Ухвала суду № 140440395, 08.10.2026, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер: 343/2345/26

Номер провадження: 1-кс/343/382/26

У Х В А Л А

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

08 жовтня 2026 року м. Долина

Слідчий суддя Долинського районного суду Івано - Франківської області ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано - Франківській області ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні, внесеному 06.11.2025 до ЄРДР за №62025170010002572, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Долина, жителя АДРЕСА_1 , неодруженого, на утриманні нікого не має, який проходить військову службу за контрактом (в/ч НОМЕР_1 НГУ), раніше несудимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченог ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України,

за участю: слідчої СВ ВП №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано - Франківській області - ОСОБА_5 ,

прокурора Івано - Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 (останній бере участь в режимі відеоконференції),

ВСТАНОВИВ:

на розгляд слідчого судді надійшло дане клопотання.

В обґрунтування поданого клопотання слідчий послався на те, що підозрюваний ОСОБА_4 , уклавши контракт, проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Однак, всупереч ст. 65 Конституції України, в порушення вимог ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби в ЗС України, ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту ЗС України та п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в умовах воєнного стану, що йому достеменно було відомо, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилення від військової служби, з мотивів небажання нести труднощі такої, через недисциплінованість і несумлінне ставлення до своїх обов`язків, без дозволу командира, за відсутності на те підстав та поважних причин, 24.09.2025 самовільно залишив розташування цієї військової частини і перебував поза її межами до 06.10.2026.

Таким чином, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, підозрюється у самовільному залишенні військової частини в умовах воєнного стану, тривалістю понад три доби, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтовує тим, що існують ризики, які дають підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконний вплив на свідків; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином).

Більш м`який запобіжний захід буде недостатнім для запобігання заявленим ризикам.

07 жовтня 2026 року о 00.02 год ОСОБА_4 був затриманий на підставі абз. 10 ч. 1 ст. 615 КПК України, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (а.к. 34-35) та 06.10.2026 о 21.50 год йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (а.к. 31-33).

Копія клопотання та матеріалів про застосування запобіжного заходу отримана ОСОБА_4 та його захисником - адвокатом ОСОБА_7 07.10.2026 о 01.00 год (а.к. 8, 9).

В судовому засіданні слідча ОСОБА_5 підтримала подане клопотання та просила його задовольнити з підстав наведених у ньому.

Прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні клопотання підтримав, зазначив, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 , ризики встановлені слідчим існують.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_7 просив обрати його підзахисному запобіжний захід не пов`язаний з триманням пів вартою, а саме заставу.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника. Додатково зазначив, що хоче повернутись на службу, а самовільно залишив військову частину через народження сина.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов такого висновку.

Розділ ІІ Кримінально процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 цього Кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити зазначені дії (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Запобіжні заходи під час досудового розслідування можуть застосовуватися до особи, яка набула процесуального статусу підозрюваного. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру; особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення; або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).

Витягом з ЄРДР від 06.11.2025 встановлено, що досудове слідство у кримінальному провадженні №62025170010002572 розпочате (а.к. 10). ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що підтверджується письмовим повідомленням про підозру з відміткою останнього про його отримання.

Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom»).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, перевіряючи обґрунтованість підозри пред`явленої ОСОБА_4 слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на її обґрунтованість, підтверджується долученими до матеріалів клопотання, а саме:

- копією витягу з наказу т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 , №253мтд від 12.09.2025 (а.к. 8), згідно із яким, солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення;

- копіями висновку службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини та витягом з наказу т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 №265мтд від 26.09.2025 (а.к. 5-7, 8), відповідно до яких, солдат ОСОБА_4 24.09.2025 самовільно залишив військову частину та з 26.09.2025 його виключено із всіх видів забезпечення;

- копіями протоколів допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (а.к. 24-25, 26-27, 28-29), які повідомили, що вони є військовослужбовцями в/ч НОМЕР_1 і 24.09.2025 під час ранкової перевірки особового складу, було виявлено відсутність солдата ОСОБА_4 ;

- копією обвинувального акта щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України (а.к. 41-42) та копією ухвали Долинського районного суду Івано - Франківської області від 06.04.2026 (а.к. 44-45), якою обвинуваченого ОСОБА_4 оголошено у розшук і надано дозвіл на його затримання;

- копією службової характеристики (а.к. 18), згідно із якою, підозрюваний ОСОБА_4 негативно характеризується за місцем проходження військової служби;

- копіями доповідних і витягів із наказів (а.к. 46-52), згідно із якими, солдат ОСОБА_4 неодноразово самовілно залишав військову частину.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою один із вагомих заходів забезпечення кримінального провадження. Цей превентивний, забезпечувальний захід, спрямований на недопущення можливої протидії з боку підозрюваного кримінальному провадженню, є ефективним засобом коригування неправомірної його поведінки.

Обмежуючи конституційні права підозрюваного у вчиненні злочину, запобіжний захід виконує позитивну роль, реалізуючи у кримінальному процесі матеріально - правовий принцип крайньої необхідності: завдання меншої шкоди, щоб запобігти більшій шкоді.

Слід наголосити, що за допомогою запобіжних заходів забезпечується особиста участь підозрюваного у кримінальному судочинстві, його неухилення від кримінального переслідування, і застосування до нього заходів кримінального покарання.

Слідчий суддя зазначає, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України.

