Ухвала суду № 140440696, 06.10.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/5236/26

Провадження № 6/346/474/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 р.м. КоломияКоломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого судді Третьякової І.В.

з участю секретаря Гжибовського А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання старшого державного виконавця Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про тимчасово обмеження у праві виїзду з межі України фізичної особи- керівника,-

В С Т А Н О В И В :

02.10. 2026 року старший державний виконавець Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі- державний виконавець) звернувся в суд з поданням про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України боржника, керівника товариства з обмеженої відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Поліс» ОСОБА_1 , у зв`язку з його ухиленням від виконання рішень суду.

Подання обґрунтовано тим, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби у Коломийському районі знаходиться виконавче провадження № 77670183 з виконання виконавчого листа №300/7593/24 виданого 13.01.2025 про стягнення з розрахункових рахунків в банках, які обслуговують товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Поліс» та за рахунок готівки, що йому належить, податковий борг в розмірі 266961,57 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.3, 4, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження» держаним виконавцем 01.04.2025 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено керівника юридичної особи про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

Державним виконавцем було встановлено, що у боржника ТзОВ «Поліс» зареєстроване нерухоме майно, а саме будівля модуля, що знаходиться за адресою м.Коломия, вул..Героїв Бреста. 2-б.

16.07.2026 та 04.09.2026 на адресу керівника юридичної особи надсилалися виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак керівник ТзОВ «Поліс» на виклики не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

На все майно боржника накладено арешт постановою державного виконавця.

За повідомленням МВС України за боржником не зареєстровані будь-які транспортні засоби.

За повідомленням ДПС України у боржника відкриті рахунки в АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Сенс Банк».

Рішення суду до теперішнього часу не виконано, боржник ухиляється від виконання рішення суду, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна та доходів, що призвело до вжиття відносно нього заходів примусового виконання та звернення з вказаним поданням. Отже, державний виконавець вважав за необхідне обмежити ОСОБА_1 , керівника ТзОВ «Поліс» у праві виїзду за межі України.

В зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, і, оцінивши досліджені докази в сукупності, вважає, що в задоволенні подання слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України знаходиться виконавче провадження ВП № 77670183 з виконання: виконавчого листа № 300/7593/24, виданого 13.01.2025 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом про стягнення з розрахункових рахунків в банках, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю «виробничо-комерційна фірма «Поліс» та за рахунок готівки, що йому належить, податкового боргу в сумі 266961,57 грн.

За вказаними виконавчими документами боржником є - Товариство з обмеженою відповідальністю «виробничо-комерційна фірма «Поліс» , вул..Героїв Бреста, 2-б м.Коломия Івано-Франківська область, ідентифікаційний код 13660821.

01.04.2025 року виконавцем винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження, якими боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відомості про направлення копії постанови боржнику за місцем його розташування рекомендованим листом, матеріали подання не містять.

28.09.2026 року постановою державного виконавця накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ТзОВ Виробничо-комерційна фірма «Поліс» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 2993957,75 грн.

16.07.2026 та 07.09.2026 року державним виконавцем здійснювався виклик керівника юридичної особи ТзОВ Виробничо-комерційна фірма «Поліс» Кушнірука М.Ф. для надання пояснень щодо сплати боргу за виконавчим документом, причин невиконання рішення суду, а також повідомлення про заходи, що вживаються з метою його виконання.

Відповідно до акту від 21.09.2026 року державним виконавцем було здійснено вихід за адресою розташування боржника вказаною у виконавчому документі, за результатом було встановлено, що за вказаною адресою керівник юридичної особи ТзОВ «Поліс» ОСОБА_1 відсутній.

Також під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно ТзОВ Виробничо-комерційна фірма «Поліс» є власником об`єкту житлової нерухомості, а саме будівлі модуля загальна площа 451,20 кв.м, за адресою Івано-Франківська область м.Коломия, вул..Героїв Бреста, 2б. з інформації про державну реєстрацію обтяжень вбачається. що вказаний об`єкт перебуває під податковою заставою з 23.04.2024 року, обтяжував ДПС України, а з 19.01.2010 року на вказане майно накладено арешт міським відділом державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 313 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюються Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Права, викладені у пункті 1 Протоколу Конвенції, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише тоді, коли сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга № 66485/01, §§ 78-82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга № 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга № 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

У пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», § 35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007року за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981року за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, № 43, § 60)...».

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 331/8536/17-ц.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів /пункт 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»/.

Відповідно до частин першої, третьої статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Обґрунтовуючи подання про тимчасове обмеження боржника, керівника юридичної особи, у праві виїзду за межі України, державний виконавець посилався на ухилення ним від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України щодо судової практики вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01 лютого 2013року, поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання, має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

У даній справі державний виконавець не надав доказів, що боржник має кошти на рахунках боржника, отримує дохід, має зареєстроване за ним нерухоме майно, яким має об`єктивну можливість розпорядитися і за рахунок отриманого доходу виконати рішення суду.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України це певного виду санкція, яка може застосовуватися саме у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення.

Саме державний (приватний)виконавець зобов`язаний довести суду, з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження, необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Як вбачається із матеріалів справи, державним виконавцем не було надано достатніх доказів на підтвердження навмисного чи іншого свідомого невиконання боржником своїх обов`язків по сплаті боргу та його наміру ухилятися від виконання покладених на нього зобов`язань, а сама по собі наявність невиконаного судового рішення не може бути підставою для обмеження свободи пересування керівника боржника.

Державним виконавцем не надано доказів на підтвердження того, що боржник вчиняв дії, які унеможливлювали чи ускладнювали виконання рішення суду, та наявності у нього можливості виконати це рішення.

Крім того, суд звертає увагу, що матеріали подання не містять даних. Що керівником боржника ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма «Поліс» ж саме ОСОБА_1 .

Відсутні дані про обізнаність боржника та його керівника про виконавче провадження та отримання викликів державного виконавця.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Натомість державний виконавець не довів та в наданих до подання матеріалах відсутні будь-які докази того, що державним виконавцем були здійснені всі можливі заходи забезпечення виконавчого провадження, а боржник свідомо ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, з урахуванням того, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього відповідним судовим рішенням, та боржник дійсно має намір вибути за межі України саме з метою невиконання цього рішення.

Саме державний виконавець зобов`язаний довести суду, з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження, необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Отже, в матеріалах справи відсутні належні докази умисного ухилення боржника від виконання судового рішення.

Оскільки законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання,суд вважає, що подання є передчасним, та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 441 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні подання старшого державного виконавця Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичну особу-керівника ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма «Поліс» ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів.

Суддя:Третьякова І. В.