Рішення № 140440937, 08.10.2026, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/1022/26

Провадження № 2/353/869/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області:

у складі: головуючого судді Мотрук Л.І.,

з участю секретаря судового засідання Стельмах В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Представник ТОВ «Стар Файненс Груп» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 29.04.2026 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 64121-04/2026. Договір укладався дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-комунікаційної системи, внаслідок чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» у сторін такого договору виникли цивільні права та обов`язки майнового характеру. Відповідно до цього договору товариство належним чином виконало свої договірні зобов`язання, перерахувавши 29.04.2026 року на вказаний позичальником рахунок кошти кредиту в сумі 14000 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості, сума боргу перед позивачем становить 31332 грн, із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 14000 грн; сума заборгованості за відсотками - 10332 грн; сума заборгованості за штрафними санкціями - 7000 грн. Просить стягнути з відповідача вказану кредитну заборгованість та понесені судові витрати, які складаються із судового збору у сумі 2662 грн 40 коп та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн.

24.09.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Зачепіло З.Я. до суду подано відзив на позовну заяву, у якій вказала, що у задоволені позовних вимог погоджуються частково, а саме не заперечує у задоволенні позову в частині повернення за кредитним договором тіла кредиту в розмірі 14000 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн, в іншій частині позовних вимог просили відмовити повністю. Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склалися між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за штрафом у розмірі 7000 грн задоволенню не підлягає. Позивачем не було додано до матеріалів справи жодного належного документу, що свідчить про фактичну оплату гонорару та інших витрат, пов?язаних із фактичним наданням та отриманням правової допомоги ТОВ «Стар Файненс Груп», тому витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн, вважає необгрунтованими, належним чином недоведеними та взагалі неспівмірними зі складністю справи, витраченим часом, обсягом наданих послуг. Крім того зазначила, що відповідач є сином військовослужбовця, який проходить військову службу, а тому з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" потрібно перерахувати кредитну заборгованості (а.с. 61-65).

02.10.2026 року представником позивача ТОВ «Стар Файненс Груп» до суду подано відповідь на відзив на позовну заяву, у якій вказала, що у відзиві відповідач не заперечує факт укладення договору про надання кредиту № 64121-04/2026 від 29.04.2026 року, що свідчить про визнання ним наявності договірних правовідносин із ТОВ «Стар Файненс Груп» щодо отримання та обов`язку повернення кредитних коштів, а відтак відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України зазначені обставини не підлягають доказуванню. Нарахування відсотків у розмірі 10332 грн є обґрунтованим, здійсненим у межах погодженої сторонами денної процентної ставки, визначеної умовами договору, та відповідає положенням ст. 1048 ЦК України, оскільки розрахунок здійснено виключно на суму фактично отриманого та неповернутого кредиту за період користування коштами в межах встановленого строку кредитування. Відповідачем не спростовано розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами, не надано альтернативного розрахунку заборгованості, доказів повернення кредитних коштів на умовах та в порядку, визначених кредитними договорами, що свідчить про невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань. Зазначила, що позивач надав усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 6000 грн підлягають до повного задоволення. Крім того, сам по собі факт наявності у відповідача батька, який проходить військову службу, не може свідчити про неправомірність дій позивача щодо визначення розміру заборгованості на момент, коли позивач не був обізнаний про зазначену обставину. Таким чином, доводи відповідача в цій частині не спростовують факту наявності заборгованості за кредитним договором та не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Просила позові вимоги задовольнити у повному обсязі та розгляд справи здійснювати без їхньої участі (а.с. 71-75).

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Зачепіло З.Я. у судове засідання не з`явилися, однак 06.10.2026 року до суду від останньої надійшло клопотання, у якому просила розгляд справи здійснювати без їхньої участі (а.с. 76).

07.09.2026 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи та зібрані у ній докази приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що між ТОВ «Стар файненс груп» та ОСОБА_1 29.04.2026 року укладено договір про надання кредиту № 64121-04/2026, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору (Y439), і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 8 договору, адреса, реквізити та підпис сторін (а.с. 13-20).

Відповідно до п. 1.1. договору, товариство надає клієнту кредит в розмірі 14000 грн 00 коп на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити комісію за видачу кредиту та проценти в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 1.2. договору, тип кредиту: кредит, мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта, кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 29.04.2026 року. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 26.08.2026 року.

У п. 1.4. договору зазначено, що процентна ставка становить 0,90 % в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 1400 грн (що складає 10,00% від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії - одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту, якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту). Розмір процентів та комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Сутність комісії - плата за надання кредиту, комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні, зазначена комісія включається до складу загальної вартості кредиту.

Згідно п. 1.6. договору кредит надається в безготівковій формі на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5288-06хх-хххх-8787.

Додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту № 64121-04/2026 від 29.04.2026 року сформовано графік платежів, а саме: 29.04.2026 року отримано кредит в розмірі 14000 грн 00 коп, проценти за користування кредитом протягом строку кредитування (29.04.2026 року - 26.08.2026 року) становлять 15120 грн 00 коп, комісія - 1400 грн 00 коп, загальна вартість кредиту 30520 грн 00 коп (а.с. 20, на звороті-21).

Позивач долучив до матеріалів позову паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено, що ОСОБА_1 підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору (W281) (а.с. 32, на звороті-34).

Відповідно до довідки про ідентифікацію та верифікацію ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 64121-04/2026 від 29.04.2026 року, останній ідентифікований ТОВ «Стар файненс груп» за одноразовим ідентифікатором Y439 та W281, який був відправлений на номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 12, на звороті).

На підтвердження перерахування коштів відповідачу позивачем надано копію довідки за підписом директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення», згідно якої кредитні кошти в сумі 14000 грн відправлені 29.04.2026 року о 18:45:03 ОСОБА_1 за допомогою платіжної системи iPay.ua шляхом зарахування на карту НОМЕР_2 , що також підтверджується квитанцією №1079115031 від 29.04.2026 року (а.с. 30, на звороті, 35).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Стар файненс груп» за договором № 64121-04/2026 від 29.04.2026 року заборгованість відповідачем не погашена, залишок заборгованості з урахуванням оплат відповідача становить 31332 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 14000 грн, сума заборгованості за відсотками 10332 грн, сума заборгованості за штрафами 7000 грн. Проценти нараховано з 29.04.2026 року по 28.05.2026 року у розмірі 98 грн (0,70%) в день, з 29.05.2026 року по 18.08.2026 року у розмірі 126 грн (0,90%) в день (а.с. 35, на звороті-36).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч.6 ст.11 вищевказаного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредитів відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування ними наданими йому кредитними коштами, а також не подав будь-яких доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості. Крім того ствердив отримання ним тіла кредиту в розмірі 14000 грн 00 коп.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для ненарахування відповідачу процентів за користування кредитом на підставі ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Отже, законом визначено вичерпне коло осіб, на яких поширюється зазначена пільга. До такого кола входять військовослужбовці та їхні дружини (чоловіки). При цьому діти військовослужбовців як суб`єкти права на ненарахування процентів за користування кредитом не визначені.

Доказів того, що саме відповідач є військовослужбовцем та належить до осіб, визначених ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у матеріалах справи відсутні.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 20 серпня 2024 року не більше 1%. Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами законодавства.

Нарахування відсотків у розмірі 10332 грн 00 коп відповідає умовам договору, здійснено у межах строку кредитування та узгоджується з Прикінцевими та Перехідними положеннями ЗУ «Про споживче кредитування».

Позивач, звертаючись до суду, також просить стягнути з відповідача заборгованість за штрафом в сумі 7000 грн 00 коп.

Суд звертає увагу, що з 17.03.2022 року набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану.

У даному випадку на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором № 64121-04/2026 від 29.04.2026 року, в частині стягнення заборгованості 14000 грн 00 коп - заборгованість за тілом кредиту, 10332 грн 00 коп - заборгованість за відсотками. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем відповідно до платіжної інструкції № 172 від 01.09.2026 року сплачено судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп (а.с. 46).

Оскільки судом задоволено позов у розмірі 24332 грн 00 коп, що становить 77,65 % від заявлених вимог в розмірі 31332 грн 00 коп, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2067 грн 35 коп.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн 00 коп, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: договір про надання правової допомоги № 44022416 від 02.01.2026 року, додаткова угода № 64121-04/2026 до договору про надання правової допомоги № 44022416 від 02.01.2026 року, детальний опис робіт на суму 6000 грн 00 коп, акт надання послуг № 64121-04/2026 від 31.08.2026 року.

Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 6000 грн не є співмірним, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений на виконання відповідних робіт, оскільки дана справа розглянута судом у порядку спрощеного провадження та задоволена частково.

Оскільки вказаний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу є дещо завищеним, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем про стягнення витрат до 3000 грн 00 коп.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 207, 509, 526, 527, 530, 610, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1054, 1055, 1082 ЦК України, керуючись ст. 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279, 289 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» суму заборгованості за кредитним договором № 64121-04/2026 від 29.04.2026 року, в розмірі 24332 (двадцять чотири тисячі триста тридцять дві) гривні 00 копійок, яка складається із: заборгованість за тілом кредита у розмірі 14000 грн 00 коп, заборгованість за відсотками в розмірі 10332 грн 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2067 (дві тисячі шістдесят сім) гривень 35 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрати на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп», місцезнаходження: вул. Фізкультури, буд. 30-В, м. Київ, код ЄДРПОУ 44022416, IBAN: НОМЕР_3 в АТ "ПУМБ".

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Повний текст судового рішення складено 08 жовтня 2026 року.

ГоловуючийЛ. І. МОТРУК