Нормативне регулювання у сфері здійснення кримінального провадження щодо особи і позбавлення її у зв`язку з цим свободи повинне базуватися на засадах, передбачених ст. 1, 3, ч. 1, 2 ст. 8, ч. 1, 2 ст. 29, ч. 1 ст. 64 Конституції України.

Застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є суттєвим обмеженням права на свободу.

Проте, у тій самій статті Конституції України йдеться про можливість такого обмеження за неухильного дотримання порядку і процедури такого обмеження.

Тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, процесуальний механізм застосування якого постійно перебуває у центрі уваги як фахівців, так і суспільства в цілому. Під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою тяжкість злочину має розглядатися з двох позицій: тяжкість злочину як формальна підстава обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та тяжкість злочину як обставина, врахування якої свідчить про більшу доцільність застосування взяття під варту порівняно з іншими запобіжними заходами.

Більше того, військовий злочин, вчинений військовослужбовцем під час дії правового режиму воєнного стану, свідчить про максимальний ступінь суспільно - небезпечного діяння, а відтак до такого військовослужбовця може бути застосовано запобіжний захід тримання під вартою.

Стосовно ризиків кримінального провадження слідчий суддя вважає за потрібне зазначити таке.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а обов`язки, про покладення яких клопоче слідчий у разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, - бути у взаємозв`язку з ними. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій, які можуть зашкодити кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Тобто, слідчий суддя враховує, що ризик в свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для досудового розслідування, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження, а й може продовжувати існувати на стадії судового розгляду.

Слідчий у поданому клопотанні зазначив, що підозрюваний ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути йому призначене за скоєне, може переховуватись до досудового слідства та суду. Даний ризик підтверджується також і тим, що в суді на розгляді вже перебуває обвинувальний акт відносно нього за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, однак, оскільки він не з`являвся до суду, його було оголошено в розшук. Також підозрюваний, будучи особисто знайомим зі свідками, може незаконно впливати на таких. Вважаючи, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий вказав, що він, з метою не перебування в умовах ізоляції може здійснити самокалічення або симулювати захворювання, підробивши для цього медичні документи.

Заявлені ризики частково заслуговують на увагу.

Слідчий суддя бере до уваги той факт, що ризик переховування від органів досудового розслідування і його потенційне ув`язнення в майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим.

Як встановлено із матеріалів доданих до клопотання, підозрюваному ОСОБА_4 відомі анкетні дані свідків, а тому вказане свідчать про можливість у випадку необхідності використання ним цих відомостей з метою впливу на показання останніх.

Ризик незаконного впливу вказаних осіб об`єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні. Так, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

В той же час, необґрунтованим є ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки та обставина, що він може вчинити самокалічення чи симулювання захворювання з підробкою медичних документів, з огляду на характер злочину, в якому він підозрюється, свідчить про те, що у разі схильності до таких дій, очевидно, він би в цей спосіб ухилявся від проходження військової служби.

Таким чином, враховуючи, що наявні докази про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, є вагомими, з урахуванням того, що він підозрюється у самовільному залишенні військової частини в умовах воєнного часу тривалістю більше року, переховуючись весь цей час, сувору санкцію даної статті, молодий вік і вже формування у нього викривленого уявлення про законність і переконання у власній безкарності, те, що він не має міцних соціальних зв`язків, джерела його існування є невідомими, оскільки він більше року переховувався, а також те, що він обвинувачується у вчиненні іншого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, високий ризик продовження ним протиправної поведінки, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав вважати, що застосування підозрюваному ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Дані обставини є істотними та такими, що виправдовують тримання підозрюваного під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

При цьому, стороною захисту не зазначено належного обґрунтування про можливість запобігання ризикам, встановлених стороною обвинувачення, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Водночас, слідчий суддя, керуючись абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, вважає за можливе застосовати заставу щодо підозрюваного ОСОБА_4 у якості альтернативного запобіжного заходу та визначає її, враховуючи вимоги п. 2 ч. 1 ст. 182 КПК України, у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 232 960 грн.

На переконання слідчого судді, такий розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів і не порушує права підозрюваного.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Слідчий суддя також вважає за необхідне у разі внесення підозрюваний ОСОБА_4 застави, покласти на нього обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді за кожною вимогою;

- не відлучатися із с. Рахиня Калуського району Івано Франківської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді;

- утримуватися від спілкування із свідками;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Таким чином, з огляду на викладене вище, клопотання слідчого про обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити.

На підставі викладеного, ст. ст. 176-178, 179, 183, 184, 193, 194, 197, 198 КПК України, керуючись ст. 196, 309 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано - Франківській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному 06.11.2025 до ЄРДР за №62025170010002572, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 00.02 год 07 жовтня 2026 року.

Строк дії ухвали про застування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 закінчується о 00.02 год 05 грудня 2026 року.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати в УВП №12 м. Івано - Франківськ.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України.

Визначити заставу у розмірі 232 960 (двісті тридцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят) гривень , що становить 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такі реквізити: одержувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано - Франківській області, код - 26289647, банк одержувача - ДКСУ м. Київ, р/р (IBAN) - UA158201720355259002000002265.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали до 05 грудня 2026 року.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді за кожною вимогою;

- не відлучатися із с. Рахиня Калуського району Івано Франківської області без дозволу слід чого, прокурора, слідчого судді;

- утримуватися від спілкування із свідками;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «Івано - Франківська установа виконання покарань № 12», м. Івано - Франківськ.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано - Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону - ОСОБА_6 .

Ухвала може бути оскаржена до Івано - Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1