Рішення № 140440862, 07.10.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1311/26

Номер провадження 2/350/1030/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

установив:

Стислий виклад позиції позивача

Представник позивача звернулася до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №1538132 у загальному розмірі 13 044,00 грн, яка складається з: 4 000,00 грн - заборгованості за основним боргом та 9 044,00 грн - заборгованості за процентами. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1538132, відповідно до умов якого первісний кредитор зобов`язався надати відповідачу кредитні кошти, а відповідач - повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором. Позивач зазначає, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти.

20 серпня 2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір факторингу, на підставі якого до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1538132. Про заміну кредитора у зобов`язанні відповідача, за твердженням позивача, було повідомлено шляхом направлення відповідної досудової вимоги.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, отримані кредитні кошти та нараховані проценти у встановленому порядку не сплатив, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1538132 становить 13 044,00 грн, з яких 4 000,00 грн - заборгованість за основним боргом та 9 044,00 грн - заборгованість за процентами. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань позивач просить стягнути з нього зазначену суму заборгованості та понесені судові витрати.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 17.08.2026 відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони у судове засідання не прибули.

Відповідач подав суду заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором визнав.

Суд вважає за можливе і доцільне розглянути справу у відсутності сторін при наявних матеріалах справи, у порядку визначеному ст. 247 ч. 2 ЦПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Судом установлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1538132, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти у сумі 4 000,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором.

20 серпня 2021 року у правовідносинах за вказаним кредитним договором відбулася заміна кредитора у зобов`язанні. На підставі договору факторингу Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1538132.

Таким чином, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу права вимоги.

Відповідач належним чином взятих на себе зобов`язань за кредитним договором не виконав, кредитні кошти та нараховані проценти у встановленому договором порядку не сплатив, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Згідно з наданим позивачем розрахунком загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №1538132 становить 13 044,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за основним боргом та 9 044,00 грн - заборгованість за процентами.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором №1538132 та погашення утвореної заборгованості, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Оцінка суду:

Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак ( ст.6 ЦПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Поняття договору позики наведене у ст. 1046 ЦК України, відповідно до ч.1 якої за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами ч. 1 та 3 ст. 1049 ЦК України встановлений обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За змістом ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідачем, незважаючи на вимоги ст.81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на спростування обставин укладення між сторонами договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредитування, погодження всіх істотних умов договору, отримання кредитних коштів, використання одноразового ідентифікатора при укладенні електронного договору, а також правильності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості.

Аналізуючи подані позивачем електронні докази, що містяться в матеріалах справи в електронному вигляді, подані через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» та безпосередньо досліджені судом у судовому засіданні, суд приходить до висновку про їх належність, допустимість та доказове значення, оскільки вони подані у встановленому процесуальним законом порядку, містять електронні дані щодо укладення кредитного договору, використання відповідачем одноразового ідентифікатора, підтвердження акцепту умов договору, перерахування кредитних коштів на банківську картку відповідача, а також відомості щодо виникнення та розміру заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов укладеного кредитного договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, кредитні кошти у визначені договором строки не повернув, проценти, комісію та інші передбачені договором платежі не сплатив, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором визнав, доказів належного виконання зобов`язань, погашення заборгованості чи доказів, які б спростовували наданий позивачем розрахунок, суду не подав. Визнання відповідачем позову узгоджується з дослідженими судом доказами та не суперечить закону і не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У цій справі визнання відповідачем позовних вимог узгоджується з установленими судом фактичними обставинами та дослідженими доказами, не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, а тому приймається судом.

Розподіл судових витрат:

Щодо стягнення з відповідача судового збору у розмірі 2662,40 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилом п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст.206, 247, 259, 263 - 265, 268, 273, 274 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: 77644, Івано-Франківська область, Калуський район, с. Дубшари, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, рахунок IBAN НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк») заборгованість за кредитним договором №1538132 у розмірі 13 044 (тринадцять тисяч сорок чотири) гривні 00 копійок, а також судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: