Ухвала суду № 140441200, 08.10.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/7178/26 1-кп/335/889/2026

08 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ), ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ), ОСОБА_8 (в режимі ВКЗ), захисників ОСОБА_9 (в режимі ВКЗ), ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.03.2026 за № 22026080000000750, відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263-1 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1, ч. 2 ст. 263-1, ч. 2 ст. 263-1 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263-1, ч. 3 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.03.2026 за № 22026080000000750, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263-1 Кримінального кодексу України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1, ч. 2 ст. 263-1, ч. 2 ст. 263-1 Кримінального кодексу України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263-1, ч. 3 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України.

18.09.2026 року через систему «Електронний суд» від прокурора надійшли клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У клопотанні прокурор вказав, що необхідність продовження стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ОСОБА_6 може:

- переховуватися від суду, оскільки, вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення державну зраду, в умовах воєнного стану;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а саме: листувань з в мобільних додатках - системах миттєвими обмінами повідомленнями: «Telegram», «Signal», «WhatsApp», оскільки доступ до вказаних месенджерів може здійснюватися з будь-якого місця та мобільного пристрою, у зв`язку із чим обрання менш суворого запобіжного заходу надасть ОСОБА_6 можливість спотворити або знищити сліди вчинення кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні: у даному кримінальному провадженні наразі допитано свідків, які ще не допитані у суді, у зв`язку з чим, перебуваючи на свободі обвинувачений або інші залучені представниками спецслужб РФ невстановлені особи можуть вчинити протиправні дії, щодо впливу на свідків злочину, які відомі ОСОБА_6 ;

- вчинити інші кримінальні правопорушення, сторона обвинувачення вважає, що існують ризики того, що ОСОБА_6 перебуваючи з обраним щодо нього іншим запобіжним заходом, може продовжити виконувати завдання від представників іноземної держави, держави-агресора РФ із позивним «Platon».

Щодо обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу відповідно до вимог ст. 178 КПК України:

- ОСОБА_6 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна;

- вік та стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджають знаходитись під вартою;

- обвинувачений має сталі соціальні зв`язки, цивільна дружина, двоє неповнолітніх дітей, однак вказані обставини не зупинили ОСОБА_6 вчинити особливо тяжкий злочин на шкоду інтересам держави;

- враховуючи суспільно-політичну обстановку, а також той факт, що м. Запоріжжя на теперішній час знаходиться в безпосередній близькості до території ведення активних бойових дій та тимчасово окупованих РФ територій Запорізької області, куди обвинувачений, за сприянням представників держави-агресора, може безперешкодно виїхати, а органи Національної поліції в Запорізької області на даний час не здатні забезпечити виконання підозрюваним будь- якого іншого запобіжного заходу, крім тримання під вартою, що дасть підозрюваному можливість уникнути від виконання покладених на нього обов`язків і унеможливить запобігання скоєння інших злочинів.

У клопотанні прокурор вказав, що необхідність продовження стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ОСОБА_7 може:

- переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_7 , вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення державну зраду, в умовах воєнного стану;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а саме: листувань з в мобільних додатках - системах миттєвими обмінами повідомленнями: «Telegram», «Signal», «WhatsApp», оскільки доступ до вказаних месенджерів може здійснюватися з будь-якого місця та мобільного пристрою, у зв`язку із чим обрання менш суворого запобіжного заходу надасть ОСОБА_7 можливість спотворити або знищити сліди вчинення кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні: у даному кримінальному провадженні наразі допитано свідків, проте ще не допитані у суді, у зв`язку з чим, перебуваючи на свободі обвинувачений або інші залучені представниками спецслужб РФ невстановлені особи можуть вчинити протиправні дії, щодо впливу на свідків злочину, які відомі ОСОБА_7 ;

- вчинити інші кримінальні правопорушення, сторона обвинувачення вважає, що існують ризики того, що ОСОБА_7 перебуваючи з обраним щодо нього іншим запобіжним заходом, може продовжити виконувати завдання від представників іноземної держави, держави-агресора РФ із позивним «Platon».

