Ухвала суду № 140440411, 02.10.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/18647/26

Провадження № 1-кс/344/7099/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , представника власника майна адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання заступника начальника відділу розслідування особливо важливих злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області майора поліції ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12022090000000024 від 08.02.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 364, ч. ч. 1, 2 ст. 204, ч. 1 ст. 209 КК України -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором в обґрунтування якого покликався на те, що Відділом розслідування особливо важливих злочинів слідчого управління ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022090000000024 від 08.02.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 364, ч. ч. 1, 2 ст. 204, ч. 1 ст. 209 КК України.

Слідчим у клопотанні зазначено, що на території Івано-Франківської області один із суб`єктів господарювання, а саме ТОВ «КОСА ЛТД», фактичним керівником якого є ОСОБА_5 , об`єкти діяльності якої розташовані за адресами: м. Івано-Франківськ, с. Крихівці, вул. Фізкультурна, 27; м. Івано-Франківськ, вул. Надрічна, 46-А; м. Івано-Франківськ, с. Черніїв, вул. Надвірнянська-Нова, 1-Б, здійснює роздрібну торгівлю паливом «А-95 Євро», «А-95 Преміум» та «ДП Євро», яке критично не відповідає жодним вимогам ДСТУ, що підтверджується протоколами випробувань, проведених ТОВ «УКРАЇНСЬКА ПАЛИВНА ГРУПА».

Крім цього встановлено, що ТОВ «Коса ЛТД» організовує здійснення постачання палива на підпорядковані йому АЗС через ТОВ «Марсаш» (ЄДРПОУ 41184766) та ТОВ «Вікол-Нафта» (ЄДРПОУ 35022651), службові особи яких організували на території нафтобази, що знаходиться за адресою: вул. Нивки, 60-В у с. Марківці Івано-Франківського району Івано-Франківської області незаконне виготовлення пального шляхом змішування якісного бензину або дизельного палива з хімічними домішками та низькоякісним бензином, яке в подальшому реалізовують за готівкові кошти суб`єктам господарювання Івано-Франківської області, в тому числі ТОВ «КОСА ЛТД», а доходи, отримані від такої злочинної діяльності спільно із ОСОБА_5 , розподіляють між собою та надалі легалізовують їх шляхом внесення на банківські рахунки та придбання майна.

Також встановлено, що відповідні хімічні домішки (в основному газолін), низькоякісне паливо, інші компоненти для змішування, керівники ТОВ «Марсаш» ОСОБА_6 та ТОВ «Вікол-Нафта» ОСОБА_7 , з метою прикриття своєї злочинної діяльності, за готівкові кошти, без відповідних реєстраційних податкових дій, здійснюють придбання у ОСОБА_8 (керівника ТОВ «Ростойл»), який відповідно також обізнаний у описаній злочинній діяльності та отримує необліковані доходи від реалізації збутих хімічних домішок та подальшого збуту незаконно виготовленого пального.

Органом досудового розслідування зазначено, що водночас, проведеним рядом негласних слідчих (розшукових) дій у даному кримінальному провадження встановлено, що фактично ОСОБА_7 , виконуючи роль організатора злочинної діяльності, надає ОСОБА_6 і його підлеглим працівниками вказівки щодо виготовлення та збуту незаконно виготовленого пального. Також ОСОБА_7 постійно підтримує зв`язок із ОСОБА_8 з приводу здійснення поставок хімічних домішок та координації своїх дій, з метою недопущення викриття своєї злочинної діяльності, безпосередні роботи зі змішування пального виконують оператори ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , зазначені особи безпосередньо здійснюють технологічні процеси зі змішування й виготовлення пального на території нафтобази в с. Марківці з використанням резервуарів, які там знаходяться.

Слідчим у клопотанні вказано, що крім того, встановлено причетність до злочинної діяльності бухгалтерів ТОВ «Марсаш» і ТОВ «Вікол-Нафта» ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які обізнані у цій злочинній діяльності та виконують незаконні вказівки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , які полягають у веденні бухгалтерського обліку, реєстрації безтоварних акцизних накладних, формуванні документів щодо походження пального з метою легалізації незаконно виготовленого пального.

Власником резервуарів, складських і адміністративних приміщень за адресою: вул. Нивки, 60-В у с. Марківці, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області є ТОВ «Вікол-Нафта», яке передало їх в оренду ТОВ «Марсаш».

22 вересня 2026 року в період часу з 06:14 год по 07:48 год на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду було проведено обшук у по місцю фактичного проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було виявлено та вилучено:

- мобільний телефон «iPhone 13» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 ;

- грошові кошти у сумі 30 000 Євро, 10 000 доларів США, 370 000 гривень.

