625 ЦК України, - 6 000,00 грн.

Ухвалою судді від 23.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачеві п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та пред`явлення зустрічного позову. Також позивачеві встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачеві п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Зазначена ухвала надсилалася сторонам у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило. У матеріалах справи наявне клопотання представниці позивача про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив таке.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Суд встановив, що 19.12.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (кредитної лінії) (оферту) №19.12.2025-100000230, за умовою якого позичальникові було надано кредит у розмірі 6 000,00 грн шляхом перерахування коштів на електронний платіжний засіб позичальника. Відповідач зі свого боку зобов`язується у порядку та на умовах, визначених договором, повертати кредит, сплачувати кошти за користування кредитом та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, передбачених кредитним договором.

Загальна сума кредиту - 6 000,00 грн.

Строк, на який надається кредит, - 168 днів.

Дата повернення кредиту - 04.06.2026.

Договір є укладеним у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного цифрового підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно із Законом України «Про електронну комерцію».

З досліджених доказів вбачається, що умови договору відповідач належним чином не виконала, передбачена договором кредиту заборгованість не погашена. Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №19.12.2025-100000230 від 19.12.2025 заборгованість ОСОБА_1 станом на 13.07.2026 за вказаним договором складає 21 180,00 грн, що складається з: тіла кредиту - 6 000,00 грн; процентів - 7980,00 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення комісії, пов`язаної з наданням кредиту в розмірі 300.00 грн.

Законом України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга є діяльністю виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит є коштами, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачеві коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 6 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку, викладеному в постанові від 9 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18), зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, а виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту є обов`язком банку за кредитним договором, то така дія, як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості за кредитом, не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості за кредитом, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється під час виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2024 року у справі № 479/191/17.

З огляду на зазначене суд доходить висновку, що положення кредитного договору №19.12.2025-100000230 від 19.12.2025 про сплату позичальником комісії, пов`язаної з наданням кредиту, 300.00 грн, є нікчемними, суперечать положенням статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та є нікчемними з моменту укладення договору, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі цих положень договору комісії у розмірі 300 грн 00 коп. задоволенню не підлягають.

Згідно з позовними вимогами позивач просить також стягнути з відповідача 900,00 грн простроченої комісії за обслуговування кредиту.

Законом України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачеві коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 6 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку, викладеному в постанові від 9 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18), зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, а виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту є обов`язком банку за кредитним договором, то така дія, як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості за кредитом, не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості за кредитом, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється під час виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2024 року у справі № 479/191/17.

З огляду на зазначене суд доходить висновку, що положення кредитного №19.12.2025-100000230 від 19.12.2025 про сплату комісії за надання кредиту одноразово, не пізніше дня отримання кредиту, та комісії за обслуговування кредиту є нікчемними, суперечать положенням статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та є нікчемними з моменту укладення договору. А тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі цих положень договору 900,00 грн простроченої комісії за обслуговування кредиту задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення відсотків відповідно до статті 625 ЦК України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Ураховуючи вищевикладене, стягнення 6 000,00 грн заборгованості за процентами річних відповідно до ст. 625 ЦК України за кредитним договором №19.12.2025-100000230 від 19.12.2025, тобто після 24 лютого 2022 року, у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відтак суд доходить висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково, зокрема з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 7 980,00 грн, що становить у загальній сумі 13 980,00 грн.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн, а також витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 150,00 грн.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, оскільки розгляд справи відбувся без повідомлення (виклику) учасників справи, повне судове рішення складено 08.10.2026, а відтак датою ухвалення рішення є 08.10.2026.

Керуючись ст.ст. 10, 23, 81, 141, 247, 258, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, заборгованість за кредитним договором (офертою) №19.12.2025-100000230 від 19.12.2025 станом на 13.07.2026 у сумі 13 980 (тринадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, 2 812 (дві тисячі вісімсот дванадцять) гривень 40 копійок судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2026.

Повне найменування учасників справи та їхнє проживання (місцезнаходження):

Позивач: ТзОВ «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А; номер засобу зв`язку: +380 63 07 31 405; електронна адреса - info@sgroshi.com

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.В. Крамар