Щодо обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу відповідно до ст. 178 КПК України прокурор зазначив:

- ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна;

- вік та стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджають знаходитись під вартою;

- обвинувачений має сталі соціальні зв`язки, цивільна дружина, двоє неповнолітніх дітей, однак вказані обставини не зупинили ОСОБА_7 вчинити особливо тяжкий злочин на шкоду інтересам держави;

- враховуючи суспільно-політичну обстановку, а також той факт, що м. Запоріжжя на теперішній час знаходиться в безпосередній близькості до території ведення активних бойових дій та тимчасово окупованих РФ територій Запорізької області, куди обвинувачений, за сприянням представників держави-агресора, може безперешкодно виїхати, а органи Національної поліції в Запорізької області на даний час не здатні забезпечити виконання обвинуваченим будь-якого іншого запобіжного заходу, крім тримання під вартою, що дасть обвинуваченому можливість уникнути від виконання покладених на нього обов`язків і унеможливить запобігання скоєння інших злочинів.

У клопотанні прокурор вказав, що необхідність продовження стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ОСОБА_8 може:

- переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_8 , вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення державну зраду, в умовах воєнного стану;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а саме: листувань з в мобільних додатках - системах миттєвими обмінами повідомленнями: «Telegram», «Signal», «WhatsApp», оскільки доступ до вказаних месенджерів може здійснюватися з будь-якого місця та мобільного пристрою, у зв`язку із чим обрання менш суворого запобіжного заходу надасть ОСОБА_8 можливість спотворити або знищити сліди вчинення кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні: у даному кримінальному провадженні наразі допитано деяких свідків, проте ще не допитано всіх осіб, яким відомі обставини вчинення вказаних злочинів, у зв`язку з чим, перебуваючи на свободі обвинувачений або інші залучені представниками спецслужб РФ невстановлені особи можуть вчинити протиправні дії, щодо впливу на свідків злочину, які відомі ОСОБА_8 , але ще не допитані;

- вчинити інші кримінальні правопорушення, сторона обвинувачення вважає, що існують ризики того, що ОСОБА_8 перебуваючи з обраним щодо нього іншим запобіжним заходом, може продовжити виконувати завдання від представників іноземної держави, держави-агресора РФ із позивним «Platon».

Щодо обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу відповідно до вимог ст. 178 КПК України:

- переховуватися від суду, оскільки, вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення державну зраду, в умовах воєнного стану;

- вік та стан здоров`я підозрюваної не перешкоджають знаходитись під вартою;

- обвинувачений має сталі соціальні зв`язки, цивільна дружина, двоє неповнолітніх дітей, однак вказані обставини не зупинили ОСОБА_8 вчинити особливо тяжкий злочин на шкоду інтересам держави;

- враховуючи суспільно-політичну обстановку, а також той факт, що м. Запоріжжя на теперішній час знаходиться в безпосередній близькості до території ведення активних бойових дій та тимчасово окупованих РФ територій Запорізької області, куди обвинувачений, за сприянням представників держави-агресора, може безперешкодно виїхати, що дасть йому можливість уникнути від виконання покладених на нього обов`язків і унеможливить запобігання скоєння інших злочинів.

У судовому засіданні 08 жовтня 2026 прокурор підтримав подані клопотання.

У судовому засіданні 08 жовтня 2026 року обвинувачений ОСОБА_6 та захисник адвокат ОСОБА_9 заперечили проти задоволення клопотання прокурора з підстав його необгрунтованості.

08.10.2026 до суду надійшли письмові заперечення обвинуваченого ОСОБА_7 на клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні 08 жовтня 2026 року підтримав подані заперечення. Вважав, що прокурором не доведено відповідними доказами наявності ризиків, на які він посилається як на підставу для продовження строку тримання під вартою. Вказав, що прокурором зазначено про наявність у обвинуваченого ОСОБА_7 двох неповнолітніх дітей на утриманні, натомість на утриманні останнього перебуває чотири неповнолітні дитини. Крім того, посилання прокурора як на підставу для відмови у визначенні розміру застави на те, що суд має права не визначати розмір застави щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства, який спричинив загибель людини, є безпідставним, оскільки у даному кримінальному провадженні відсутні потерпілі. На підставі зазначеного просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора; призначити альтернативний запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою; визначити розмір застави при обранні запобіжного заходу.

Захисник ОСОБА_10 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, з тих підстав, що ризики, на які посилається прокурор, не доведені та не підтверджені належними доказами. Також просив у разі задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, застосувати альтернативний запобіжний захід у виді застави у мінімальному розмірі.

Обвинувачений ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_11 заперечили проти задоволення клопотання з підстав необґрунтованості та недоведеності ризиків. Просили обрати інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою. Також захисник просив у разі задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, застосувати альтернативний запобіжний захід у виді застави у мінімальному розмірі.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд доходить до наступних висновків.