22 вересня 2026 року вказані вилучені мобільний телефон та грошові кошти визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи вище наведене, з метою запобігання можливого приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вилученого майна, слідчий за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді із даним клопотанням.

Слідчий у судовому засіданні вимоги клопотання підтримав у повному обсязі, просив клопотання задовольнити.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_13 , в судовому засіданні заперечив щодо накладення арешту на грошові кошти у сумі 30 000 Євро, 10 000 доларів США, 370 000 гривень, які 22.09.2026 було виявлено та вилучено під час проведення обшуку по місцю фактичного проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , щодо накладення арешту на: мобільний телефон «iPhone 13» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 покладався на розсуд суду.

Дослідивши матеріали клопотання та надані документи, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Встановлено, що слідчий звернувся з вказаним клопотання, яке відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Ст. 173 КПК України визначено порядок вирішення питання про арешт майна.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар. Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

З клопотання вбачається, що Відділом розслідування особливо важливих злочинів слідчого управління ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022090000000024 від 08.02.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 364, ч. ч. 1, 2 ст. 204, ч. 1 ст. 209 КК України.

22 вересня 2026 року в період часу з 06:14 год по 07:48 год на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду було проведено обшук у по місцю фактичного проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було виявлено та вилучено:

- мобільний телефон «iPhone 13» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 ;

- грошові кошти у сумі 30 000 Євро, 10 000 доларів США, 370 000 гривень.

22 вересня 2026 року постановою слідчого: мобільний телефон «iPhone 13» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 та грошові кошти у сумі 30 000 Євро, 10 000 доларів США, 370 000 гривень, які 22.09.2026 було виявлено та вилучено під час проведення обшуку по місцю фактичного проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 - визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12022090000000024 від 08.02.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 364, ч. ч. 1, 2 ст. 204, ч. 1 ст. 209 КК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 98 КПК України «Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення».

В той же час, згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Крім того, у справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Аналіз відповідних норм КПК України, що регламентують питання арешту майна, свідчить про те, що арешт майна може бути накладений щодо будь-якого майна, навіть майна осіб не причетних до вчинення злочину, якщо вказане майно містить ознаки речового доказу, може бути використане стороною обвинувачення в процесі доказування.

Якщо ж майно не містить ознак речового доказу, то таке майно може бути арештовано виключно в тому разі, якщо воно належить певній особі та вказана особа має певний процесуальний статус (підозрюваний, обвинувачений, юридична особа - суб`єкт спеціальної конфіскації).

Щодо доводів сторони власника про те, що грошові кошти, які слідчий просить арештувати, не є власністю ОСОБА_7 , а є власністю ОСОБА_13 , слідчий суддя зауважує на тому, що стороною власника не надано слідчому судді підтверджуючих доказів, зокрема, не надано доказів щодо часу набуття майна, а також того, що вилучене майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст.60 СК України).

Частина 4 ст. 368 ЦК України визначає, що майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Таким чином об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 СК України).

Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення - така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі №6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц, провадження № 61-2446св18, від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц, провадження № 61-8518св18.

Правовий режим власності в Україні визначається виключно законами України, що передбачає п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України.

За приписами ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Окрім того у відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 73 СК України за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Згідно із ч. 12 ст. 100 КПК України спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства.

Разом з тим, варта уваги і позиція Верховного Суду, відображена у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.10.2022 у справі №752/7440/18, щодо неприпустимості вирішення спору у межах кримінального провадження про право власності на майно шляхом поділу його з виділенням часток.

За відсутності відомостей про те, що подружжям здійснено поділ майна, на нього поширюється презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя та воно є цілісним.

Отже, в ході розгляду клопотання, слідчим поза розумним сумнівом доведено наявність достатніх підстав вважати, що майно, зазначене у клопотанні , відповідно до ст. 98 КПК України відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.

Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження носить тимчасовий характер, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

Отже, на підставі вищенаведеного та враховуючи наявність правових підстав для задоволення клопотання, та з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки, незастосування накладення арешту, може призвести до наслідків, визначених ч. 11 ст. 170 КПК України, зокрема, таких як його зникнення, втрати або пошкодження майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, а також правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, керуючись засадами розумності та співмірності, вважаю,що клопотання слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

З метою збереження речових доказів накласти арешт на мобільний телефон «iPhone 13» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 та грошові кошти у сумі 30 000 Євро, 10 000 доларів США, 370 000 гривень, які було виявлено та вилучено під час проведення обшуку 22.09.2026 року по місцю фактичного проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони на їх відчуження, розпорядження та користування, до його скасування у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.

Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 02.10.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1