За правилами ч. 2 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Зважаючи на наведені положення Основного закону слід визначити такі обов`язкові вимоги до правомірного тримання під вартою: по-перше, тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду, по-друге, підстави та порядок застосування такого запобіжного заходу мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, треба зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

За змістом ч.ч. 3, 5 ст. 199 КПК України, суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставин, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано тим, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

При вирішенні клопотання прокурора, судом, окрім норм КПК України, враховується практика Європейського суду з прав людини, яка сформульована зокрема у рішенні «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року та свідчить про те, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Так, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим, у разі визнання їх винуватими, беручи до уваги вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, суд доходить висновку, що наявні обґрунтовані підстави для продовження застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейні зв`язки, будь-які зв`язки з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

Такими обставинами у кримінальному провадженні є тяжкість злочинів, які інкримінуються обвинуваченим (зокрема, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України) та суворість можливого покарання за кримінальні правопорушення, у виді позбавлення волі до 15 років або довічного позбавлення волі, також такою обставиною є підвищена суспільна небезпечність інкримінованих обвинуваченим злочинів, а також форма вини і об`єкт посягання, і саме наведені вище обставини у їх сукупності дають суду можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою, на даному етапі кримінального провадження, в змозі забезпечити уникненню ризиків передбачених ст.177 КПК України, а саме ризиків переховування від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків а також вчинення іншого кримінального правопорушення.

Наявність обґрунтованої підозри підтверджується фактом направлення обвинувального акту до суду, що може свідчити про те, що сторона обвинувачення зібрала достатньо доказів для того, щоб доводити винуватість особи перед безстороннім судом. Оцінити посилання захисника на недоведеність вини обвинуваченого суд на стадії судового розгляду не має можливості, оцінка доказів, зібраних стороною обвинувачення проводиться судом у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку.

Надаючи оцінку можливості обвинувачених переховуватися від суду, береться до уваги, що існує певна ймовірність того, що останні з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, можуть вдатися до відповідних дій, а тим паче в умовах повномасштабної війни, цілком можливо втекти на тимчасово окуповану територію, до країни-агресора, через неконтрольовані ділянки державного кордону через сусідні країни.

Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення суд зазначає, що наразі судом письмові та речові докази у кримінальному провадженні не досліджувалися. Крім того, судом враховано, що доступ до листування в мобільних додатках - системах миттєвими обмінами повідомленнями: «Telegram», «Signal», «WhatsApp» може здійснюватися з будь-якого місця та мобільного пристрою, у зв`язку із чим обрання менш суворого запобіжного заходу надасть обвинуваченим можливість спотворити або знищити таке листування.

Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено процедуру отримання показань у кримінальному провадженні - спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань тощо.

Ризик протиправного впливу на свідків суд вважає високим, з огляду на те, що на даній стадії судового розгляду, допит осіб безпосередньо судом не проведений. Більш того, сам характер інкримінованого злочину та місце його вчинення (м. Запоріжжя знаходиться в безпосередній близькості до лінії зіткнення Збройних сил України та збройних формувань Російської Федерації) дають підстави вважати, що саме покази свідків є важливим джерелом доказування, про що відомо і стороні захисту.

Оскільки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 обвинувачуються у державній зраді, що означає діяльність на шкоду інтересам людей і держави Україна, тому є достатні підстави обґрунтовано припускати можливість продовження надання ними допомоги державі-агресору РФ, співпраці з ворогом.

Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення суд оцінює як високий, оскільки для уникнення кримінальної відповідальності (враховуючи суворість санкції), обвинувачені можуть продовжити співпрацю із представниками держави агресора. Так, інкриміновані обвинуваченим злочини, вчинялись для виконання завдання, отриманого від представника іноземної держави - держави агресора РФ, використовуючи в тому числі мобільний сервіс обміну в мережі Інтернет месенджер «Telegram» тощо, а тому існує ризик продовження злочинної діяльності під час перебування обвинувачених на волі, оскільки будь-який інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не виключає можливості обвинуваченим користуватись електронними пристроями із доступом до соціальних мереж та месенджерів. При цьому судом враховано, що ризик щодо можливості вчинити інше кримінальне правопорушення наразі знівельований саме утриманням обвинувачених під вартою.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Як вже зазначалося, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Суд вважає, що наведені прокурором підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час продовжують існувати.

У рішеннях по справах «Каучор проти Польщі» від 03.02.2009 року, та «Олександр Макаров проти Росії» від 12.03.2009 року ЄСПЛ вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою, а врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. В рішеннях у справах «Маріянчук та інші проти України» ЄСПЛ зауважив, що безпідставне тримання під вартою є виправданим лише за умови наявності суспільного інтересу, який переважає принцип поваги до особистої свободи.

Вищезазначені обставини, на переконання колегії суддів, є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу у триманні під вартою обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують право поваги до особистої свободи.

При цьому суд зауважує, що відповідно до вимог ч.6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.

Також, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків (цивільна дружина та двоє неповнолітніх дітей).

Суд, не вирішуючи наперед питання доведеності винуватості обвинуваченого, враховує обґрунтованість обвинувачення у вчиненні інкримінованих йому злочинів, які є відповідно до ст. 12 КК України тяжким та особливо тяжкими злочинами, за формою вини є умисними, зокрема при доведенні вини за злочин передбачений ч. 2 ст. 111 КК України обвинуваченому загрожує покарання на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.

Разом із тим, судом не здобуто інформації, зокрема, щодо стану здоров`я, яка б категорично виключала можливість перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.

Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання під вартою, суд вважає, що встановлені щодо обвинуваченого ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України є виключно вагомими, з часу застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу не зменшилися та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання його під вартою.

За таких обставин, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши надані матеріали, суд вважає необхідним продовжити ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

При вирішенні клопотання прокурора колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, перебування на утриманні малолітніх дітей.

Суд, не вирішуючи наперед питання доведеності винуватості обвинуваченого, враховує обґрунтованість обвинувачення у вчиненні інкримінованих йому злочинів, які є відповідно до ст. 12 КК України тяжким та особливо тяжкими злочинами, за формою вини є умисними, зокрема при доведенні вини за злочин передбачений ч. 2 ст. 111 КК України обвинуваченому загрожує покарання на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.

Разом із тим, судом не здобуто інформації, зокрема, щодо стану здоров`я, яка б категорично виключала можливість перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.

Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання під вартою, суд вважає, що встановлені щодо обвинуваченого ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України є виключно вагомими, з часу застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу не зменшилися та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання його під вартою. При цьому, посилання на наявність на утриманні у обвинуваченого ОСОБА_7 чотирьох неповнолітніх дітей не є слушними, оскільки така обставина не зменшує встановлених судом ризиків.

За таких обставин, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши надані матеріали, суд вважає необхідним продовжити ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Також колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, перебування на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Суд, не вирішуючи наперед питання доведеності винуватості обвинуваченого, враховує обґрунтованість обвинувачення у вчиненні інкримінованих йому злочинів, які є відповідно до ст. 12 КК України тяжким та особливо тяжкими злочинами, за формою вини є умисними, зокрема при доведенні вини за злочин передбачений ч. 2 ст. 111 КК України обвинуваченому загрожує покарання на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.

Разом із тим, судом не здобуто інформації, зокрема, щодо стану здоров`я, яка б категорично виключала можливість перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою.

Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання під вартою, суд вважає, що встановлені щодо обвинуваченого ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України є виключно вагомими, з часу застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу не зменшилися та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання його під вартою.

За таких обставин, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши надані матеріали, суд вважає необхідним продовжити ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

На переконання суду, продовження строку тримання під вартою обвинуваченим не суперечить вимогам статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який в цьому випадку полягає у необхідності забезпечення права учасників справи на розгляд справи у розумний строк та усунення небезпеки вчинення протиправних діянь обвинуваченими та, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Відповідно до ч. 3 ст.183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя, суд зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Водночас, за змістом частини четвертої цієї ж статті, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Враховуючи, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 обвинувачуються у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України «Державна зрада», суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не вбачає підстав для визначення розміру застави, оскільки, на думку колегії суддів, встановлені судом ризики є надзвичайно високими, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчать про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м`який запобіжний захід не здатний забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків, а також запобігти наявним ризикам. Крім того, судом враховано, що стороною захисту не надано доказів на підтвердження майнового стану обвинувачених.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 192-194, 197, 369-372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - задовольнити.

Строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на шістдесят днів з 08 жовтня 2026 року до 06 грудня 2026 року включно.

Строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити на шістдесят днів з 08 жовтня 2026 року до 06 грудня 2026 року включно.

Строк тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжити на шістдесят днів з 08 жовтня 2026 року до 06 грудня 2026 року включно.

Визначити строк дії ухвали до 06 грудня 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду у п`ятиденний строк з дня її проголошення.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3